Справа № 944/3534/25 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н. П.
Провадження № 33/811/1532/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
30 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шісот п'ять) грн. 60коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 об 18год. 00хв. 03 липня 2025 року по вулиці Карєр, 1 у с. Залужжя Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, (різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка вимова слів, нестійка хода), від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту "Драгер" та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього Руху, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що 03.07.2025 близько 16:30 год. разом із товаришами приїхали на озеро, керувати автомобілем під час повернення додому мав товариш.
Близько 18:00 год. до них під'їхали працівники поліції, з'ясовували хто власник автомобіля та вимагали надати документи. Він вказав, що автомобіль перебуває у його користуванні та надав поліцейському документи. Після цього поліцейський повідомив йому про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння та запропонував йому пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», він відмовився, оскільки не керував транспортним засобом, поліцейські його не зупиняли під час руху. Автомобіль був припаркований та не здійснював рух. Проте, поліцейський не взяв до уваги його доводи та склав протокол.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, просив задоволити.
Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом. Разом з тим факт керування транспортним засобом підтверджується:
письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03.07.2025 відповідно до яких 03.07.2025 близько 18:00 год. він перебував на місцевому кар'єрі м. Яворів, автомобіль «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 здаючи назад пошкодив його автомобіль. Від оформлення ДТП відмовляється, оскільки пошкодження не значні. Від водія було чути запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, поводив себе агресивно та кричав, що він є військовослужбовцем, показував посвідчення учасника бойових дій. Водієм був ОСОБА_1 ;
відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції з якого вбачається, що на місце прибули працівники поліції, які зі слів свідків встановили, що за кермом перебував ОСОБА_1 . Також сам ОСОБА_1 вказав, що він керував автомобілем. Під час спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. Від огляду ОСОБА_1 відмовився, що стало підставою для складання протоколу за ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає достовірними письмові пояснення ОСОБА_2 , які наявні в матеріалах справи, та пояснення, які він надавав працівникам поліції, які зафіксовано на нагрудних камерах поліцейських, щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Відтак з урахуванням наведеного вище твердження ОСОБА_1 про відсутність доказів його керування автомобілем є безпідставними, й апеляційний суд їх до уваги не бере та розцінює, як форму захисту з метою уникнення від відповідальності.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із висновком судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та зазначає наступне.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
При розгляді даної справи, та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог закону суддя першої інстанції в повній мірі не дотримався.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову (п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП).
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До матеріалів справи долучено докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП згідно з постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.09.2025 за правопорушення вчинене 17.06.2025.
З протоколу серії ЕПР1 №380306 вбачається, що такий складено за ч.2 ст. 130 КУпАП, а саме: ОСОБА_1 о 18:00год. 03 липня 2025 року на вул. Карєр, 1 у с. Залужжя Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, (різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка вимова слів, нестійка хода), від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту "Драгер" та в медичному закладі відмовився, чим повторно протягом року порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього Руху, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №380306 від 03.07.2025 та інші наявні у справі докази, вважаю, що працівником поліції при складанні протоколу було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме невірно зазначена частина ст. 130 КУпАП, оскільки ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Враховуючи те, що правопорушення згідно з протоколом серії ЕПР1 №380306 від 03.07.2025 вчинено ОСОБА_1 03.07.2025, а наявна у матеріалах справи постанова Яворівського районного суду Львівської області від 02.09.2024 стосується правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП вчиненого 17.06.2025, що виключає відповідальність ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП через відсутність повторності вчинення правопорушення, із врахуванням дати вчинення таких.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції при встановлені винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, керуючись вимогами ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП правильно встановив фактичні обставини справи, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, та відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, проте припустився помилки у кваліфікації його дій.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 № 380306 від 03 липня 2025 року (а.с. 2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції пред'явили ОСОБА_1 вимогу про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного перегляду постанови, на підставі повторного дослідження доказів та їх оцінки з точки зору належності, допустимості та достатності, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 о 18:00 год. 03 липня 2025 року на вул. Карєр, 1 у с. Залужжя Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, (різкий запах алкоголю з порожнини роту, нечітка вимова слів, нестійка хода), від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту "Драгер" та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього Руху, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити рішення судді першої інстанції в цій частині, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та зменшити розмір адміністративного стягнення, яке накладено на ОСОБА_1 , суддею першої інстанції в межах встановленого ст. 38 КУпАП строку.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
У решті постанову залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пом'якшити накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з
34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу - на штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
У решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк