вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №536/2055/25
Провадження №2/547/682/25
03 листопада 2025 року с-ще Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у залі судових засідань № 1, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача - М.Е.Романенко,
28.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (далі - ТОВ "Він Фінанс") звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовом в електронній формі до відповідача ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів за кредитним договором № 443946 від 27.11.2018, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТОВ "Авентус Україна") та ОСОБА_1 про отримання кредиту 4000,00 грн, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором у сумі 20207,05 грн. Борг включає у себе 4000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 2160,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 9280,00 грн заборгованості за пенею і штрафами, 3376,18 грн інфляційні втрати, 1390,875 грн як 3 % річних. Позивач вказує що набув право вимоги за кредитним договором № 443946 від 27.11.2018 на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 і додаткової угоди № 13 від 12.04.2018 до договору факторингу. Вказані заборгованості обраховано станом на дату укладення договору про відступленян права вимоги. Позивач просить поновити строк позовної давності через дію карантину і воєнного стану.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 2422,40 грн і 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08.09.2025 матеріали позовної заяви передано до Семенівського районного суду Полтавської області для розгляду за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; повідомлено відповідача ОСОБА_1 , що 27.08.2025 позивач ТОВ "Він Фінанс" надіслав йому засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення № 0505360031220 копію позовної заяви з додатками, які й розглядаються судом у цій справі; запропоновано відповідачеві, зокрема, подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали суду від 06.10.2025 і судової повістки на 03.11.2025 о 13 год. 10 хв.
23.10.2025 відповідач копію ухвали суду від 06.10.2025 і повістку отримав 23.10.2025 за своїм зареєстрованим місцем проживання доданих, що є належним врученням відповідачеві судової повістки і повідомлення про дату, час і місце судового засідання (а.с. 50, 56, 61, 63).
03.11.2025 позивач представника у судове засідання не направив, просить розглядати справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення (а.с. 7).
03.11.2025 відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не інформував. Станом на 03.11.2025 суд не отримував відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача. Відтак в установлений судом строк письмовий відзив на позов з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.
Ураховуючи зазначені обставини суд, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 223, ст.ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), 03.11.2025 ухвалив здійснити заочний розгляд справи за відсутності представника позивача та за відсутності відповідача.
Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), вивчивши матеріали справи і надані до суду докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 526 ЦК).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК).
Відповідно до змісту статті 1082 ЦК боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
27.11.2018 між ТОВ "Авентус Україна", як кредитодавцем, і відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 443946 з графіком розрахунків, які підписано 27.11.2018 12:29:45 електронно-цифровим підписом відповідача ОСОБА_1. Договором передбачено отримання кредиту 4000,00 грн на 30 днів, проценти за користування кредитом 0,30 від суми кредиту або 12,00 грн на день. Сукупна вартість кредиту за весь строк корсиутвання 4012,00 грн. Позичальник має право продовжити строк користування кредитом на таких самих умовах і на такий самий строк. Пеня 3 % від суми кредиту за кожен день прострочення починаючи з 4-го дня прострочення, строк нарахування не може перевищувати 90 днів. Штраф 100,00 грн на 4-й день прострочення. Штраф 300 грн на 30-й день прострочення. Штраф 500 грн на 90-й день прострочення (а.с. 39-41).
Довідкою ТОВ "Авентус Україна" підтверджено підписання вказаного договору зі сторони ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатора А459983 та фінансового номера телефону НОМЕР_1 . Як кредит надано 4000,00 грн зі ставкою 1,8 % в день на строк 30 днів (а.с. 15).
ТОВ "Вей Фор Пей" листом від 30.07.2025 № 5741-ВП підтвердило, зокрема, що 27.11.2018 здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" успішну операцію з переказу коштів у сумі 4000,00 грн. (а.с. 20-26).
Отже ТОВ "Авентус Україна" надав ОСОБА_1 передбачені договором кредитні кошти 4000,00 грн .
