29 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3535/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
офісу ГП - Гудименко Ю.В.
позивача - не з'явився
відповідача - Полегенько К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Медуниця О.Є., Радіонова О.О.)
за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Акціонерного товариства "Укртелеком"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спорудою та визнання права власності
04.10.2024 керівник Дергачівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд ДМУ, Позивач) до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", Відповідач, Скаржник) та просив суд:
1) Усунути перешкоди власнику - державі в особі Фонду ДМУ у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79964, розташованою за адресою: Харківська область, м.Дергачі, пл. Перемоги, 20 (далі - захисна споруда), шляхом:
- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 14.04.2004, виданого Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради, в частині заглибленого складу загальною площею 156,3 кв.м, що розташований за вказаною адресою та є захисною спорудою цивільного захисту (сховищем);
- зобов'язання АТ "Укртелеком" повернути захисну споруду державі в особі Фонду ДМУ.
2) Визнати право власності держави Україна в особі Фонду ДМУ на нежитлові приміщення заглибленого складу загальною площею 156,3 кв.м, які є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером №79964, розташованим за адресою: Харківська область, м. Дергачі, пл. Перемоги, 20.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що спірне нерухоме майно є обмежено обороноздатним майном, можливість вибуття якого з державної власності законодавством не передбачена. З урахуванням викладеного та додатково зважаючи на умови воєнного стану правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єктів цивільного захисту із державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність такого вибуття суспільному інтересу не відповідає. На переконання Прокурора спірне майно вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки законом не передбачено можливості приватизації ЗСЦЗ, а отже відсутня воля власника спірного майна на відчуження його у приватну власність,
В такий спосіб, за доводами Прокурора, спірне нерухоме майно підлягає поверненню державі в особі Фонду ДМУ.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у позові Прокурора відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що спірне нерухоме майно було передано у статутний фонд ВАТ "Укртелеком" 25.11.2003 згідно з наказом Держкомзв'язку в процесі корпоратизації. При цьому особливості корпоратизації ВАТ "Укртелеком" вказують на відсутність порушення інтересів держави в момент виникнення права власності ПАТ "Укртелеком" на спірне приміщення.
Суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 14.04.2004 з огляду на те, що наявність реєстрації права власності Відповідача на спірне нерухоме майно виключає можливість застосування Позивачем такого речового-правового способу захисту, як вимога власника щодо усунення порушень права власності, які не пов'язані з володінням (негаторний позов). За висновками суду, за таких обставин має місце саме віндикаційний позов із застосуванням приписів статей 387, 388 Цивільного кодексу України. До вимоги Прокурора про повернення майна також мають застосовуватися вимогою віндикаційного позову, до якого, у свою чергу, застосовується позовна давність.
Відповідні посилання Прокурора про незастосування до спірних правовідносин інституту позовної давності суд визнав помилковим та безпідставним з огляду на відсутність поважних обставин та будь-якого фактичного, правового обґрунтування пропуску такого строку та враховуючи, що Прокурором та Позивачем не заявлено про його поновлення.
Вимогу про визнання права власності держави України в особі Фонду ДМУ суд визнав неефективною та такою, що не підлягає задоволенню.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 задоволено апеляційну скаргу Прокурора, вищевказане судове рішення скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що віндикаційні вимоги є титульними, тобто вказують на існування спору про право власності та вимагають доказування наявності цього права як умови задоволення віндикаційних вимог. Натомість негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунення існуючих перешкод чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Оскільки згідно із встановленим законами України правовим титулом об'єктів обмеженої оборотоздатності вони не можуть перебувати у приватній власності осіб, а тому і в їх володінні, достатніх правових підстав для подання у подібних правовідносинах віндикаційних позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння та з володіння добросовісного набувача у порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України немає. Оскільки право власності держави або територіальної громади на зазначені об'єкти встановлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, підстави для використання у спірних правовідносинах правових механізмів захисту, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, відсутні.
В такий спосіб суд апеляційної інстанції виснував, що з огляду на правовий режим спірного об'єкта та законодавчі обмеження щодо його обороту належним способом захисту є негаторний позов згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння, у зв'язку з чим, на відміну від віндикаційного позову, негаторний може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав, а не з часу, коли держава в особі відповідного органу довідалася чи могла довідатися про відповідні порушення.
При цьому апеляційний суд додатково вказав, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин інститут позовної давності, оскільки Прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, коли триває відповідне правопорушення.
АТ "Укртелеком" не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та скористався правом на її касаційне оскарження.
Касаційне провадження у справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 18.03.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У своїй касаційній скарзі АТ "Укртелеком" просить Суд:
- передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля відступу (або уточнення) від правового висновку, викладеного у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21;
- скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025;
- в поворот виконання вказаної постанови стягнути з прокуратури відповідні судові витрати та зобов'язати Фонд ДМУ повернути Відповідачу спірне приміщення.
Доводами касаційної скарги АТ "Укртелеком" визначив:
- неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13;
- обрання Прокурором неналежного способу захисту у вигляді визнання недійсним свідоцтва про право власності з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23;
- спірна захисна споруда спроектована та побудована для укриття працівників товариства, є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу, який Відповідачу було передано під час корпоратизації.
У додаткових поясненнях від 15.09.2025 Скаржник зазначає про подібність цієї справи № 922/3535/24 та справи № 918/938/23 та про неможливість задоволення негаторного позову.
Прокурор у відзиві на касаційну скаргу та у наданих Суду додаткових поясненнях просить залишити касаційну скаргу Відповідача без задоволення, зазначивши про формулювання ним позовних вимог у справі ще у 2024 році.
У отриманому Судом 24.09.2025 клопотанні Прокурор просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. На вказане клопотання Скаржник подав письмову заперечення від 10.10.2025.
Фонд ДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні, залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін та розглядати справу без участі його представника.
У судовому засіданні представниця Відповідача зазначила про те, що підстави для задоволення його клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вже відпали та просила залишити його без розгляду.
Мотиви Верховного Суду щодо зупинення касаційного провадження у справі
Під час розгляду касаційної скарги АТ "Укртелеком" у цій справі № 922/3535/24 Судом встановлено, що колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 29.10.2025 передано справу № 922/2484/24 за позовом Прокурора до АТ "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою.
При цьому зі змісту касаційної скарги та судових рішень у справі вбачається, що предмет позову, підстави виникнення спору та суб'єктний склад учасників у вказаній справі № 922/2484/24 та у справі № 922/3535/24, що розглядається, є подібними.
Колегія суддів Касаційного господарського суду також враховує, що в судах усіх інстанцій господарської юрисдикції перебуває значна кількість аналогічних справ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою (спорудою цивільного захисту) за позовами прокурорів, які звернулися до суду в інтересах держави.
Наведене свідчить про наявність кількісного критерію необхідності оцінки наявної виключної правової проблеми.
У свою чергу про наявність якісного критерію свідчить, за висновками Суду у вказаній справі № 922/2484/24, відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на те, що результат касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення у цій справі № 922/3535/24 пов'язаний із результатом касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі № 922/2484/24 Великою Палатою Верховного Суду, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі № 922/3535/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2484/24.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 922/3535/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2484/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко