03 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/33492/24
Провадження № 22-ц/820/2178/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю: представників учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_4 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року (суддя Стефанишин С.Л.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (перейменовано у Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позову зазначала, що є спадкоємицею після смерті свого сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.02.2023 позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті сина, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 остання постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, під час звернення до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 стало відомо про те, що у межах виконавчих проваджень №43119785 та №47273070 накладено арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Таким чином, позивачка стверджує, що фактично прийняла спадщину після померлого сина, однак через наявність зазначеного обтяження не може оформити свої спадкові права. Виконавче провадження є закінченим, але арешт виконавцем знятий не був. Будь-які інші діючі виконавчі провадження відсутні.
18.07.2023 представниця ОСОБА_1 звернулася з заявою Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому ЦМУМЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна ОСОБА_5 у зв'язку з закінченням виконавчого провадження та смертю ОСОБА_5 , однак отримала відмову.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.01.2024 у справі №686/21710/23 позивачці було відмовлено в задоволенні позову до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна у зв'язку з тим, що існував борг по аліментах та пені.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2024року (справа №686/30182/23) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про стягнення з спадкоємця заборгованості по аліментах та неустойці за прострочення їх сплати відмовлено.
Таким чином, на думку позивачки, на даний час не існує ніяких зобов'язань ОСОБА_1 , які вимагають примусового виконання. Арешт є засобом примусового виконання певних зобов'язань перед особою.
У зв'язку з викладеним вище, позивачка просила суд скасувати арешт на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , а саме: частки квартири АДРЕСА_2 , який було накладено 02.09.2016 у межах виконавчих проваджень №43119785 та №47273070, номер запису про обтяження 16194272 (спеціальний розділ).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року позов задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , накладений 02.09.2016 в межах виконавчих проваджень №43119785 та №47273070, номер запису про обтяження 16194272 (спеціальний розділ).
Стягнуто з Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фанди Н.М. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Зазначає, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.01.2024 у справі №686/21710/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), третя особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про зняття арешту з майна відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що станом на момент прийняття рішення наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка має увійти до складу спадщини, водночас скасування арешту на частину квартири, може призвести до неможливості подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, утвореної за життя спадкодавця ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 , за рахунок наявних активів спадкової маси.
Вказує, що обставини, які досліджувались та яким надано оцінку в оскаржуваному рішенні є аналогічними з обставинами у справі №686/21710/23, а заборгованість по аліментам як існувала, так і існує на момент подання цієї апеляційної скарги. За таких обставин, суд першої інстанції мав би закрити провадження у справі №686/33492/24 на підставі пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України, однак прийняв рішення по суті між тими самим сторонами та з тим самим предметом, що були в межах справи №686/21710/23.
Звертає увагу, що зняття арешту з 1/2 частки квартири спадкодавця ОСОБА_5 фактично унеможливить виконання рішення по стягненню заборгованості зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 оскільки квартира є неподільною річчю, а арешт має застосовуватись для забезпечення реального виконання рішення. За таких обставин, зняття арешту з 1/2 частки квартири порушує право ОСОБА_2 , як особи на користь якої сплачувались аліменти та сформувалась заборгованість з їх сплати спадкодавцем, спадкоємцем якого є особа, яка подала позов про зняття такого арешту.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24.10.2025 відзив ОСОБА_1 , поданий її представником адвокатом Фандою Н.М., на апеляційну скаргу залишено без розгляду.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Іваницький А.М. підтримав апеляційну скаргу.
Представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Фанда Н.М. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_3 .
Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Приватний нотаріус Хмельницького нотаріального округу Макухіна О.Г. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану частину квартиру через наявність накладеного арешту.
На виконанні Першого відділу Державної виконавчої служби у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебували виконавчі листи №2-8155 від 05.08.2003 про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_2 у розмірі 1/4 доходу щомісячно, починаючи 25.07.2003 і до повноліття доньки, а також виконавчий лист № 686/16813/14-ц від 09.10.2014 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 10000,00 грн. та судових витрат в сумі 243,60 грн.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 02.09.2016 накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 , на підставі постанови про арешт майна боржника та заборону його відчуження, серія та номер 51613068 від 05.08.2016 старшого державного виконавця Першого відділу ДВС м. Хмельницький Мірошнікова В.Р.
На звернення представника ОСОБА_1 Першим відділом ДВС у м.Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомлено, що підстави для зняття арешту відсутні.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.01.2024 року по справі №686/21710/23 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про зняття арешту з вказаної квартири, було відмовлено.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 вересня 2024року по справі №686/30182/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про стягнення зі спадкоємця заборгованості по аліментах та неустойці за прострочення їх сплати, відмовлено.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка як спадкоємиця за законом після смерті ОСОБА_5 має право на звернення до суду із позовом до органу виконавчої служби про скасування арешту спадкового майна для подальшої реалізації своїх спадкових прав, відомостей про доцільність і правомірність подальшого арешту нерухомого майна померлого судом не встановлено.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Нормами цивільного процесуального законодавства визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18).
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 про звільнення з-під арешту частини квартири АДРЕСА_3 , яка є спадковим майном.
Проте ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) (перейменовано у Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.
При цьому, стягувачка ОСОБА_3 , в інтересах якої і був накладений арешт в межах виконавчого провадження на частку квартири, як відповідач залучена не була. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивачка не заявляла.
Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд, в силу своїх повноважень, передбачених статтями 367, 374 ЦПК України, вказаних порушень усунути не може, так як спір між належними сторонами попередньо повинен розглядатись судом першої інстанції.
Оскільки позивачка пред'явила позов до неналежного відповідача, а ухвалене рішення у справі впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому, ухвалене судове рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись до суду з аналогічним позовом до належного відповідача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
При подачі апеляційної скарги скаржницею ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 1453, 44 грн, який, у зв'язку з відмовою в позові, підлягає стягненню на її користь з позивачки.
Крім того, у апеляційній скарзі ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 просила стягнути з позивачки на її користь понесені витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у розмірі 12000 грн та долучила до апеляційної скарги ордер серії ВХ №1105090 від 03.09.2025, копію витягу з договору про надання правничої допомоги від 18.08.2025 від 18.08.2025, яким визначено фіксований розмір гонорару в сумі 12000 грн, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №18082025 від 18.08.2025 про оплату гонорару в сумі 12000 грн.
Оплативши надані за договором послуги, ОСОБА_2 фактично погодилась, що ці послуги надані і виконані адвокатом в повному обсязі.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням зазначених вище положень норм та наведених обставин, а також заяви представника позивачки щодо неспівмірності такого розміру витрат, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви третьої особи про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_2 5000 грн понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження. Такий розмір витрат є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником Іваницьким Андрієм Мироновичем, задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1453 грн 44 коп судового збору, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
О.І. Ярмолюк