Справа №296/6177/25
Категорія 62
2/295/3402/25
30.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючого судді Перекупка І.Г., при секретарі судового засідання Українця Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської територіальної громади в особі Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Богунського районного суду м. Житомир звернулася ОСОБА_1 до Житомирської територіальної громади в особі Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про зобов'язання вчинити певні дії. В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що вона, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і весь час з родиною - тато і мати - проживала в квартирі АДРЕСА_1 . Факт її реєстрації по зазначеній адресі підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. Зазначену квартиру в 1962 р. одержав мій батько - ОСОБА_2 , коли працював в Соколовському кар'єроуправлінні. Родинні відносини з батьком підтверджуються її свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
За своє життя батьки не встигли приватизувати квартиру АДРЕСА_1 .
З метою збору необхідних документів вона, ОСОБА_1 звернулась в Державний архів Житомирської області, але відповіддю від 02.01.2025 р. їй повідомили про те, що документи ОСОБА_4 кар'єроуправління до архіву не надходили.
Після звернення до виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , вона, ОСОБА_1 одержала відмову виконавчого органу від 04.02.2025 року. Підставою відмови була та обставина, що нею, ОСОБА_1 не надано документів які підтверджують право користування жилою площею їхньої квартири, а саме: копій ордера на квартиру та рішення виконавчого комітету про надання жилої площі.
Також вона, ОСОБА_1 зверталась до виконкому міської ради про видачу витягів з рішень про надання жилої площі та про виключення зі складу службового житла квартири АДРЕСА_1 . Її заява не була задоволена, оскільки як повідомлено у відповіді від 12.02.2025 р. у міськвиконкомі відсутні запитувані рішення. Також відповідач цим листом повідомив мене, що «приватизація займаного жилого приміщення здійснюється на підставі ухваленого судом рішення та зобов'язання виконавчих органів здійснити приватизацію.»
Крім того, 26.03.2025 р. вона, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Соколовський кар'єр» з заявою про видачу рішення про надання квартири та ордеру. Відповідь на її заяву не надійшла, після чого вона вирішила звернутись до суду за захистом своїх прав.
Просить суд встановити факт вселення в квартиру АДРЕСА_1 в 1962 році її батька - ОСОБА_2 разом з йог о родиною; факт, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 без ордеру на вселення в зазначену квартиру та без рішення виконавчого комітету міської ради про надання жилої площі.
Дані факти вона просить встановити з метою приватизації квартири АДРЕСА_1 .
До судового засідання позивачка не з'явилася. Про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. (а. с. 30).
Представник відповідача до суду не з'явився. Про день та час слухання справи були повідомлені належним чином. Направив до суду відзив зі змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. (а. с. 33-35, 42-43).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і весь час з родиною - татом і матір'ю - проживала в квартирі АДРЕСА_1 . (а. с. 15)
Факт реєстрації ОСОБА_1 по адресі: квартира АДРЕСА_2 з 29 липня 1979 р., підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. (а. с. 5).
Зазначену квартиру в 1962 р. одержав батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , коли працював в Соколовському кар'єроуправлінні. Родинні відносини з батьком підтверджуються свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження. (а. с. 6-7)
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (батько ОСОБА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 09.03.2016 р. (а. с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 ,), що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 06.11.2023 р. (а. с. 9).
З метою збору необхідних документів вона, ОСОБА_1 звернулась в Державний архів Житомирської області, але відповіддю від 02.01.2025 р. їй повідомили про те, що документи ОСОБА_4 кар'єроуправління до архіву не надходили. (а. с. 10).
Після звернення до виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 одержала відмову виконавчого органу від 04.02.2025 р. Підставою відмови була та обставина, що ОСОБА_1 не надано документів які підтверджують право користування жилою площею їхньої квартири, а саме: копій ордера на квартиру та рішення виконавчого комітету про надання жилої площі. (а. с. 11).
ОСОБА_1 зверталась до виконкому міської ради про видачу витягів з рішень про надання жилої площі та про виключення зі складу службового житла квартири АДРЕСА_1 . Її заява не була задоволена, оскільки як повідомлено у відповіді від 12.02.2025 р. у міськвиконкомі відсутні запитувані рішення. Також відповідач цим листом повідомив, що «приватизація займаного жилого приміщення здійснюється на підставі ухваленого судом рішення та зобов'язання виконавчих органів здійснити приватизацію.» (а. с. 12).
Крім того, 26.03.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Соколовський кар'єр» з заявою про видачу рішення про надання квартири та ордеру. Відповідь на її заяву не надійшла. (а. с. 13).
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За правилами ч. ч. 1.3 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 р. за № 109/17404.
Статтею 1 Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду - не відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї: квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири і кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Зазначений перелік є вичерпним.
Відповідно до ст. З, 5 Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.
Отже, за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, в межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває в її правомірному користуванні.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 р. у справі № 200/18858/16-ц.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 8 Закону та п. 13 Положення приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Відповідно до частини 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним (ч. 2 ст. 2 Закону).
На підставі викладеного й у відповідності із ст. ст. 15, 317, 319,345 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІта керуючись ст. ст. 10, 12, 15, 265, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житомирської територіальної громади в особі Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Встановити факт вселення в квартиру АДРЕСА_1 в 1962 р. її батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з його родиною.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1 без ордеру на вселення в зазначену квартиру та без рішення виконавчого комітету міської ради про надання жилої площі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутністю ордеру.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомостіпро сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: Виконавчий комітет Житомирської міської ради (ЄДРПОУ 04053625), місце знаходження: майдан С.П. Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2025 р.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка