Номер провадження 1-кс/754/3628/25
Справа № 754/18563/25
Іменем України
04 листопада 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025100030002985 від 29 жовтня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
04 листопада 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100030002985 від 29 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203-2 КК України, а саме арешт будівлі загальною площею 32 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Мілютенка, 19-А , з забороною її відчуження, розпорядження та користування.
Згідно клопотання прокурора, 29 жовтня 2025 року до чергової частини Деснянського УП ГУНП у м.Києві на спецлінію "102" надійшло повідомлення про здійснення незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор за адресою: м.Київ, вул. Мілютенка, 19-А.
Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась, на момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м.Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: місто Київ, вулиця Мілютенка, 19-А, доступ до таких приміщень не обмежувався.
29 жовтня 2025 року у період часу 20:26 год. до 21:04 год. проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19-А, у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою врятування майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, під час якого виявлено та вилучено: 7 моніторів різних марок, які опечатано бирками NPU-1034005, NPU-1034006, NPU-1034007, NPU-1034008, NPU-1034009, NPU-1034010, NPU-1034011; 7 системних блоків різних марок, що опечатано бірками NPU-1034012, NPU-1034013, NPU-1034014, NPU-1034015, NPU-1034016, NPU-1034017, NPU-1034018; 7 клавіатур, які поміщено до поліетиленового пакету та опечатано биркою NPU-1034004; 7 оптичних мишок, які поміщено до поліетиленового пакету та опечатано биркою NPU-1034003
Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві від 29 жовтня 2025 року нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19-А, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025100030002985.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Київ, вул. Мілютенка 19-А, на праві власності належать: ТОВ «ЯРО-ТРАНС.ЮА», код ЄДРПОУ 45499618.
Прокурор зазначає у клопотанні, що виникла необхідність у накладенні арешту на нежитлові приміщення по вул. Мілютенка, 19-А в м. Києві, для збереження речового доказу.
Клопотання розглянуто на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власника майна.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, про час, день та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином, подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності, в якій клопотання підтримала, та просила його задовольнити за наведених в ньому підстав.
Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100030002985 від 29 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_4 від 29 жовтня 2025 року будівлю загальною площею 32 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 19-А, у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом.
Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт нежитлових приміщень зазначила, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що прокурором не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаних нежитлових приміщень, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.
Клопотання прокурора має формальний характер, не обґрунтоване. В клопотанні та додатках до нього не наведено правових підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні нежитлові приміщення. Не конкретизовано, на які саме нежитлові приміщення прокурор просить накласти арешт.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
При цьому слідчий суддя приймає до уваги той факт, що в ході проведення обшуку у вказаних у клопотанні нежитлових приміщеннях було вилучено всю комп'ютерну техніку, яка використовувалась під час здійснення незаконної діяльності.
Ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, прокурором не доведено. Крім того, прокурором не доведено необхідності арешту нежитлових приміщень.
Враховуючи вище викладене, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 309 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100030002985 від 29 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -