провадження № 2/294/1065/25
справа № 294/168/25
04 листопада 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:
секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Ляшука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чуднів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав,
30.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив позбавити її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи вимоги зазначає, що під час спільного проживання з відповідачкою без реєстрації шлюбу в будинку по АДРЕСА_1 у них народилось двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні відносини між ними не склались через різні характери та погляди на життя, що призводило до безпричинних сварок та скандалів, у зв'язку з чим відповідачка поїхала жити до м Києва, а дітей позивач став виховувати та утримувати самостійно. 27.03.2023 рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області визначено місце проживання дітей з позивачем. Протягом тривалого часу мати з дітьми не спілкується, вихованням не займається, участі в їх утриманні не бере, ухилившись таким чином від виконання своїх батьківських обов'язків, що є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
Ухвалою суду від 05.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.
25.03.2025 на адресу суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечила щодо обставин проживання з позивачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу та народження за час спільного проживання двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, заперечила щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків. Зазначила, що регулярно бачиться з дітьми, до 2024 року регулярно приїжджала до їх місця проживання, прибирала будинок, допомагала в побуті, однак з часу появи у житті позивача іншої жінки зустрічі з дітьми організовувались поза межами їх проживання, а саме у містах Житомирі та Києві. У фінансовому забезпеченні дітей відповідачка також приймає участь, зокрема у підготовки дітей до навчального процесу, а також систематично надсилає кошти на банківські картки позивача. Таким чином, емоційний зв'язок між дітьми та відповідачкою не втрачено, місце проживання їх з позивачем було спільно узгоджено з позивачем з урахуванням безпеки та добробуту дітей. Додатково зазначила, що таке рішення було продиктовано також бажанням позивача уникнути мобіліації. А тому, позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав розцінює також особистими мотивами позивача, а не найкращими інтересами дітей.
Ухвалою суду від 27.03.2025 підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання сторін про виклик та допит свідків, доручено Органу опити та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області надати письмовий висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні 09.05.2025 представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, отриманих у березні - травні 2025 року.
Подаючи до суду клопотання про долучення доказів, позивач не обґрунтував неможливість їх подання до суду у строки, установлені ст. 83 ЦПК України, доказів направлення їх копій іншим учасникам по справі до клопотання не надав, а тому клопотання представника позивача судом протокольною ухвалою від 09.05.2025 залишено без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримав, пояснивши, що позовна заява подана, в першу чергу, в інтересах дітей, оскільки відповідач - мати дітей, абсолютно не займається вихованням дітей, їх психічним, розумовим та фізичним розвитком, не цікавиться їх потребами, а тому позивач розцінює такі дії як ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків. Додатково зазначив, що у 2018 році служба у справах дітей за зверненням позивача подавала позов про позбавлення відповідачку батьківських прав, однак позов було залишено без розгляду за бажанням позивача, однак вказане свідчить про систематичність невиконання своїх батьківських обов'язків ОСОБА_3 . Діти з народження проживають з батьком.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні додатково пояснив, що з 2016 року відповідачка поїхала до м Києва на роботу та приблизно раз в місяць приїжджала до дітей. При цьому зазначив, що спільної домовленості про визначення місця проживання дітей з ним між ними не було, позивач був проти від'їзду відповідачки до Києва. Кілька разів намагався повернути відповідачку, однак безрезультатно. У 2017 році ОСОБА_9 пів року не приїжджала до дітей взагалі, пояснюючи це тим, що їй робили операцію. У подальшому, поїхала на пів року у Польщу. Після приїзду з Польщі могла раз у рік забрати дітей до себе до м Києва, були також випадки, коли він возив дітей до відповідачки на побачення у міста Житомир чи Бердичів Житомирської області. У період перебування дітей з матір'ю вони просились додому до нього, пояснюючи це тим, що мама приходить додому «випивша». Останні дев'ять місяців відповідачка до дітей взагалі не приїжджала. При цьому, з дітьми бачитись відповідачці не забороняє. У садочок та школу дітей водив завжди позивач, коли діти хворіли, мама до них не приїжджала, на свята дітям подарунки не дарувала, однак кошти інколи скидала на банківську картку, одяг, їжу та шкільне приладдя позивач купує самостійно. На даний час працює неофіційно, фінансово допомагають родичі та праця на городі.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, додатково пояснила, що після укладення у 2017 році позивачем шлюбу з іншою жінкою відносини між ними повністю зіпсувались, діти періодично перебували або у позивача, або у неї в Києві, в садочок діти ходили за місцем проживання позивача, деякий час син ОСОБА_5 також відвідував садочок в м Києві, однак коли постало питання їм йти до школи, то між нею і позивачем відбулась розмова та вони прийшли до спільної домовленості про те, що діти будуть ходити до школи у с Дриглів Житомирського району, так як це було зручно як для самих дітей та відповідача, яка працювала «тиждень через тиждень», та такий варіант запропонував позивач у власних інтересах, оскільки цей період припав на погіршення його відносин з офіційною дружиною та йому було краще, коли діти перебували поряд. Однак діти з позивачем приїжджали до неї в Київ систематично, кошти на їх утримання відповідачка сплачувала також регулярно, однак не на банківську картку позивача, а на інші картки, які їй вказував позивач, оскільки в ОСОБА_1 був кредит та з його картки банк автоматично списував заборгованість. У 2023 році між нею та позивачем також була спільна домовленість про визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 у судовому порядку, оскільки останній хотів таким чином уникнути мобілізації. Крім того, у цей період в позивача з'явилась нова жінка та відносини між ними знову погіршились та вона не їздила додому до дітей, однак з дітьми вона спілкувалась. Після відкриття провадження у цій справі їй подзвонив син ОСОБА_5 та сказав, щоб вона більше не дзвонила їм з сестрою, вони не хочуть її знати, бо будуть жити тільки з татом. Після цього діти на контакт не йдуть, від них звучить думка, що якщо вони будуть проживати з мамою, о тата заберуть на війну там уб'ють. При цьому зазначила, що не готова відмовлятись від дітей задля вирішення проблеми з мобілізацією позивача. На даний час перебуває в офіційному шлюбі, від якого має ще одну дитину, якій п'ять років.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників судового процесу, свідків, заслухавши думку дітей, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 19.11.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Бердичеву реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько ОСОБА_1 (позивач у справі) та мати ОСОБА_3 (відповідачка у справі).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області, батьками малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_1 (позивач у справі) та мати ОСОБА_3 (відповідачка у справі).
Довідками Чуднівської міської ради Житомирської області № 154 від 07.09.2023, №314 від 09.12.2024 та Витягами з реєстру Чуднівської територіальної громади від 01.06.2023 підтверджується, що ОСОБА_1 проживає разом з двома малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дітей ОСОБА_3 з ними не проживає і участі в їхньому вихованні не приймає.
Згідно з довідкою Дриглівського старостинського округу №3 від 07.09.2023, позивач з малолітніми дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 27.04.2023 у справі №294/182/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до довідок Тютюнниківської гімназії Житомирського району Житомирської області № 63 від 08.09.2023 та №29 від 09.12.2024, мати учнів 3 класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 контакту з гімназією не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, із вчителями не спілкується. Дітей до гімназії проводжає і забирає батько, вихованням та навчанням дітей займається теж тільки батько, на виклики до гімназії приходить тільки батько.
Актом обстеження умов проживання позивача та його дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10.12.2024 засвідчено, що умови проживання дітей відповідають санітарним нормам, в холодильнику наявні необхідні продукти харчування, батько самостійно утримує дітей, місце проживання матері невідоме.
Відповідачкою долучено до матеріалів справи копії фотографій, роздрукованих з її мобільного телефона, на яких відображені спільні фото малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю у м Києві в різних місцях, в тому числі вдома у відповідачки, а також переписку між дітьми та відповідачкою з застосунку «Вайбер» за період лютого - березня 2025 року.
Згідно скриншотів переписки з застосунку Вайбер» вбачається, що між дітьми та відповідачкою склались довірливі та теплі стосунки, ОСОБА_3 неодноразово переказує кошти дітям на їх побутові потреби, вони діляться з нею подіями з власного життя, висловлюють один одному слова та зображення прихильності і любові.
Згідно інформації про рух коштів по картці відповідачки, за період з листопада 2024 року по березень 2025 року, ОСОБА_3 здійснила неодноразові операції по переказу коштів на невстановлену банківську картку з деталями операцій «ОСОБА_25» та « ОСОБА_13 ». Також, у період з жовтня 2023 року по листопад 2024 року з картки відповідачки здійснено операції по переказу коштів на загальну суму 72 203, 42 грн на картку НОМЕР_3 , номер якої, зі слів ОСОБА_3 , надав позивач з метою отримання фінансової допомоги на утримання дітей.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 133 від 06.06.2025, орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області вважає, що наявні всі підстави для позбавлення матері - ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок обґрунтовано тим що з позивачем проживають малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 27.04.2023 визначено місце проживання малолітніх дітей разом з їх батьком ОСОБА_1 , під час обстеження житлово - побутових умов проживання родини встановлено, що в будинку створено усі належні умови для виховання та розвитку дітей, мати дітей ОСОБА_3 контакту зі школою не підтримує, отже остання свідомо ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання та утримання дітей, не цікавиться їх життям та навчанням, не забезпечує їх.
Відповідно до пояснень представника органу опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області, відповідачка ОСОБА_3 викликалась до органу опіки та піклування, однак не прибула, її пояснення не заслуховувались.
Згідно з поясненнями ОСОБА_3 , орган опіки та піклування лише один раз повідомив про засідання за день до його проведення, однак зважаючи на те, що вона у цей період перебувала на восьмому місяці вагітності, то фізично не змогла прибути у такий короткий час, будь - яких пояснень щодо питання позбавлення її батьківських прав органу опіки та піклування не надавала. Представника відповідачки про засідання комісії не повідомлялось.
Опитаний за допомогою практичного психолога в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що проживає разом з татом та сестрою ОСОБА_14 , ходить до школи в с Тютюнники Житомирського району у 4 клас, куди завозить його шкільний автобус. Мама з ними не проживає, живе в м Києві. Коли приїжджала востаннє, не пам'ятає. По телефону з мамою колись спілкувався, а зараз не хоче та не спілкується. Мама попросила його зробити банківську карточку і скидала йому гроші. На його День народження також скидала кошти. На перший дзвінок у першому класі мама була у школі на святі, але більше не приїжджала. У Києві у мами бував, пам'ятає, що в садочок ходив у м Києві, рідко ходив з мамою в аквапарк, також до мами на побачення його привозив тато у м Бердичів Житомирської області. Цікаві моменти з мамою не пам'ятає, за нею не сумує.
Опитана за допомогою практичного психолога в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що проживає разом з татом та братом ОСОБА_5 в с Княжині, ходить до школи в с Тютюнники Житомирського району у 4 клас. ЇЇ великим бажанням є, щоб тата не забрали на війну. Мама з ними не проживає, живе в м Києві. У мами в Києві бувала, мама кожного дня пила пиво та пропонувала їм. Коли в Києві хворіла, то мама її покинула в квартирі з іншими дітьми з температурою та не переживала за неї. В Київ їхати не хоче, бо там дуже страшно. На День народження мама приїжджала до неї. По телефону з мамою не спілкується. Мама її покинула. При цьому зазначила, що з мамою через месенджер ділилась фотографією будиночка, який їй подарувала бабуся. Тато її вдягає та багато що купує, приладдя до школи купував також тато. Також в неї є собачка «Лулу», яку подарувала мама, але це один подарунок від мами. Чому вона в суді, тато їй розповідав, казав, що їй будуть задавати запитання.
Допитана в якості свідка ОСОБА_16 надала показання, що вона є племінницею відповідачки ОСОБА_17 та двоюрідною сестрою неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_14 . Повідомила, що коли позивач з відповідачкою розійшлись, то між ними були конфліктні відносини. Так, коли вона з відповідачкою приїхала у 2017 році з Польщі та хотіли побачитись з дітьми, то вийшла свідок ОСОБА_18 (має на увазі ОСОБА_18 ) та повідомила, що відповідачка погана матір, покинула дітей. Того разу дітей вони так і не побачили. Однак з 2018 року мама і тато мали регулярне спілкування з дітьми, по можливості відповідачка приїжджала до дітей в Житомирську область, старша дитина з 2019 по 2020 роки проживала з відповідачкою у Києві, ОСОБА_5 ходив у дитячий садочок в Києві, особисто вона допомагала у влаштуванні дитини в садочок, молодша дитина також приїжджала з позивачем до Києва. Після початку бойових дій діти приїжджали рідше у зв'язку з частими обстрілами, а тому відповідачка їздила сама до них. Також знає, що відповідачка майже щомісяця відправляла кошти для дітей, коли діти приїжджали, проводила з ними час. Востаннє діти приїжджали до Києва влітку 2024 року, вони разом ходили в розважальні центри та на пляж, поки позивач не наполіг, щоб діти повертались. При спілкуванні у дітей з мамою конфліктів не було, коли ОСОБА_3 була на роботі, то за дітьми дивилась свідок. Дітей востаннє до Києва забирала вона разом з відповідачкою, оскільки позивач вільно не може пересуватись між областями через мобілізацію. Знає, що на День народження ОСОБА_5 десь два роки тому мама подарувала йому ноутбук, збирала до школи, купувала приладдя в Києві та скидала по телефону фото дізнатись, чи їм подобається та чи інша покупка, точно пам'ятає за рюкзак та кросівки. Між позивачем та відповідачкою була домовленість про те, що дітям буде краще відвідувати школу за місцем проживання позивача, оскільки відповідачка працює та не буде кому доглядати за дітьми, однак остання буде допомагати фінансово. Також була свідком розмови між дітьми і відповідачкою про те, чи не бажають вони перевестись до школи у м Києві, однак діти відмовлялись та аргументували свою відмову тим, що мають бути разом з татом, щоб його не забрали до армії. Також була свідком прохання позивача до відповідачки, щоб остання відмовилась від дітей з метою уникнення позивача від мобілізації. Перед першим судовим засіданням у цій справі ставлення дітей до матері значно погіршилось, діти вважають, що мати хоче забрати в них батька. Додатково додала, що перед минулим судовим засіданням, коли діти були в коридорі з тіткою позивача, яка є свідком, а позивач з відповідачем у залі судових засідань надави пояснення, то особисто чула, як тітка дітей позивача тихенько запитувала у дітей, чи пам'ятають вони, що мають говорити.
Допитана в якості свідка ОСОБА_18 надала показання, що є рідною сестрою позивача, проживала в одному селі Рижів Житомирського району Житомирської області, а останні чотири роки - близько семи кілометрів від вказаного населеного пункту, є дитячою медсестрою. Відповідачка покинула дітей, коли ОСОБА_14 було дев'ять місяців, а ОСОБА_5 - два роки. Дивилась за дітьми близько трьох років, коли відповідачка поїхала заробляти гроші. Зараз десь раз в місяць бачить дітей. На дні народження дітей мати не приїжджала. Розмови про те, що тата заберуть в армію, чула від відповідачки, про те, що позивач налаштовував дітей, зокрема що у випадку їх перебування з матір'ю його заберуть в армію, свідок не чула. Протягом 2025 року відповідачка до дітей не приїжджала, діти з нею не розмовляють, вони чужі один для одного, бо матері не було поряд, коли вона їм була потрібна. Можливо колись і телефонувала дітям, але про це свідку не відомо. Висловила своє судження, що матір за дітьми не дивиться, їм нічого не купує, гроші не пересилає, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Пригадала випадок 2017 року, коли відповідачка приїхала з Польщі вночі п'яна та хотіла забрати дітей. Коли діти перебували в Києві приблизно півтора - два роки назад, співмешканець відповідачки бив дітей.
Допита в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надала показання, що є тіткою позивача, проживає в одному населеному пункті з ними, з моменту проживання в с Княжин Житомирського району бачить дітей майже щоденно. Як відповідачка покинула дітей, то навідувала їх рідко, коли діти хворіли, не приїжджала. Фінансово дітей забезпечує батько, мати, навпаки, забрала банківську картку, на яку нараховувались «дитячі кошти», та використовувала їх на свої потреби. Позивач працює неофіційно тимчасовими заробітками, кошти заробляє. Діти ображаються на матір, що вона їх покинула. Коли приїжджала до них, то з ними гуляти не ходила, а «гляділа» свою маленьку дитину від іншого шлюбу, коли діти приїжджали до неї, то цілими днями працювала, а діти були самі та недоглянуті, просилися назад додому до батька. Коли відбувались судові засідання, то відповідачка навіть не підійшла до дітей. Про те, щоб діти боялись за батька, якого можуть забрати на війну, не чула.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надав показання, що знає позивача останні п'ять років, є сусідок навпроти будинку позивача. Матір дітей бачив один раз на початку війни, вона щось на городі ходила, більше не бачив. Діти вдягнуті, привітні, охайні, забезпечені іграшками, батько за ними дивиться. Про стосунки матері та дітей нічого не знає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надала показання, що позивача знає більше п'яти років, є сусідкою через город. Сім'я працьовита, бачить їх часто на городі. Матір дітей бачила на початку війни двічі, вона вела одного дня дітей на автобус, а іншого дня чекала на молоко біля огорожі будинку. Діти забезпечені, вдягнуті, сім'я тримає господарство. Чула якось на початку війни від своєї дитини, яка товаришує з ОСОБА_6, що вони з братом їздили до мами до Києва, але мама її образила і вона повернулась назад.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої 20.11.1959 Генеральною Асамблеєю ООН, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».
Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та "відновлення" сім'ї. (Рішення ЄСПЛ "T. A. AND OTHERS v. The Republic of Moldova", заява N 25450/20 від 30.11.2021).
Отже, у кожній конкретній справі щодо позбавлення батьківських прав судам при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
За змістом ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Ці підстави є вичерпними.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
У пунктах 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення відповідачку батьківських прав щодо малолітніх дітей, позивач як на правову підставу позову посилається на п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, фактичні підстави позову - ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, що полягає у тому, що вона проживає окремо, а отже покинула їх, життям дітей не цікавиться, не спілкується, участі в утриманні не бере.
Разом з тим, доводи позивача частково спростовані під час розгляду даної справи.
Так судом встановлено, що мати малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 проживає окремо від них у м Києві, діти проживають разом з батьком у с Княжин Житомирського району Житомирської області. Можливість участі матері у вихованні дітей є обмеженою, з огляду на те, що між позивачем та відповідачем у справі склались особисті конфліктні відносини, породжені різними поглядами на сім'ю та її цінності.
Водночас, відповідачка, починаючи з 2016 року (переїзд до м Києва), систематично (кілька разів на рік) має зустрічі з дітьми як за їх місцем проживання, так і у м Києві, періодично спілкується з ними засобами телефонного зв'язку, допомагає матеріально, що підтверджується також показаннями свідків та не спростовано позивачем.
Відповідачкою доведено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, що з її боку наявні як бажання, так і конкретні дії, спрямовані на підтримання емоційного контакту з дітьми, спільного проведення з ними дозвілля, приймання участі в їх матеріальному забезпеченні.
При цьому судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про відсутність прихильності матері до дітей, відсутні також беззаперечні докази свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 вказано, що «очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Однак, під час розгляду даної справи суд не вбачає існування вказаних ризиків. Звичайного проживання матері окремо від дітей та недостатня її участь, на думку позивача, в їх вихованні, не можуть бути винятковими обставинами, за яких можливо позбавити матір батьківських прав.
Інших виняткових обставин, які могли б виправдати позбавлення дітей можливості зберегти зв'язок зі своєю біологічною матір'ю, судом не встановлено.
Небажання дітей спілкуватись з матір'ю, про що ними озвучено в судовому засіданні, на переконання суду, викликане існуючим тривалим конфліктом між сторонами, сварками між ними, страхом дітей втратити батька у випадку його мобілізації. Так, на запитання суду, яка є у малолітньої ОСОБА_6 мрія, остання пояснила, що не хоче, щоб тата забрали на війну. Також суд зважає на те, що проживання дітей з батьком окремо від матері поступово призвело до того, що формування ставлення малолітніх дітей до матері відбувається через вплив батька та його родини, до яких діти прихильні.
При цьому, суд відзначає, що пояснення дітей у судовому засіданні характеризувались психоемоційною напруженістю, внутрішніми переживаннями, неспокоєм.
На переконання суду, в ситуації, що склалася у родині, для налагодження довірливих відносин між матір'ю та дітьми необхідний певний час, можливо із залученням психолога, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування прихильності дітей до матері. У той же час, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її дітей не сприятиме такому налагоджуванню стосунків та може остаточно призвести до розриву будь-яких зв'язків між ними, що, з урахуванням встановлених судом обставин, буде суперечити інтересам, перш за все, самих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.10.2025, справа № 678/1535/24 дійшов висновку, що якщо у висновку органу опіки та піклування про доцільність у судовому порядку вирішення питання про позбавлення батьківських прав містяться лише посилання на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, без зазначення конкретних даних, які б об'єктивно характеризували відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, суд може прийняти рішення про неврахування такого висновку у справі про позбавлення батьківських прав.
Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 133 від 06.06.2025, підставою для висновку органу опіки та піклування про доцільність розірвання кровної спорідненості між матір'ю та дітьми зазначено лише те, що діти проживають разом з батьком та знаходяться на його утриманні, взято до уваги довідки з навчального закладу.
Разом з тим, висновок органу опіки та піклування належно не обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів, які б підтверджували ухилення відповідачки від здійснення батьківських обов'язків, не містить даних, які об'єктивно характеризують саму відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, пояснення в останньої не відбирались, опитування сусідів не проводилось.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так як висновок органу опіки та піклування у цій справі не містить достатньо обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність застосування щодо матері дітей такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, наявності з боку матері загрози для малолітніх дітей, їх здоров'я та розвитку, а також застосованих органом опіки та піклування заходів щодо налагодження чи покращення їх взаємовідносин, суд не погоджується з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, суд наголошує, що не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав відповідачки довідки з навчального закладу, які містять загальні фрази щодо неучасті ОСОБА_3 у вихованні дітей і не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії як участь у вихованні дитини.
Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи бажання відповідачки ОСОБА_3 спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні, співставляючи інтереси окремої особи, в право якої здійснюється втручання, суспільні інтереси та інтереси дітей, суд дійшов висновку про те, що не позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дітей, а особисті конфліктні відносини між батьками та, можливо, прагнення позивача вирішити свої особисті проблеми, не повинні шкодити правам дітей на гармонійний розвиток та належне виховання і спілкування з боку біологічних батьків.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Чуднівської міської ради Житомирської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина БІЛЕРА