Справа № 283/2304/17
провадження №1-кс/283/555/2025
03 листопада 2025 року Слідчий суддя Малинського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12017060080000920 від 04.12.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання,
30 жовтня 2025 року старший слідчий СВ ВП №1 Коростенського РУП за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу - особистого зобов'язання підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.12.2017, близько 22 години водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» модель «211540» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М- 07 «Київ - Ковель - Ягодин» в напрямку м. Київ, поблизу с. Головки, Коростенського району Житомирської області на 111 км. + 300 м, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», будучи неуважним, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розрахував на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, як наслідок своїми діями створив загрозу здоров'ю громадян, а саме в порушення вимог п.10.1 ПДР, відповідно до якого: «перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та в порушення вимог п.12.1 ПДР відповідно до якого: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху в напрямку м. Ковель, де допустив зіткнення з автомобілем марки «SSANG YONG» модель «RODIUS» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ» модель «211540» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому лобної кістки праворуч з переходом на велике крило клиновидної кістки праворуч, на задню та нижню стінки правої орбіти, перелому зуба 2 шийного хребця, які по своїй категорії відносяться до тяжкого ступеню важкості. Також в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «SSANG YONG» модель «RODIUS» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато уламкового перелому лівого наколінника зі зміщенням, яке по своїй категорії відносяться до середнього ступеню важкості, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я
Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження та потерпілому ОСОБА_7 тілесного ушкодження середньої тяжкості.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
24 вересня 2025 року у відповідності до ст.278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2017; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 05.01.2018; протоколом огляду предмету від 06.07.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 04.12.2017; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 03.05.2018; висновком експерта № 42; висновком експерта № 110; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 04.02.2019; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 17.05.2019; висновком експерта № 3/792; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_4 від 21.11.2019.
З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий СВ за погодженням з прокурором клопоче про обрання стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
30.10.2025 від адвоката ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з супроводженням ОСОБА_4 своєї дружини інваліда, за якою має постійний догляд, до лікаря у місто Житомир.
03.11.2025 від захисника ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, в якому зазначив, що Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вручено через 8 років від дати вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Так, фактично ОСОБА_4 , протягом 8 років відомо про наявність кримінального провадження за фактом інкримінованих обставин кримінального правопорушення, без будь яких проблем для органу досудового розслідування останніми вручено письмове повідомлення про підозру останньому, а саме 24.09.2025. В подальшому, без будь яких проблем для органу досудового розслідування останніми вручено клопотання про обрання запобіжного заходу у особистого зобов'язання до ОСОБА_4 . Таким чином, будучи обізнаним у наявності кримінального провадження протягом 8 років, будучи повідомленим про підозру через 8 років від дати вчинення кримінального правопорушення, отримавши через місяць від дати повідомлення про підозру клопотання про обрання запобіжного заходу, самостійно, добровільно прибув до суду з своїм захисником, не вчинив жодної дії направленої на уникнення від відповідальності, що зводить заявлений органом досудового розслідування ризик до їх необгрунтованого припущення та свідчить про його відсутність.
Крім того, слід звернути увагу на міцність соціальних зав'язків підозрюваного та характеристику його сім'ї: працює в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка на посаді викладача циклової комісії фізичного виховання фахового колежу «Універсум» з 01.09.2017 по теперішній час, на 1,5 ставки з кваліфікаційною категорією «спеціаліст вищої категорії»; За місцем роботи в Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка, характеризується виключно позитивно, має повагу та підтримку колективу; З 04.10.2019 перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; У шлюбі має малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 , дружина підозрюваного являється пенсіонером, інвалідом 2 групи, за якою останній здійснює постійний догляд.
Щодо незаконного впливу на потерпілих, слід звернути увагу на те, що за 8 років від дати вчинення кримінального правопорушення жодних дій, які б вказували на можливість незаконного впливу на останнього не зафіксовано органом досудового розслідування, що свідчить про надуманість та абсурдність існування вказаного ризику, а обґрунтування його наявність є фантастичним припущенням органу досудового розслідування. Другою особою, яка зазначена органом досудового розслідування у кримінальному провадженні являється ОСОБА_8 . Слід звернути увагу на те, що здійснювати незаконний влив на особу, з якою підозрюваний перебуває у шлюбі, спільно проживає, веде господарство, доглядає за нею та має у шлюбі дитину, є неприпустимим та неможливим з точки зору моралі і здорового глузду. Сторона захисту приходить до обґрунтованого висновку про відсутність мети та підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 .
В судовому засіданні 03.11.2025 ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 з приводу клопотання слідчого заперечили. Захисник підозрюваного заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання посилаючись на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вручено через 8 років від дати вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_4 завжди з'являвся на всі виклики на всі слідчі дії, з потерпілою перебуває у шлюбі, спільно проживає, веде господарство, доглядає за нею та мають спільну дитину, тому ризики не підтверджені та взагалі відсутні.
Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.
Вказаний злочин, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
За усталеною практикою ЄСПЛ «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аргументи за чи проти задоволення клопотання, у тому числі ризик того, що підозрюваний може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати застосування запобіжного заходу.
В основу обґрунтованості наявності ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, орган досудового розслідування покладається на тяжкість покарання, яке загрожує за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким, проте сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування запобіжного заходу, при цьому доказів неявки підозрюваного ОСОБА_4 до слідчого, прокурора, чи інших порушень процесуальних обов'язків ОСОБА_4 до клопотання не додається та прокурором в судовому засіданні не зазначалось. Доводи прокурора про можливість підозрюваного незаконно впливати на свідків, потерпілих, які давали покази щодо нього нічим не підтверджені.
Суд враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, щоразу за першою вимогою прибуває до слідчого та прокурора, раніше не судимий, досудове розслідування триває вісім років, протягом яких не здобуто жодних доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Оскільки під час розгляду клопотання не доведено наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 194 КПК України, відмовляє в задоволенні клопотання.
Згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. 176-179, 193-194,198,309,372, 376 КПК України,
В задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження № 12017060080000920, внесеного в ЄРДР 04.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваному ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя