Номер провадження 1-кп/754/261/25
Справа№754/1599/23
Іменем України
04 листопада 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду кримінальне провадження №12019100030005073 від 10.07.2019 стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
потерпілий ОСОБА_5 ,
представник потерпілого ОСОБА_6 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_7 ,
І. Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3 і визнане Судом недоведеним.
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 09.07.2019 у період часу з 13:00 год до 17:00 год 09.07.2019, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , побачивши лежачого на дивані в житловій кімнаті вказаної квартири раніше незнайомого ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до останнього, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_3 у вказаний період часу, дату та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, підійшов до ОСОБА_8 , підняв його та, утримуючи під руки, перетягнув до виходу з квартири та силою штовхнув останнього до загального коридору біля квартири АДРЕСА_3 , від чого ОСОБА_8 впав на підлогу. Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді: синця та садна на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синця та садна на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглоба; садна на передній поверхні лівого колінного суглобу, що мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Далі ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію протиправного умислу, підійшов до ОСОБА_8 , який лежав на правому боці на підлозі загального коридору біля квартири №46 за вищевказаною адресою, та правою ногою у взутті наніс один удар в ділянку голови ОСОБА_8 , один удар в ділянку грудної клітки справа та один удар в ділянку живота справа, тим самим ОСОБА_3 своїми умисними діями спричинив ОСОБА_9 такі тілесні ушкодження: закрита поєднана травма грудної клітини та живота; синець на животі в ділянці правого підребер'я (продовжується на грудну клітку) та просочуючий крововилив у м'які тканини живота та грудної клітини відповідно його розташуванню; переломом 7-го ребра справа; частковий відрив жовчного міхура від ложа та розрив печінки в ділянці ложа жовчного міхура; крововилив у порожнину очеревини (приблизно 2000 мл. рідкої крові та згортків її в порожнині очеревини), які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Від спричинених вищезазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5 .
Смерть ОСОБА_8 настала від закритої поєднаної травми живота з ушкодженням м'яких тканин тулуба, 7-го ребра справа, печінки з крововиливом у порожнину очеревини, що призвело до розвитку крововтрати та шоку. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их) предмету (ів), незадовго до настання смерті.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ст. 121 ч. 2 КК України.
ІІ. Позиція обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, не визнав та суду показав, що на момент подій він працював водієм. 09.07.2019 вдень, приблизно з 12:00 год до 13:00 год, йому зателефонувала бабуся ОСОБА_10 та повідомила, що в квартирі, де проживає ОСОБА_11 (мати ОСОБА_12 ) та ОСОБА_13 , останній привів «алкоголіків», які там влаштували дебош та попросила його з'їздити туди разом з нею щоб все владнати, оскільки вона була налякана. Він відпросився з роботи та приїхав за місцем знаходження квартири, біля під'їзду зустрів бабусю та разом вони піднялися на 10 поверх, де знаходиться квартира. Бабуся постукала в двері, які відчинив ОСОБА_13 перебуваючи в п'яному вигляді, однак не поводив себе агресивно. Зайшовши до квартири, вони побачили, що там було брудно та накурено, а на кухні сиділа людина, як він пізніше дізнався, що це був Родіон, який пив горілку. Він з бабусею підійшовши до ОСОБА_14 попросив останнього покинути квартиру, оскільки це квартира бабусі. Після чого, він покинув квартиру. Бабуся пішла в кімнату щоб вимкнути кондиціонер, звідти покликала його повідомивши про те, що там лежить ще одна людина. Зайшовши до кімнати, він побачив, як він пізніше дізнався, це був ОСОБА_8 , який лежав на підлозі «скрючений» на правому боці, в калюжі з під вина, а поруч було також брудно та валялися недопалки, пляшка горілки та пива. Зазначає, що останній перебував начебто в стані глибокого сну та мав обличчя землянистого кольору. Вони з бабусею підняли ОСОБА_8 та винесли з квартири до загального коридору та посадили. Після чого, він покликав ОСОБА_14 , який був біля ліфта в загальному коридорі. Після чого останній взяв ОСОБА_8 під руку та вони пішли. Потім він пару хвилин поспілкувався з ОСОБА_12 . Зазначає, що нікого під час цих подій не бив та не застосовував силу. В цей час бабуся швидко прибрала в квартирі та вони вийшли з неї. Спустившись на перший поверх він на лавочці побачив ОСОБА_14 , який копошився рюкзаку, на запитання чого він ще не пішов, останній відповів: «я сейчас уйду и больше сюда не приду». Після цих подій він відвіз бабусю додому за адресою: АДРЕСА_6 , де її висадив та поїхав на роботу. Також, цього дня, 09.07.2019, пізно ввечері, бабусі зателефонував ОСОБА_5 (батько ОСОБА_8 ) та повідомив що: «він посадить ОСОБА_3 і ніхто йому не допоможе».
Також, зазначив, що в нього був дозвіл на зброю, та зброя в користуванні, однак в день події її при ньому не було.
Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 не визнає в повному обсязі.
Крім того, обвинувачений в останньому слові зазначив, що орган досудового розслідування розслідував лише одну версії зробивши його винуватим, інші версії не перевірялися.
Наприкінці судового розгляду прокуратура бачила, що він є невинуватим почала затягувати розгляд справи.
Просить суд виправдати його.
ІІІ. Досліджені Судом докази.
Так, доказами в кримінальному провадженні, в розумінні ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними, відповідно до ст. 85 КПК України, є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 86 ч.1 КПК України).
1) потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що, 09.07.2019 о 12:00 год., його син ОСОБА_8 був дома. В двері квартири подзвонили, жінка відкрила та там стояли ОСОБА_13 зі своїм другом. Зазначив, що син не хотів з ними йти та казав, що буде дома спати, оскільки всю ніч не спав. Однак, ОСОБА_13 попрохав його йти з ними, та син все ж таки пішов з ними наверх в кв. АДРЕСА_7 . Він в цей час був на роботі, а жінка його також виходила з дому. Коли жінка повернулась, приблизно о 16:00 год, то знайшла сина лежачого біля дверей, та нічого не підозрюючи, вона затягнула його у квартиру, але згодом він помер в квартирі. Зазначив, що жінка йому зателефонувала, коли він їхав з роботи додому, та повідомила, що приїхала швидка допомога, але син вже помер. Коли він приїхав додому то його син лежав, були працівники поліції та швидка допомога. Він викликав машину, та сина відвезли до моргу. Коли вранці він прийшов до моргу, йому повідомили, що його сина вбили, а саме повідбивали внутрішні органи, та стався крововилив, також повідомили, що удари наносились професійно. Згодом, він дізнався, що обвинувачений ОСОБА_3 , дзюдоїст. Вказав, що під час цього кримінального правопорушення, в кімнаті також знаходилась бабуся.
Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просить суд стягнути з обвинуваченого на його користь 250 000 грн. завданої моральної шкоди;
2) Свідок ОСОБА_15 , суду показала, що 09.07.2019, її син ОСОБА_8 зателефонував їй та повідомив, що прийде додому. Він прийшов приблизно об 11:00 год з ОСОБА_16 з квартири АДРЕСА_3 та ще з одним хлопцем на ім'я ОСОБА_14 , вона відкрила їм двері, вони зайшли та деякий час перебували у них дома. ОСОБА_17 дуже прохав її, щоб вона відпустила сина до нього додому, але вона заперечувала, бо син хотів спати, однак син все таки пішов з ними. Приблизно з 14:00 год до 15:00 год, коли вона повернулась додому, то знайшла сина біля ліфту, він лежав обличчям до ліфта. Вона його покликала, він підняв голову та обізвався, і більше нічого не казав. Вона йому допомогла сісти та затягла у коридор квартири, він ліг в коридорі та заснув. Вона була весь час біля нього, він нічого не казав, тільки повертався. Приблизно о 17:00 год., вона зрозуміла, що у сина дивне дихання та викликала швидку. Коли вони приїхали, то нічого дивного у сина не помітили, та констатували його смерть, оскільки вони вже нічим не могли йому допомогти;
3) Свідок ОСОБА_10 , суду показала, що в липні місяці 2019 року, вона була на роботі, коли їй зателефонувала її донька ОСОБА_18 , яка є матір'ю ОСОБА_13 та плакала. Донька повідомила, що в їх квартиру АДРЕСА_3 , прийшов її син ОСОБА_13 з двома п'яними чоловіками, а саме один з них був ОСОБА_19 , вона його знала, а другого не знала та бачила його вперше. Зазначила, що її донька є недієздатною особою та вона являється її опікуном. Вона сказала донці, що зараз прийде з роботи та допоможе їй зібрати речі та переїхати до неї за адресою: АДРЕСА_6 , оскільки вона там проживала. Згодом вона вийшла з роботи та направилась в сторону АДРЕСА_8 , та в цей момент, їй зателефонувала її друга донька, яка проживає в Італії. Вона пояснила ситуацію, а саме що ОСОБА_11 плаче, оскільки ОСОБА_20 прийшов п'яний з двома хлопцями, та сказав їй, що буде відпочивати в квартирі зі своїми друзями, а їй треба піти. Її донька попрохала не йти туди, оскільки ОСОБА_20 вже одного разу її побив, та повідомила, що зараз зателефонує своєму синові ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) та попрохає його піти з нею. Донька зателефонувала йому та ОСОБА_3 , сказав, що відпроситься з роботи та під'їде туди, щоб зайти вдвох та забрати ОСОБА_11 . Коли вона підійшла до будинку по АДРЕСА_8 , то її онука ОСОБА_3 ще не було. Вона запитала у консьєржа ОСОБА_22 , де її донька ОСОБА_11 , оскільки в парку, де вона попрохала її чекати, не було. На що ОСОБА_22 їй повідомив, що вона повинна бути за будинком. Вона почекала поки приїде її онук ОСОБА_3 , оскільки їй було страшно заходити туди самій, бо її другий онук ОСОБА_13 завжди розпускав руки. Коли вони вже піднялись на свій поверх, то вона підійшла до квартири сама та подзвонила в двері, а ОСОБА_3 стояв з лівої сторони. Двері відчинив її онук ОСОБА_13 та запитав в неї навіщо вона суди прийшла. Вона йому повідомила, що прийшла за його мамою ОСОБА_11 , та запитала в нього навіщо він прийшов в квартиру п'яний та ще привів друзів, на що він їй відповів, що він тут буде відпочивати з друзями. Вказала, що її онук ОСОБА_13 штовхнув її в груди та не пустив до квартири, та коли її другий онук ОСОБА_3 це побачив, то він підійшов до нього і запитав, ти кого штовхаєш в груди, чи розумієш хто перед тобою стоїть. ОСОБА_3 витягнув ОСОБА_23 з квартири, та поставив під стінкою. Згодом вони зайшли до квартири. ОСОБА_3 йшов перший, а вона за ним вони зайшли до кухні. Коли вони зайшли на кухню, то побачили, що там сидить ОСОБА_14 , який п'є горілку з чашки. ОСОБА_3 почав в нього питати хто він такий та чому він тут знаходиться, на що той йому відповів, що він друг ОСОБА_24 та це він запросив їх до квартири, щоб відпочити. Вона сказала ОСОБА_3 , що піде до кімнати виключити кондиціонер. Зайшовши до кімнати, увімкнувши світло, вона побачила, що лежить людина, а саме ОСОБА_25 , який лежав в калюжі, був скрючений, без тапочок, та в якого було обличчя сіро-земляного кольору. Вона покликала ОСОБА_3 та повідомила йому, що в кімнаті знаходиться ОСОБА_25 . ОСОБА_3 сказав ОСОБА_14 щоб той пішов, на що останній встав і вийшов на коридор. Зазначила, що ОСОБА_25 лежав на правому боці, ОСОБА_3 взяв його за інше плече та комір, вона взяла за праве плече, та вони його підняли, однак він при цьому не сказав ні слова. Вони його вдвох винесли та поставили під стінку, однак він сповзав по стінці та лягав. Вона сказала ОСОБА_3 , що піде в кімнату прибрати калюжу, оскільки там паркет. Вони разом зайшли в кімнату, та ОСОБА_3 їй повідомив, що калюжа, то вилите пиво. Вона почала прибирати, а ОСОБА_3 допомагав. Коли вони закінчили, то вийшли в коридор, ОСОБА_25 як був під стінкою, так там і залишився, а ОСОБА_14 сидів в коридорі на підвіконні. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_14 , щоб він забирав свого друга ОСОБА_26 та вони йшли додому, але ОСОБА_14 сказав, що забув в квартирі рюкзак, та ОСОБА_3 дозволив йому піти його забрати. Коли ОСОБА_14 забрав рюкзак, то він підійшов до ОСОБА_27 , взяв його та потягнув до ліфту, однак він був босий. Вона пішла в квартиру, забрала тапочки та винесла йому до ліфту, які кинула ОСОБА_14 , він зайшов в ліфт та на собі затягнув ОСОБА_26 і вони поїхали. Вона з ОСОБА_3 ще трохи побули.Вона поговорила з ОСОБА_23 та вони пішли. Коли вони спустились на перший поверх, то побачили, що там сидить ОСОБА_14 і риється в рюкзаку. ОСОБА_28 йому сказав, щоб він його більше не бачив в цій квартирі, оскільки ця квартира належить його бабусі, а не ОСОБА_23 . ОСОБА_3 підвіз її додому по АДРЕСА_6 , а сам поїхав на роботу. Коли вона зайшла додому та її донька ОСОБА_11 вже була там. Згодом, вона з донькою ОСОБА_11 пішли до квартири АДРЕСА_3 , щоб забрати її речі. Коли вони туди прийшли, квартира була відкрита, ОСОБА_17 не спав та дозволив їм зібрати речі. Приблизно о 15:30 год, вони зібрали речі, винесли їх на перший поверх, вона замовила таксі, але коли приїхало таксі їх речі туди не влізли у зв'язку з чим, таксист зателефонував диспечеру та повідомив, що речі не влазять та потрібна інша машина. Приблизно о 16:15 год, поки вони грузили речі в машину, спустився ОСОБА_17 та зайшов до консьєржа ОСОБА_22 , поговорив з ним, та пішов назад до ліфту. Після чого, консьєрж ОСОБА_22 вийшов до них, щоб допомогти погрузити речі, але донька ОСОБА_11 відмовилась від допомоги і ОСОБА_22 повернувся назад до себе. Коли вони повернулись додому за адресою: АДРЕСА_6 , то розгрузили речі і вона пішла на роботу. Приблизно о 20:15 год, коли вона повернулась з роботи їй зателефонував незнайомий номер, та чоловік повідомив, що він батько ОСОБА_27 , який помер, в його смерті винен її онук ОСОБА_3 ;
4) Свідок ОСОБА_29 суду показав, що в 2019 році, до нього додому зайшли друзі ОСОБА_25 та ОСОБА_23 та запропонували йому піти з ними в гості до ОСОБА_23 пити горілку, на що він погодився. Зазначив, що вони пішли спочатку до ОСОБА_19 , там була його мати. Вони взяли металобрухт, оскільки вони хотіли спочатку зайти до ОСОБА_23 та випити, а після піти здавати металобрухт. Коли вони зайшли до ОСОБА_23 , ОСОБА_25 ліг на дивані в кімнаті, а вони пішли на кухню пити горілку. Згодом вони почули дзвінок в двері, ОСОБА_23 пішов відкривати та до квартири зайшов обвинувачений, який одразу вдарив ОСОБА_23 . Потім обвинувачений підійшов до нього, та запитав, що він тут робить та виштовхав його в прихожу. Зазначив, що обвинувачений погрожував йому пістолетом. Він забрав свої речі та вийшов в під'їзд викликавши ліфт, однак повернувся щоб забрати ОСОБА_19 . Коли він повернувся, то побачив, що ОСОБА_19 вже виштовхують з квартири обвинувачений та бабуся, які сказали йому його забрати. Він забрав ОСОБА_19 під руки та вони сіли з ним в ліфт щоб спуститись на поверх ОСОБА_19 . Вказав, що ОСОБА_19 було важко дихати та він не міг розмовляти. Вони приїхали на поверх ОСОБА_27 , почали дзвонити в двері, однак ОСОБА_19 матері вдома вже не було. Він довів ОСОБА_19 до сходів та допоміг йому присісти, а сам пішов на перший поверх поговорити з консьержом та викликати поліцію. Він спустився, поговорив та повернувся на четвертий поверх за ОСОБА_19 , однак останнього на сходах вже не було у зв'язку з чим, він почав спускатись до низу, щоб знайти ОСОБА_26 , але знайшов тільки його мобільний телефон. Так як ОСОБА_19 він не знайшов, він вирішив спуститись до самого низу та почекати ОСОБА_19 на вулиці. На вулиці, біля під'їзду він просидів десь 30 хвилин. Також, бачив, як обвинувачений з бабусею йшли;
5) Свідок ОСОБА_13 , суду показав, що проживав разом з матір'ю ОСОБА_11 в квартирі за адресою: АДРЕСА_9 , Зазначає що, він з двома друзями ОСОБА_19 та ОСОБА_14 , яких знав до цього пару місяців часто збирались для розпивання алкогольних напоїв. 09.07.2019, точного часу не пам'ятає, вони зранку зібрались щоб вжити алкогольні напої, а саме, горілку, почавши в квартирі ОСОБА_14 . Після чого продовжили на вулиці та пізніше перемістившись до нього в квартиру. Повідомив що, до цього моменту ОСОБА_19 вже вжив близько 0.5 л горілки та прямуючи до квартири, ледве йшов, був весь червоний. Прийшовши до квартири, його мати перелякалась та покинула квартиру. ОСОБА_19 ліг в кімнаті на матрац та лежав на ньому, а вони з ОСОБА_14 продовжили вживати горілку. В квартирі, крім них, нікого не було. Приблизно через годину почувши що відкрились вхідні двері, він вийшов глянути та побачив, що це прийшли його бабуся разом з двоюрідним братом ОСОБА_3 , які вигнали його друзів з квартири та через це, в нього з ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, при цьому ОСОБА_3 нікого не бив. ОСОБА_3 вивів ОСОБА_19 з квартири та останній пішов вниз по сходах. Наступного ранку вийшовши з квартири консьєрж йому повідомив, що ОСОБА_19 помер. Після чого він, пішов до поліції та подав заяву про вчинення злочину;
6) протокол огляду місця події від 09.08.2019, згідно якого об'єктом обшуку є приміщення квартири АДРЕСА_10 . Під час огляду виявлено труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому труп ОСОБА_8 направлено до моргу (Т.№1 а.п. 157-158);
7) копія повторного свідоцтва про смерть (Т.№1 а.п. 159);
8) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2019 згідно якого свідок ОСОБА_13 вказав на фотознімок №3, як на особу, яка вчинила злочин, впізнавши його за загальними рисами обличчя, формою бороди та носа, розрізом очей (Т.№1 а.п. 161-163) та даними довідки до протоколу, згідно якої під фотознімком №3 зображений ОСОБА_3 , під іншими фотознімками зображені особи, які не мають відношення до кримінального провадження (Т.№1 а.п. 161-164);
8) протокол проведення слідчого експерименту від 20.05.2023, з додатком до нього у виді DVD-R диску, за участю свідка ОСОБА_13 , де останній розповів про обставини вчинення стосовно ОСОБА_8 кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_3 (Т.№1 а.п. 179-183);
9) висновок експерта №104 від 26.02.2020, згідно якого процес надання свідчень ОСОБА_13 під час допиту в якості свідка та під час слідчого експерименту із застосуванням відеозапису має наступні індивідуально-психологічні особливості: увага активна протягом всієї процедури допиту. Емоційний фон рівний, настрій не пригнічений. Зорового контакту не уникає. Відповіді дає змістовні, широкі. Наявна цілеспрямованість до співпраці. Комунікативна діяльність ОСОБА_13 під час допиту в якості свідка та під час слідчого експерименту із застосуванням відеозапису характеризується психологічною конгруентністю, тобто такою, що свідчить про відсутність у нього на той період внутрішньо суперечливих моделей (схем мислення) власної поведінки стосовно пояснень ним особливостей обставин подій, про які він повідомляє. Вказані особливості є психологічною підставою, що дозволяє визнати його поведінку як самостійну. Ознак психологічного впливу (чи тиску) з боку вербального (мовного) та невербального (інтонаційного, жестово-знакового) на комунікативний процес, який би здійснюється на ОСОБА_13 , з боку жодного з учасників слідчих дій, не визначено. Усі запитання, які були поставлені ОСОБА_13 , мали переважно уточнюючий характер. Інтонації поставлених запитань були рівні, вони не містили емоційного залучення. Побудова допиту та слідчого експерименту давала можливість ОСОБА_13 відповідати у вільному темпі і довільній формі (Т.№1 а.п. 188-189);
10) висновок експерта №022-140-1602-2019 від 29.11.2019, згідно якого при судово-медичному експертному дослідженні трупа були виявлені наступні ушкодження: а) закрита поєднана травма грудної клітки та живота: синець на животі в ділянці правого підребер'я (продовжується на грудну клітку) та просочуючий крововилив у м'які тканини живота та грудної клітки відповідно його розташуванню; перелом 7-го ребра справа; частковий відрив жовчного міхура від ложа та розрив печінки в ділянці ложа жовчного міхура; крововилив у порожнину очеревини (приблизно 2000 мл. рідкої крові та згортків її в порожнині очеревини), б) синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглобу; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу; просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки. Також, при судово-медичному дослідженні трупа були виявлені: вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця; знижене кровонаповнення внутрішніх органів. Виявлені ушкодження виникли від дії тупого (их) предмету (ів), незадовго до настання смерті. Характер та особливості виявлених ушкоджень (відмічені в п1 (а,б), їх зовнішній вигляд, данні гістологічного дослідження травмованих тканин (початкові ознаки клітинних реакцій в травмованих тканинах) вказують на те, що всі вони прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті, можливо в один термін (від моменту спричинення їх до настання смерті пройшов проміжок часу, який вимірюється десятками хвилин - годинами (від 30-60 хвилин до 2-3 годин). Ушкодження відмічені в п.1 (а) в сукупності формують комплекс закритої поєднаної травми грудної клітки та живота, яка супроводжуючись крововиливом у порожнину очеревини привела до виникнення небезпечних для життя явищ крововтрати та шоку у зв'язку з чим мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Виявлена поєднана травма грудної клітки та живота з урахуванням особливостей анатомічної ділянки де розташовані ушкодження, особливостей крововиливу у м'які тканини (крововилив не однорідний, має дві виражені ділянки більш глибокого просочення) могла виникнути від дворазової ударної дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею. Ушкодження відмічені в п.1 (б) мають ознаки легких тілесних ушкоджень, могли виникнути як при нанесенні ударів тупим (ми) предметом (ми) та і при ударі об такий. Між ушкодженнями, які в сукупності формують комплекс закритої поєднаної травми грудної клітки та живота та настанням смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої поєднаної травми грудної клітки та живота з ушкодженням м'яких тканин тулуба, 7-го ребра справа, печінки з крововиливом у порожнину очеревини, що привело до розвитку крововтрати та шоку, на що вказує: наявність ушкоджень відмічених в п. 1 (а) підсумків, знижене кровонаповнення внутрішніх органів, «порожня» селезінка, вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (плями Мінакова при крововтраті), гістологічні дані (морфологічні ознаки порушення гемореології та мікроциркуляції в судинах внутрішніх органів; шунтування кровотоку в нирках, початкові ознаки дистресс-синдрому в легенях, набряк тканини головного мозку з діапедезними дрібними крововиливами, ішемічна дистрофія нейроцитів з фокусами нейронолізиса). При судово-токсикологічному дослідженні (акт №051-1425- 2019 від 17.07.2019) - в крові трупа ОСОБА_8 , 1982 р.н. виявлено етиловий спирт в концентрації 0,93 проміле. Не виявлено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери. Виявлена концентрація етилового спирту в крові за життя зазвичай відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння. Забір біологічного матеріалу для встановлення наявності наркотичних, психотропних та медичних препаратів не проводився. Встановлення роду смерті (вбивство, самогубство, нещасний випадок) не входить у компетенцію судово-медичного експерта. Виходячи з наявних трупних явищ на момент огляду трупу в морзі о 09:35 год. 10.07.2019 (трупне заклякання добре виражене в усіх зазвичай досліджуваних групах м'язів; шкірні покриви тіла загалом бліді; труп холодний на дотик; трупні плями островчасті, блідо-фіолетового кольору, вбачаються на задній поверхні тулуба, при триразовому дозованому натисканні на них блідніють та відновлюють своє забарвлення через 25 хвилин, гнильні зміни не виражені на шкірних покривах), вважає, що смерть ОСОБА_30 настала близько 8-24 годин назад до моменту огляду трупу (Т.№1 а.п. 191-193);
11) висновок експертного дослідження №021-1602-2019 від 13.11.2019, згідно якого при судово-медичному експертному дослідженні трупа були виявлені наступні ушкодження: а) закрита поєднана травма грудної клітки та живота: синець на животі в ділянці правого підребер'я (продовжується на грудну клітку) та просочуючий крововилив у м'які тканини живота та грудної клітки відповідно його розташуванню; перелом 7-го ребра справа; частковий відрив жовчного міхура від ложа та розрив печінки в ділянці ложа жовчного міхура; крововилив у порожнину очеревини (приблизно 2000 мл. рідкої крові та згортків її в порожнині очеревини), б) синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглобу; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу; просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки. Також, при судово-медичному дослідженні трупа були виявлені: вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця; знижене кровонаповнення внутрішніх органів. Виявлені ушкодження виникли від дії тупого (их) предмету (ів), незадовго до настання смерті. Ушкодження відмічені в п.1 (а) в сукупності формують комплекс закритої поєднаної травми грудної клітки та живота, яка супроводжуючись крововиливом у порожнину очеревини привела до виникнення небезпечних для життя явищ крововтрати та шоку у зв'язку з чим мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Виявлена поєднана травма грудної клітки та живота з урахуванням особливостей анатомічної ділянки де розташовані ушкодження, особливостей крововиливу у м'які тканини (крововилив не однорідний, має дві виражені ділянки більш глибокого просочення) могла виникнути від дворазової ударної дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею. Ушкодження відмічені в п.1 (б) мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої поєднаної травми грудної клітки та живота з ушкодженням м'яких тканин тулуба, 7-го ребра справа, печінки з крововиливом у порожнину очеревини, що привело до розвитку крововтрати та шоку, на що вказує: наявність ушкоджень відмічених в п. 1 (а) підсумків, знижене кровонаповнення внутрішніх органів, «порожня» селезінка, вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (плями Мінакова при крововтраті), гістологічні дані (морфологічні ознаки порушення гемореології та мікроциркуляції в судинах внутрішніх органів; шунтування кровотоку в нирках, початкові ознаки дистресс-синдрому в легенях, набряк тканини головного мозку з діапедезними дрібними крововиливами, ішемічна дистрофія нейроцитів з фокусами нейронолізиса). Між ушкодженнями, які в сукупності формують комплекс закритої поєднаної травми грудної клітки та живота та настанням смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок (Т.№1 а.п. 194-197);
12) висновок експертного дослідження №051-1425-2019 від 17.07.2019 згідно якого в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_8 , 1982 р.н., знайдено етиловий спирт в концентрації - 0,93 проміле. Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери (Т.№1 а.п. 198);
13) висновок експертного дослідження №061-1342-2019 від 01.10.2019, зі змісту якого вбачається, що крововиливи в м'яких тканинах лобно-скроневої ділянки, з ділянки перелому 7-го ребра праворуч, в ложе жовчного міхура (м№2) та в тканині печінки - з початковими ознаками лейкоцитарної реакції. Морфологічні ознаки порушення гемореології та мікроциркуляції в судинах внутрішніх органів; шунтування кровотоку в нирках, початкові ознаки респіраторного дистресс-синдрому в легенях. Пігментний нефроз, серозний вогнищевий інтерстиціальний нефрит. Моно-мультилобулярний цироз, хронічний активний гепатит. Вогнищевий панкреостеатонекроз з слабко вираженим серозним запаленням. Паравазальний, дрібновогнищевий замісний кардіосклероз з вогнищами ішемічної дистрофії міокарда, спазм, малокрів'я артерій міокарда; дрібновогнищевий паравазальний міокардит, епікардит. Набряк тканини головного мозку з діапедезними дрібними крововиливами, ішемічна дистрофія нейроцитів з фокусами нейронолізиса, фіброз м'якої оболонки півкулі вогнищево. Вогнищевий внутрішньоальвеолярний гемосидероз легень. Ознаки старих дрібних крововиливів в селезінці з проліферативною реакцією, фіброз капсули селезінки (Т.№1 а.п. 199-200);
14) висновок експерта №022-192-1602-2019 від 12.12.2019, згідно якого виходячи з характеру виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх локалізації, особливостей, кількості слідів місцевої дії тупого (х) предмету (ів), можна вважати, що покази свідка ОСОБА_13 , 1991 р.н., (вказані у протоколі проведення слідчого експерименту та у відеозаписі слідчого експерименту від 28.11.2019) відповідають наявним судово-медичним даним відносно кількості, характеру, часу та механізму спричинення наявних тілесних ушкоджень. Тобто, виявлена на трупі ОСОБА_8 поєднана травма грудної клітки та живота могла виникнути від двох ударів взутою ногою, просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки від одного удару взутою ногою, а усі інші виявлені ушкодження (синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглобу; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу) могли виникнути від удару об підлогу загального коридору при падінні на нього. Також не виключено, що в момент спричинення ушкоджень положення потерпілого та нападника, їх взаємне розташування були такими, як вказує свідок ОСОБА_13 №1 а.п. 201-202);
15) копія картки виїзду швидкої медичної допомоги (форма №110/о) від 09.07.2019 №1336, згідно якої виїзд відбувся за адресою: АДРЕСА_5 до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з болями серця. По приїзду було зафіксовано біологічну смерть ОСОБА_8 до приїзду бригади швидкої медичної допомоги (Т.№1 а.п. 205).
На стадії доповнень, за клопотанням прокурора, в судовому засіданні було здійснено одночасний допит свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_13 .
Під час якого свідок ОСОБА_13 показав, що точний час коли вони прийшли до його квартири разом з ОСОБА_31 та ОСОБА_32 не пам'ятає, приблизно о 12:00 годині. На той час в квартирі перебувала його мати, яка після чого майже одразу покинула квартиру. Зазначив. що під час того як вони йшли до квартири, то він з ОСОБА_33 перебували в нормальному стані, а ОСОБА_19 ледве стояв на ногах, тому вони вели його під руки. Під час дороги ОСОБА_19 не падав. Так як квартира в нього однокімнатна, то вони всі в трьох були в кімнаті. Вони с ОСОБА_33 були на підлозі, а ОСОБА_19 ліг на диван. Під час того як вони були в квартирі прийшли його бабуся та двоюрідний брат, які самі зайшли до квартири, оскільки в них були ключі. ОСОБА_3 , як зайшов до квартири, йому тілесних ушкоджень не наносив, та не пам'ятає щоб він наносив їх ОСОБА_34 чи ОСОБА_35 . Бабуся та ОСОБА_3 в квартирі перебували хвилин 20-30. Не пам'ятає чи залишав квартиру ОСОБА_29 для виклику ліфту. В той час, як бабуся та ОСОБА_3 виносили з кімнати ОСОБА_36 , то він був в коридорі та не бачив щоб останній що небудь робив з потерпілим. Бачив тільки, як він з бабусею виносили ОСОБА_36 тримаючи під руки. Не пам'ятає щоб ОСОБА_19 скаржився на стан здоров'я коли його виводили. Хто наносив тілесні ушкодження йому не відомо. Будь-який тиск після події на нього не здійснювали. Не пам'ятає в якій установі йому робили експертизу та її результат, через те, що багато вживав алкоголю та майже не пам'ятає подій, що були у 2019 році. Підтверджує показання які надавав раніше, щодо примушування слідчим дати викривальні показання проти ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_29 показав, що на момент коли, вони прийшли до квартири ОСОБА_13 , вони були вже в стані алкогольного сп'яніння, але могли контролювати свої дії. Прийшли до квартири всі разом. Під час того, як вони йшли до квартири ОСОБА_37 ніде не падав та не вдарявся. В квартирі він з ОСОБА_12 були на кухні, а ОСОБА_19 приліг в кімнаті, оскільки був п'яніший за них. На стан здоров'я ОСОБА_19 не скаржився, до того ж вони ще до цього заходило до квартири ОСОБА_19 взяти його речі. Його мати була ще вдома та відпустила їх. Під час того, як вони були в квартирі, пролунав дзвінок та ОСОБА_12 пішов відкривати двері. Перший до квартири зайшов ОСОБА_3 , а за ним бабуся. Пам'ятає, як ОСОБА_3 , коли зайшов до квартири, вдарив ОСОБА_23 , що той впав, не знає чи втратив останній при цьому свідомість. Після чого обвинувачений зайшов до нього на кухню, звідки виштовхав його до вітальні. В цей момент, захистившись, він попросив ОСОБА_3 зачекати, дати змогу забрати речі та пішов до залу. Під час цього ОСОБА_3 приставив до нього пістолет. Не бачив в руках ОСОБА_38 будь - яких предметів, якими можна наносити удари. Бабуся та ОСОБА_3 в квартирі перебували недовго, приблизно хвилин 15. Не бачив чи наносив обвинувачений ОСОБА_35 тілесні ушкодження, оскільки пішов на поверх для виклику ліфту. Бачив, як обвинувачений з бабусею виносили ОСОБА_36 та повідомили йому щоб він забирав свого друга. Після чого він взяв ОСОБА_19 під мишку, та допоміг йому дістатися до ліфту. Шрамко, в цей час, все ще лежав на підлозі. Коли інші покинули квартиру не знає. Бачив тільки як виходив обвинувачений з бабусею, після того як він вже на вулиці чекав поліцію яку, на його прохання викликав консьєрж. Коли він їхав з ОСОБА_19 в ліфті той тримався за живіт, та на запитання, що йому збили дихання чи не задихається він, останній закивав головою. Хто наносив тілесні ушкодження йому не відомо, лише припускає, що це був обвинувачений. Будь - який тиск після події на нього не здійснювали. Телефон ОСОБА_19 він не забирав, а підібрав коли побачив як він лежав, з метою щоб потім віддати ОСОБА_19 . ОСОБА_19 він посадив біля сходів та пішов дзвонити в його квартиру, оскільки думав що його мати все ще вдома. Крім того, він ще відлучався шукати телефон, а коли повернувся до сходів то ОСОБА_19 вже там не було.
На стадії судових дебатів, за клопотанням прокурора, суд відновив з'ясування обставин, та перевірки їх доказами, де суд допитав свідка, вирішив клопотання прокурора, дослідив письмові документи.
Так, свідок ОСОБА_39 суду показав, що він знає обвинуваченого, так як в листопаді 2019 року він перебував на АДРЕСА_11 , до нього підійшов співробітник поліції і запропонував бути понятим. Вони зайшли в квартиру, де вже був свідок на ім'я ОСОБА_40 і він показував на манекені, що він скоїв. Ту слідчу дію він не чітко пам'ятає. Крім ОСОБА_41 не пам'ятає хто і що показував на манекені. Він пам'ятає лише номер цього будинку АДРЕСА_8 . Там був ще один понятий і прокурор і свідок. Свідок наче був нормальний, чітко відповідав на питання слідчого, всі моменти на тому манекені показував ногами. Він не бачив вчинення на нього тиску. Вказаний свідок добровільно надавав показання, робив це самостійно. Він пам'ятає цей манекен як він на тому манекені, ногами показував, як учинявся злочин чи ще щось. В нього зауважень до слідчої дії не було. Коли він зайшов у квартиру, то там вже були всі інші. Жінку яка знімала на відео слідчий експеримент він пам'ятає. ОСОБА_40 , що конкретно і як показував на манекені він не пам'ятає. До того як він з'явився невідомо про що ОСОБА_40 спілкувався з поліцейськими. Не пам'ятає про експерта, яка виправляла свідка «печінка - селезінка». Не пам'ятає про прокурора що той підказував.
Письмові документи сторони обвинувачення були досліджені у судовому засіданні та долучені до матеріалів судового провадження наступні докази:
- звернення ОСОБА_13 в рамках кримінального провадження №1201919100030005073 від 09.07.2019, згідно якого свідок ОСОБА_13 28.08.2019 звернувся зі зверненням в якому, описав події, що мали місце 09.07.2019, приблизно о 13:30 год, за адресою: АДРЕСА_9 . (Т. №2, а.п. 225);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2025, згідно якого 24.07.2025 у приміщенні КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» за адресою: вул. Миропільська 8 у м. Києві, було вилучено медичну картку амбулаторного хворого №1883 на ім'я ОСОБА_13 (Т. №3, а.п. 38);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 31.07.2025, згідно якого 31.07.2025 у приміщенні КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» за адресою: вул. Кирилівська, 103, м. Київ та КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги», було вилучено копії медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_13 , №5147 від 14.09.2021, №4018 від 05.10.2020, №72 від 16.02.2021, №2427 від 18.04.2022, №4754 від 28.12.2020 (Т. №3, а.п. 49-131).
Крім того, на стадії доповнень, були дослідженні письмові документи сторони захисту, а саме:
- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №356279329 від 29.11.2023, договір купівлі - продажу квартири від 16.09.2013, витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, , витяг з державного реєстру речових прав, в підтвердження переходу права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 (Т. №2, а.п. 147-160);
- дозвіл, на розголошення даних кримінального провадження № 12020100040005610 від 03.11.2020; дозвіл, на розголошення даних кримінального провадження 12020105040001820 від 31.10.2020; флеш носій на якому наявна інформація, а саме, матеріали кримінального провадження №12020100040005610, яке було відкрите за заявою ОСОБА_10 про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_13 та матеріали кримінального провадження №12020105040001820, яке було відкрите за заявою ОСОБА_10 про нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_42 (Т. №2, а.п. 161,162,163).
ІV. Оцінка Суду. Належність та допустимість доказів.
Стороною обвинувачення в підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, яке йому інкримінується, суду надано вищезазначені докази, які були, безпосередньо, дослідженні в судовому засіданні.
Потерпілий та представник потерпілого вважають, що склад інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, повністю доведений, а тому просили притягнути його до кримінальної відповідальності та задовольнити цивільний позов.
Сторона захисту посилається на наступне:
- ОСОБА_3 не набув статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому Законом, та притягується до кримінальної відповідальності з грубим порушенням належної процедури;
- показання самого обвинуваченого ОСОБА_3 , які викладені вище, який винуватим себе не визнав у пред'явленому обвинуваченні ст. 121 ч. 2 КК України;
- докази, які були надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні є недопустими;
- стороною обвинувачення не доведено винуватість ОСОБА_3 у пред'явленому обвинувачені за ст. 121 ч. 2 КК України.
Суд приходить до висновку про те, що докази, які були надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні є недопустими виходячи з наступного.
1)Ксерокопія повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_8 (Т.№1 а.п. 159).
Нормою ст. 93 КПК України передбачений порядок збирання доказів, який здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Однак, суду не надані відомості щодо отримання та походження даного доказу.
Відповідно до ст. 56 ч.2 КПК потерпілий наділений правом під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви.
Виходячи зі змісту даної норми, потерпілий також вправі подавати докази, однак лише в рамках кримінального провадження під час досудового розслідування, що в даному випадку не мало місця, так як не підтверджується жодними документами, наприклад: запит-відповідь, протокол огляду/вилучення, клопотання про долучення тощо.
Також, слід звернути увагу на те, що згідно ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа-його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (ст.99 ч.3 КПК України).
Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони (ст.99 ч.5 КПК України).
Проте, існування жодного із передбачених ст. 99 ч.5 КПК України, випадків, згідно яких для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, прокурором під час судового розгляду не доведено.
За викладених обставин вказана копія документу не є допустимим доказом, зважаючи на відсутність оригіналу, засвідчення його копії у невстановленому законом порядку, відсутність відомостей щодо втрати оригіналу, не наведення способу та правових підстав отримання останнього стороною обвинувачення.
2) Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.08.2019 (Т.№1 а.п. 161-164).
Зазначений протокол складено слідчим ОСОБА_43 , який, відповідно до витягу з ЄРДР, не здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Суду не надано постанова про доручення цьому слідчому здійснення досудового розслідування, а тому слідчий ОСОБА_43 не мав повноважень приймати рішення про проведення зазначеної слідчої дії та, відповідно, проводити її.
Про ці обставини вказано у висновках ВС, а саме: постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 555/456/18, постанова ОП ККС ВС 04.10.2021 у справі № 724/86/20, де безпосередньо зазначено, що «…за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою..».
Крім цього, опис ознак, за якими свідок впізнав ОСОБА_3 , має лише загальний характер. Закон допускає впізнання за фотознімками або матеріалами відеозапису в разі необхідності, тобто за реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. Втім, причин, з яких дану дію було проведено за відсутності ОСОБА_3 , не зазначено (постанови Верховного Суду: від 03.08.2021 ЄУНСС:761/6970/14-к, від 09.12.2021 ЄУНСС: 487/4245/18).
3) Протокол проведення слідчого експерименту від 20.05.2025 (Т.№1 а.п. 179-183).
В даному протоколі зазначено, що місце його проведення є квартира АДРЕСА_3 (далі - Квартира).
Як вбачається із відеозапису, що є додатком до цього протоколу, слідчий експеримент більшою частиною проведено у Квартирі, зйомка коридору велась з Квартири.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України, слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Як вбачається з наданими стороною захисту інформаційної довідки № 356279329 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, договорів купівлі-продажу, свідок ОСОБА_13 , з яким було проведено зазначений слідчий експеримент, ніколи не був власником Квартири.
З цього приводу Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що «…наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені, виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування…» (постанова від 30.09.2021 ЄУНСС: 761/32919/16-к)
У постанові від 12.02.2019 ЄУНСС:159/451/16-к Верховний Суд зазначив, що «…у певних ситуаціях наявність письмового документа може не мати вирішального значення, оскільки добровільність його написання чи підписання також може бути поставлено під сумнів. Таким чином, Суд дійшов висновку, що для з'ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди… Таким чином, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що на момент проведення огляду засуджені були затримані, однак до цього часу їм не було роз'яснено їхні права та забезпечено право на правову допомогу. За таких обставин не можна стверджувати, що вони надали добровільну та інформовану згоду на огляд їх автомобіля, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що даючи таку згоду, навіть якщо припустити, що її було надано усно, володілець автомобіля був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди…».
Обставини, щодо конкретного випадку у контексті цієї справи зводяться до наступного:
- в матеріалах судового провадження (Т№1 а.п. 184) міститься заява від імені ОСОБА_13 , заповнена на друкованому бланку, із змісту якої вбачається, що він, вважаючи себе власником Квартири, не заперечує щодо огляду Квартири, а не щодо проведення у Квартирі слідчого експерименту;
- власники квартири - ОСОБА_10 та ОСОБА_18 не давали дозволу на проведення слідчого експерименту у Квартирі;
- допитаний, як свідок, ОСОБА_13 зазначив, що не пам'ятає щоб він або його мама чи бабуся, як власники Квартири, давали письмову згоду прокурору, слідчому якимось іншим поліцейським, щоб вони заходили в Квартиру і щось там робили, при усіх діях, що проводили з ним поліцейські він був в п'яному стані, підписував те, що йому говорили під впливом погроз.
За таких конкретних обставин, навіть вважаючи, що Шрамко міг вважатися умовним «володільцем» Квартири, яка має одну кімнату, а порядок користування Квартирою між ним та його матір'ю ОСОБА_18 не був встановлений, можна зробити висновок, що добровільна та інформована згода на проведення слідчого експерименту у Квартирі не мала місця та/або така згода не є повною, так як мала б надана усіма володільцями Квартири (особами, що там проживають) та/або їх законними представниками.
Крім цього, у протоколі відсутнє роз'яснення свідку положення ст. 63 Конституції України, зокрема не свідчити щодо своїх близьких родичів, позаяк у цій слідчій дії свідок давав показання щодо свідка ОСОБА_44 (його баба), яка, у розумінні ст. 3 КПК України, є його близьким родичом.
4. Висновок судово-психіатричного експерта №104 від 26.02.2020 (Т.№1 а.п.188-189), висновок експерта № 022-192-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п. 201-202).
На стор. 1 судово-психіатричного експерта № 4 зазначено підставу проведення експертизи - постанова слідчого та дату цього процесуального документу - 21.02.2020, дата проведення експертизи - 26.02.2020.
На стор. 1 висновку експерта № 022-192-1602-2019 зазначено підставу проведення експертизи - постанова слідчого від 28.11.2019.
Постанови слідчого про призначення цієї експертизи стороною обвинувачення не долучались.
Відповідно до ст. 243 ч.1 КПК України (у редакції чинній на момент проведення вищезазначених експертиз), експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
У суду відсутні докази, які б свідчили про залучення експерта стороною обвинувачення.
Крім цього, щодо висновку експерта № 022-192-1602-2019 від 29.11.2019.
1) Форма висновку не відповідає формі, затвердженій МОЗ України, а затверджена наказом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 28.11.2012 № 96.
Згідно з Правилами проведення судово-медичної експертизи /досліджень/ трупів у бюро судово-медичної експертизи Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. (далі - Правила), у відділах судово-медичної експертизи трупів, а також на підприємницьких засадах судово-медична експертиза проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.
Пункт 1.27. Правил: Титульний лист цього документа заповнюється на бланку, затвердженого Наказом № 6 Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. зразка в точній відповідності з його текстом.
2) Експертиза почата 14.09.2019, закінчена 29.11.2019.
Зрозуміло, що експертиза проведена з порушенням терміну її виконання, а також письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу, про причину перевищення терміну виконання її відсутнє.
Окремі пункти Правил:
- п.1.34. Тривалість проведення експертизи не повинна перевищувати одного місяця.
Інструкція про проведення судово-медичної експертизи:
- п.3.8. Проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. При перевищені експертом встановлених строків він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.
3) Не відібраний біологічний матеріал для виявлення наркотичних, психотропних та лікарських препаратів, а отже не надана відповідь на питання що зазначене у висновку.
4) Експертом не затребувались і не вивчались додаткові матеріали для проведення експертизи, зокрема матеріали кримінального провадження, хоча на титульному аркуші Висновку експерта (Т.№1 а.п.191) вказано: «…провів судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019100030005073».
5. Висновок експертного дослідження № 021-1602-2019 від 13.11.2019 (Т.№1 а.п.194-197), висновок експертного дослідження № 051-1425-2019 від 17.07.2019 (Т.№1 а.п.198), висновок експертного дослідження № 061-1342-2019 від 01.10.2019 (Т.№1 а.п.199-200).
У першому висновку зазначено, що дослідження проведене на підставі направлення слідчого Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_45 від 08.07.2019 (на стор. 1 висновку) та від 09.07.2019 (на стор. 2 висновку).
У двох інших висновках зазначено, що дослідження проведене на підставі направлень лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_46 від 10.07.2019.
Відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 10.07.2019.
Вищезазначені направлення стороною обвинувачення не долучались.
Відповідно до ст. 214 ч.3 КПК України (у редакції чинній на 09 та 10 липня 2019 року), здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Отже, зазначене направлення було здійснено до внесення в ЄРДР і не входить до переліку дій, що дозволяє вчини КПК до цього.
Відповідно до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб'єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних. Вищезазначені докази були отримані в наслідок діяльності неповноважених на те посадових осіб (видача направлень слідчим та експертом) без дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи сторони обвинувачення щодо його допустимості є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. Подібна правова позиція висловлена у постанові ККС ВС від 07.07.2019 (ЄУНСС: 607/14707/17).
За таких обставин вищезазначені висновки є недопустимими доказами.
Також, у даному випадку доцільно застосувати аналогію до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.11.2019 (ЄУНСС:310/4839/17), відповідно до якої суд визнав недопустимим протокол обшуку, здійснений до внесення відомостей до ЄРДР.
З огляду на це також є недопустимими докази: висновок експерта № 022-140-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п.191-193), висновок експерта № 022-192-1602-2019 від 12.12.2019 (Т.№1 а.п.201-202), як похідні докази.
З огляду на «доктрину плодів отруйного дерева», викладеній зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини «Гефген проти Німеччини», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 101 КПК України.
У даному випадку також є релевантною позиція Верховного Суду викладена у постанові від 30.10.2018 ( ЄУНСС:755/31376/14-к), яка зводиться до того, що висновки експертизи є недопустимими доказами, якщо предметом дослідження експертизи були об'єкти, одержані в непроцесуальній спосіб або з грубим порушенням кримінального процесуального законодавства.
Крім цього, щодо висновку експертного дослідження № 021-1602-2019 від 13.11.2019.
1) Дослідження почато 10.07.2019, закінчене 13.11.2019 (Т.№1 а.п.194). Дослідження проведене з порушенням терміну виконання експертизи, а також письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу, про причину перевищення терміну виконання її відсутнє.
2) На титульній сторінці (Т.№1 а.п.194) вказано, що лікар судово-медичний експерт ОСОБА_47 (який проводив дослідження трупа) має 2 кваліфікаційний клас судово-медичного експерта.
Згідно реєстру атестованих судових експертів експерт ОСОБА_47 має 5 кваліфікаційний клас судового експерта, який востаннє був підтверджений 05.09.2018 (рішення ЕКК №6).
3) Згідно інструкції про проведення судово-медичної експертизи Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 (надалі Інструкція):
п.3.2. У вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено :
п.3.2.1. Час і місце проведення експертизи;
п.3.2.2. Умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження /освітлення, температура повітря тощо/;
Експертом не вказано час проведення експертизи, умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження /освітлення, температура повітря тощо/.
4) Згідно п.3.4. Інструкції:
Дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження.
Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що виконується. Обсяг необхідних відомостей, які повинні міститися в дослідній частині кожного виду експертизи, регламентуються правилами проведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.
Згідно Правил:
п. 1.1. Судово-медична експертиза /дослідження/ трупів /надалі - експертиза/ у відділах судово-медичної експертизи трупів /надалі - відділ/, а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.
п. 1.27. Титульний лист цього документа заповнюється на бланку, затвердженого Наказом № 6 Міністерством охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. зразка в точній відповідності з його текстом.
п. 1.28. Дослідна частина повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та усіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об'єктів, надісланих на лабораторне дослідження.
Зазначені положення Правил при складенні висновку експертного дослідження не дотримано.
Щодо достатності доказів сторони обвинувачення для доведення обвинувачення.
Так, відповідно до ст. 121 ч. 2 КК України, умисним тяжким тілесним ушкодженням, є умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, яке вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
Об'єктивна сторона тілесного ушкодження характеризується:
1) дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров'я іншої людини;
2) наслідками у вигляді спричинення тілесних ушкоджень;
3) причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками.
В свою чергу суб'єктивна сторона тілесних ушкоджень може виражатися як в умисній (статті 121-125 КК), так і в необережній вині (ст. 128 КК).
У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне. Фактичне заподіяння більш легкого тілесного ушкодження, ніж те, на яке був спрямований умисел винного, повинно тягти відповідальність за замах на заподіяння тілесного ушкодження, яке винний бажав спричинити..
Зміст прямого умислу утворюють два моменти - інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомлення суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий - бажання настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У цьому контексті суд має дотримуватись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, при дотриманні принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Тільки при дотриманні принципів, на підставі досліджених доказів суд може вважати встановленими або не встановленими усі вищезазначені елементи, що притаманні умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень.
Ключовим для встановлення наявності чи відсутності об'єктивної сторони тяжких тілесних ушкоджень у цій справі є встановлення факту того, чи дійсно у час, місці та спосіб, що зазначені в обвинувальному акті обвинувачений завдав декілька ударів потерпілому, які є саме тими тяжкими тілесними ушкодженнями, що спричинили смерть останнього.
Стосовно суб'єктивної та об'єктивної сторін.
Щодо показань обвинуваченого.
Показання обвинуваченого є послідовними, не містять протиріч та у цілому не суперечать показанням, що надані свідками, допитаними під час судового розгляду.
Обвинувачений акцентував увагу, що в нього не було жодного мотиву спричинити тілесні ушкодження потерпілому, так як в час перебуванні у Квартирі, в день нібито вчиненого інкримінованого йому злочину, потерпілий був без свідомості, не міг чинити опору і застосовувати до нього насильство, для того, щоб він залишив Квартиру, не було ніякої необхідності. Це спростовує твердження обвинувачення щодо так званих «раптово виниклих неприязних стосунків»: будь-яких стосунків із особою, що постійно знаходиться без свідомості виникнути не може.
Щодо логічності та послідовності показань потерпілого, свідків.
Із показань потерпілого, вбачається, що очевидцем подій він не був, про подію дізнався від свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_13 . Потерпілий не повідомив джерело даних, своїх показань щодо обвинуваченого лише зазначав, що дізнався про те, що обвинувачений дзюдоїст і натренований на ці удари. Це було викладено в інтернеті.
При цьому жоден з свідків ОСОБА_31 або ОСОБА_13 при допиті в суді не повідомляли суду, що вони були свідками того, як обвинувачений наносив удари потерпілому, що кожний з них підтвердив також при допиті віч на віч.
Відповідно ст. 97 ч.2 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати:
1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;
2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;
3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;
4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;
5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;
6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;
7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Відповідно до ст.97 ч.6 КПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
З огляду на те, що показання суду надані вищезазначеними свідками не підтверджують обставин, що повідомлені потерпілим з чужих слів, первинні пояснення цих осіб (якщо вони мали місце) викликають довіру в їх достовірності, потерпілий особисто зацікавлений в показаннях з чужих слів, показання з чужих слів не підтверджуються доказами, показання потерпілого у цій частині, на мою думку, не можуть бути належним та допустимим доказом.
У цій частині слід також зазначити, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_48 , він повідомив потерпілому свою версію подій.
Свідок ОСОБА_15 , що є дружиною потерпілого, також не була свідком подій, знайшла сина неподалік від квартири, затягнула у квартиру де він помер.
Щодо виклику швидкої допомоги, в одному випадку свідок говорила, що це зробила сама, в іншому - що прохала це зробити чоловіка. Однак, вказані протиріччя продовжуються ще одним протиріччям: у посвідчений копії картки виклику швидкої медичної допомоги (Т.№1 а.п. 204) зазначено, що швидку медичну допомогу викликав консьєрж.
Також, необхідно навести окремі фактичні обставини, які є спільними у показаннях зазначених потерпілого та свідка (що є подружжям):
- їх син страждав на психічні хвороби, був ослабленим;
- досить часто вживав спиртні напої в компанії свідків ОСОБА_49 та ОСОБА_13 ;
- в ніч з 8 на 09 липня 2019 року вдома не ночував, а перебував в компанії цих осіб, з якими вживав спиртні напої.
Також, із показань цих осіб вбачається, що їх син ОСОБА_50 не мав вільного доступу до квартири, у якій проживав зі своїми батьками і міг потрапити туди тільки тоді, коли хтось з них був вдома.
Щодо показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_29 .
Спільним в цих показаннях є:
-свідки із потерпілим неодноразово вживали спиртні напої;
-в ніч з 8 на 09 липня 2019 року потерпілий був зі ОСОБА_13 - розпивали спритні напої, потім вони опинились у ОСОБА_49 , там розпивали спиртні напої, потім зайшли до потерпілого додому, де той провів небагато часу, потім пішли до ОСОБА_13 продовжувати розпивати спиртні напої;
-ніхто з них не бачив, щоб обвинувачений наносив удари потерпілому.
Відмінним в цих показаннях є місцезнаходження ОСОБА_51 у квартирі АДРЕСА_3 : на дивані у кімнаті ( ОСОБА_29 ) на підлозі у кімнаті ОСОБА_13 ), але при проведенні одночасного допиту таких відмінностей між показанням не встановлено з огляду на те, що ніхто точно з свідків не зазначив місцезнаходження потерпілого у кімнаті квартири.
