Справа № 149/3168/24
Провадження №11-кп/801/973/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернувате Миколаївського району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
встановив:
Відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - РТЦК та СП), на підставі статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме командир відділення охорони взводу охорони роти охорони головний сержант ОСОБА_9 та стрілець 1 взводу роти охорони солдат ОСОБА_10 , спільно з представником Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_11 , 13.04.2023 року близько 09.00 год 00 хв., прибули для вручення повістки громадянину України ОСОБА_8 , за місцем його проживання, а саме АДРЕСА_1 .
В подальшому, у ході спілкування вищевказаних осіб з ОСОБА_8 , відбулась розмова наступного змісту:
ОСОБА_10 : «Хазяїн».
ОСОБА_8 : «Да».
ОСОБА_10 : «Доброго дня».
ОСОБА_8 : «Хлопці, я ж вам сказав, що я, що я руський чоловік кароче, служив в руській армії, ніколи в жизні не піду в ніяку армію і нічого не буду розписуватись. До свиданья. Більше на мою землю не приходьте, говорити мені нема що».
ОСОБА_10 : «Це наша земля. Це українська земля».
ОСОБА_8 : «В мене, нема мені. Українська за забором там. Все до
свиданья».
ОСОБА_10 : «Ні почекайте. Дивіться».
ОСОБА_8 : «Хлопці, ніколи в жизни я не піду служити».
ОСОБА_10 : «Зараз в Україні введено воєнний стан всі чоловіки».
ОСОБА_8 : «Стан, це не є война. Стаття шістдесят три, шістдесят п?ять
почитай».
ОСОБА_10 : «Шістдесят три це ... Шістдесят п?ять це якраз там написано
ваш обов'язок ...».
ОСОБА_8 : «То я нічого розписуватись не буду. Які вопроси ще до
мене?».
ОСОБА_10 : «Тоєсть ви хочете сказати що це ...».
ОСОБА_8 : «Да! Я люблю путіна! Слава росії і слава путіну!» (цензура, мається на увазі, що ОСОБА_8 запропонував представникам ІНФОРМАЦІЯ_3 піти).
ОСОБА_10 : «Ви хочете сказати що ...».
ОСОБА_8 : «Що я рускій і буду воювати ...».
ОСОБА_10 : « ... вони не напали на нас ...?».
ОСОБА_8 : « ... я за росію буду воювати (незрозуміле слово) своїх
руських і буду воювати проти України. Я русский.».
ОСОБА_10 : «Ви чоловік. У вас паспорт чий?»
ОСОБА_8 : «Я відказався від паспорта українського двадцять років ще
назад. Мені не дають. Не разрешают сказали що нельзя».
ОСОБА_10 : «А у вас є російський паспорт?»
ОСОБА_8 : «Не дают. Не разрешают мені виїхати, не разрешают.
Відказатись від гражданства не разрешают».
ОСОБА_12 : «А куди виз вертались? То есть ви ...».
ОСОБА_8 : «Хлопці, я ніколи в жизні не буду українцем. Звоню і в Київ, і в Київ звертався, і везде. Ніхто, ніхто не реагирует. Нікому, нічого. Не вигодно. Всім вигодно розстріляти, вбити, унічтожити. Хлопці
вас будуть
судити».
ОСОБА_10 : «Хто вас розстрілює?».
ОСОБА_8 : «Ви всі будуте висіти на стовпах».
ОСОБА_10 : «Чого?».
ОСОБА_8 : «Злочин проти українців. Ви знищуєте український
народ».
ОСОБА_10 : «Чим це?».
ОСОБА_8 : «Ви знищуєте українську владу. Давайте наш разговор запишем на відео (цензура). Давайте і зараз буде в інтернеті це все ... Ви шо смієтесь чи шо. До кого ви прийшли?».
ОСОБА_10 : «То чого ми сміємось. Дивіться, то покажіть паспорт».
ОСОБА_8 : « ОСОБА_13 военный округ короче. Сержант запаса русской армии, присяга. Я, ОСОБА_14 торжественно клянусь перед лицом всей россии, служить родине росской и русскому народу и своей присяге до конца жизни буду верен, если я нарушу свою присягу россии, пусть покарает меня суровая рука моих товарищей. До свидание товарищи «бандеровцы»!».
ОСОБА_10 : «Все понятно».
Відповідно до висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3912/23-21 від 27.07.2023 у висловлюваннях ОСОБА_8 "Да! я люблю Путіна! Слава Росії і слава Путіну" - в експресивній формі виражена глибока відданість президенту держави -агресора РФ "Я люблю Путіна!", де "люблю - відчувати глибоку відданість, прив"язаність до кого-чого-небудь", що розгортається у фразі "Слава Росії і слава Путіну!", в якій реалізована пряма форма словосполучення та возвиличення, глорифікації президента держави-агресора РФ, а також держави-агресора РФ. У висловлюваннях "Я за Росію буду воювати, своїх руських і буду воювати проти України. Я руский..." ОСОБА_8 не лише заявляє про бажання воювати "буду воювати" з подвійним повтором, а й конкретизує в заклику "за Росію буду воювати" з актуалізованим виявом "Я". Водночас ОСОБА_8 наголошує, що воюватиме проти української держави "буду воювати проти України", що можна кваліфікувати як виправдовування в непрямій формі збройної агресії РФ проти України. Крім того, в окремих висловлюваннях наявні в непрямій формі ознаки виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році. У вище вказаних висловлюваннях ОСОБА_8 , які лунали у бік посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 та посадової особи Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області містяться висловлювання виражені у формі виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 436-2 КК України, тобто виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Не погодившись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області по справі № 149/3168/24 від 21 липня 2025 року є надто суворим, а покарання таким, що не виповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості, враховуючи наступне: обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуваю, злочин вчинив вперше, згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб середній.
Крім того, зазначає, що йому не було зрозуміло суть обвинувачення. Він не розумів в чому його обвинувачують і не усвідомлював в повній мірі скоєне ним кримінальне правопорушення, що і призвело до того, що він не визнавав себе винним.
На даний час після роз'яснення йому іншими фахівцями в галузі права в повній мірі суті його обвинувачення та кваліфікації його дій, серйозності їх наслідків, до нього прийшло усвідомлення того, що він накоїв і в чому щиро розкаюється.
ОСОБА_8 зазначає в апеляційній скарзі, що визнає свою вину у повному обсязі та щиро розкаюється, активно та в повній мірі надаватиме розгорнуті покази.
Дуже жалкує про скоєне кримінальне правопорушення, навчений, всі необхідні висновки для себе зробив, зробить все від нього залежне, щоб в подальшому максимально сприяти в захисті суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.
На підставі викладеного, просить вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області по справі № 149/3168/24 від 21 липня 2025 року змінити, та призначити йому покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробовуванням, що передбачено ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що призначене судом першої інстанції покарання за скоєння інкримінованого злочину у виді позбавлення волі є явно не справедливе, оскільки суд першої інстанції не врахував всіх обставин, що характеризують особу обвинуваченого та того що ОСОБА_8 належним чином не розумів та не усвідомлював суті обвинувачення.
Тому вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував всі обставини справи, ті що пом'якшують покарання і не усвідомлення ним висунутого обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги обвинуваченого, просила її задовольнити, щодо доводів апеляційної скарги в частині призначення покарання з застосуванням ст. 75 КК України з визначенням іспитового строку просила прийняти рішення на розсуд суду, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, зазначив, що оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 , - задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_8 провину в інкримінованому йому злочині не визнав та суду показав, що він не пам'ятає обставин спілкування з працівниками РТЦК та СП, оскільки був в стані хвилювання, оскільки злякався, тому що думав, що його будуть "пакувати". Проте, зазначив, що якби він знав, що ведеться відеозйомка та розпізнав працівників поліції, то спілкувався по іншому. При спілкуванні до нього сила чи погрози не застосовувались. Також повідомив, що він є росіянином та буде завжди підтримувати росію у всіх її діях. Висловив свою любов ОСОБА_15 , оскільки він все робить для російського народу. Вказував, що російські солдати прийшли на Донбас захищати російськомовне населення, оскільки влада України його принижувала. Також додав, що вбивати за Росію він не піде у зв'язку з його віком, проте він готовий писати вірші для російського народу. Вважає український та російський народ братами, зазначив, що війна вигідна американцям. Якби Україна не відмовлялась від нейтрального статусу, тоді б війни не було. Україна вбиває власний народ. Він український народ також любить. В судових дебатах повідомив, що з радістю відмовиться від українського громадянства.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 вказав, що визнає провину в інкримінованому йому злочині та щиро кається у скоєному, однак вступати на службу до лав Збройних сил України не буде в жодному разі. Зазначив, що якби він знав, що ведеться відеозйомка та розпізнав працівників поліції, то спілкувався б по іншому. При спілкуванні до нього сила чи погрози не застосовувались.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 суду показав, що він працює в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 13.04.2023 при проведені мобілізаційних заходів в с. Березна Хмільницького району з метою вручення повістки про виклик до РТЦК та СП він з ОСОБА_9 та представником Хмільницького ВП ГУНП ОСОБА_11 прийшли до домогосподарства ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 . Двері відчинив ОСОБА_8 , який в нецензурній формі спілкувався з ними, при цьому виправдовував збройну агресію Росії, принижував їх як військовослужбовців, казав, що чекає ОСОБА_15 , висловлював погрози як представникам державних органів. Спілкування записувалось на нагрудну камеру поліцейського.
Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції вказав, що весною 2023 року він перебував в роті охорони ТЦК СП та разом з ОСОБА_10 та працівником поліції ОСОБА_11 вручав повістки в с. Березна Хмільницького району де завітали до домогосподарства ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 . Під час спілкування ОСОБА_8 відмовився отримати повістку про виклик до РТЦК та СП та повідомив, що він вірний ОСОБА_15 та російському солдату, погрожував, що всі військовослужбовці будуть висіти на стовпах, коли прийдуть російські солдати. В кінці розмови оголосив присягу російського солдата та закрив двері.
Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції показав, що він являється поліцейським офіцером громади та на весні 2023 він забезпечуючи громадський порядок під час вручення повісток, разом з працівниками ТЦК та СП ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зайшли до домогосподарства ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 . Під час спілкування ОСОБА_8 відмовився від отримання повістки. При цьому повідомив, що любить ОСОБА_15 , зазначав, що коли прийдуть росіяни всі будуть жалкувати. В кінці проголосив присягу російського військового та закрив двері. Спілкування записувалось на боді-камеру.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції показала, що працює на пошті. В 2023 році( більш точно не пам'ятає) ОСОБА_8 прийшов лист від ТЦК та СП, який вона йому мала намір вручити. Однак, прийшовши до ОСОБА_8 вона повідомила причину свого приходу , однак ОСОБА_8 відмовився отримувати лист, сказавши, що він там нікого не знає. Перед тим, як іти до ОСОБА_8 їй люди повідомляли, що він не відкриває двері будинку, тому що ходить ТЦК та СП.
Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції показав, що в 2023 працював водієм на "Укрпошті" та розвозив поштові відправлення. Знає, що на ім'я Молчанова з Вінниці від ТЦК прийшов лист та ОСОБА_16 понесла його адресату, а коли повернулась, то повідомила, що ОСОБА_8 відмовився від його отримання.
Судом першої інстанції досліджено письмові докази, а саме:
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 18.04.2023 за повідомленням Департаменту контррозвідки Служби безпеки України надійшло повідомлення про те що громадянин України ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання, заперечує факт збройної агресії російської федерації проти України, а також глорифікує військовослужбовців збройних сил російської федерації внесено відомості про кримінальне правопорушення за ст. 436-2 ч.1 КК України (а.с. 39)
Розпорядження № 363 від 13.04.2023 року про вручення повісток призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, зокрема ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 (а.с. 199)
Протокол огляду відеозапису від 11.05.2023 з диском , досліджуючи який в судовому засіданні встановлено обставини розмови між обвинуваченим та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відбулась 13.04.2023 року о 09 год 02. хв, зокрема обвинувачений зазначав, що він руський чоловік, служив в російській армії, заперечував війну, казав, що любить путіна, прославляв його та росію. Зазначав, що буде воювати за росію та проти України, бажає відмовитись від українського громадянства. Попереджав працівників ТЦК та СП про те, що вони будуть висіти на стовпах , а в подальшому оголосив присягу російського солдата та зачинив двері будинку. (а.с. 40-41,195-197)
Висновок експерта № 3912/23-21 від 27.07.2023, згідно якого за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи протоколу огляду від 11.05.2023 та оптичного диску встановлено, що надані для дослідження матеріали (висловлювання ОСОБА_8 ) , реалізовані в розмові із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 : командиром відділення охорони взводу охорони роти охорони головним сержантом ОСОБА_9 та стрільцем 1 взводу роти охорони солдатом ОСОБА_10 , поліцейським офіцером громади сектору превенції Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_11 , містять публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади, до агресивної війни, міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, що підтверджують висловлення з об'єктивним змістом славословлення, возвеличення президента держави агресора РФ ОСОБА_18 та самої держави-агресора РФ. В окремих висловленнях наявні в непрямій формі ознаки виправдовування, визнання правомірною , заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році. (а.с. 200-209)
Суд першої інстанції зазначає, що, в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_8 під час розмови 13.04.2023 року з із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та поліцейським офіцером громади сектору превенції Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_11 , що відбувалась на території його домогосподарства під час вручення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , висловлював публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади, до агресивної війни, окремі його висловлювання містили глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році , а тому він підлягає відповідальності за ст. 436-2 ч. 1 КК України.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується показами свідків, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпорядженням № 363 від 13.04.2023 року про вручення повісток призовникам, протоколом огляду відеозапису від 11.05.2023 з диском, висновком експерта № 3912/23-21 від 27.07.2023, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою в сукупності та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.
Покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 є чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами. Цим показанням апеляційний суд надає віру, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів.
Зазначеним вище доказам суд першої інстанції дав правильну юридично-правову оцінку з точки зору їхньої належності та допустимості, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при умові, що жоден з учасників судового провадження не клопотав про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження у відповідності до ч. 3 ст. 404 КПК України.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він визнає свою вину та щиро кається у скоєному не відповідають дійсності, оскільки щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
На цьому також наголошує Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Однак з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_8 не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 зазначив, що якби він знав, що ведеться відеозйомка та розпізнав працівників поліції, то спілкувався б з ними по іншому, що вказує на те, що у своїй розмові від 13.04.2023 року близько 09.00 год 00 хв. з посадовими особи ІНФОРМАЦІЯ_3 та представником Хмільницького ВП ГУНП у Вінницькій області, ОСОБА_8 був відвертим та неупередженим.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 , посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, злочин вчинив вперше.
Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб оцінюється як середній.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 діяння є нетяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції суд не вбачає.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року), де зазначено, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження позиції Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та саме застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоп пола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 наголосив, що «…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване рішення визнавши винним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України з призначенням йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді міськрайонним судом провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, які б слугували підставою для скасування вироку суду та постановлення нового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2025 року відносно ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4