Справа № 275/91/25
31 жовтня 2025 року с-ще Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
за участю секретаря судового засідання Марієвської Н.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Брусилів Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 15.10.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений договір № 3060544, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 7 750 грн. на тридцять днів шляхом перерахування на його картковий рахунок, а відповідач зобов'язався повернути суму кредиту у встановлений в договорі строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,9 % в день від суми позики. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами кредитного договору. При цьому відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором порушила, внаслідок чого її заборгованість за кредитним договором становить 17 157, 73 грн., з яких 7 750, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 271,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 124, 00 грн. - інфляційні збитки, 12,73 грн. - нараховані 3% річних.
Також позивач зазначив, що 04.02.2022 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 3060544, укладеним з відповідачкою. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, в тому числі й за кредитним договором № 3060544, укладеним з відповідачкою ОСОБА_2 . Тобто позивач зазначив, що набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
За наведених обставин позивач ТОВ «Коллект Центр» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором № 3060544 від 15.19.2020 в розмірі 17 157, 73 гривень, а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2 422, 40 гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 9 000, 00 гривень.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання.
Також ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року за клопотанням представника позивача було витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію, чи видавалась ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_2 , а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 15.10.2020 року.
Представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Пономаренком Є.А. до суду було подано відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр», за змістом якого позовні вимоги останнього він не визнав через наступне. Так, зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 кредитного договору № 3060544 від 15.10.2020 не укладала та цифровим підписом не підписувала, доказів цього позивачем не надано. Також зазначив, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачці, крім того відсутні докази повідомлення останньої про відступлення права вимоги за кредитним договором № 3060544 від 15.19.2020. Таким чином, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» належними доказами не підтверджені, через що в їх задоволенні просив відмовити.
Представником ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. було подано відповідь на відзив представника відповідачки, в якій зазначила, що між 15.10.2020 між ОСОБА_3 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений електронний кредитний договір № 3060544, оскільки без отримання відповідачкою листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Вказала, що відповідачка протягом тривалого часу частково сплачувала заборгованість за вказаним кредитним договором, що, на думку представника позивача, свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Стверджувала, що первісним кредитором повідомлялось відповідачку про відступлення прав вимоги. Просила позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» адвокат Морозова В.В. позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги якої просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Пономаренко Є.А. в судове засідання не з'явились, будучі належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причина їх неявки суду невідома.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 3060544, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачці кредит в розмірі 7 750 грн., строком на 30 днів, зі платою процентів в розмірі 1, 90 % (п.п. 1.3, 1.4, 1.5 Договору), а відповідач зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами (а.с. 16-19).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачкою договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М352067, 15.10.2020 о 21:38:36 (а.с. 16-19).
Також сторонами підписані графік платежів до договору про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-21).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 133 зворот).
Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого відповідно до розрахунку позивача її заборгованість за кредитним договором становить 17 157, 73 грн., з яких 7 750, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 271,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 124, 00 грн. - інфляційні збитки, 12,73 грн. - нараховані 3% річних (а.с. 29-43).
Також встановлено, що 04 лютого 2022 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 3060544, укладеним з відповідачкою. У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, в тому числі й за кредитним договором № 3060544, укладеним з відповідачкою ОСОБА_2 (а.с. 44-49, 50-55).
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту від 15.10.2020 року № 3060544 між відповідачкою ОСОБА_2 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» є укладеними.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності зазначеного кредитного договору. Вказаний договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, в зв'язку з чим виникла загальна заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка станом на 02.01.2025 року становить 17 157, 73 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7 750, 00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 9 271, 00 грн., 124, 00 грн. інфляційних збитків, 12,73 грн. нарахованих 3% річних (а.с. 43).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За встановлених обставин,з врахуванням заявлених позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» суд вважає, що заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3060544 від 15.10.2020 р. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Щодо заборгованості в частині нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних, про стягнення яких з відповідачки на свою користь просить позивач, суд зазначає наступне.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Разом з тим, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів).
Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який останній раз продовжений Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи наведене суд вважає, що з відповідачки не підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 %, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача, становить 17 021 грн. (17 157, 73 грн.-124, 00 грн. - 12,73 грн.).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 403, 10 грн., виходячи з розрахунку: 17 021 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 17 157, 73 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На думку суду, понесені позивачем витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 9 000 грн. підтвердженні наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, ксерокопією договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «ЛігасАссістанс», прас листом, заявкою на надання юридичної допомоги № 65 від 02.12.2024, витягом з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року (а.с. 11-15), співмірні з обсягом виконаних робіт (в тому числі поданням клопотань, підготовкою відповіді на відзив, участю в судових засіданнях тощо), клопотань про зменшення суми витрат та про їх неспівмірність сторона відповідачки суду не подавала, а тому вважає за необхідне їх стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 8 928, 28 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 207, 512, 514, 525, 611, 612, 623-625, 1049, 1050, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3060544 від 15.10.2020рокув загальному розмірі 17 021 гривню 00 копійок, а також судовий збір в розмірі 2 403 гривень 10 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 928 гривень 28 копійок, а всього 28 352 (двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 38 копійок.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
СУДДЯ О.С. Данилюк