79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.10.2025 Справа № 914/2555/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/2555/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор», м. Дніпро
до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля Львівської області
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми», с. Давидів Львівської області
про стягнення 171 126, 60 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Алькор» до відповідача 1: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» про стягнення 171 126, 60 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/2555/25 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали в їхні електронні кабінети.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем-1 умов Договору фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023 в частині своєчасного та повного проведення розрахунку відповідно до Графіку лізингових платежів, а саме ним були порушені зобов'язання по оплаті платежів №№18-20 з відшкодування вартості об'єкта лізингу. Відповідні зобов'язання не виконав також і відповідач-2, який є поручителем відповідача-1 згідно із договором поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023.
Зважаючи на це, позивач просить солідарно стягнути із відповідачів 171 126, 60 грн, з яких: 163 464, 00 грн - заборгованість по відшкодуванню вартості об'єкта лізингу та відшкодування комісії, 332, 20 грн інфляційні втрати, 551, 52 грн 3% річних, 1079, 86 грн 10% річних, 5699, 01 грн пеня.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому визнав порушення договірних зобов'язань та наявність у нього основного боргу за договором. У відзиві відповідачем-1 також заявлено два клопотання:
- про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців зі щомісячною сплатою 28 521, 00 грн;
- про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% річних та пені на 90%.
Відповідач-2 у встановлені судом строки не подав відзиву на позовну заяву, як і не подав жодних інших процесуальних документів, у яких б висловлював власну позицію щодо заявлених позовних вимог.
Обставини справи.
06 листопада 2023 року позивач (лізингодавець) та відповідач-1 (лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №Л-23/310/1 (далі - договір фінансового лізингу), який згідно із пунктом 1.1 регулює юридичні відносини між сторонами з фінансового лізингу об'єкта лізингу - багатоцільового універсального агрегату для обробки ґрунту та передпосівної підготовки Rubin 10/600 КUА, 2022 року випуску, що набутий у власність лізингодавцем відповідно до встановленої лізингоодержувачем Специфікації (Додаток 1).
До вказаного договору сторони 06.11.2023 підписали Додаток 1 “Специфікація об'єкта лізингу», Додаток 2 “Додаткові умови фінансового лізингу №1», Додаток 3 “Графік платежів №1» та Додаток 4 “Визначення нормального зносу».
З матеріалів справи вбачається, що об'єкт лізингу придбаний позивачем (покупець) у ТОВ “Компанія ЛАН» (постачальник) на підставі Договору поставки сільськогосподарської техніки №061123-01-Т від 06.11.2023, Специфікації від 06.11.2023 до нього, Додаткової угоди №1 від 05.12.2023 та Специфікації №1 від 05.12.2023 до цієї додаткової угоди.
Пунктом 1.4 договору поставки передбачено, що придбання товару здійснюється покупцем для подальшої передачі в фінансовий лізинг Товариству імені Данила Галицького згідно із Договором фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023.
Суд встановив, що ТОВ “Компанія ЛАН» передало, а позивач прийняв товар за договором поставки загальною вартістю 2 862 720, 00 грн, що підтверджено актом приймання-передачі №051223-01 від 05.12.2023 та видатковою накладною №051223-01 від 05.12.2023. Вартість товару, що є об'єктом лізингу, оплачена позивачем на користь постачальника у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №235 від 28.11.2023 на суму 866 271, 00 грн та №252 від 11.12.2023 на суму 1 996 449, 00 грн.
Відповідно до пункту 2.1 договору фінансового лізингу з моменту підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акту приймання-передачі об'єкта лізингу, що є невід'ємною частиною договору, та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем лізингоодержувача про доставку об'єкта лізингу, об'єкт лізингу вважається таким, що отриманий лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах, визначених договором.
На виконання своїх зобов'язань позивач 05.12.2023 передав, а відповідач-1 прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується видатковою накладною №10 від 05.12.2023.
Пунктами 2.9, 8.1, 8.2 договору фінансового лізингу (із врахуванням додаткової угоди №1 від 05.12.2023) передбачено, що загальна ціна договору з урахуванням викупу становить 3 415 052, 00 грн з ПДВ та складається із загальної суми лізингових платежів, передбачених у Графіку платежів №1, що є додатком 3 до договору. Склад лізингових платежів включає: а) відшкодування частини вартості об'єкта лізингу; b) сплату комісії згідно з умовами договору. Лізингові платежі мають бути сплаченими згідно із графіком платежів.
Суд встановив, що 05.12.2023 позивач та відповідач-1 підписали Додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, якою змінено та встановлено уточнений Графік лізингових платежів. Так, сторони погодили, що оплата відшкодування вартості предмета лізингу та відшкодування комісії здійснюватиметься шляхом здійснення відповідачем-1 двадцяти чотирьох платежів, які підлягають оплаті у період з 10.01.2024 по 10.12.2025, та платежу по викупу у розмірі 1 200, 00 грн, який потрібно здійснити до 10.12.2025. Перший лізинговий платіж становить 914 140,00 грн, а загальна сума платежів на користь лізингодавця за весь період оплати за Графіком лізингових платежів складає 3 415 052, 00 грн.
Відповідач-1 порушив умови договору фінансового лізингу в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем відповідно до Графіку лізингових платежів. У зв'язку із цим, позивач звертався із відповідними позовними заявами до відповідача-1 та відповідача-2, які розглядалися Господарським судом Львівської області.
Суд зазначає, що предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про солідарне стягнення із відповідачів боргу на суму 171 126, 60 грн за порушення зобов'язання по оплаті платежів за договором фінансового лізингу з відшкодування вартості об'єкту лізингу та відшкодування комісії, які вказані під номерами 18-20 у Графіку лізингових платежів.
Так, згідно із Графіком лізингових платежів лізинговий платіж під №18 на суму 55 514, 00 грн слід було здійснити у строк до 10.06.2025 включно; лізинговий платіж під №19 на суму 54 488, 00 грн слід було здійснити у строк до 10.07.2025 включно; лізинговий платіж під №20 на суму 53 462, 00 грн слід було здійснити у строк до 10.08.2025 включно.
У матеріалах справи відсутні докази повної або часткової сплати вказаних сум відповідачем-1 у погоджені сторонами строки, що вказує на порушення ним взятих на себе зобов'язань згідно із договором фінансового лізингу.
Позивач направляв відповідачу-1 вимогу про погашення боргу №11082025/1 від 11.08.2025, однак така залишилася без належного реагування. Факт відправлення вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку.
Пунктом 8.5 договору фінансового лізингу встановлено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує:
- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу;
- 3% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України;
- 10% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.
На підставі зазначеного пункту, а також частини 2 статті 625 ЦК України, позивач здійснив нарахування на основний борг відповідача-1 інфляційні втрати на суму 332, 20 грн, 551, 52 грн 3% річних, 1079, 86 грн 10% річних та 5 699, 01 грн пені, про стягнення яких просить суд.
Суд також встановив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу, між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено Договір поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023 (далі - договір поруки), згідно із пунктом 1.1 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором в повному обсязі солідарно з лізингоодержувачем відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань перед кредитором, які випливають з умов договору фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу.
Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу кредитор звертається до поручителя з письмовим повідомленням про факт порушення лізингоодержувачем зобов'язань за договором фінансового лізингу з викладення змісту порушення, та з вимогою до поручителя виконати забезпечене цим договором зобов'язання за лізингоодержувача, а поручитель зобов'язується виконати таку вимогу кредитора протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.
Зважаючи на допущене відповідачем-1 порушення договірних зобов'язань, позивач направляв відповідачу-2 вимогу про погашення боргу №11082025/2 від 11.08.2025, однак така залишилася без належного реагування. Факт відправлення вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку.
