Справа № 143/438/19
Провадження №11-кп/801/709/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, громадянки України, із базовою загальною середньою освітою, вдови, непрацевлаштованої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, за період з 10 січня 2019 року по 11 травня 2023 року.
Початок строку відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 на виконання вироку.
Прийнято рішення не обирати запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на тимчасово вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно, а саме на дерев'яне бильце з дивану та змиви із скляних чарок /ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 11.01.2019 року у справі №143/33/19/, та два фрагменти дерев'яної палиці /ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 24.01.2019 року у справі № 143/33/19/ - скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 15.04.2019 року № 144 (за результатами проведення біологічної експертизи) у розмірі 25116грн.45коп.; висновку експертів від 21.03.2019 року № 25 (за результатами проведення комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи) у розмірі 9207грн.00коп., а всього 34323грн.45коп.
Провадження за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Вирішено долю речових доказів.
встановив:
Обвинувачена ОСОБА_8 - 09 січня 2019 року у вечірній час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_12 розпивала спиртні напої. В подальшому, ОСОБА_12 залишив цей будинок та пішов додому, а ОСОБА_8 лягла спати. 10 січня 2019 року близько 02.00год. ОСОБА_8 прокинулась від шуму у веранді, де виявила ОСОБА_12 , який хотів зайти до її будинку. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, яка переросла у сварку, під час якої у ОСОБА_8 виник раптовий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 . Реалізуючи даний злочинний умисел, ОСОБА_8 у приміщенні сіней (веранди) свого будинку взяла дерев'яне бильце від дивану, та з ним наблизилась до ОСОБА_12 . Після цього, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_8 нанесла ОСОБА_12 не менше 2 ударів дерев'яним бильцем від дивану по правій нозі, від чого останній впав на підлогу. Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_8 прагнучи завдати ще більшого фізичного болю ОСОБА_12 , наявним у неї дерев'яним бильцем від дивану, умисно нанесла останньому приблизно 4 удари по лівій руці та передпліччю, 2 удари по правій руці, якими той закривався від побоїв, близько 6-7 ударів по правій нозі, та не менше 1 удару по лівій гомілці, чим заподіяла ОСОБА_12 згідно висновку судово-медичної експертизи № 08 від 16.02.2019 року тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми відкритих переломів лівої ліктьової кістки в нижній третині, правого стегна в нижній третині, закритого перелому правої гомілки в нижній третині, забитих ран: в ділянці лівого плеча в нижній третині (1), в ділянці лівого передпліччя в нижній третині (1), ділянці правого стегна в нижній третині (1), в ділянці лівої гомілки в середній треті (2), двох саден в ділянці правої гомілки в середній третині, синців в ділянці обох передплічь (на всьому протязі), двох підшкірних крововиливів в ділянці правої кисті одного підшкірного крововиливу в ділянці правого стегна та чотирьох підшкірних крововиливів в ділянці правого колінного суглобу, по одному в ділянці правої гомілки та в ділянці лівого колінного суглобу, і двох крововиливів в ділянці лівої гомілки. Ушкодження, що складають сполучну травму виникли від дії тупих твердих предметів (ударів), індивідуальних особливостей яких в ушкодженнях не відображено, за незначний проміжок часу до настання смерті. Смерть ОСОБА_12 настала від сполучної травми верхніх та нижніх кінцівок, ускладнилась травматичним шоком. Даний підсумок підтверджується секційною та гістологічною картинами. Вказана сполучна травма є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Між вказаною травмою та смертю ОСОБА_12 прямий причинний зв'язок. Ступінь розвитку трупних явищ на час проведення розтину трупу не суперечать даним про смерть ОСОБА_12 - 10 січня 2019 року о 12год.40хв., під час проведення реанімаційних заходів в медичній установі. Відповідно до висновку експерта від 05.11.2024 року №73-к, тілесні ушкодження у ОСОБА_12 виникли від дії тупого твердого предмету, яким могло бути дерев'яне бильце від дивану, представлене на експертизу.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується в у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, кваліфікуючою ознакою якого є умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, за період з 10 січня 2019 року по 11 травня 2023 року.
Початок строку відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 на виконання вироку.
Прийнято рішення не обирати запобіжний захід відносно ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили.
Арешт, накладений на тимчасово вилучене в ході досудового розслідування кримінального провадження майно, а саме на дерев'яне бильце з дивану та змиви із скляних чарок /ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 11.01.2019 року у справі №143/33/19/, та два фрагменти дерев'яної палиці /ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 24.01.2019 року у справі № 143/33/19/ - скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 15.04.2019 року № 144 (за результатами проведення біологічної експертизи) у розмірі 25116грн.45коп.; висновку експертів від 21.03.2019 року № 25 (за результатами проведення комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи) у розмірі 9207грн.00коп., а всього 34323грн.45коп.
Провадження за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Не погодившись з вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 року прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати вказаний вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, та призначити їй покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. В ході апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_10 подала відмову від апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просила змінити вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 року через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі проаналізував обставини справи та особу обвинуваченої. Обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро розкаялась та відшкодувала шкоду потерпілій. Потерпіла по справі не бажала суворого покарання обвинуваченій у виді позбавлення волі та зазначила, що не має до обвинуваченої жодних претензій.
Обставини, що підштовхнули особу до злочинів - це те що обвинувачена 10.01.2019 року близько 02:00 год проснулась від шуму в приміщенні веранди, де виявила ОСОБА_12 злякавшись та обурившись проникненням останнього до її домоволодіння, підозрюючи його у крадіжці обвинувачена нанесла останньому кілька ударів дерев'яною палицею.
Відповідно до характеристики обвинуваченої жодних скарг на неї ніколи не надходило. Обвинувачена не перебуває та не перебувала на наркологічному обліку. Злочин вчинено під впливом неправомірної поведінки з боку потерпілого. Також судом не враховано похилий вік обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначив, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни, думку обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, просили змінити вирок та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, думку потерпілої ОСОБА_9 , яка просила суд суворо не карати обвинувачену, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Встановлено, що обвинувачена ОСОБА_8 неодноразово змінювала свої покази, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Так, згідно протоколу допиту підозрюваного від 11.01.2019 року, ОСОБА_8 зазначала, що 09.01.2019 року приблизно о 18:00 год. до її домогосподарства прийшов ОСОБА_12 , з яким вони на кухні почали розпивати спиртні напої. Випивши по декілька чарок горілки, вона випровадила ОСОБА_12 зі свого домоволодіння, а сама пішла на роботу, до ферми. Приблизно о 20:00 год. повернувшись додому, лягла спати. 10.01.2019 року близько 02:00 год. вона проснулась від шуму в приміщенні веранди, де виявила ОСОБА_12 . Обурившись проникненням останнього до її домоволодіння, та підозрюючи його у крадіжках, вона вирішила його провчити. З цією метою, у веранді будинку, відбила з бильця дивану дерев'яну планку, яку взявши до рук, нанесла нею удари по правій нозі ОСОБА_12 , від чого останній впав на підлогу. В подальшому, за допомогою цього ж дерев'яного бильця від дивану, вона продовжила наносити ОСОБА_12 , який лежав на підлозі веранди, удари, переважно по ногам. Частина з ударів довелися і по руках ОСОБА_12 , який ними закривався. Після того, як ОСОБА_12 розпочав стогнати та перестав ворушитися, вона припинила наносити удари. Після цього, вона кинула зазначене бильце на диван, а сама повернувшись у свою кімнату, лягла спати, залишивши ОСОБА_12 на підлозі. Прокинувшись зранку, та побачивши ОСОБА_12 лежачим на тому ж місці, злякавшись, вона повідомила дружину останнього ОСОБА_13 про те, що побила її чоловіка дерев'яним бильцем від дивану, яка його забрала з її помешкання, перевізши його на санях до свого домоволодіння, звідки ОСОБА_12 забрали до лікарні. Однак, під час проведення слідчого експерименту, ОСОБА_8 змінила свої покази в частині знаряддя вчинення злочину, яким завдавала тілесні ушкодження ОСОБА_12 , які спричинили смерть останнього, а саме зазначила, що наносила удари дерев'яною палицею, яку перед цим розломала навпіл, для зручності, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту від 11.01.2019 року за її участі. Не дивлячись на це, ОСОБА_8 під час судового розгляду, а саме в судовому засіданні 23.06.2022 року зазначила, що 09.01.2019 року близько 18:00 год. до неї прийшов ОСОБА_12 , його дружина ОСОБА_14 , та їх син ОСОБА_15 , з яким вона алкогольні напої не вживала, а попросила залишити своє помешкання, оскільки їй необхідно було йти на роботу. Випроводивши гостей із свого будинку, вона пішла на роботу, з якої повернувшись близько 00:30 год., лягла спати. Проснулась від звуку розбиття скла, зайшла на веранду, де виявила ОСОБА_12 , який проник до її будинку. Це її обурило, вона у веранді взяла палку, розламала її навпіл, та почала неї наносити удари по ОСОБА_12 , куди саме била не пам'ятає. ОСОБА_12 самостійно ліг на ліжко, а вона злякавшись, пішла до його дружини ОСОБА_14 , щоб та його забрала. Повернувшись разом із ОСОБА_14 та її меншим сином ОСОБА_16 , до її будинку, останні забрали ОСОБА_12 до себе додому, після чого вона дізналась про його смерть через декілька днів (журнал судового засідання від 23.06.2022 року). Однак, в подальшому, під час допиту 09.11.2023 року в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 зазначила, що 09.01.2019 року разом із ОСОБА_12 та іншими вживала спиртне, а саме горілку, у тому числі і вона. Дерев'яне бильце від дивану вона до рук не брала та ним удари ОСОБА_12 не завдавала.
Не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_8 своєї вини, її винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується наступними доказами:
Показами потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , експертів ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
Крім показань потерпілої особи та свідків, які були допитані в судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження, вина ОСОБА_8 також підтверджується наступними доказами:
- протоколом огляду місця події, складеним 10.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , та ілюстрованими таблицями, які є невід'ємними додатками до цього протоколу, згідно яких, було оглянуто домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_8 , в якому остання завдала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_12 . При проведенні огляду у веранді на дивані було виявлено та вилучено дерев'яне бильце з дивану, а в кухні на тумбочці були виявлені та вилучені три змиви з скляних чарок, які відповідно до постанови заступника начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_24 від 17.04.2019 року, на які ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 11.01.2019 року у справі № 143/33/19, накладено арешт. Ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 11.01.2019 року у справі № 143/33/19, визнано правомірними дії слідчого під час проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_8 , та вилучення дерев'яного бильця з дивану, яким наносились тілесні ушкодження ОСОБА_12 , а також 3 змивів із зовнішніх поверхонь скляних чарок, що містяться на ватних паличках;
- протоколом огляду місця події, складеним 10.01.2019 року слідчим СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_25 , та ілюстрованими таблицями, які є невід'ємними додатками до цього протоколу, згідно яких, у приміщенні КП «Погребищенська центральна районна лікарня» Погребищенської районної ради був оглянутий труп ОСОБА_12 , зафіксовані наявні на ньому численні тілесні ушкодження;
- протоколом № 4 медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю (наркотика) та стану сп'яніння, складеним 10.01.2019 року черговим лікарем ОСОБА_26 , згідно якого, у ОСОБА_8 встановлений стан алкогольного сп'яніння. Відповідно до протоколів отримання зразків для проведення експертизи, складених 11.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , у ОСОБА_8 в приміщенні КП «Погребищенська центральна районна лікарня» Погребищенської районної ради, були відібрані зразки крові та зразки нігтів з піднігтьовим вмістом, які постановою заступника начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_24 від 17.04.2019 року, визнані речовими доказами;
- протоколом огляду трупа, складеним 11.01.2019 року слідчим СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_25 , згідно якого, в приміщенні моргу КП «Погребищенська центральна районна лікарня» Погребищенської районної ради був оглянутий труп ОСОБА_12 , зафіксовані наявні на ньому численні тілесні ушкодження, та відповідно до протоколів отримання зразків для проведення експертизи, складених 11.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , у трупа ОСОБА_12 було відібрано зразки крові та зразки нігтів з піднігтьовим вмістом, які постановою заступника начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_24 від 17.04.2019 року, визнані речовими доказами;
- протоколом допиту підозрюваного, складеним 11.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , згідно якого, ОСОБА_8 зазначала, що 09.01.2019 року приблизно о 18.00год. до її домогосподарства прийшов ОСОБА_12 , з яким вони на кухні почали розпивати спиртні напої. Випивши по декілька чарок горілки, вона випровадила ОСОБА_12 зі свого домоволодіння, а сама пішла на роботу, до ферми. Приблизно о 20.00год. повернувшись додому, лягла спати. 10.01.2019 року близько 02.00год. вона проснулась від шуму в приміщенні веранди, де виявила ОСОБА_12 . Обурившись проникненням останнього до її домоволодіння, та підозрюючи його у крадіжках, вона вирішила його провчити. З цією метою, у веранді будинку, відбила з бильця дивану дерев'яну планку, яку взявши до рук, нанесла нею удари по правій нозі ОСОБА_12 , від чого останній впав на підлогу. В подальшому, за допомогою цього ж дерев'яного бильця від дивану, вона продовжила наносити ОСОБА_12 , який лежав на підлозі веранди, удари, переважно по ногам. Частина з ударів довелися і по руках ОСОБА_12 , який ними закривався. Після того, як ОСОБА_12 розпочав стогнати та перестав ворушитися, вона припинила наносити удари. Після цього, вона кинула зазначене бильце на диван, а сама повернувшись у свою кімнату, лягла спати, залишивши ОСОБА_12 на підлозі. Прокинувшись зранку, та побачивши ОСОБА_12 лежачим на тому ж місці, злякавшись, вона повідомила дружину останнього ОСОБА_13 про те, що побила її чоловіка дерев'яним бильцем від дивану, яка його забрала з її помешкання, перевізши його на санях до свого домоволодіння, звідки ОСОБА_12 забрали до лікарні;
- протоколом проведення слідчого експерименту, складеним 11.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , згідно якого, ОСОБА_8 на місці вчинення кримінального правопорушення розказала та показала, який чином ОСОБА_12 потрапив до її помешкання, де вона його виявила, звідки взяла до своїх рук дерев'яну палицю, якою спочатку нанесла пару ударів по нозі ОСОБА_12 , від яких останній впав на підлогу, після чого, вона тим же предметом нанесла йому удари по рукам, якими той закривався від ударів, та по ногам;
- протоколом обшуку, складеним 22.01.2019 року заступником начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_24 , згідно якого в помешканні ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений обшук, дозвіл на проведення якого наданий ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 15.01.2019 року у справі № 143/33/19, в ході якого були виявлені та вилучені два фрагменти дерев'яної палиці, які відповідно до постанови заступника начальника СВ Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_24 від 17.04.2019 року, визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, на які ухвалою слідчого судді Погребищенського районного суду Вінницької області ОСОБА_11 від 24.01.2019 року у справі № 143/33/19, накладено арешт;
- висновком експерта № 08, складеним 16.02.2019 року судово-медичним експертом Козятинського міськрайонного відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_22 , згідно якого, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлена сполучна травма - відкриті переломи лівої ліктьової кістки в нижній третині, правого стегна в нижній третині, закритий перелом правої гомілки в нижній третині, забиті рани: в ділянці лівого плеча в нижній третині (1), в ділянці лівого передпліччя в нижній третині (1), в ділянці правого стегна в нижній третині (1), в ділянці лівої гомілки в середній третині (2), два садна в ділянці правої гомілки в середній третині, синці в ділянці обох передплічь (на всьому протязі), в ділянці правої кисті два підшкірних крововиливи, в ділянці правого стегна (1), в ділянці правого колінного суглобу (4), в ділянці правої гомілки (1), в ділянці лівого колінного суглобу (1), в ділянці лівої гомілки (2). Ушкодження, що складають сполучну травму, виникли від дії тупих твердих предметів (ударів), індивідуальних особливостей яких у ушкодженнях не відображено, за незначний проміжок часу до настання смерті. Смерть ОСОБА_12 настала від сполучної травми верхніх та нижніх кінцівок, ускладнились травматичним шоком. Даний підсумок підтверджується секційною та гістологічною картинами. Вказана сполучна травма є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння (п.2.1.3а Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6). Між вказаною травмою та смертю ОСОБА_12 прямий причинний зв'язок. Ступінь розвитку трупних явищ на час проведення розтину трупа не перечить даним про те, що смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення реанімаційних заходів в даній медичній установі (Погребищенська ЦРЛ) о 12год.40хв. (згідно обставин справи). При судово-токсикологічній експертизі крові та сечі виявлено етиловий спирт у концентрації 1,6 проміле у крові, та 2,4 проміле у сечі. Така концентрація етилового спирту у крові могла відповідати середньому алкогольному сп'янінню ОСОБА_12 перед настанням смерті;
- висновком судово-психіатричної експертизи № 25, складеним 21.03.2019 року експертною комісією Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради у складі: голови комісії - старшого судового експерта ОСОБА_27 , членів комісії: головного судового експерта ОСОБА_28 ; головного судового експерта ОСОБА_29 ; завідувача судово-психіатричним відділенням ОСОБА_30 , згідно якого, ОСОБА_8 на період часу, який відноситься до скоєння кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, на хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждала, у зв'язку з чим вона була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в період часу, який відноситься до скоєння ОСОБА_8 кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, вона знаходилась в стані простого (непатологічного) алкогольного сп'яніння. Однак її дії не були обумовлені будь-якими розладами психотичного рівня (маячення, галюцинації), якісно та кількісно порушеною свідомістю, тому вона була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час підозрювана ОСОБА_8 також не страждає на хронічне психічне захворювання, недоумство або інший хворобливий стан психіки. Здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь у проведенні слідчих дій, стати перед слідством та судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
- висновком експерта № 144, складеним 15.04.2019 року заступником завідувача відділу біологічних досліджень та обліку - завідувачем сектору молекулярно-генетичних досліджень Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_31 , згідно якого, в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . На поверхні одного фрагмента дерев'яної палиці виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_12 . На поверхні одного фрагменту палиці та на змиві з поверхі однієї скляної чарки наявні клітини з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними, збігаються між собою, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_12 та генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_8 ;
- висновком експертів № 16-к, складеним 31.03.2023 року судово-медичною експертною комісією КУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» у складі: голови комісії - начальника бюро СМЕ, лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_32 ; членів комісії: завідувача Козятинським міжрайонним відділенням обласного СМЕ, лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_22 ; завідувача відділенням судово-медичної криміналістики відділу речових доказів обласного СМЕ, лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_33 ; судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз обласного СМЕ ОСОБА_23 , згідно якого, при первинній судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 виявлено такі тілесні ушкодження - відкритий перелом лівої ліктьової кістки в нижній третині, відкритий перелом правої стегневої кістки в нижній третині та відкриті переломи велико- і малогомілкової кісток правої гомілки в нижній третині, масивні множинні синці на руках та ногах, крововиливи на кистях. Ушкодження на трупі ОСОБА_12 спричинені дією тупого (-их) твердого (-их) предметів за короткий проміжок часу, можливо 10.01.2019 року. Індивідуальні особливості предмету (-ів), яким (-ми) наносились тілесні ушкодження, на ушкодженнях не відобразилось. Експерта комісія вважає, що ушкодження на трупі ОСОБА_12 не могли виникнути від нанесення ударів фрагментами представленої на експертизу дерев'яної палиці. Спричинена ОСОБА_12 множинна травма тіла ускладнилась травматичним шоком і за ознакою небезпеки для життя належить до тяжкого тілесного ушкодження згідно пунктів 2.1.1а, 2.1.2 та 2.1.3о Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (наказ МОЗ України від 17.01.1995 року);
