Справа №295/13491/25
Категорія 38
2/295/4704/25
03.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Зосименко О.М.,
за участі секретаря судового засідання Хінцинської В.Б.,
представник відповідача Сидорчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором заборгованість за кредитним договором № 100678045 від 04.05.2021 у розмірі 78 900,00 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що відповідач уклала договір про споживчий кредит № 100678045 від 04.05.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20 000,00 грн. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 14.09.2021, згідно з умовами договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 100678045 від 04.05.2021 на користь ТОВ «Діджифінанс», а відповідно ТОВ «Діджифінанс» набуто права вимоги до відповідача.Згідно з договором відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором становить 78 900,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 18 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 60 900,00 грн. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.Представник позивача в судове засіданні не з'явилася, направила заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, відповідач заперечує факт отримання грошових коштів і укладання кредитного договору, та не надано доказів надання коштів відповідачу.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100678045 (а.с. 15-18), відповідно до умов якого сума кредиту становить 20 000,00 грн, строком на 30 днів з 04.05.2021 (дата надання кредиту). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 03.06.2021.
Відповідно до платіжного доручення № 27333653 від 04.05.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 20 000,00 грн згідно з договором № 100678045 (а.с. 32). Суд не приймає доводи представника відповідача, що платіжне доручення не є належним доказом, оскільки не містить відмітки банку, оскільки є підпис і печатка платника, та такий доказ має оцінюватися наряду з доказами які спростовують наявність такої фінансової операції, проте відповідачем не надано жодних доказів, які б вказували про відсутність зарахування грошових коштів на його рахунок або відсутність у нього такого рахунку.
14.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанси» укладено договір факторингу №08Т. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 100678045 на суму 78 900,00 грн, з яких: 18 000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 60 900,00 грн - сума заборгованості за відсотками(а.с. 21-23, 11 ).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 частини першої ст.3 ЦК України.
Приписи частин першої та третьої ст.509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено,що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною третьою ст.207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з частиною другою ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 611 та частиною першою ст.612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Нормами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 100678045 від 04.05.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, не підписаний позичальником у порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», договір не містить електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором не підписані також і додаток №1 до договору - графік платежів, та паспорт споживчого кредиту.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджено обставини погодження між кредитодавцем та позичальником умов щодо сплати відсотків за користування кредитом у сумі 60 900,00 грн, не доведено, на яких умовах між банком та позичальником була досягнута згода щодо плати за користування кредитом, а тому ці вимоги є безпідставними.
Беручи до уваги викладене вище, дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманих коштів у сумі 18 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи представником позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 та додаткової угоди від 29.07.2025; копію акту про підтвердження факту надання правової допомоги та детальних опис виконаних адвокатом робіт, з яких вбачається, що загальна вартість виконаних адвокатом робіт становить 5 000,00 грн.
Також судом приймається до уваги, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021у справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що з відповідача підлягають до стягнення витрати на правову допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 140,68 грн.
Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджифінанс» заборгованість за кредитним договором №3284873 від 27.05.2021 у сумі 18 000,00 грн,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджифінанс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 552,63 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджифінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 140,68 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлено 04.11.2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.М. Зосименко