Справа № 481/1625/25
Провадж.№ 2-з/481/9/2025
/про відмову у забезпеченні позову /
"04" листопада 2025 р. м. Новий Буг
Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення,
03.11.2025 до Новобузького районного суду Миколаївської області була подана заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824585000:03:000:0027, яка належить ОСОБА_2 , зігдно держваного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №584237, виданого 26.07.2006 року.
Одночасно з заявою про забезпечення позову була подана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу.
В обґрунтування заяви зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2011 році склались боргові зобов'язання. ОСОБА_2 у власності має земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га кадастровий номер 4824585000:03:000:0027, яку запропонувала придбати. Оскільки на час передачі ним грошових коштів діяв мараторій з продажу землель сільськогосподарського призначення вони дійшли згоди про укладання договору оренди землі.
05.05.2011 році ОСОБА_2 було отримано в борг 220 000,00 грн. із датою повернення до 31.01.2017 року., а в разі неповернення грошових коштів земельна ділянка передодить у власність ОСОБА_1 .
05.05.2011 році ОСОБА_2 було складено та нотаріально посвідчено заповіт на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,65га.
26.02.2025 ОСОБА_2 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі та його розірвання.
Підставою для звернення щодо вжиття заходів забезпечення позову заявник ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з недобросовісною поведінкою ОСОБА_2 він був змушений звернутися до суду з вимогою про накладення арешту на земельну ділянку з метою повернення коштів за розпискою від 05.05.2011 року.
Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 4 ст. 152 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно з п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Порушуючи питання про накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, площею 5,265 га,яка належить ОСОБА_2 , заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення дій пов'язаних з відчуженням цієї земельної ділянки, зміни цільового призначення, поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками.
Отже, твердження про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявника.
При цьому, сам заявник зазначає, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка наразі перебуває у зареєстрованому користуванні ОСОБА_1 , а договір оренди земельної ділянки станом на дату подання не розірвано.
Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, слід дійти висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354, п. 3 Розділу XII Прикінцевих положень, п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА