Справа № 159/3631/25
Провадження № 2/159/1370/25
(заочне)
04 листопада 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про звільнення спадкового майна з-під арешту,
У червні 2025 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2 ) про звільнення спадкового майна з-під арешту після смерті її чоловіка ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.04.2021 чоловік позивача - ОСОБА_3 набув у власність будинок АДРЕСА_3 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25278217 від 15.04.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, позивач прийняла за ним спадщину.
Після смерті чоловіка позивач звернувся до державного нотаріуса Луцик Н.А, із заявою про прийняття спадщини. Під час оформлення права власності на спадкове майно позивачу стало відомо, що на будинок за адресою АДРЕСА_3 накладено арешт та оголошена заборона на його відчуження. У зв'язку з наявністю арешту, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Керуючись ст. 321, 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 41 Конституції України, ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд задовольнити позов, знявши обтяження з вказаного вище будинку.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 09.06.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив 04.07.2025 витребував у нотаріуса матеріали спадкової справи.
16.06.2025 до суду надійшли матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 04.07.2025 витребувано у Волинського обласного державного нотаріального архіву докази, підготовче судове засідання відкладено на 01.08.2025.
Ухвалою від 01.08.2025 суд задовольнив клопотання позивача, замінив первісного відповідача - Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції замінити на належного відповідача - ОСОБА_2 , судове засідання у справі відклав на 02.09.2025.
У судове засідання 02.09.2025 учасники справи не з'явились, позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з відсутністю у суду доказів належного повідомлення відповідача у справі ,суд відклав підготовче засідання на 03.10.2025.
Ухвалою від 03.10.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 31.10.2025.
У судове засідання 31.10.2025 учасники справи не з'явились, відповідач був повідомлений про судове засідання, про що свідчить проставлення ним підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 067012846310.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення заяви може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.
Свідоцтвом про укладення шлюбу від 08.10.1976 № НОМЕР_1 підтверджується укладення шлюбу 08.1011976 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після укладення шлюбу прізвище дружини змінилось на ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 70 років у м. Ковель, що стверджується свідоцтвом про смерть від 24.10.2024 № НОМЕР_2 .
16.04.2025 заведено спадкову справу №139/2025 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Зі спадкової справи після смерті ОСОБА_3 видно, що його діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відмовилися від прийняття спадщини після його смерті, про що звернулися 16.04.2025 з відповідними заявами до нотаріуса.
Довідкою РЖКП №1 від 15.04.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 03.09.2021.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно №429052434 від 29.05.2025 житловий будинок загальною площею 78,5 кв.м. який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 . Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,04 га з кадастровим номером 0710400000:10:028:0020. Яка також належить на праві власності ОСОБА_3 .
У відомостях з державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначено, що 12.05.2004 за №7761 Ковельською державною нтаріальною конторою Волинської області накладено обтяження на будинок за адресою АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_3 . Підстава обтяження - повідомлення 88667-1 від 28.04.2004 Відділу державної виконавчої служби.
Рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради №115 від 09.04.2020, змінено адресний номер земельної ділянки площею 400,00 кв.м. (кадастровий номер 0710400000:10:028:0020), яка знаходиться на АДРЕСА_5 і належить гр. ОСОБА_3 , на адресний номер « АДРЕСА_3 .
У будинковій книзі №188885 зазначено, що станом на 15.04.2021 будинок у АДРЕСА_3 площею 78,5 кв.м. знаходиться у власності ОСОБА_3 . За вказано
У відповіді від 05.05.2025 Ковельського відділу Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області зазначено, що відповідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавчі документи щодо стягнення заборгованості на користь держави, фізичних та юридичних осіб з гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконанні у Відділі не перебувають.
З відповіді Волинського обласного державного нотаріального архіву від 09.07.2025 видно, що 12.05.2004 за № 7661 була накладена заборона на майно ОСОБА_3 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.04.2004 прийнятою відділом ДВС м. Ковеля.
З копії постанови Державної виконавчої служби Ковельского міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.04.2004 серії АА №619700 видно, що арешт накладався при примусовому виконанні виконавчого листа 1-36/04 виданого 29.01.2004 Ковельським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2500,00 грн.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір виник у сфері реалізації права власності на нерухоме майно, а саме щодо скасування обтяження на будинок, власником якого значиться чоловік позивача.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, суд вирішує справу лише на підставі тих доказів, які надали учасники справи та лише в межах заявлених позивачем вимог.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В силу ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України).
Суд встановив, що місце проживання позивача з 2021 року зареєстроване за спільною із спадкодавцем адресою, позивач на час відкриття спадщини перебувала у шлюбі із спадкодавцем. Діти спадкодавця відмовились від прийняття спадщини.
Також суд встановив, що право власності на будинок АДРЕСА_3 зареєстровано коли позивач та спадкодавець перебували у шлюбі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивач є спадкоємцем першої черги, який був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, зокрема будинок АДРЕСА_3 у частині, що належала ОСОБА_3 на момент його смерті.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час внесення постанови про арешт майна боржника від 27.04.2004, зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
У п. 1 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час внесення постанови про арешт майна боржника від 27.04.2004, зазначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Суд встановив, що обтяження на будинок АДРЕСА_3 був накладений на виконання постанови Державної виконавчої служби Ковельського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.04.2004 серії АА №619700, яка прийнята на примусове виконання виконавчого листа 1-36/04 виданого 29.01.2004 Ковельським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2500,00 грн.
Водночас Ковельський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області у відповіді від 05.05.2025 повідомив позивача, що на виконанні у відділі відсутні буд-які виконавчі провадження про стягнення коштів з ОСОБА_3 .
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Суд встановив, що виконавчий лист Ковельського міського суду на виконання якого державним виконавцем було накладено арешт на будинок АДРЕСА_3 , видано 29.01.2004. Строк пред'явлення його до виконання - 3 роки. Арешт на будинок накладено 27.04.2004. У Ковельского відділу державної виконавчої служби на виконанні відсутні виконавчі провадження про стягнення коштів з ОСОБА_3 .
З моменту видачі виконавчого листа пройшло понад 20 років.
Відповідач, який є стягувачем за вказаним вище виконавчим листом, не надав суду жодної інформація, яка б свідчила про те, що заборгованість досі існує.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що існування обтяження будинку протягом 20 років за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_3 , необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач у позові просив залишити за ним сплачений судовий збір, то суд не стягує його з відповідача.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Зняти обтяження (арешт) - реєстраційний номер №7761 накладений на підставі повідомлення, 8667-1, 28.04.2004 Відділу державної виконавчої служби та зареєстрований Ковельською державною нотаріальною конторою Волинської області 12.05.2004 за №7761 з житлового будинку АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 .
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складене 04.11.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