Зважаючи на це, позивач просить стягнути заявлені основний борг, 3% річних, 10% річних та пеню солідарно із відповідача-2.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач (лізингодавець) та відповідач-1 (лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №Л-23/310/1 від 06.11.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Пунктом 1 частини 2 статті 20 Закону України “Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу.
На виконання своїх зобов'язань позивач передав, а відповідача-1 прийняв об'єкт лізингу - багатоцільовий універсальний агрегат для обробки ґрунту та передпосівної підготовки Rubin 10/600 КUА, 2022 року випуску, що підтверджується видатковою накладною №10 від 05.12.2023.
Відповідно до частини 1 статті 16, пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України “Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Суд встановив, що відповідач-1 зобов'язався здійснити, серед іншого, три лізингові платежі на загальну суму 163 464, 00 грн, які зазначені під №№18-20 у Графіку лізингових платежів до договору фінансового лізингу, а саме: на суму 55 514, 00 грн у строк до 10.06.2025 включно; на суму 54 488, 00 грн у строк до 10.074.2025 включно; на суму 53 462, 00 грн у строк до 10.08.2025 включно.
Оскільки доказів своєчасної та повної оплати вказаних вище платежів відповідач-1 суду не подав, суд дійшов висновку про існування у Товариства імені Данила Галицького заборгованості за договором фінансового лізингу на суму 163 464, 00 грн. При здійсненні таких висновків суд враховує, що відповідач-1 визнав факт порушення ним своїх договірних зобов'язань та існування у нього заборгованості.
Вирішуючи спір між сторонами у цій справі, суд також враховує, що зобов'язання відповідача-1 за договором фінансового лізингу забезпечені Договором поруки №ПЛ-23/310/1 від 06.11.2023, укладеним позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель).
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із пунктом 1.7 договору поруки порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати поручителем замість лізингоодержувача кожного і всіх його грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу у такому розмірі, валюті і порядку, як встановлено у договорі фінансового лізингу. Порукою забезпечені вимоги кредитора за договором фінансового лізингу щодо: повного погашення лізингових платежів згідно з графіком платежів; оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату нарахування, від суми прострочених до виконання зобов'язань; виконання інших зобов'язань лізингоодержувача, які передбачені умовами договору фінансового лізингу та вимогами чинного законодавства України.
Приписами частини 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого договором поруки зобов'язання за відповідача-1, посилаючись на порушення останнім договору фінансового лізингу. Проте відповідачем-2 не вчинено жодних дій спрямованих на сплату за відповдіача-1 боргу, 3% річних, 10% річних, інфляційних втрат та пені.
З моменту відкриття провадження у справі та до дати ухвалення цього рішення відповідач-2 не заперечив обставини порушення відповідачем-1 договірного зобов'язання та заявлені позивачем до стягнення суми. Доказів оплати заборгованості ним до суду не подано.
Укладені позивачем та відповідачами договори є дійсними і обов'язковими для виконання сторонами, а отже, на підставі положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжують для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право позивача як лізингодавця отримати лізингові платежі та обов'язок відповідачів своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості на суму 163 464, 00 грн є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% річних та пені.
Позивач також заявив до солідарного стягнення 332, 20 грн інфляційних втрат, 551, 52 грн 3% річних, 1 079, 86 грн 10% річних, 5 699, 01 грн пені.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.5 договору фінансового лізингу встановлено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує: 1) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; 2) 3% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 625 ЦК України; 3) 10% річних в порядку передбаченому частиною 2 статті 536 ЦК України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.
Із розрахунків позивача вбачається такий порядок нарахування пені та 3% річних:
- за період з 11.06.2025 по 20.08.2025 нарахування проводяться на суму 55 514,00 грн;
- за період з 11.07.2025 по 20.08.2025 нарахування проводяться на суму 54 488, 00 грн;
- за період з 11.08.2025 по 20.08.2025 нарахування проводяться на суму 53 462, 00 грн.
Нарахування 10% річних проводиться лише за період з 11.06.2025 по 20.08.2025 на суму 55 514, 00 грн, зважаючи на те, що період прострочення відповідного лізингового платежу становить більше 60 календарних днів.
У свою чергу, нарахування інфляційних втрат проводиться на суму 55 514, 00 грн з урахуванням індексів за червень та липень 2025 року.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що такі є правильними, тому заявлені до стягнення суми підлягають стягненню солідарно з відповідачів.
Щодо клопотання відповідача-1 про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідач-1 заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців зі щомісячною сплатою 28 521, 00 грн.
Згідно із частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Так, відповідач-1 зазначив про те, що такий провадить активний збір врожаю, реалізація якого дасть змогу сплатити позивачу наявну заборгованість, однак не надає жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Більше того, наведені відповідачем 1 обставини не підтверджують його майновий стан та фінансову спроможність виконувати свої зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відповідача-1 про розстрочення виконання рішення відсутні.
Щодо клопотання відповідача-1 про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% річних та пені на 90%.
Відповідач-1 заявив клопотання про зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 10% річних та пені на 90%.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 ЦК України).
Суд зазначає, що зменшення стягнутої суми 10% річних є неможливим, адже відповідна сума за своєю правовою природою є відсотками за користування чужими грошовими коштами, а не неустойкою (штрафом, пенею).
Щодо інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає таке.
Норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, відповідач-1, просячи зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат, помилково посилається на положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, які передбачають право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Що стосується 3% річних, то згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, заявлене відповідачем-1 клопотання може бути розглянутим виключно щодо стягнутих судом сум 3% річних та пені.
З огляду на те, що заявлені до стягнення розміри 3% річних та пені не є очевидно неспівмірними щодо розміру основної заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, стягнути із відповідачів суми 3% річних та пені у повному розмірі.
Посилання відповідача-1 на те, що позивачем не доведено збитків, завданих йому несвоєчасною оплатою, на переконання суду, недостатньо для того, щоб задовольнити подане клопотання. Суд зазначає, що загальна задоволена сума 3% річних та пені є незначною по відношенню до основної заборгованості, вона не складатиме непосильного фінансового тягаря для відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача-1, суд звертає увагу на те, що зменшення розміру 3% річних та пені належить до його дискреційних повноважень. Суд не зобов'язаний зменшувати заявлений до стягнення розмір 3% річних та пені.
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір на суму 2 422, 40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №1787 від 20.08.2025.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача на суму 2 422, 40 грн.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.05.2023 у справі №522/5582/16-ц, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення по 1 211, 20 грн судового збору.
Також позивач зазначив орієнтовану суму витрат на професійну правничу допомогу - 20 000, 00 грн. У клопотанні від 02.09.2025 ствердив, що остаточна сума судових витрат за надану йому правничу допомогу буде пред'явлена протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (місцезнаходження: 81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідент код: 03763282) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» (місцезнаходження: 81151, Львівський р-н, Львівська обл., село Давидів, вулиця Львівська, будинок, 2; ідент код: 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вулиця Самарського Якова, будинок, 2, офіс, 302, ідент код: 44551912) 163 464, 00 грн заборгованості за лізинговими платежами, 332, 20 грн інфляційних втрат, 551, 52 грн 3% річних, 1 079, 86 грн 10% річних, 5 699, 01 грн пені.
3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (місцезнаходження: 81067, Львівська обл., Яворівський р-н, село Віжомля; ідент код: 03763282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вулиця Самарського Якова, будинок, 2, офіс, 302, ідент код: 44551912) 1 211, 20 грн судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми» (місцезнаходження: 81151, Львівський р-н, Львівська обл., село Давидів, вулиця Львівська, будинок, 2; ідент код: 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансової компанії “Алькор» (місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, вулиця Самарського Якова, будинок, 2, офіс, 302, ідент код: 44551912) 1 211, 20 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Суддя Никон О.З.