- висновком експерта № 73-к, складеним 05.11.2024 року судово-медичною експертною комісією ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» у складі: голови комісії - начальника бюро СМЕ, лікаря, судово-медичного експерта ОСОБА_32 ; членів комісії: лікаря, судово-медичного експерта Козятинського відділення обласного СМЕ ОСОБА_22 ; судово-медичного експерта відділу комісійних експертиз обласного СМЕ ОСОБА_23 , згідно якого, виявлені під час первинної експертизи трупа ОСОБА_12 тілесні ушкодження, а саме відкритий перелом лівої ліктьової кістки в нижній третині, відкритий перелом правої стегневої кістки в нижній третині та відкриті переломи велико- і малогомілкової кісток правої гомілки в нижній третині, масивні множинні синці на руках та ногах, крововиливи на кистях не могли виникнути під час проникнення його у будинок через вікно і під час транспортування його на санях. Тілесні ушкодження на ОСОБА_12 виникли від дії тупого твердого предмету, яким могло бути і дерев'яне бильце від дивану представлене на експертизу. На виявлених на трупі тілесних ушкодженнях не відобразились індивідуальні особливості предметів (-ту) від дії яких виникли ушкодження на тілі ОСОБА_12 і через це неможливо встановити і розмежувати, які із ушкоджень могли виникнути від нанесення ударів бильцем, а які від палиці, а які від дії іншим тупим предметом.
Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Положеннями статті 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Так, вина обвинуваченої ОСОБА_8 підтверджується показами потерпілої особи, свідків; протоколами огляду місця події; протоколом огляду трупа; протоколом допиту підозрюваного; протоколом проведення слідчого експерименту; протоколом обшуку; висновками експертів; протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю (наркотика) та стану сп'яніння; речовими доказами, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що вона наносила тілесні ушкодження ОСОБА_12 дерев'яної палицею, розламаною нею навпіл, а не дерев'яним бильцем від дивану, про що зазначено в зміненому обвинувальному акті, а також те, що в момент вчинення кримінального правопорушення вона алкогольні напої не вживала та не перебувала в стані алкогольного сп'яніння, суперечать встановленим обставинам та вищевказаним доказам.
Дані твердження обвинуваченої спростовані наявними в справі доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 10.01.2019 року, згідно якого, в будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , у веранді на дивані було виявлено та вилучено дерев'яне бильце з дивану;
- протоколом допиту підозрюваного від 11.01.2019 року, згідно якого, ОСОБА_8 вказує на дерев'яне бильце з дивану, як на знаряддя (предмет), за допомогою якого вона умисно завдавала тілесні ушкодження ОСОБА_12 , що спричинило смерть останнього, а також зазначає, що перед вчиненням злочину вживала разом із ОСОБА_12 алкогольні напої;
- протоколом № 4 медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю (наркотика) та стану сп'яніння від 10.01.2019 року, згідно якого, у ОСОБА_8 встановлений стан алкогольного сп'яніння;
- висновком експерта № 08 від 16.02.2019 року, згідно якого, при судово-токсикологічній експертизі крові та сечі ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,6 проміле у крові, та 2,4 проміле у сечі. Така концентрація етилового спирту у крові могла відповідати середньому алкогольному сп'янінню ОСОБА_12 перед настанням смерті;
- висновком експертів № 16-к від 31.03.2023 року, згідно якого, ушкодження на трупі ОСОБА_12 не могли виникнути від нанесення ударів фрагментами представленої на експертизу дерев'яної палиці;
- висновком експерта № 73-к від 05.11.2024 року, згідно якого, тілесні ушкодження на ОСОБА_12 виникли від дії тупого твердого предмету, яким могло бути дерев'яне бильце від дивану представлене на експертизу;
- показами свідка ОСОБА_17 , який зазначив, що ОСОБА_8 ввечері 09.01.2019 року в його присутності вживала алкогольні напої, а саме горілку;
- показами обвинуваченої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні, яке відбувалось 09.11.2023 року, підтвердила, що разом із ОСОБА_12 та іншими вживала спиртні напої, а саме горілку.
З врахуванням наведених вище доказів та обґрунтування, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення. Вина обвинуваченої ОСОБА_8 підтверджується показами потерпілої особи, свідків; протоколами огляду місця події; протоколом огляду трупа; протоколом допиту підозрюваного; протоколом проведення слідчого експерименту; протоколом обшуку; висновками експертів; протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю (наркотика) та стану сп'яніння; речовими доказами, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.
Покази потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , експертів ОСОБА_22 , ОСОБА_23 є чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами. Цим показанням апеляційний суд надає віру, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів.
Зазначеним вище доказам суд першої інстанції дав правильну юридично-правову оцінку з точки зору їхньої належності та допустимості, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при умові, що жоден з учасників судового провадження не клопотав про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , що суд першої інстанції не в повній мірі проаналізував обставини справи та особу обвинуваченої, колегія апеляційного суду визнає їх безпідставними та такими що не відповідають дійсності.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.
Обвинувачена ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину, що вчинено проти життя та здоров'я особи.
З матеріалів кримінального провадження № 12019020270000012 від 10.01.2019 року слідує, що обвинувачена ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, є громадянкою України, має базову загальну середню освіту, вдова, непрацевлаштована, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, судимостей не має.
За довідкою-характеристикою, виданою Андрушівською сільською радою Погребищенського району Вінницької області, ОСОБА_8 за час проживання на території сільської ради зарекомендувала себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями.
Як слідує з листів Комунального підприємства «Погребищенська центральна районна лікарня» Погребищенської районної ради, ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , під час досудового розслідування не встановлено. Натомість, встановлено обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд першої інстанції взяв до уваги, що під час судового розгляду, потерпіла ОСОБА_9 заявила, що обвинувачена ОСОБА_8 добровільно відшкодувала завдану шкоду, матеріальних претензій до неї не має, а тому в задоволенні поданого нею позову відпала потреба.
Суд першої інстанції відхилив доводи сторони захисту про наявність такої обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_8 , як щире каяття, з огляду на наступне:
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах в справах №199/6365/19, №643/13256/17, № 166/1065/18, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Отже, той факт, що обвинувачений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, оскільки щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
На переконання суду, у цьому кримінальному провадженні наявність у ОСОБА_8 такої пом'якшуючої обставини, як щире каяття є сумнівним і носить формальний характер.
З огляду на пояснення ОСОБА_8 , надані нею в судовому засіданні першої інстанції, в яких остання свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає частково, та за наявності беззастережних доказів на підтвердження використання нею під час вчинення злочину у якості знаряддя злочину дерев'яного бильця від дивану, що підтверджено як її показами даними в якості підозрюваної, так за результатами проведеного експертного дослідження у справі, дану обставину категорично не визнає, а також беручи до уваги, час який знадобився суду для встановлення істини в кримінальному провадженні та спростування доводів сторони захисту, а тому суд не може визнати пом'якшуючою покарання обставиною її щире каяття у вчиненому, з огляду на те, що вказане не свідчить про те, що свою протиправну поведінку обвинувачена оцінює критично та жалкує про те, що зробила. Колегія апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження позиції Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та саме застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоп пола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 наголосив, що «…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Окрім того, колегія апеляційного суду зазначає, що призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України можливе за умови за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
Застосування ст.69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини чи сукупність обставин, які відповідно до ст. 69 КК України надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.
В даному випадку як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді не встановлено обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, таким чином застосування ст. 69 КК України є неможливим.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення визнавши винною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України з призначенням їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Щодо відмови прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 від апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді районним судом провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, які б слугували підставою для скасування вироку суду та постановлення нового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд -
постановив:
Закрити провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2025 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4