Дата документу 04.11.2025 Справа № 334/11249/23
Справа № 22-ц/807/2007/25 Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф.
Є.У.№ 334/11249/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
04 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Подліянової Г.С,
Онищенка Е.А.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІУМ» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лихосенко Євген Олександрович, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року,
У грудні 2023 року ТОВ «ІМПЄРІУМ» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ «ІМПЄРІУМ» на праві власності належало нерухоме майно, в тому числі нежитлове приміщення № 173, гараж, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею, 29,7 кв.м., належить на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Кушніренко О.Г. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, 19 травня 2016 року за реєстровим № 2291, право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 19 травня 2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: № 919594223101.
24.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що власником нерухомості, в тому числі і приміщення АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопель С.О., реєстраційний номер договору № 4063 від 27.10.2020. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54799146 від 27.10.2020; номер запису про право власності: 38866271.
Перереєстрація права власності відбулась на підставі договору іпотеки, іпотекодержатель ОСОБА_2 задовольнив свої вимоги, які виникли за договором позики № 2645, укладеним 01.07.2016 між ним та ТОВ «ІМПЄРІУМ» в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
В подальшому, останній відчужив предмет іпотеки ОСОБА_1 за договором дарування.
ТОВ «ІМПЄРІУМ», не погоджуючись з позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки, звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 вересня 2022 року у справі № 334/6488/21 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 , державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, Державний реєстратор Виконавчого комітету Новомиколаївської територіальної громади, Чебукіної Л.М. про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, припинення речових прав, у повному обсязі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 334/6488/21 апеляційну скаргу ТОВ «ІМПЄРІУМ» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Новомиколаївської територіальної громади, Чебукіної Л.М. про визнання протиправним та скасування рішень задоволено частково. Визнано таким, що не відповідає закону, та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно об'єктів нерухомого майна: нежитлове приміщення № 172 в буд. АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, гараж АДРЕСА_3 квартири АДРЕСА_4 , прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В.В. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Новомиколаївської територіальної громади скасовано. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітет Новомиколаївської територіальної громади змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Відтак, судовим рішенням встановлено що ОСОБА_2 не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
ТОВ «ІМПЄРІУМ» звернувся до ЦНАП із заявами про державну реєстрацію припинення права власності на підставі вищевказаних судових рішень.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 за № 67991555 від 13 червня 2023 року щодо об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_5 , відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тобто, реєстратор позбавлений можливості на підставі вищевказаного судового рішення внести зміни до реєстру та повернути відомості про власника, які були внесені до спірної державної реєстрації через реєстрацію права власності на ці об'єкти за ОСОБА_1 .
Оскільки ОСОБА_2 не набув права розпоряджатися спірними об'єктами нерухомого майна за договорами дарування ОСОБА_4 та таке майно підлягає поверненню власнику ТОВ «ІМПЄРІУМ».
Товариство просило витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_4 на користь власника ТОВ «ІМПЄРІУМ» нерухоме майно - нежитлове приміщення, гараж АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 919594223101.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2024 позов задоволено.
Ухвалою від 16.10.2024 суд задоволено заяву представника відповідачки про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2024.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року позов ТОВ «ІМПЄРІУМ» задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_4 на користь ТОВ «ІМПЄРІУМ» нерухоме майно - нежитлове приміщення, гараж АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 919594223101.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІМПЄРІУМ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лихосенко Є.О.,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На думку апелянта, суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахував той факт, що вибуття майна з володіння позивача чи володіння особи, якій він передав майно, відбулося не з їхньої волі, а тому відсутні підстави для його витребування від добросовісного набувача.
В засідання апеляційного суду повідомлені через електронний кабінет представники сторін не з'явилися, клопотання про відкладення розглялду справи не заявляли, причини неявки суду не повідомили. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, що встановлено судовим рішенням в іншій справі. Оскільки ОСОБА_1 набула майно за договором дарування вимоги товариства про витребування цього майна підлягають задоволенню на підставі статті 388 ЦК України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.05.2016, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кушніренко О.Г., реєстровий № 2291, ТОВ «ІМПЄРІУМ» купило у ТОВ «ТРАНСОЙЛТРЕЙД» нежитлове приміщення № 173 - гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 кв.м.
Право власності на дане нежитлове приміщення зареєстроване за ТОВ «ІМПЄРІУМ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 травня 2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: № 919594223101.
01.07.2016 між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О.
Згідно п. 1 договору позики позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, що на момент укладення цього договору є еквівалентом 40 000 (сорок тисяч) доларів США, по комерційному курсу на 01 липня 2016 року: 1 долар США - 25,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві грошові кошти у розмірі 1 000 000 грн., але не менше суми, що буде на момент повернення боргу еквівалентом 40 000 доларів США, в термін до 01.07.2017 року включно, у порядку, що встановленому цим договором.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ОСОБА_6 як Іпотекодержателем та ТОВ «ІМПЄРІУМ», від імені якого діяв директор товариства ОСОБА_5 , як Іпотекодавець 01.07.2016 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О.
Згідно п. 1.1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя які випливають з договору позики від 01 липня 2016 року за реєстровим № 2645, укладеного між Іпотекодержателем (Позикодавцем) та ОСОБА_5 .
Предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна, зокрема, нежитлове приміщення, гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 29,7 кв.м., належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна /НВТ 175069, НВТ 175070/, посвідченого Кушніренко О.Г., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, 19 травня 2016 року за реєстровим № 2291. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 19 травня 2016 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 919594223101.
Згідно договору дарування від 27.10.2020 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 нежитлове приміщення, гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 29,7 кв.м., безоплатно. Договір посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелем С.О., зареєстровано в реєстрі за № 4063.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником нежитлового приміщення, гаража, загальною площею 29,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 , є ОСОБА_1 .
Підстава виникнення права власності є договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іопелєм С.О., реєстраційний номер договору № 4063 від 27.10.2020. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54799146 від 27.10.2020; номер відомостей про речове право: 38866271.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 вересня 2022 року у справі № 334/6488/21 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 , державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, Державний реєстратор Виконавчого комітету Новомиколаївської територіальної громади, Чебукіної Л.М. про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, припинення речових прав, у повному обсязі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 334/6488/21 апеляційну скаргу ТОВ «ІМПЄРІУМ» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року скасоване. Ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітету Новомиколаївської територіальної громади, Чебукіної Л.М. про визнання протиправним та скасування рішень задоволено частково.
Визнано таким, що не відповідає закону та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно об'єктів нерухомого майна: нежитлове приміщення № 172 в буд. АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення, гараж АДРЕСА_3 квартири АДРЕСА_4 , прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В.В. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до ОСОБА_2 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітет Новомиколаївської територіальної громади скасовано. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» до державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, державного реєстратора виконавчого комітет Новомиколаївської територіальної громади змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Отже, вказаними судовими рішеннями встановлено, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно спірного майна (про реєстрацію права власності за іпотекодержателем) не відповідає закону та скасовано його, оскільки ОСОБА_2 не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Полтавець Д.В. № 67991555 від 13.06.2023, ТОВ «Імпєріум» відмовлено у проведенні реєстрації припинення права власності на підставі вищевказаних судових рішень, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень (спірні об'єкти нерухомого майна зареєстровані за ОСОБА_1 ).
Так, на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 06.12.2022 скасовується рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, на об'єкт нерухомого майна: АДРЕСА_5 , прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В.В.
Із інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що відбувся перехід права власності на вищевказаний гараж та вказаний гараж зареєстровано на підставі рішення, прийнятого іншим реєстратором, відмінним від зазначеного у постанові. Таким чином, неможливо припинити право власності, зареєстроване державним реєстратором Пелих В.В., оскільки іншим реєстратором здійснено реєстрацію переходу права власності.
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 5) обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору; 9) реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
За змістом ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 року № 5, відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 вказано, що однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
В силу вимог ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Таким чином, майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст. 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. За змістом вказаної статті право на витребування майна належить лише власнику та лише у особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і може мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза його волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу майна виключає можливість його витребування і незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлене рішенням суду ( ч. 3 ст. 397 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Як визначено ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17 відобразила правовий висновок, що в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.
Відповідно до висновків викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджуються факти права власності позивача на спірне майно, встановивши, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння власника ТОВ «ІМПЄРІУМ» поза його волею, наявність майна в натурі у незаконному володінні та відсутністю у відповідачки правових підстав для володіння та подальшого розпорядження спірним майном, суд дійшов висновку про те, що пред'явлення позову до ОСОБА_1 про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону, а тому спірне майно підлягає витребуванню на користь позивача.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не було надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду його апеляційної скарги, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне, законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Установивши, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння позивача поза його волею, що встановлено судовим рішенням, а відповідачка набула право власності на нього за договором дарування, тобто за безоплатним договором, суд першої інстанції обгрунтовано виснував, що спірна нерухомість підлягає витребуванню на користь товариства як власника майна в порядку ст. ст.387,388 ЦК України.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Інших доводів, які б спростовували висновки районного суду або вказували на порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права апеляційна скарга не містить.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права та постановив рішення, яке відповідає закону, тому підстави для задоволення даної апеляційної скарги відсутні.
Отже, враховуючи вищевказане, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Лихосенко Євген Олександрович, залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: Е.А. Онищенко
Г.С. Подліянова