Справа № 273/1344/25
Провадження № 3/273/1153/25
31 жовтня 2025 року м. Баранівка
Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області, надійшли матеріали (протоколи серії: ЕПР1 № 408671 від 01.08.2025 року та ЕПР1 №408650 від 01.08.2025) щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Баранівського районного суду від 02.10.2025 матеріали справ про адміністративні правопорушення №273/1344/25, №273/1347/25 відносно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження та присвоєно №273/1344/25, провадження №3/273/1153/25.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадчук Т.С. у судових засіданнях клопотала про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На обгрунтування зазначеної позиції вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що безпосереднім учасником події не був. 31.07.2025 ОСОБА_3 приїхав до нього о 19 год ремонтувати машину ВАЗ 2105. Орієнтовно о 00:00 год він поїхав. Коли ОСОБА_3 був у нього він був тверезий, алкоголь не вживав.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що прибула в той день в ліс, бачила працівників поліції, але сиділа в стороні, не підходила. В той день внук ОСОБА_3 їздив ремонтувати машину, поїхав з дому о 19, а подія трапилася о 00:00.. Зазачила, що ОСОБА_3 алкоголь не вживає взагалі, перебуває постійно на службі.
Суд заслухавши пояснення захисника, показання свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так судом встановлено, що 01.08.2025 року о 00 год. 05 хв. по вул. Іванівська 93, у селищі Довбиш, Звягельського району, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив пункт 2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Також, 01.08.2025 року о 00 год. 05 хв. по вул. Іванівська 93, у селищі Довбиш, Звягельського району, Житомирської області, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в найближчому медичному закладі відмовився чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Зазначене підтверджується протоколами серії: ЕПР1 № 408671 від 01.08.2025 року та ЕПР1 №408650 від 01.08.2025, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, розписками про роз'яснення прав і свобод, про інформування про порядок застосування спеціального технічного засобу, про ознайомлення із вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП про відсторонення водія від керування транспортним засобом, Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, записами відеофіксації.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху України визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд дійшов переконливого висновку про те, що вина ОСОБА_1 в порушенні вимог пунктів 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
При цьому, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі з наведених захисником мотивів, зважаючи на наступне.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У протоколах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначено про проведення відеофіксації.
Долучений до матеріалів справи відеозапис відображає повною мірою подію адміністративного правопорушення, оскільки на ньому зафіксовано обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі дослідженого відеозапису, судом встановлено, серед іншого, наявність одночасно двох обов'язкових умов притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП: керування транспортним засобом і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимогу працівників поліції про зупинку, що обумовило здійснення погоні за ним до моменту зупинення через аварійну ситуацію.
Долучений до матеріалів справи відеозапис є послідовним, не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.
Інші наведені захисником доводи щодо порушення встановленої законом процедури є формальними та не спростовують фактичних обставин вчиненого правопорушення та самої відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, тому суд розцінює їх як позицію захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з метою уникнення від відповідальності.
Зокрема, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтверджує факт керування транспортним засобом. Працівник поліції до складання протоколу зазначає ОСОБА_1 , що під час розмови він відчуває від нього запах алкоголю з порожнини рота, пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер (00 год 25 хв 02 сек). ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовляється, зазначаючи, що вживав алкоголь, зокрема, пив «Гараж» (00:25:15). Працівник поліції пропонує пройти огляд у медичному закладі (00:25:20), на що ОСОБА_1 відповідає, що відмовляється, бо немає сенсу, оскільки він сам зізнався (00:25:22).
Також, стороною захисту долучено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявленнястану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння складений 01.08.2025 о 13 год. 20 хв., згідно якого ОСОБА_1 на підставі особистої заяви пройшов огляд на стан сп'яніння, ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння не виявлено.
Вказаний висновок не приймається до уваги судом, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Такі вимоги щодо проведення медичного огляду кореспондуються з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, а саме з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції.
З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров'я може проводитись лише у присутності поліцейського, а тому огляд, проведений за відсутності співробітника патрульної поліції через 13 годин з моменту встановлення підстав для його здійснення не може мати доказового значення у даній справі.
Також суд не приймає до уваги показання свідків, оскільки вони не стосуються справи.
Вирішуючи питання про визначення виду і розміру адміністративного стягнення, яке слід застосувати до правопорушника, суд дійшов таких висновків.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно приписів ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Найбільш серйозне правопорушення із числа вчинених ОСОБА_1 є правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Отже стягнення має бути накладено у межах санкції цієї статті.
Санкцією ч.1 статті 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Враховуючи обставини справи, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень та виправлення особи правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, суд звертає увагу на позицію висловлену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у справі № 702/301/20 від 04.09.2023 року, в якій зазначається, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання. Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК України, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Враховуючи вказаний правовий висновок, а також те, що ні Глава 3 та 4 КУпАП, ні ст.ст. 122-2, 130 КУпАП не містять жодних обмежень чи заборони щодо застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом до особи, яка не має такого права, то суд враховуючи принцип справедливості та принцип рівності всіх перед законом, а також з метою виховання особи в дусі додержання Законів України та запобіганню вчинення нових правопорушень, не вбачає перешкод щодо призначення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 1 ст 130 КУпАП.
Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. (Отримувач: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300, код отримувача: 37976485, номер рахунку: UA 368999980313060149000006001, код класифікації доходів: 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору. (Отримувач коштів ГУК у Житомирській області/ТГ м Баранівка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 708999980313181206000006713, код класифікації доходів бюджету 22030101).
У разі несплати порушником штрафу не пізніш як через 15днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягується штраф у подвійному розмірі та витрати на облік адміністративних правопорушень, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області.
Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 03.11.2025 року.
Суддя Бєлкіна Д.С.