Відтак суд робить висновок про належне укладення вказаного договору про надання фінансового кредиту № 443946 від 27.11.2018 та його виконання з боку кредитодавця.
ТОВ "Авентус Україна", як кредитодавець, склало розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 14.03.2019 за кредитним договором № 443946 від 27.11.2018 у загальній сумі 15440,00 грн, що включає 4000,00 грн заборгованість за кредитом, 2160,00 грн заборгованість за процентами, 9280,00 грн заборгованість за пенею і штрафами (а.с. 9).
Позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором № 443946 від 27.11.2018 на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018 і додаткової угоди № 13 від 12.04.2018 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 (а.с. 28, 35-37).
Слід зауважити, що розрахунок первинного кредитора не містить жодного порядку і обрахування заборгованості за пенею і штрафами у загальній сумі 9280,00 грн.
Позивач на підставі вказаного розрахунку первинного кредитора донарахував на суму 15440,00 грн інфляційні втрати 3376,18 грн і 1390,87 грн (а.с. 29-31), тобто застосував правило ст. 625 ЦК і до штрафу і до пені. Іншими словами нарахував на неустойку інфляційні втрати і 3 % річних. Однак штраф та пеня не є грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 625 ЦК, а є самостійними видами забезпечення виконання грошового зобов'язання. З цих підстав суд відхиляє позов у частині нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на штраф і пеню (неустойку).
З складеного позивачем розрахунку вбачається спосіб нарахування пені і штрафу у загальній сумі 9280,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку у іншій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 № 5 передбачено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Відтак суд зменшує розмір неустойки (штрафу і пені) з 9280,00 грн до 10 % від суми збитків, що складає 616,00 грн ((4000,00 + 2160,00) • 10,00 %)).
Складений позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних охоплює період 23.02.2019 - 23.02.2022 і "відштовхується" від боргу 15440,00 грн (а.с. 3-5).
Суд повторює, що нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на неустойку є неправомірним. Тому суд самостійно нараховує інфляційні втрати і 3 % річних від загальної заборгованості за тілом і процентами у сумі 6160,00 грн (4000,00 + 2160,00) але за період 15.03.2019 (дата передачі за договором факторингу)- 23.02.2022:
- інфляційні втрати складають 1346,97 грн;
- 3 % річних складають 554,78 грн.
Всього суд стягує з відповідача на користь позивача 8677,75 грн (4000,00 + 2160,00 + 616,00 + 1346,97 + 554,78), а не визначені позивачем 20207,05 грн.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати 1040,28 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2422,40 ? 20207,05 • 8677,75) (а.с. 27, 48).
Позивач надав докази очікуваного понесення 5000,00 витрат на професійну правничу допомогу, що надана адвокатом А.В.Міньковською, зокрема: акт надання послуг від 27.08.2025 на суму 5000,00 грн, детальний опис робіт від договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, додаткова угода до договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.11.2023 (а.с. 10, 14, 17, 32-34, 38).
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас вказані положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 8, 9 ст. 141 ЦПК інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу 5000,00 грн з ціною позову 20207,05 грн, розміру тіла кредиту і проценітв за його використання, часткового задоволення позову на 42,94 % від ціни позову (8677,75 ? 20207,05 • 100,00 %), суд зменшує витрати на оплату правничої допомоги, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із 5000,00 грн до 1000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272, 273, 281-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд
Задовольнити позов частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" 8677,75 грн заборгованості за кредитним договором № 443946 від 27.11.2018, відмовивши у стягненні більшої суми заборгованості 20207,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" 1040,28 грн витрат зі сплати судового збору.
Зменшити 5000,00 грн витрат на оплату правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" і стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" 1000,00 грн витрат з оплати професійної правничої допомоги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ідентифікаційний код 38750239).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення складене 04.11.2025.
Суддя Віктор ХАРЧЕНКО