Єдиний унікальний 317/3252/25 Головуючий в 1 інст. Громова І.Б.
Провадження №33/807/1040/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
3 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хараїм О.В. на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСК «Мир», РНОКПП: НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір, -
Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 15 червня 2025 року о 15 год. 49 хв. у с. Новослобідка, Долинської СТГ, вул. Щаслива, 138, водій ОСОБА_1 керував ТЗ FIAT DOBLO, д.н.з. НОМЕР_2 (належить - ОСОБА_2 ) з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ та у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР України, про повторність попереджений.
Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Хараїм О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ОСОБА_3 не визнає свої вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Вважає, що всупереч вимог чинного законодавства, судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, в постанові суду не наведено жодних мотивів відхилення аргументів сторони захисту.
В обґрунтування наведеного зазначила про грубе порушення судом першої інстанції права ОСОБА_3 на захист, оскільки його захиснику було перешкоджено прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. При цьому, суд будь-яких постанов про відмову в задоволенні поданого захисником відповідного клопотання не ухвалював і апелянту не надсилав.
Стверджує, що з пояснень ОСОБА_1 та наявного в матеріалах справи відеозапису «ЕПР1№362622 (1)» вбачається, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки така пропозиція від працівників поліції не надходила.
Отже вважає, що наведені обставини свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду, а саме порушення ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103, п.п. 6, 7 Розділу 1 Інструкції від 09.11.2015 р. N№1452/735, що прямо вказує на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Наголошує, що рапорт працівника поліції не є належним доказом вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, в розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, в порушення вимог Закону та Інструкції №1452/735, в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення та воно було вручено йому під підпис. Вказує на внесення до протоколу недостовірних відомостей стосовно відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Просить проводити судове засідання в режимі відеоконференції за її участю. Скасувати постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2025 року, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засідання апеляційного суду адвокат Хараїм О.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Зазначила, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки за наявним клопотанням сторони захисту приймати участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, справу розглянуто без її участі. Зауважила на порушенні процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки останньому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, а отже викладені в протоколі відомості щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду є недостовірними.
Заслухавши адвоката Хараїм О.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин викладених у протоколі серії ЕПР1 № 362622 від 15 червня 2025 року підтверджується:
- актом огляду на стан сп'яніння, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою Алкотест Драгер 6820 (а.с. 3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 15 червня 2025 р., в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Результати огляду: відмова ОСОБА_1 від проходження огляду (а.с. 4);
- відеозаписом події (а.с. 8).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан, зокрема алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідаючи на доводи сторони захисту про відсутність пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, суддя апеляційного суду виходить з наступного.
Відеозаписом, який міститься в матеріалах справи зафіксовано розшук, переслідування та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Перевірка документів водія, в ході якої поліцейський встановив наявні у водія ознаки алкогольного сп'яніння, внаслідок характерного запаху алкоголю. На це водій ОСОБА_3 пояснив, що вживав алкогольні напої. Далі зафіксовані неодноразові пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Відмова ОСОБА_1 від запропонованого огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, дійсно відеозаписом події не зафіксовано пропозицію водію ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, однак зміст заперечувальної відповіді ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції пройти огляд на місці, засвічує про його небажання проходити огляд в цілому.
Відповідна відмова водія є порушенням вимог п.2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, за обставин керування ОСОБА_3 транспортним засобом, зафіксована поведінка останнього працівником поліції вірно розцінена як відмова водія від проходження огляду у встановленому законодавством порядку, про що було повідомлено водію.
Крім того, суддя апеляційного суду зауважує, що відеоінформація наявна в достатньому об'ємі задля з'ясування обставин, які є предметом розгляду в даній справі.
Відповідаючи на доводи сторони захисту про грубе порушення судом першої інстанції права ОСОБА_3 на захист, оскільки його захиснику було створено перешкоду прийняти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, при цьому, суд будь-яких постанов про відмову у задоволенні поданого захисником відповідного клопотання суд не ухвалював і апелянту не надсилав, суддя апеляційного суду виходить з наступного.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення повістки sms-повідомленням, яка йому була направлена на номер телефону, що вказаний в протоколі (а.с.3, 26). Причини неявки ОСОБА_1 суду були не відомі.
7 серпня 2025 року від адвоката Хараїм О.В. надійшла заява про надання матеріалів справи на ознайомлення та розгляд справи в режимі відеоконференції, у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України.
Відтак, захисник просила провести всі судові засідання відносно ОСОБА_1 в режимі ВКЗ за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З урахуванням того, що судом вжиті заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи шляхом направлення повістки смс-повідомленням про виклик до суду, останній був обізнаний про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, його участь у розгляді даної категорії справ, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, не є обов'язковою, а тому суд відповідно до вимог КУпАП, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .
Щодо клопотання адвоката Хараїм О.В. провести судове засідання відносно ОСОБА_1 в режимі ВКЗ за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua, суд зазначає, що нормами КУпАП не передбачено проведення дистанційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому аналіз наведеного засвідчує, що прийняття рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, норми чинного КУпАП не передбачають обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це заяви сторони.
Апеляційним судом права, передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом його виклику до суду апеляційної інстанції, його захиснику - адвокату Хараїм О.В. забезпечено можливість участі в розгляді справі за допомогою відеоконференцзв'язку, і захисник скористалася таким правом.
На посилання сторони захисту про те, що письмове направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не складалося та не вручалось, слід зазначити, що в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 , яке складено 15 червня 2025 року 15 год. 58 хв. відповідно до вимог додатку 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015№ 1452/73.
Крім того, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Суддя апеляційного суду погоджується з доводами захисника про те, що рапорт працівника поліції не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, разом з цим по даній справі наявні і інші докази, які в сукупності з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, слід звернути увагу, що в рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини в складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 серпня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 317/3252/25