Справа № 473/3235/25
іменем України
"04" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У червні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому вказувало, що 27 листопада 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 4 000 грн, які відповідач зобов'язався повернути позикодавцю протягом 30 днів - не пізніше 27 грудня 2020 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до програми лояльності);
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
21 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Договір факторингу №2106, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227 від 27 листопада 2020 року.
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» Договір факторингу №030423-ФК, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227 від 27 листопада 2020 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 12 186,80 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 4 000 грн;
- заборгованість за процентами - 8 186,80 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача Гедзь О.В. не з'явилася, проте надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 27 листопада 2020 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 4 000 грн, які відповідач зобов'язався повернути позикодавцю протягом 30 днів - не пізніше 27 грудня 2020 року.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до програми лояльності);
- у розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
21 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Договір факторингу №2106, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227 від 27 листопада 2020 року.
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклало з ТОВ «Фінпром Маркет» Договір факторингу №030423-ФК, за яким відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3844227 від 27 листопада 2020 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаного договору ОСОБА_1 набув відповідні права та обов'язки позичальника.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Водночас, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання та зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за Договором позики №3844227 від 27 листопада 2020 року, що підтверджується копією Платіжної інструкції від 27 листопада 2020 року, копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02 травня 2025 року за вих. №КД-000025144/ТНПП (а.с. 12, 26), копією довідки АТ «Універсал-Банк» від 09 жовтня 2025 року №БТ/Е-15136 та копією виписки з банківського рахунку відповідача (а.с. 75, 76-77).
Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань на користь первісного кредитора або його правонаступників.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики №3844227 від 27 листопада 2020 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 05 червня 2025 року становить 12 186,80 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 4 000 грн;
- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 27 листопада 2020 року до 10 березня 2021 року) - 8 186,80 грн.
Однак, суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, а саме в частині нарахованих відсотків у зв'язку з наступним.
Зокрема, у вказаному договорі сторони правочину остаточно визначили строк користування позикою у 30 днів - з 27 листопада 2020 року до 27 грудня 2020 року.
У той же час, нарахування процентів кредитор здійснював як в межах встановленого строку користування позикою, так і поза межами такого строку (до 10 березня 2021 року).
При цьому, договір не передбачає можливості пролонгації/автопролонгації строку користування позикою.
Посилання у позові в цій частині на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», які містять умови щодо автоматичного продовження строку користування позикою, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані Правила були доведені до відома позичальника та підписані ним (особистим або електронним підписом), а тому, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17, їх не можна вважати частиною договору позики, а відповідні положення - приймати до уваги.
Інших доказів узгодження сторонами договору позики вказаних умов матеріали справи не містять.
Тобто, за період з 28 грудня 2020 року до 10 березня 2021 року проценти є такими, що фактично нараховані за порушення позичальником виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі проценти розуміються, як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
В той же час, проценти за неправомірне користування чужими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тобто, вказані проценти мають різну правову природу та різні підстави нарахування.
Вказане правило застосовується не тільки відносно кредитних договорів, а також до договорів позики.
Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов'язання.
Тому нараховані за період з 28 грудня 2020 року до 10 березня 2021 року проценти не підлягають стягненню.
Таким чином, належна заборгованість за договором позики станом на 05 червня 2025 року становить 6 376 грн, у тому числі:
- заборгованість за позикою - 4 000 грн;
- заборгованість за процентами (нарахованими за період з 27 листопада 2020 року до 27 грудня 2020 року (включно)) - 2 376 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 267,40 грн судового збору та 1 831,20 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204; код ЄДРПОУ 43311346, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк») заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27 листопада 2020 року №3844227, що утворилася станом на 05 червня 2025 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за строковими процентами за користування позикою (за період з 27 листопада 2020 року до 27 грудня 2020 року (включно)) у розмірі 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) гривень, а всього в загальному розмірі 6 376 (шість тисяч триста сімдесят шість) гривень, а також 3 098 (три тисячі дев'яносто вісім) гривень 60 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв