79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.10.2025 Справа № 914/1671/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Тимцан Я.А., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Приватного підприємства «Антей», м. Миколаїв, Львівська область
про стягнення 243 157,37 грн
за участю представників:
від позивача: Галишин С.О. - представник;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
27.05.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Приватного підприємства «Антей», м. Миколаїв, Львівська область про стягнення 243 157,37 грн.
Ухвалою від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.06.2025.
У зв'язку із відпусткою судді з 30.06.2025 по 02.07.2025, ухвалою суду від 23.06.2025 судове засідання призначено на 07.07.2025.
Ухвалою від 07.07.2025 суд відклав судове засідання на 24.07.2025.
Ухвалою від 24.07.2025 суд відклав судове засідання на 01.09.2025.
Ухвалою від 01.09.2025 суд відклав судове засідання на 11.09.2025.
Ухвалою від 11.09.2025 суд відклав судове засідання на 06.10.2025.
Ухвалою від 06.10.2025 суд відклав судове засідання на 16.10.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.01.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання №01/01.24, на виконання умов якого відповідач передав на відповідальне зберігання позивачу обладнання. За надання послуг із зберігання відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу щомісячну плату. Між тим, відповідач послуги із зберігання за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно не оплатив, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість у розмірі 160 634,90 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідач також зобов'язаний сплатити пеню в сумі 22 326,16 грн, штраф в сумі 48 190,50 грн, 3% річних в сумі 2 430,42 грн, інфляційні в сумі 9 575,39 грн. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 243 157,37 грн та судові витрати.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
01.01.2024 між Військовою частиною НОМЕР_1 (зберігач) та Приватним підприємством «Антей» (поклажодавець) було укладено договір зберігання №01/01.24.
За цим договором зберігач (позивач) зобов'язався зберігати та повернути у схоронності майно зазначене в п. 2.2 цього договору, яке передано поклажодавцем (відповідачем).
Згідно з п. 2.4 договору факт передачі поклажодавцем майна зберігачу підтверджується складанням та підписання Акту приймання-передачі майна.
01.01.2024 між сторонами складено акт приймання-передачі майна, згідно з яким поклажодавець передав, а зберігач прийняв майно в місці зберігання: стаціонарний бетонний вузол АБЗУ-45, в кількості 1 шт.
У п.п. 4.1., 4.2. договору зазначено, що зберігання здійснюється на платній основі. Оплата здійснюється поклажодавцем на підставі рахунків зберігача. Плата за перший місяць зберігання майна становить 10589,13 грн (без ПДВ). В подальшому щомісячна плата за зберігання майна нараховується з обов'язковим урахуванням помісячного індексу інфляції.
Рахунки на оплату платежів, передбачених цим договором, сплачуються поклажодавцем у безготівковому порядку на поточний рахунок зберігача кожного календарного місяця в національній валюті протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п. 4.3. договору).
На підтвердження факту зберігання майна до позову долучено акти наданих послуг по зберіганню майна за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Відповідно п. 6.2. договору за прострочку строку виконання грошових зобов'язань за цим договором, поклажодавець несе відповідальність у вигляді нарахування йому пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент тривання порушення, від суми заборгованості за весь час порушення. У випадку, коли порушення триває більш ніж 7 календарних днів, поклажодавець додатково сплачує виконавцю штраф у розмірі 30 відсотків від вартості послуг за місяць зберігання. Оплата штрафних санкцій проводиться поклажодавцем у безперечному порядку на підставі рахунку-вимоги від зберігача у строк, визначений у такому рахунку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг зберігання за період часу з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно, позивач просив суд стягнути з відповідача 160 634,90 грн основного боргу, 22 326,16 грн пені, 48 190,50 грн штрафу, 2 430,42 грн 3% річних, 9 575,39 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ч. 1 ст. 936 ЦК України).
Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення основної суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг не виконав, станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 160 634,90 грн.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
З врахуванням цих положень та п. 6.2. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 326,16 грн, штраф в сумі 48 190,50 грн, 3% річних в сумі 2 430,42 грн, інфляційні в сумі 9 575,39 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 160 634,90 грн основного боргу, 22 326,16 грн пені, 48 190,50 грн штрафу, 2 430,42 грн 3% річних, 9 575,39 грн інфляційних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Антей», м. Миколаїв, вул. Пришляків, буд. 3, Львівська область (ідентифікаційний код 32150913) на користь Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 160 634,90 грн основного боргу, 22 326,16 грн пені, 48 190,50 грн штрафу, 2 430,42 грн 3% річних, 9 575,39 грн інфляційних, 2 917,89 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.10.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.