Справа № 359/7358/25
Провадження № 1-кп/359/653/2025
17 жовтня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представників позивачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною аудіо та відео фіксацією кримінальне провадження №12025110000000388 від 19.05.2025, відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Кірово, Бориспільського району, Київської області, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 , 19 травня 2025 року, приблизно о 07:55 год., керуючи технічно справним автомобілем «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Гетьмана Сулими в межах села Кучаків, Бориспільського району, Київської області. В цей час, попутно по ходу руху автомобіля «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , по ґрунтовому узбіччю ліворуч, рухалася пішохід ОСОБА_12 . Під час руху ОСОБА_4 , допустив порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «б», 12.1, 12.4 та 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 1.7: водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9: водієві забороняється: підпункт б): керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;
- п. 12.9: водієві забороняється: підпункт б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4 , виявились у тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи у стомленому стані, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, керуючи технічно справним автомобілем «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись з швидкістю 78,45-85,67 км/год., яка перевищувала максимально дозволену швидкість 50 км/год. на даній ділянці дороги, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час руху здійснив виїзд на ліве по ходу руху автомобіля узбіччя, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, біля будинку № 53 по вулиці Гетьмана Сулими в селі Кучаків Бориспільського району Київської області, скоїв наїзд на пішохода - малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши їй тілесні ушкодження.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід малолітня ОСОБА_12 , від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.
Смерть малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала внаслідок поєднаної травми голови, крововиливів в м'які тканини голови, травматичний крововилив під м'яку мозкову оболонку, шиї, відриву 1-го шийного хребця із стисненням спинного мозку, грудної клітки (крововиливи в області коренів легень та межистіння), живота (крововиливи в м'які тканини навколо правого наднирника), кінцівок (синці, садна). що ускладнилась шоком, які в сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення вимог пунктів п.п. 1.5, 1.7, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «б», 12.1, 12.4 та 12.9 підпункту «б» Правил дорожнього руху, водієм ОСОБА_4 , знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. В судовому засіданні дав показання, що 19.05.2025 він їхав з роботи близько 08 год. на автомобілі «Кіа форте» з м.Києва додому. Коли доїхав до села, втратив свідомість. Автомобіль поїхав ліворуч по траві, їхав вздовж паркана. В цей день ні лікарських засобів, що знижують увагу, ні алкогольних напоїв не вживав. Раніше випадків втрати свідомості не було, можливо із того, що весь робочий день проводив на зварювальних роботах. Перед поїздкою він відпрацював на роботі з 09 год. по 09 год. ранку наступного дня. В цей день він раніше відпросився з роботи, так як йому необхідно було звозити батьків до лікаря. Від удару він прийшов до тями та інстинктивно зупинив автомобіль. Побачив дівчинку, почали викликати швидку. Він допомагав прийти до свідомості дитині. Вранішнє сонце його засліпило. За добу, близько з 2 по 4 год. ночі він поспав, щоб був втомлений, то не помітив. До ДТП він їхав близько години, дорога була пуста. Він дівчинку переміщав, взявши її на руки, так як надавав їй допомогу. З магазину прийшли жінки. Дівчинка лежала боком. Він її акуратно поклав. Він попросив жінок викликати швидку, але йому повідомили, що трубку не беруть. Він також не зміг додзвонитися. У нього є цукровий діабет, сідає зір. Лікарям про втрату свідомості він не повідомляв, медична допомога йому потрібна не була. Перед ДТП його різко обігнав інший автомобіль. Коли він втратив свідомість, можливо різко натиснув на педаль газу. В цей день серце не хворіло, можливо піднявся цукор в крові. Коли рухався з роботи додому, він почував себе добре, їхав не швидко,проїхав весь Київ, доїхав до села.
У зв'язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального процесу не оспорювали фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор, потерпілі, представник потерпілої, обвинувачений та його захисник, визнали недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів які характеризують його особу, дослідити цивільні позови потерпілих та здійснити допит потерпілих по суті та в частині цивільного позову, вирішити питання щодо речових доказів та судових витрат і цим обмежитись.
Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
В судовому засіданні були дослідженні наступні письмові докази:
-витяг з ЄРДР від 19.05.2025 р., відповідно до якого було порушене кримінальне провадження№12025110000000388 за ч.2 ст.286 КК України відносно ОСОБА_4 ;
-висновок судово-медичної експертизи №20250511040000236 від 11.06.2025 р., відповідно до якого смерть гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 настала внаслідок поєднаної травми голови (крововилив в м'які тканини голови, травматичний крововилив під м'яку мозкову оболонку), шиї ( відрив 1-го шийного хребця із стисненням спинного мозку), грудної клітки ( крововиливи в області коренів легень та межистіння), живота ( крововиливи в м'які тканини навколо правого наднирника), кінцівок ( синці, садна), що ускладнилась шоком. (1,3) При дослідженні тіла трупа гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено ушкодження: поєднана травми голови (крововилив в м'які тканини голови, травматичний крововилив під м'яку мозкову оболонку), шиї ( відрив 1-го шийного хребця із стисненням спинного мозку), грудної клітки ( крововиливи в області коренів легень та межистіння), живота ( крововиливи в м'які тканини навколо правого наднирника), кінцівок ( синці, садна), крововилив в м'які тканини в області попереку та сідниць що ускладнилась шоком. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові, оцінюються в сукупності і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. (4) Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, первинний контакт транспортного засобу відбувся із задньою частиною тіла потерпілої на що вказує крововилив в м'які тканини попереку , сідниць та тім'яної і потиличної ділянки, ймовірніше всього вона знаходилась у вертикальному положенні. Відповісти на питання чи знаходилась потерпіла в статиці чи динаміці неможливо із-за відсутності об'єктивних судово-медичних даних. (4) Смерть гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи вираженість трупних змін ( трупне заклякання та трупні плями), могла наступити у час вказаний в постанові;
-відеозапис із камери зовнішнього спостереження, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_12 рухається попід парканом. В попутному з нею напрямку, рухаючись по зустрічній смузі руху з переїздом на трав'яне узбіччя, рухається легковий автомобіль та збиває потерпілу капотом автомобіля. Від удару потерпіла перелітає через автомобіль.
Суд встановив обставини справи, оцінюючи досліджені докази, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винним.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає такі обов'язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може й зобов'язана вчинити, відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.
Причинний зв'язок між діяння м і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту допущене винним, закономірно тягне за собою наслідки передбачені ст. 286 КК України.
Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і у цілому, характеризується необережною виною.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , 19 травня 2025 року, приблизно о 07:55 год., керуючи технічно справним автомобілем «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вулиці Гетьмана Сулими в межах села Кучаків, Бориспільського району, Київської області. В цей час, попутно по ходу руху автомобіля «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , по ґрунтовому узбіччю ліворуч, рухалася пішохід ОСОБА_12 . Під час руху ОСОБА_4 , допустив порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, 2.3 підпункт «б», 2.9 підпункт «б», 12.1, 12.4 та 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4 , виявилися у тому, що він, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи у стомленому стані, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, керуючи технічно справним автомобілем «Kia Forte», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись з швидкістю 78,45-85,67 км/год., яка перевищувала максимально дозволену швидкість 50 км/год. на даній ділянці дороги, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час руху здійснив виїзд на ліве по ходу руху автомобіля узбіччя, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, біля будинку № 53 по вулиці Гетьмана Сулими в селі Кучаків Бориспільського району Київської області, скоїв наїзд на пішохода - малолітню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши їй тілесні ушкодження.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід малолітня ОСОБА_12 , від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.
Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Між діями обвинуваченого ОСОБА_4 та заподіяннями смерті потерпілій ОСОБА_12 , існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність у його діяннях злочинної недбалості. Вчинене кримінальне правопорушення є закінченим.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим прийшов до висновку про необхідність обрання обвинуваченому покарання визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як роз'яснив Верховний суд (Касаційний кримінальний суд) від 22.03.2018, у справі №759/7784/15-к, розуміння поняття «щире каяття» як таке, що передбачає розкаяння, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено, про них і не зазначає прокурор.