1.Щодо показань ОСОБА_48 :
- містять протиріччя, щодо того, чи міг потерпілий кивати головою, відповідаючи на його запитання: свідок декілька разів повторює це, але на запитання захисника відповідає, що потерпілий не міг це робити, так як не був при свідомості;
- в ході допиту свідок неодноразово змінював свої показання, зокрема версії щодо доставлення ним потерпілого до квартири де той проживав, його дій після цього;
- свідок приховав той факт, що присвоїв собі телефон потерпілого, тримав його декілька днів, а потім віддав його батькам, так як випадково зустрівся з іншим свідком ОСОБА_12 від якого дізнався про те, що потерпілий помер;
- поведінка свідка при допиті викликає обґрунтований сумнів в достовірності його показань;
- місце знаходження потерпілого після того, як його вивели з квартири свідок зазначає: «Можна сказати, що він стояв на колінах, на ногах», на одночасному допиті вказав, що забрав ОСОБА_19 «з колін», що виключає завдання вдарів лежачому потерпілому, як це зазначено в обвинувальному акті;
- в ході допиту цей свідок неодноразово повторив, що обвинувачений, як зайшов у квартиру одразу «вирубив» ОСОБА_13 і той лежав у коридорі, а тому той нічого не бачив, зокрема як виводили ОСОБА_19 з квартири і що було далі з ОСОБА_19 ;
- в частині показань, щодо того, як потерпілого витягли з квартири, версія обвинувачення спростовується показаннями цього свідка, який показав, що «… повернувся, щоб забрати ОСОБА_26 , в цей час ОСОБА_19 витаскують з квартири. Бабця із підсудним говорять йому: « Забирай свого друга» Вони його вже випхали з квартири в загальний коридор». При одночасному допиті він неодноразово повторив свої показання: він бачив потерпілого, обвинуваченого та свідка ОСОБА_53 з моменту коли вони вивели потерпілого із квартири і до моменту коли його забрав і повів до ліфту. Іншими словами, свідок бачив як потерпілого витягли з квартири, одразу забрав його, що взагалі виключає завдання останньому тілесних ушкоджень в цей час і в цьому місці.
2.Щодо показань ОСОБА_12 :
- свідок чітко зазначив що не бачив, і навіть не міг бачити (внаслідок свого розташування у Квартирі), що в загальному коридорі відбувалось з потерпілим;
- усі слідчі дії він давав під примусом, повідомляв там неправдиві відомості, розуміє, що обмовив обвинуваченого, що є причиною до його кримінального переслідування.
Важливим також є те, що на момент події, об'єктивно, ніхто з зазначених свідків тверезим не був.
Показання свідка ОСОБА_10 є послідовними, не містять протиріч та у цілому не суперечать показанням, що надані іншими особами, допитаними під час судового розгляду.
Щодо протоколу слідчого експерименту.
Відомості, які повідомив свідок ОСОБА_13 , під час слідчого експерименту, останнім було спростовано в суді.
Крім цього, відомості, що повідомлені ОСОБА_13 під час слідчого експерименту викликають сумнів в їх достовірності, містять суперечності та спростовуються іншим доказами.
Вирішуючи питання щодо того, чи позначилося використання протоколу слідчого експерименту на справедливості судового розгляду в цілому і чи виплинуло або могло вплинути таке використання на правильність і справедливість судового рішення, суд має взяти до уваги те, чи були ці докази єдиним або вирішальним доказом винуватості (правова позиція, висловлена в постанові ККС ВС від 26.01.2021 ЄУНСС:236/4268/18).
Відповідно до ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Проведення за участю свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від свідка відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії, що в розумінні ст. 84 ч.2 та ст. 99 ч.2 п.3 КПК України є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ст. 95 ч.1КПК України, у системному зв'язку із ст. 84 ч.2 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
При проведенні слідчого експерименту участь свідка не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення свідком про обставини вчинення кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ст. 95 ч.4 КПК України.
Показання свідка на досудовому розслідуванні (за виключенням випадків передбачених ст. 94 КПК України) в будь-якому випадку не можуть бути судовим доказом, у той час як протоколи слідчих (розшукових) дій після їх оцінки судом із точки зору належності, допустимості і достовірності набувають значення судового доказу.
У протоколі слідчого експерименту зафіксовано допит свідка ОСОБА_13 і навіть зазначено: «В ході допиту в якості свідка ОСОБА_13 , останній надав показання про те що…»
Крім цього, правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення про винуватість особи, але й для реалізації її права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у обвинувальному акті фактичні обставини в своїй сукупності мають давати повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Зміст слідчого експерименту повинен бути направлений саме на відтворення цих подій, що такі події відбувалися, саме в такий спосіб, таким чином, що це можливо фізично тощо.
У той же час, більшу частину слідчого експерименту містить допит свідка біля Квартири, також свідок не показує, як наносились удари потерпілому з допомогою статиста (особа, яка мала б виконувати роль того, що завдає удари), а робить це сам, крім цього жодна з інших дій, що відбувались у Квартирі не була відтворена у ході слідчого експерименту.
Висновок судово-психіатричного експерта № 104 (Т.№1 а.п. 188-189) хоч і вказує на те, що при слідчому експерименті свідок ОСОБА_13 виявляв самостійну поведінку, ознак психологічного чи вербального впливу не виявлено, однак не відповідає і не зможе відповісти на такі запитання:
-чи говорив правду свідок під час слідчого експерименту;
-чи здійснювався тиск, примус щодо свідка до проведення з ним слідчого експерименту;
-чи здійснювався на свідка невербальний вплив під час слідчого експерименту, враховуючи що на вищезазначеній частині відео камера фіксує усіх присутніх тільки по пояс.
Щодо висновків експерта № 022-140-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п. 191-193) та № 022-192-1602-2019 від 12.12.2019 (Т.№1 а.п. 201-202).
По-перше, при проведенні цих експертиз у розділах «Дослідна частина», експерт не посилається на проведені ним дослідження, а посилається виключно на висновок експертного дослідження № 021-1602-2019 від 13.11.2019 (Т.№1 а.п. 194-197).
Зазначений висновок експертного дослідження проведено неповно, не об'єктивно, з численними порушеннями окремих положень Правил, Інструкції, що може спотворювати уявлення про обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень, причину його смерті. Це виразилось у наступному.
1) Експертом не проведено вимірювання температури тіла в пахвових западинах і в прямій кишці: п. 2.1.6. Правил. Вимірювання температури тіла в пахвових западинах і в прямій кишці здійснюється двічі з годинною перервою.
2) Експертом не зазначено колір і стан шкіри, вказано тільки, що шкіра бліда:
п.2.1.10.а. Правил. Оглядається і зазначається колір і стан шкіри, її вроджених і набутих анатомічних та індивідуальних особливостей /рубці, татуювання тощо/, наявність слідів ін'єкцій, висипань, набряків інше.
3) Експертом не зазначено, чи є виділення із отворів рота, не описано характер цих виділень, а також наявність у порожнині рота часток харчових мас, порошків чи сторонніх предметів, стан самих зубів: їх загальна кількість, колір, особливості, наявність, характер і кількість коронок, протезів, не перелічено згідно із зубною формулою зуби, яких немає: п.2.1.10.в. Правил. Зазначається, чи є виділення із отворів рота, носа та вушних ходів, описується характер цих виділень, а також наявність у порожнині рота і носових ходах часток харчових мас, порошків чи сторонніх предметів. Визначається стан червоної обвідки і слизової оболонки губ, чи відкритий рот, зімкнуті зуби, чи є защемлення язика між зубами. Описується стан самих зубів: їх загальна кількість, колір, особливості, наявність, характер і кількість коронок, протезів. Перелічуються згідно із зубною формулою зуби, яких немає, характеризується стан альвеолярних поверхонь ясен на їх місці. При необхідності складається одонтокарта встановленого зразка.
4) Експертом не описано стан крайньої плоті, зовнішнього отвору сечовипускного каналу, мошонки: п.2.1.10.е. Правил. Досліджуються зовнішні статеві органи і описується стан: у трупів чоловіків - крайньої плоті, зовнішнього отвору сечовипускного каналу, мошонки, у трупів жінок - статевих губ, входу в піхву, дівочої пліви, піхви.
Зазначається відсутність чи наявність виділень, ушкоджень, рубців, вад та інших особливостей. Досліджується стан анального отвору.
5) Експертом не проведено зважування головного мозку, серця, кожної легені, печінки, селезінки, кожної нирки: п.2.1.19. Правил. Обов'язково зважують головний мозок, серце, кожну легеню, печінку, селезінку, кожну нирку, п.2.1.18. Правил. Усі вийняті органи вимірюють і досліджують з поверхні і на розрізах, при цьому треба обов'язково зазначити: їх консистенцію, вираженість анатомічної структури, колір, кровонаповнення, виявлені зміни і ушкодження, характер і обсяг вмісту порожнистих органів.
6) Експертом не вказано розміри гіпофіза, малюнок і колір його тканини на розрізі: п.2.1.27. Правил. Розміри гіпофіза, малюнок і колір його тканини на розрізі.
7) Експертом не досліджено хребет: п.2.1.29. Правил. При дослідженні хребетного каналу треба зазначити: п.2.1.30. Правил. Наявність в ньому рідини чи крові; п.2.1.31. Правил. Стан і розміщення спинного мозку; п.2.1.32. Правил. Стан оболонок і мозкової тканини на поперечних розрізах спинного мозку за сегментами після його виймання; п.2.1.33. Правил. Наявність особливостей, ушкоджень, деформацій, хворобливих змін хребців і міжхребцевих дисків з боку хребетного каналу; п.2.1.34. Правил. Наявність чи відсутність крововиливів, розривів зв'язок, переломів;
8) Експертом не описано висоту стояння діафрагми, стан брижі, лімфатичних вузлів, ділянки сонячного сплетіння: п.2.1.35. Правил. При дослідженні грудної і черевної порожнин повинні бути визначені: п.2.1.37. Правил. Правильність розміщення органів у порожнинах, ступінь виповнення легенями плевральної порожнини, наявність спайок у ній, стан країв легенів і пристінкової плеври, висота стояння діафрагми, стан пристінкової та вісцеральної очеревини, великого сальника, брижі, лімфатичних вузлів, ділянки сонячного сплетіння, ступінь здуття шлунку і петель кишечнику, наявність спайок у черевній порожнині; наявність чи відсутність стороннього запаху від порожнин і внутрішніх органів.
9) При дослідженні шиї не з'ясовано стан м'яких тканин і судинно-нервового пучка, не проведено розтин магістральних артерії і не зафіксовано наявність або відсутність патологічної закрученості судин і надривів внутрішньої оболонки: п.2.1.38. Правил. При дослідженні шиї з'ясовують стан м'яких тканин і судинно-нервового пучка, розтинаються магістральні артерії і фіксується наявність або відсутність патологічної закрученості судин і надривів внутрішньої оболонки.
10) Не досліджені мигдалики: п.2.1.40. Правил. При дослідженні мигдаликів фіксується їх консистенція, розміри, наявність лакун, гнійних пробок тощо.
11) Не відмічено стан голосових зв'язок: п.2.1.41. Правил. При дослідженні входу в гортань і стравохід визначають наявність або відсутність сторонніх тіл, крововиливів, патологічних змін, стан голосових зв'язок, перевіряється цілість під'язикової кістки і хрящів гортані.
12) Не проведено дослідження дихальних шляхів, розрізаних аж до дрібних розгалужень бронхів, не вказана наявність або відсутність у них вмісту, його кількість і консистенція, характер рідини, яка стікає з поверхні розрізу легень при натисканні, стан паратрахеальних і бронхіальних лімфатичних вузлів: п.2.1.43. Правил. При дослідженні органів дихання повинні бути визначені: п.2.1.45. Правил. Колір і кровонаповнення слизової оболонки дихальних шляхів, розрізаних аж до дрібних розгалужень бронхів, наявність або відсутність у них вмісту, його кількість і консистенція; п.2.1.46. Правил. Консистенція легенів при обмацуванні, колір їх поверхні і на розрізах, характер рідини, яка стікає з поверхні розрізу при натисканні, наявність і характер вогнищевих змін, стан паратрахеальних і бронхіальних лімфатичних вузлів.
13) Не вказано форму шлунку, печінки, жовчного міхура і селезінки, не досліджено сфінктери, ворітна і нижня порожниста вени, прохідність жовчних протоків, кровонаповнення підшлункової залози: п.2.1.57. Правил. При дослідженні системи травлення треба зазначити: п.2.1.59. Правил. Форму шлунку, кількість і вид його вмісту /колір, запах, консистенція, розміри і характер харчових частин/, стан слизової оболонки аналогічно згаданому в п. 2.1.30.1., і сфінктерів; п.2.1.61. Правил. Форма, консистенція і розміри /не менш як чотири/ печінки, стан її капсули, колір на розрізі, особливості її паренхіми, кровонаповнення, патологічні зміни, стан ворітної і нижньої порожнистої вени; п.2.1.62. Правил. Форма, характер вмісту і ступінь наповнення жовчного міхура, стан його слизової оболонки, прохідність протоків; п.2.1.63. Правил. Форма, консистенція, колір, на розрізі, особливості паренхіми, кровонаповнення підшлункової залози. п.2.1.64. Правил. При дослідженні селезінки виявляють її розміри, форму, консистенцію, стан капсули, колір тканини на розрізі, розмір і характер скребка.
14) Експерт не описав форму наднирників та стан коркового і мозкового шарів, а обмежився фразою «Надниркові залози звичайної форми, межа між шарами добре виражена»: п.2.1.65. При дослідженні наднирникових залоз зазначають їх форму, стан коркового і мозкового шарів.
15) Експертом не описано ступінь вираженості жирової капсули нирок, наявність чи відсутність крововиливів і патологічних змін у позаочеревенному просторі навколо них, форма нирок, ступінь прохідності сечоводів і стан їх слизової оболонки: п.2.1.66. Правил. При дослідженні сечовидільної системи треба визначити: п.2.1.67. Правил. Ступінь вираженості жирової капсули нирки, наявність чи відсутність крововиливів і патологічних змін у позаочеревенному просторі навколо неї; п.2.1.69. Правил. Форма нирок, їх розміри, щільність, характер поверхні після зняття капсули, колір тканини на розрізі, вираженість коркового і мозкового шарів, стан слизової оболонки ниркової миски; п.2.1.70. Правил. Ступінь прохідності сечоводів і стан їх слизової оболонки.
16) Не досліджено внутрішні статеві органи: п.2.1.72. Правил. При дослідженні внутрішніх статевих органів повинно бути зазначено: п.2.1.73. Правил. У трупів чоловіків - консистенція передміхурової залози особливості її тканини, ступінь наповнення секретом сім'яних міхурців, особливості тканини яєчок.
п.2.2.1. Викладені в даній частині Правил відомості містять необхідний оптимально-мінімальний набір заходів /стандарт якості/, виконання яких обов'язкове при проведенні експертизи трупів. Відхилення від стандарту в бік зменшення недопустиме.
Усі проведені експертом у ході експертизи додаткові дії /розрізання тканин, випилювання фрагментів кісток, застосовані методики тощо/ повинні бути обов'язково зафіксовані в протокольній частині. У протилежному випадку вжиття цих заходів треба брати під сумнів.
п.2.2.20. Правил. Ушкодження тупими предметами:
- проводиться відбір зразків /нігті, волосся, кров тощо/ в обсязі і з дотриманням умов, зазначених в п.2.2.14.г;
- проводиться фотографування трупа і ушкоджень на ньому з дотриманням судово-медичних правил;
- обсяг розтину трупа відповідає згаданому в п.2.2.17;
- при необхідності проводиться проба на пневмоторакс із дотриманням умов, зазначених в п. 2.2.17;
- обсяг лабораторних досліджень відповідає поданому в п.2.2.17, крім судово-гістологічного дослідження, на яке у всіх випадках надсилається комплект кусочків внутрішніх органів, зазначений в п.2.2.2.а., а при черепно-мозковій травмі - головний мозок в обсязі і за умов, згаданих в п.2.2.16, Крім того, повинні надсилатися маркіровані тканини з крововиливами з ділянки ушкоджень;
- для судово-медично-криміналістичного дослідження надсилаються об'єкти в обсязі і з метою, поданими в п.2.2.19.
17) Експертом не проведено: відбір зразків (нігті з піднігтьовим вмістом, волосся) для подальшого дослідження; фотографування трупа і ушкоджень на ньому; для судово-імунологічного дослідження відбір крові /у рідкому вигляді і на марлі/ для визначення антигенної належності, а також жовчі для визначення категорії видільництва; розтин м'яких тканин спини і сідниць, верхніх і нижніх кінцівок, включно з ліктьовими і колінними суглобами, підошви стоп, розтин усіх міжреберних м'язів, повне очищення кісток таза від м'яких тканин і при необхідності розтин хребетного каналу за ОСОБА_54 або двостороннім розпилом дужок; для медико-криміналістичного дослідження не взято 7-ме ребро справа з переломом, для встановлення механізму утворення перелому.
18) Експертом не описаний напрямок розриву печінки, не вказаний об'єм згортку крові, який покриває розрив, не встановлений механізм утворення тілесних ушкоджень.
19) Експертом у підсумках зазначені вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця (плями Мінакова при крововтраті), однак гістологічно останні не підтверджені.
20) Експертом не дано оцінку крововиливам в селезінку, зокрема, що стосується давності, характеру і механізму утворення їх. Згідно судово-гістологічного висновку експертного дослідження № 061-1342-2019: «Ознаки старих дрібних крововиливів в селезінці з проліферативною реакцією».
21) При описі саден на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на передній поверхні лівого колінного суглобу експерт не дослідив краї саден. Дослідження країв саден дозволяє визначити напрямок руху травмуючого предмета. У тому місці, де предмет вперше стикається зі шкірою край садна рівний, пологий, іноді хвилеподібний. Протилежний край зазвичай підритий, обривистий зі збереженими, піднятими відшарованими лусочками епідермісу. Однак жодного опису країв саден немає.
По-друге, як зазначено у висновку експерта № 022-140-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п. 191-193), при експертному дослідженні трупа ОСОБА_8 були виявлені наступні ушкодження:
а) закрита поєднана травма грудної клітки та живота: синець на животі в ділянці правого підребер'я (продовжується на грудну клітку) та просочуючий крововилив у м'які тканини живота та грудної клітки відповідно його розташуванню; перелом 7-го ребра справа; частковий відрив жовчного міхура від ложа та розрив печінки а ділянці ложа жовчного міхура; крововилив у порожнину очеревини (приблизно 2000 мл. рідкої крові та згортків її в порожнині очеревини);
б) синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглобу; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу; просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки.
Також, при судово-медичному дослідженні трупа були виявлені: вогнищеві та смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночку серця; знижене кровонаповнення внутрішніх органів.
Ушкодження відмічені в п.1(б) мають ознаки легких тілесних ушкоджень, могли виникнути як при нанесенні ударів тупим (ми) предметом (ми) та і при ударі об такий.
По-третє, у висновку експерта № 022-140-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п. 191-193), в підсумковій частині зазначено: «виходячи, з характеру виявлених на трупі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх локалізації, особливостей, кількості слідів місцевої дії тупого (х) предмету (ів), можна вважати, що покази свідка ОСОБА_13 , 1991 року народження, (вказані у протоколі проведення слідчого експерименту у та у відеозаписі слідчого експерименту від 28.11.2019 року) відповідають наявним судово-медичним даним відносно кількості, характеру, часу та механізму спричинення наявних тілесних ушкоджень. Тобто, виявлена на трупі ОСОБА_8 поєднана травма грудної клітки та живота могла виникнути від двох ударів взутою ногою, просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки від одного удару взутою ногою, а усі інші виявлені ушкодження (синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглобу; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу) могли виникнути від удару об підлогу загального коридору при падінні на нього. Також не виключено, що в момент спричинення ушкоджень положення потерпілого та нападника, їх взаємне розташування були такими, як вказує свідок ОСОБА_13 ».
Варто зазначити, що цей висновок має вірогідний характер, не стверджує версію обвинувачення, а лише вказує на те, що вона можлива серед інших багатьох версій, жодну з яких сторона обвинувачення не розглядала.
Принагідним, у цій частині буде повернутися до показань свідка ОСОБА_15 щодо синця ла лобі потерпілого: в момент його знаходження цим свідком і подальшого перебування у потерпілого у квартирі, синець на лобі з початку не було видно, а потім ледь було видно. Якщо припустити, що удари потерпілому наносились з достатньою силою, то таке тілесне ушкодження як «просочуючий крововилив у м'які тканини правої лобово-скроневої ділянки» було б видно одразу.
По-четверте, у висновку експерта № 022-140-1602-2019 від 29.11.2019 (Т.№1 а.п. 191-193) зазначено, що:
-виходячи з наявних трупних явищ на момент огляду трупу в морзі о 09 годині 35 хвилин 10.07.2019 року (Трупне заклякання добре виражене в усіх зазвичай досліджуваних групах і м'язів; шкірні покриви тіла загалом бліді; труп холодний на дотик; трупні плями островчасті ; блідо-фіолетового кольору, вбачаються на задній поверхні тулуба, при триразовому дозованому натисканні на них бліднїють та відновлюють своє забарвлення через 25 хвилин, гнильні зміни не виражені на шкірних покривах), вважаю, що смерть ОСОБА_30 настала близько 8-24 годин назад до моменту огляду трупу
-характер та особливості виявлених ушкоджень (відмічені в п1 (а,б), їх зовнішній вигляд, данні гістологічного дослідження травмованих тканин (початкові ознаки клітинних реакцій в травмованих тканинах) вказують на те, що всі вони прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті, можливо в один термін (від моменту спричинення їх до настання смерті пройшов проміжок часу, який вимірюється десятками хвилин - годинами (від 30-60 хвилин до 2-3 годин)».
З цих відомостей можна зробити висновок, що смерть потерпілого настала у період часу з 09.35 год 09.07.2019 до 01.35 год 10.07.2019.
Копія карти виїзду швидкої медичної допомоги (Т.№1 а.п. 205) містить відомості, що по приїзду на місці виклику у прихожій на підлозі лежить тіло чоловічої статі без ознак життя, о 18.36 констатовано біологічну смерть.
Отже, з урахуванням висновку експерта та карти виїзду, смерть потерпілого настала у період часу з 09.35 год до 18.36 год 09.07.2019.
З цього випливає, що, можливо, тілесні ушкодження потерпілому було спричинено у період часу від 30-60 хвилин до 2-3 годин з 09.35 год до 18.36 год 09.07.2019, тобто у максимально можливий період часу від 06.35 год. до 18.06 год. 09.07.2019.
В цій частині, також, слід відмітити, що, як зазначено вище, у обвинувальному акті не зазначено час спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
В цьому контексті, слід звернутись до:
- показань обвинуваченого щодо того, як витягували потерпілого з квартири: «В цей момент, як вони його витягли, він не ударявся і не падав. Коли винесли в коридор його посадили під стінку, він так з'їхав по стінці»;
- показань свідка ОСОБА_13 щодо поведінки потерпілого: « ОСОБА_19 постійно падав, але я не бачив щоб ОСОБА_19 падав після того, як його вивели з квартири»;
- показання свідка ОСОБА_29 : «Зайшли спочатку до ОСОБА_27 . Там була його мати. Вони ще взяли там металобрухт якийсь. Вони хотіли зайти випити до ОСОБА_24 , а потім здати цей металобрухт».
З викладеного вбачається, що сторона обвинувачення побудувала свою версію виключно з використанням свідка ОСОБА_13 , і ключовими доказами обвинувачення є протоколи слідчих дій з його участю: протокол впізнання та протокол слідчого експерименту.
При цьому показання свідка ОСОБА_29 можуть бути корисними обвинуваченню лише щодо того, що йому потерпілий нібито шляхом кивання головою підтвердив, що отримав в «дихалку». При цьому зазначений свідок дає протилежні, як зазначено вище, показання щодо цього (в аспекті можливості потерпілого реагувати на його запитання шляхом кивання головою), в цілому його показання не є достовірними, а так звана «дихалка», що знаходиться у верхній частині черевної порожнини і не є місцем спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що потягли його смерть.
На противагу цьому показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 спростовують вищезазначені докази сторони обвинувачення. Також, критичне ставлення до вищезазначених ключових доказів сторони обвинувачення зумовлене тим, що свідок ОСОБА_12 заявив суду, що на нього чинився тиск під час слідчих дій, а також обставини що його характеризують: зловживання спиртними напоями, лікування у нарколога та психіатра, притягнення до адміністративної відповідальності, відомості, що надані стороною захисту (Т.№2 а.п. 73-79).
Більше того, якщо взяти за основу показання свідка ОСОБА_29 в частині того, що він бачив безперервно, як потерпілого обвинувачений та ОСОБА_10 вивели в коридор, покликали його і він забрав потерпілого, то це абсолютно спростовує як відомості отримані в ході слідчого експерименту, так і всю версію обвинувачення.
Істотні протиріччя між показаннями свідка ОСОБА_29 та відомостями, що містяться у відео слідчого експерименту.
Як зазначено вище, максимально можливий період часу, у який потерпілий міг отримати тілесні ушкодження, що спричинили його смерть це період часу від 06:35 год до 18:06 год. 09.07.2019.
Допитом свідків певним чином відтворено цей день, у який потерпілий міг отримати тілесні ушкодження у цей період часу. Такі можливі періоди отримання тілесних ушкоджень є:
- зранку, в компанії ОСОБА_12 та/або в компанії ОСОБА_12 та ОСОБА_48 ;
- в період з ранку і до моменту відвідування потерпілим своєї квартири;
- в період відвідування і перебування його у Квартирі де зазначеними особами вживались спиртні напої;
- в період після того як потерпілий залишив Квартиру, включаючи час коли опинився у своїй квартирі.
При цьому тілесні ушкодження могли бути спричинені потерпілому як ОСОБА_13 так ОСОБА_29 , так і іншими особами.
Також, з огляду на припущення у вищезазначених висновках експерта, тілесні ушкодження могли бути отримані і без впливу будь-яких осіб: при падінні, вдарах об різні предмети ( ОСОБА_19 взяв вдома металобрухт), так як термін «тупий предмет обмеженої дії» є досить розпливчатим і не обмежується виключно взутою ногою, наприклад: у судово-медичній травматології використовуються: термін «тупе знаряддя» - це численні предмети, що використовуються в техніці, виробництві, побуті, господарстві як пристрої, засоби праці (лом, молоток, качалка), «тупі предмети» - це такі, що не мають спеціального призначення (палка, камінь, цегла, дошка) або мають спеціальне призначення (стілець, стіл), проте не належать до зброї або до знарядь праці, які за певних умов можуть використовуватися для нанесення ушкоджень.
Дослідження країв саден дозволяє визначити напрямок руху травмуючого предмета. У тому місці, де предмет вперше стикається зі шкірою край садна рівний, пологий, іноді хвилеподібний. Протилежний край зазвичай підритий, обривистий зі збереженими, піднятими відшарованими лусочками епідермісу. Однак у вищезазначеному висновку експерта жодного опису країв саден немає.
В ході вищезазначеного слідчого експерименту не зафіксовано даних, які вказують на те, яким саме чином ОСОБА_3 виштовхнув ОСОБА_8 в загальний коридор, яким чином відбулось його падіння, якою поверхнею тіла, чи якими частинами тіла контактував ОСОБА_8 з тупими твердими предметами, стіною, підлогою тощо, чи є якісь особливості цих поверхонь (шорсткість, виступи, нерівність тощо).
У вищезазначеному висновку відсутній опис країв саден на тілі ОСОБА_8 , що не дозволяє визначити напрямок руху травмуючих предметів по поверхні тіла, чи напрям руху тіла по поверхнях тупих твердих предметів.
Враховуючи наведене вище, немає можливості визначити механізм та послідовність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 (синець та садно на його тлі на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба; синець та садно на його тлі на задній поверхні правого ліктьового суглоба; садно на передній поверхні лівого колінного суглобу).
З огляду на те, що медико-криміналістична експертиза одягу, в якому перебував ОСОБА_8 на час утворення тілесних ушкоджень не проводилась (згідно з висновком експертного дослідження, цитую: «На трупі був наступний одяг: футболка салатова бавовняна, джинси голубі, труси сірі бавовняні. Одяг ношений, одягнутий правильно»), на одязі, мали б залишитись пошкодження (розриви, потертості, накладання бруду чи часточок травмуючої поверхні тупого твердого предмета тощо) в місцях локалізації тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 .
Таким чином, обвинуваченням не встановлено і не доведено характер та обставини спричинення ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень.
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що ні сторона обвинувачення, ні потерпілий не надали суду будь-яких доказів, які спростовують зміст показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та ОСОБА_29 в частині, що вказує на відсутність об'єктивної сторони інкримінованого злочину в діях обвинуваченого. Обвинувачення не тільки не спростувало, але й не намагалося спростувати правдивість вищезазначених показань обвинуваченого та показань цих свідків в цій частині.
Докази надані стороною обвинувачення не здатні підтвердити як показання свідків обвинувачення та потерпілого, так і версію обвинувачення у цілому.
Єдиною підтвердженою версією подій можна вважати те, що обвинувачений та свідок ОСОБА_10 дійсно прибули у вищезазначені час та місце у квартиру, вивели потерпілого ОСОБА_8 з квартири, після чого його одразу забрав свідок ОСОБА_29 і повів у напрямку ліфту. При цьому обвинувачений не завдав будь-яких ударів потерпілому ОСОБА_8 . Спірні питання щодо нанесення обвинуваченим ударів свідку Шрамку, наявності або відсутності в нього предмету схожого на пістолет не впливають на достовірність цієї версії.
Стає очевидним, що в день події потерпілий ОСОБА_8 , який згідно показань потерпілого, окремих свідків та висновку експерта не був в стані сильного алкогольного сп'яніння (0,93 проміле) так і не зміг прийти до тями в той час, коли його підняли та вивели з кімнати у коридор. В такому стані навіть спляча людина прокинулась би чи опритомніла. В той же час ОСОБА_8 так і не приходив до тями: при тому, коли його підвели, при тому як виводили у коридор та при тому як залишили там на підлозі. Людина у нормальному стані має відреагувати на такі фізичні дії щодо неї. Тому такий стан ОСОБА_8 може бути пояснений тільки тим, що виявлені в нього тілесні ушкодження були спричинені йому раніше, не обвинуваченим, не у коридорі і таким чином вплинули на його стан, що він фактично не приходив до тями.
У постанові ККС ВС від 29.10.2023 у справі № 601/1143/16 суд висловив таку позицію:
«31. Якщо суд без достатнього обґрунтування відкидає докази, що свідчать на користь обвинуваченого, це суперечить основоположній вимозі, що сторона обвинувачення має довести висунуте обвинувачення, і одному з фундаментальних принципів кримінального права, а саме indubio pro reo. Тому, відхиляючи докази на користь обвинуваченого, суд має надати детальні і переконливі пояснення такому рішенню.
32. Крім того, якщо доказ отримано і надано суду стороною обвинувачення, суд має бути вкрай обережним, оцінюючи вплив формальних порушень під час отримання доказу на можливість його використання для спростування обвинувачення.
33. Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб ;сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті.
34. Суд звертає увагу на асиметричний підхід законодавця до правил доведення в кримінальному процесі. Наприклад, Кодекс у частині 3 статті 17 КПК передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, однак не містить подібної категоричної заборони щодо доказів, які надаються на спростування обвинувачення і свідчать на користь сторони захисту».
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в такій конкретній ситуації враховує.
Зокрема в першу чергу суд звертає увагу на особливості доказування в кримінальному процесі.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
«2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом….
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не наведено достатніх і беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку дій обвинуваченого, з настанням смерті потерпілого.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Положенням ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Проте, наведений аналіз доказів дозволяє Суду зробити висновки про те, що в даній конкретній ситуації стороною обвинувачення не доведено, що в діях ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України.
Згідно ст.373 ч. 1 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
У зв'язку із наведеним вище, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст. 373 ч. 1 КПК України, у зв'язку з недоведеністю того, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України.
VI. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.
В кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019, під час підготовчого судового засідання представником потерпілого ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_6 було пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, в сумі 250 000,00 грн.
Положенням ст. 129 ч. 3 КПК України передбачено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
Відповідно до вказаної норми Закону цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 підлягає залишенню без розгляду.
Речові докази в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019, згідно постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_55 від 10.03.2020, знаходяться в матеріалах кримінального провадження (Т.№1 а.п. 206-208).
Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Під час досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 21.01.2020 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який сплинув 18.02.2020.
Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-374, 376, 365 ч.15 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 121 ч. 2 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю того, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 - залишити без розгляду.
Речові докази в кримінальному провадженні №12019100030005073 від 10.07.2019, а саме:
- електронний носій DVD-R диск з допитом свідка ОСОБА_29 від 29.07.2019, електронний носій DVD-R диск з допитом свідка ОСОБА_13 від 30.07.2019; електронний носій DVD-R диск з слідчим експериментом за участі свідка ОСОБА_13 від 28.11.2019; електронний носій DVD-R диск з тимчасовим доступом до речей та документів «ПрАТ Київстар» від 16.01.2020; електронний носій DVD-R диск з тимчасовим доступом до речей та документів «ВФ Україна» від 17.01.2020; електронний носій DVD-R диск з тимчасовим доступом до речей та документів «ВФ Україна» від 29.11.2019; електронний носій DVD-R диск з одночасним допитом свідка ОСОБА_56 та підозрюваного ОСОБА_3 від 19.02.2020 - зберігати в матеріалах судового провадження.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1