Справа № 761/24754/24
Провадження № 1-кп/761/2362/2025
08 жовтня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62023000000001135, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2023 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
установив:
I. Історія провадження.
08.07.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 надійшов (вх. № 64650) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000001135, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 761/24754/24 між суддями від 08.07.2024 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_1 09.07.2024 матеріали судової справи передано судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 09.07.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.08.2024, зокрема продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10.10.2024 включно, та визначено останньому розмір застави у сумі 100 000 (ста тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 000 (триста два мільйона вісімсот тисяч) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Ухвалою суду від 07.10.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 05.12.2024 включно, та визначено останньому розмір застави у сумі 99 000 (дев'яносто дев'яти тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299 772 000 (двісті дев'яносто дев'ять мільйонів сімсот сімдесят дві тисячі) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 26.11.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.01.2025 включно, та визначено останньому розмір застави у сумі 98 500 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 298 258 000 (двісті дев'яносто вісім мільйонів двісті п'ятдесят вісім тисяч) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 23.12.2024 у зазначеному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.
Ухвалою суду від 13.01.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13.03.2025 включно, та визначено останньому розмір застави у розмірі 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 296 744 000 (двісті дев'яносто шість мільйонів сімсот сорок чотири тисячі) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 04.03.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02.05.2025 включно, та визначено останньому розмір застави у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 218 016 000 (двісті вісімнадцять мільйонів шістнадцять тисяч) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 22.04.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 червня 2025 року включно, та визначено останньому розмір застави у розмірі 52 000 (п'ятдесят дві тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 157 456 000 (сто п'ятдесят сім мільйонів чотириста п'ятдесят шість тисяч) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 16.06.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 серпня 2025 року включно, та визначено останньому розмір застави у розмірі 51 500 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 155 942 000 (сто п'ятдесят п'ять мільйонів дев'ятсот сорок дві тисячі) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 28.07.2025 залишено без задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
Ухвалою суду від 13.08.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 жовтня 2025 року включно, та визначено останньому розмір застави у розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 154 428 000 (сто п'ятдесят чотири мільйона чотириста двадцять вісім тисяч) гривень, із покладенням на нього у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
II. Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.
07.10.2025 на електронну адресу суду надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із визначенням застави у розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 154 428 000 (сто п'ятдесят чотири мільйона чотириста двадцять вісім тисяч) гривень.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати. Також прокурор зазначила, що раніше визначений розмір застави, який відповідає положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, зможе запобігти настанню наявним ризикам, забезпечить розгляд справи у розумні строки та невідворотності покарання у разі доведення винуватості обвинуваченого, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює обрання більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, у разі внесення застави прокурор просила покласти на обвинуваченого процесуальні обов'язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що з 30.12.2024 по дату розгляду чергового клопотання прокурора, зазначений запобіжний захід неодноразово продовжувався, переглядався судом апеляційної інстанції, втім у кожному випадку доводи ти аргументи як прокурора, так і суду, якими обґрунтовується наявність ризиків, їх актуальність та факт того, що вони не зменшились, кожного разу повторюються, є ідентичними, шаблонними та абсолютно не змінними. Крім того, захисник зазначив щодо відсутності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо непомірного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_4 та неможливості отримання належної медичної допомоги в умовах медичної частини при ДУ «Київський слідчий ізолятор», щодо загрози перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» під час ракетних та інших обстрілів, щодо умов перебування ДУ «Київський слідчий ізолятор» та неможливості здійснювати свій захист у таких умовах перебування, а також щодо характеризуючих даних ОСОБА_4 . А тому, просив у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту чи застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію адвоката ОСОБА_6 та зазначив, що прокурором не надано жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також захисник зазначив про непомірний розмір застави для ОСОБА_4 та його сім'ї, та про те, що в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 позбавлений можливості отримувати необхідну медичну допомогу та лікування на належному рівні, що, на думку сторони захисту, може призвести до критичних наслідків. Також захисник звернув увагу суду на міцність соціальних зв'язків ОСОБА_4 та його волонтерську діяльність, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід не пов'язаний із тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав висловлену позицію своїх захисників та вказав на те, що суддя апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на попередню ухвалу про продовження строку запобіжного заходу, звернув увагу, що розмір застави є надмірним.
III. Положення закону, яким керувався суд.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою ст. 176 КПК України. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (чч. 1, 3 ст. 183 КПК України).
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
IV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши зміст заявленого клопотання та надані сторонами матеріали, суд приходить до таких висновків.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.
Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри. Оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 на теперішній час перебуває у статусі обвинуваченого, що нівелює потребу оцінювати обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, суд зупиняється на оцінці вірогідності вчинення ним позапроцесуальних дій, які будуть перешкоджати судовому розгляду, тобто на доведеності заявлених прокурором ризиків.
Наразі у кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Зазначена стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, який може бути застосований у виняткових випадках з урахуванням обмежень, наведених у частині другій статті 183 КПК України, та за умови, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд, на цій стадії, приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від суду, ризику незаконного впливу на свідків та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
IV.I. Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення (примітка ст. 45 КК України), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
Слід зазначити, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
У той же час, не може залишатися поза увагою суду те, що Указом Президента України №64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію Російської Федерації.
З огляду на умови, які існують в Україні, є можливість нелегального перетину обвинуваченим кордону, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях ведення активних бойових дій.
Суд враховує, що в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України велика кількість держав - партнерів України, запровадила особливі умови надання прихистку її громадянам, що дозволить протягом тривалого часу легально перебувати на їх території.
При цьому сталі сімейні зв'язки ОСОБА_4 , наявне постійне місце проживання та місце роботи, позитивні характеристики, здійснення волонтерської діяльності, хоча й мінімізують ризик переховування від суду, але не усувають його повністю та не гарантують відсутність наміру переховування в майбутньому.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час зайняття підприємницькою діяльністю, за який обвинувачений міг набути широке коло зв'язків, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду.
Посилання сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, на думку суду, не спростовують наявність цього ризику, оскільки ці обставини з урахуванням обсягу обвинувачення та обставин кримінального правопорушення, разом із сукупністю даних про особу обвинуваченого, не виключають можливості ОСОБА_4 переховуватись не лише за межами, а й в межах території України.
За таких обставин, суд вважає доведеним, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого від суду не втратив свою актуальність.
IV.II. Щодо ризику впливу на свідків.
При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, суд враховує, що покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.
Суд констатує, що у зв'язку з ознайомленням в порядку КПК України з матеріалами кримінального провадження, зокрема, з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений обізнаний як про їх персональні дані, так і про зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Враховуючи обізнаність обвинуваченого щодо даних про учасників кримінального провадження, на думку суду, будь-який більш м'який запобіжний захід надасть можливість обвинуваченому контактувати, у тому числі дистанційно, за допомогою різних видів засобів зв'язку, із свідками у кримінальному провадженні, які на цей час не допитані.
IV.III. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що прокурором також доведено продовження існування зазначеного ризику з огляду на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, при цьому суд враховує також і те, що ОСОБА_4 має вже процесуальний статус обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні стосовно п'яти учасників злочинної організації, які завдали Міністерству оборони України понад мільярд гривень шкоди під час закупівлі неякісного одягу для Збройних Сил України.
IV.IV. Щодо можливості обрати більш м'який запобіжний захід.
Так, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
На думку суду, домашній арешт, у тому числі цілодобовий, а також застава не будуть достатніми запобіжними заходами, адже пов'язані з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі. При цьому застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість виконання такого заходу, що, з урахуванням установлених судом ризиків, створює сприятливі умови для їх реалізації.
Слід зазначити, що через військову агресію Російської Федерації та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, постійну загрозу ракетних та інших обстрілів, пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, періодичні збої у роботі мережі електропостачання та засобів зв'язку, участь працівників Національної поліції, які відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України виконують ухвалу про домашній арешт у забезпеченні громадської безпеки та охорони держави, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об'єктивно знижується і у цьому кримінальному провадженні не може запобігти встановленим судом ризикам.
Особиста порука та особисте зобов'язання тим більше не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.
Таким чином, оцінивши наведені обставини стороною захисту у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цій стадії судового розгляду є пропорційним для запобігання встановленим ризикам, а обрання обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, наразі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Таким чином, на переконання суду, таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Характеризуючі дані обвинуваченого, зокрема позитивні характеристики, наявність відзнак, волонтерська діяльність, а також міцні соціальні зв'язки, безумовно мають значення для оцінки його особи. Водночас, на думку суду, на цьому етапі судового розгляду зазначені обставини не переважають наявні ризики, про які вказано вище, та не дають підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання суду, наведені стороною захисту доводи, а також надані медичні документи, наразі не свідчать про наявність виняткових обставин, пов'язаних із станом здоров'я обвинуваченого, які б унеможливлювали подальше тримання його під вартою. Крім того, стороною захисту не надано належних доказів, що підтверджували б істотне погіршення стану здоров'я обвинуваченого, зумовлене саме умовами утримання в місці попереднього ув'язнення.
Слід зазначити, що судом надавалися дозволи для доставки (конвоювання) обвинуваченого до медичних закладів для лікування, консультування, дообстеження (у разі необхідності), що спростовує на цей час доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи під вартою, позбавлений можливості отримувати необхідну медичну допомогу та лікування на нележаному рівні.
Крім того, слід звернути увагу, що в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та постійними обстрілами, загроза життю та здоров'ю громадян існує не залежно від місця їх перебування, у тому числі і за місцем проживання обвинуваченого, яке знаходиться у м. Львів.
IV.V. Щодо визначення розміру застави.
Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Оскільки інкримінований ОСОБА_4 злочин не спричинив загибель людей, не був вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування, не є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних речовин, а також беручи до уваги, що щодо обвинуваченого ще не обирали запобіжний захід у вигляді застави, який би він порушив, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 (двадцяти) до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Слід зазначити, що при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути такою, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З огляду на викладене, при призначенні зазначеного розміру застави, суд поряд з положеннями ст. ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, суд враховує стадію кримінального провадження, зокрема судовий розгляд (дослідження доказів), дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наразі має постійне місце проживання на території України, його вік, стан здоров'я, ділову репутацію, сімейний стан та соціальні зв'язки.
Суд бере до уваги також обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, яке є корупційним тяжким злочином. У цьому кримінальному провадженні суд звертає увагу на розмір предмета неправомірної вигоди - 500 000 (п'ятсот тисяч) доларів США, що є дуже суттєвим розміром на тлі, наприклад, встановленого в Україні у 2023, 2024, 2025 роках прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі відповідно 2 684 гривень 00 копійок, 3 028 гривень 00 копійок на одну особу на місяць.
Суд враховує, що застава може бути внесена, не тільки самим обвинуваченим, а й іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Визначаючи розмір застави суд також враховує, що у рішенні від 13.01.2022 по справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Водночас суд констатує, що ОСОБА_4 майже 22 місяці не вносить визначену йому розмір застави та продовжує перебувати під вартою, що надає правові підстави для зменшення розміру застави з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом цього кримінального провадження.
Окремо слід зазначити, що сторона обвинувачення не оскаржувала ухвали суду в частині альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що свідчить про фактичне визнання нею обґрунтованості відповідних судових рішень, а також про відсутність заперечень щодо їх законності. Така процесуальна поведінка може розцінюватися як непряме визнання допустимості та доцільності зменшення розміру застави, особливо з урахуванням тривалості тримання обвинуваченого під вартою та змін у його майновому становищі з плином часу.
Окрім цього, судом досліджено документи, надані стороною захисту, які стосуються майнового стану обвинуваченого та членів його сім'ї, зокрема податкову звітність та інші документи, розмір доходів, отриманих у відповідні періоди, а також джерела цих доходів, наявність арештів на нерухоме майно, що перебуває у власності обвинуваченого та його близьких родичів.
Таким чином суд вважає за доцільне зменшити розмір застави та визначити його обвинуваченому у розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 148 372 000 (сто сорок вісім мільйонів триста сімдесят дві тисячі) гривень, із покладенням на ОСОБА_4 у випадку внесення застави ряд обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування як безпосередньо, так й через інших осіб зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; здати до зберігання відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
У разі, якщо обвинувачений не буде виконувати покладені на нього обов'язки, така сума застави буде стягнута в дохід держави та враховуючи, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який на сьогодні триває, зможе забезпечити потреби державного бюджету (в тому числі ЗСУ).
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням застави та покладенням на нього, у випадку внесення застави, низки обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 199, 331, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 грудня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 148 372 000 (сто сорок вісім мільйонів триста сімдесят дві тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: (код ЄДРПОУ - 26268059, банк - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, призначення платежу - застава за обвинуваченого).
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування як безпосередньо, так й через інших осіб зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
- здати до зберігання ЦМУ ДМС у місті Києві та Київської області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Київського СІЗО або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою. Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена посадова особа Київського СІЗО або іншої установи, де обвинувачений утримується під вартою, негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно і письмово прокурора та суддю Шевченківського районного суду міста Києва.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою судді обов'язків терміном на 2 (два) місяці з моменту внесення застави у розмірі, визначеному судом.
У разі внесення застави, і з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із продовженням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1