Досліджені судом докази які характеризують особу обвинуваченого, вказують на те, що він раніше не судимий. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. По місцю роботи характеризується позитивно, сусідами, знайомими та друзями його сім'ї, характеризується позитивно.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення для вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
Виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення та характеризують його поведінку після вчинення кримінального правопорушення та індивідуальних особливостей обвинуваченого. Суд враховує наявність щирого каяття та вибачень перед потерпілими, намагання рідними обвинуваченого частково компенсувати моральну шкоду потерпілій, про що свідчить копія чеку на 200000 грн., яка була не отримана потерпілою, відсутність обставин які обтяжують покарання обвинуваченого, приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання ОСОБА_4 у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки, що визначене санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає, так як обвинувачений ОСОБА_4 грубо порушив ПДР України, рухаючись у населеному пункті із значним перевищенням швидкості. Посилання захисників на стан здоров'я обвинуваченого відповідно до поданої медичної документації, що унеможливлює його перебування під вартою, не зважаючи на відсутність у головуючого спеціальних медичних знань, не дає суду підстав також для застосування іспитового строрку, так як відсутній медичний висновок про тяжкість захворювань обвинуваченого, які б унеможливитли його перебування під вартою.
Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
У ході розгляду кримінального провадження представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_9 , до обвинуваченого ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат на правничу допомогу, який в ході судового розгляду був зменшений до 200000 грн. моральної шкоди та 50000 грн. правничої допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що моральна шкода полягає в тому, що ОСОБА_7 втратив свою найближчу людину, а саме молодшу доньку. Фактично після трагічних подій, які трапились 19.05.2025, Позивач був повністю пригнічений та розбитий втратою малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім'я Майорових родом із міста Дебальцеве, Донецької області. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично народилась в зоні активних бойових дій та під постійними артилерійськими обстрілами. Все своє життя малолітня ОСОБА_12 прожила в країні де була війна. Сім'я ОСОБА_13 є внутрішніми переселенцями, вони залишили все на окупованій території. Віддаючи всі свої ресурси та старання, сім'я ОСОБА_13 , зокрема батько ОСОБА_7 , сподівались дати дівчинці всіх себе для того, щоб вона виросла в достатку та благополуччі не дивлячись на таку важку долю її сім'ї та країни загалом.
Позивача й загиблу малолітню доньку об'єднували тісні сімейні зв'язки, а також спільний побут та постійне проводження часу разом у зв'язку з смертю ОСОБА_12 вимушені зміни в житті є дуже тяжкими, які не підлягають поверненню у попередній стан. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є незворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля з "боку Позивача не призведуть до позитивних змін в його житті, оскільки він втратив свою кохану молодшу доньку. Страждання Позивача пов'язані з смертю своєї молодшої доньки, є не "одномоментними", а "триваючими" тому що втрата близької людини, є непоправною трагедією в його житті. Встановити ціну людського життя, неможливо, як і дуже важко оцінити завдану моральну шкоду, але аналізуючи цю трагічну ситуацію, Позивач оцінює свої моральні страждання у 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.
В судовому засіданні він та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
У ході розгляду кримінального провадження представником потерпілої ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_9 , до обвинуваченого ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також стягнення судових витрат на правничу допомогу, який в ході судового розгляду був збільшений до 2000000 грн. моральної шкоди, 155500 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. правничої допомоги. В обґрунтування позовних вимог зазначено, щодо матеріальної шкоди; у зв'язку з діями ОСОБА_4 , спричинили смерть ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 як рідна сестра, понесла значні матеріальні витрати. Так, одразу після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за участю молодшої сестри - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач була вимушена залишити місце свого постійного проживання та роботи з метою негайного прибуття до місця проживання родини, надання підтримки близьким у зв'язку з настанням трагедії, а також для участі в організації поховальних заходів, пов'язаних зі смертю неповнолітньої ОСОБА_12 . Також вона понесла матеріальні витрати пов'язані з похованням своєї малолітньої сестри: витрати на придбання місця для поховання, організація доставки тіла покійної, ритуальні послуги, поминальний обід, придбання пам'ятника та супутні витрати пов'язані із процесом поховання. Загалі сума матеріальної шкоди з організації всіх процесів поховання складає 155 500 (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Щодо моральної шкоди, Позивачку й загиблу малолітню молодшу сестру об'єднували тісні сімейні зв'язки, також спільний побут та постійне проводження часу разом. У зв'язку з смертю сестри, вимушені зміни в житті є дуже тяжкими, які і підлягають поверненню у попередній стан. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - попередні стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є незворотною і непоправно втратою. Будь-які зусилля з боку Позивача не призведуть до позитивних змін в її житі оскільки вона втратила свою кохану молодшу сестру. Страждання Позивача пов'язані з смертю сестри, є не "одномоментними", а "триваючими" чому, що втрата близької люди і є непоправною трагедією в її житті. Встановити ціну людського життя неможливо, як і дуже важко оцінити завдану моральну шкоду, але аналізуючи цю трагічну ситуацію, Позивач оцінює свої моральні страждання у 2 000 000 грн. 00 коп.
В судовому засіданні вона та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Захисниця обвинуваченого подала письмовий відзив на кожен з позовів. Обвинувачений свою позицію щодо позовів висловити не зміг.
Прокурор при вирішенні цивільних позовів поклався на розсуд суду.
Щодо вирішення пред'явлених цивільних позовів у рамках даного кримінального провадження, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Порядок та підстави відшкодування шкоди визначено в ст.ст.1166, 1167, 1168, 1188 ЦК України.
Суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі №6-2808цс15 від 20.01.2016, зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На переконання суду, у наслідок ДТП кожному з потерпілих завдано, крім фізичних страждань та втрати здоров'я, моральну шкоду, суть якої кожен з потерпілих виклав у позовних заявах та надав показання в суді.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі № 761/12004/15-ц Верховний Суд зазначив, що розмір моральної шкоди має бути справедливим, розумним, а не спрямованим на збагачення потерпілого. Суд також підкреслив, що компенсація не є формою покарання, а лише способом часткового відновлення морального стану.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року у справі № 753/10817/16-ц (провадження № 61-9656св19), зазначено, що "розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості".
Щодо визначення суми моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 , суд приходить до переконання, що жодна сума не компенсує йому втрату рідної доньки, проте, вважає за доцільне задовольнити його позовні вимоги щодо моральної шкоди на 200000 грн., зважаючи на принцип розумності.
Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , суд виходить з наступного.
Згідно з отриманою письмовою відповіддю комунального підприємства, встановлено, що мінімальний підтверджений розмір витрат на поховання становить 22 447,00 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сорок сім гривень 00 копійок). Беззаперечним є факт матеріальних витрат потерпілою на проведення поховання своєї сестри. Зважаючи, що жодних чеків та квитанцій потерпілою не подано, врахування цих даних дозволяє обґрунтовано підтвердити факт здійснення витрат потерпілою та їх середній обсяг, що має значення при визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди у справі на суму 22447,00 грн. В іншій частині матеріальної шкоди відмовити за відсутності підтвердження понесених витрат.
Щодо визначення суми моральної шкоди потерпілій ОСОБА_8 , суд приходить до переконання, що жодна сума не компенсує їй втрату рідної сестри, проте, вважає за доцільне задовольнити її позовні вимоги щодо моральної шкоди на 300000 грн., зважаючи на принцип розумності.
Щодо витрат на правову допомогу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, відповідно до якого правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ч.1,4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (такого документу додатки до позову не містять). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 619124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, враховуючи норми процесуального закону та позиції Верховного Суду, ні позивачем ОСОБА_7 , ні його представником не надано жодного доказу понесення витрат на правову допомогу, а тому вимога про стягнення 500000 грн. на користь ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
В свою чергу, представником потерпілої ОСОБА_8 , додатково було подано дві квитанції про перерахування ОСОБА_8 на користь Адвокатського об'єднання «ЕТОРУМ» по 25000 грн. кожна від 15.10.2025. Дані квитанції подані під час судового слідства в порядку доповнення. Не зважаючи на те, що представником потерпілої не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (такого документу додатки до позову не містять), докази оплати послух захисникам підтверджуються вказаними двома квитанціями, тому позовні вимоги щодо стягнення 50000 грн. на правову допомогу підлягають задоволенню.
З обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 10696 гривень 80 копійок.
Під час досудового розслідування ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстав для його зміни на день ухвалення вироку суд не вбачає.
Захід забезпечення у вигляді накладення арешту ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 22.05.2025, на автомобіль «Кіа Forte», державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_14 , із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися даним майном, скасувати.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1187, 1188 ЦК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортирними засобами на 3 ( три) роки.
До вступу вироку в законну силу продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 19.05.2025, зарахувавши у строк відбування покарання строк тримання його під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 10696 гривень 80 копійок..
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у розмірі 22447 (двадцять дві тисячі чотириста сорок сім) грн.00 коп., моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) грн. та судові втитрати на правову допомогу в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн., всього на загальну суму 372447 (триста сімдесят дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Захід забезпечення у вигляді накладення арешту ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 22.05.2025, на автомобіль «Кіа Forte», державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_14 , із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися даним майном, скасувати, а речовий доказ повернути власнику.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1