Справа № 450/2888/23 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/2322/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 листопада 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В червні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.11.2020 року у розмірі 36363,31 грн..
В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 28.01.2020 р. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням та станом на 10.03.2023 року загальна заборгованість складає: 36363,31 грн., яка складається з наступного: 29746,71 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6616,90 грн.- заборгованість за простроченими відсотками. Викладені у позовній заяві підтверджується долученими доказами, зокрема: розрахунком заборгованості; випискою по рахунку; довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку; довідкою про видані картки; копією заяви позичальника; копією паспорту споживчого кредиту; витягом з «Тарифів»; витягом з «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копією наказу банку про затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви; копією документу, що посвідчує особу відповідача. У зв'язку з наявністю невиконаних зобов'язань по поверненню платежів за кредитом просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 36363,31 грн. та витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28.01.2020 року у розмірі 29746,71 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок шість гривень 71 копійок) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2 195,51 грн. понесених позивачем судових витрат.
Рішення суду оскаржило АТ КБ «Приватбанк», подавши апеляційну скаргу.
АТ КБ «Приватбанк» не погоджується з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, вважає рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами.
На підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки, до суду було надано заяву про приєднання до Умов та Правил від 28.11.2020 року, яка підписана відповідачем.
Вказує, що відповідач з самого початку укладення договору та отримання картки була письмово ознайомлена з умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсотків.
З огляду на зазначене, вважає висновок суду про відсутність погодження умов кредитування - безпідставним.
Із врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити вимоги АТ КБ «Приватбанк».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню. В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме заборгованості за відсотками не підлягають до задоволення у зв'язку з їх недоведеністю. Суд вважав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження встановлення відсотків, оскільки відповідач не підписував Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку, якими передбачено їх нарахування, а отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у вигляді відсотків, пені та штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 28.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
14.06.2018 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (найменування якого змінено на АТ КБ «Приватбанк») та відповідачем був укладений договір, відповідно до якого він отримав в банку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Рух коштів по рахунку підтверджується випискою за договором за період 28.01.2020 - 15.03.2023 р.
Згідно довідки, наданої банком, в рамках кредитного договору ОСОБА_1 було видано кредитні картки із датою відкриття 28.01.2020 р. з терміном дії по 10/23; із датою відкриття 01.02.2021 р. з терміном дії по 12/23, із датою відкриття 26.02.2021 р. з терміном дії по 09/24.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 відбувались зміни кредитного ліміту: 28.01.2020 р. 4500,00 грн., 03.04.2020 р. 1989,64 грн., 18.11.2021 р. 8000,00 грн., 29.11.2021 р. - 27000,00 грн., 26.12.2022 р. - 0,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 28.01.2020 р. укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 10.03.2023 року складає: 36363,31 грн., яка складається з наступного: 29746,71 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6616,90 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява від 28 січня 2020 року містить анкетні дані ОСОБА_1 та його контактну інформацію.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом із Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У зазначених документах, які підписані відповідачем, міститься інформація про: тип картки, тип кредитної лінії, пільговий період, валюту кредитування, базову відсоткову ставку в місяць, розмір щомісячних платежів, термін внесення щомісячних платежів, пеню за невчасне погашення заборгованості, штраф та комісію.
Зокрема, у ній зазначено, що базова % ставка становить 42% річних, а процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 84% річних.
З урахуванням наявності в матеріалах справи вказаної заяви, підписаної ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування, зокрема, з розміром відсоткової ставки.
Отже, позивачем доведено, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви, між банком та ним укладено кредитний договір шляхом приєднання до запропонованого банком договору, а також доведено, що відповідач був повідомлений про умови кредитування, в тому числі про відсоткову ставку за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу. ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №б/н від 28 січня 2020 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості, а тому Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка за розрахунками банку станом на 10.03.2023 року складає: 36363,31 грн., яка складається з наступного: 29746,71 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6616,90 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 6616,90грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу АТ «Приватбанк» в повному обсязі, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн, та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке
конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2.ч.1 ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 6616,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4026 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684 грн.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 лютого 2024 року в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.