Справа № 464/153/25 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.
Провадження № 22-ц/811/1767/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
03 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ЛМКП «Львівтеплоенерго» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані послуги, -
В січні 2025 року позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.12.2021 до 31.03.2024 у розмірі 4 462,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Для здійснення оплати за надані послуги, відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялись рахунки на оплату послуг. З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, які є публічними договорами та укладаються відповідно до ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачу, та є опублікованими на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». Таким чином, між відповідачами та позивачем встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з сфері теплопостачання, а саме виконавцеь надавав послуги відповідачам, останній такими послугами користувались для задоволення своїх потреб, не відмовлялись від них, усвідомлюючи, що за такі послуги необхідно платити, однак оплату належним чином не здійснювали, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, п. 37 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182, п. п. 32, 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. У зв'язку із несвоєчасним проведенням розрахунків, у відповідачів утворилась заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.12.2021 до 31.03.2024, що становить 4 462,70 грн., з яких: 4 448,24 грн. - заборгованість за надані послуги, 11,76 грн. - пеня, 0,91 грн. - 3% річних, 1,79 грн. - інфляційні втрати, яка підлягає стягненню.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 року у позові Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги відмовлено повністю.
Рішення суду оскаржило ЛМКП «Львівтеплоенерго», подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає до скасування у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції не з'ясував законність від'єднання радіаторів від системи центрального опалення у місцях загального користування у будинку відповідачів, не взяв до уваги факт надання послуги постачання теплової енергії до будинку відповідачів, не дослідив належним чином докази, надані апелянтом.
На думку апелянта, суд перекладає відповідальність за відновлення приладів опалення на позивача, зазначаючи, що позивачем не надано доказів про те, що ним відновлено прилади опалення у будинку.
Вважає, що відповідальність за відновлення приладів опалення повинна покладатись на ЛКП «Житловик-С», який станом на тепер є управляючою компанією у будинку відповідачів, а не ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Зазначає,що у будинку по АДРЕСА_2 , встановлений комерційний вузол обліку теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію для споживачів у даному будинку здійснюються на підставі показів вузла обліку.
Просить рішення Сихівського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають. Суд зазначив, що будь-яких доказів, про те, що позивачем відновлено прилади опалення, суду не надано. Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії не закріплено сталу суму, що охоплюється ціною позову, не передбачено умов нарахування плати за надані послуги, не вказано базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, доказів про площу будинку, обсяг послуги наданої за кожен спірний період, кількість споживачів, котрі користуються індивідуальним опаленням, кількість споживачів, котрі користуються центральним теплопостачання, не надано, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість розподілу обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будинку між співвласниками багатоквартирного будинку та відповідно нарахувань вартості послуги, тобто пред'явленої ціни позову. Крім того, не доведено, що відповідач, у спосіб передбачений договором та нормативно-правовими актами, що регулюють спірні відносини, був повідомлений про обсяг наданої послуги для будинку, порядок його розподілу між усіма співмешканцями.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 . Загальна площа вказаної квартири становить 61,70 кв.м та складається з 3 кімнат житловою площею 48,00 кв.м.
Згідно з розрахунком ЛМКП «Львівтеплоенерго» у споживача ОСОБА_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2021 до 31.03.2024 наявна заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії у розмірі 4 448,24 грн.
Індивідуальним договором про надання ЛМКП «Львівтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 визначено предмет такого договору, облік, порядок надання послуги, оплати послуги, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення умов договору.
З акту ЛКП «Хуторівка» від 18.02.2022 вбачається, що за результатами проведеного обстеження 3-го під'їзду житлового будинку по АДРЕСА_2 на предмет опалення місць загального користування встановлено, що сходова клітка не опалюється, радіатори (батареї) відключені від системи центрального опалення.
З акту ЛКП «Житловик-С» від 10.02.2025 вбачається, що за результатами проведеного 06.02.2025 обстеження встановлено, що сходова клітка третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 не опалюється, трубопроводи опалення сходової клітки заглушені в підвалі будинку протягом багатьох років.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, згідно з частиною 2 статті 10 цього Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом IV Методики розподілу, пунктом 12 якого встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Одночасно за ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, обов'язок оплатити послугу кореспондує обов'язку надати її, оскільки договір про надання послуг є двостороннім правочином, де ці зобов'язання взаємні. Виконавець зобов'язаний надати послугу, а замовник - оплатити її.
Проте як встановлено матеріалами справи, позивачем не надаються відповідачам послуги належної якості.
З акту ЛКП «Житловик-С» від 10.02.2025 вбачається, що за результатами проведеного 06.02.2025 обстеження встановлено, що сходова клітка третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 не опалюється, трубопроводи опалення сходової клітки заглушені в підвалі будинку протягом багатьох років.
Також матеріали справ не містять актів про включення системи теплоспоживання житлового будинку, в якому проживають відповідачі, на опалення у відповідних опалювальних сезонах.
Окрім цього, індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії не закріплено сталу суму, що охоплюється ціною позову, не передбачено умов нарахування плати за надані послуги, не вказано базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг, доказів про площу будинку, обсяг послуги наданої за кожен спірний період, кількість споживачів, котрі користуються індивідуальним опаленням, кількість споживачів, котрі користуються центральним теплопостачання, не надано, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість розподілу обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби опалення будинку між співвласниками багатоквартирного будинку та відповідно нарахувань вартості послуги, тобто пред'явленої ціни позову.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну ЛМКП «Львівтеплоенерго» - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.