просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
04 листопада 2025 року м.Харків Справа № 913/261/25
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І., розглянувши матеріали справи,
за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача 1 - Сватівської міської військової адміністрація Сватівського району Луганської області, м. Сватове, Сватівський район, Луганська область,
позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД», м. Черкаси
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 198561 грн 94 коп.
21.10.2025 заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сватівської міської військової адміністрації Сватівського району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД», в якій просить визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.05.2021, № 2 від 06.09.2021, № 3 від 22.11.2021 до Договору № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021. та стягнути на користь Сватівської міської військової адміністрації Сватівського району Луганської 198561 грн 94 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2022 справу розподілено судді Злепко Н.І.
Ухвалою суду від 27.10.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підтверджено підстави представництва прокурора та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Також 29.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання передати справу за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Черкаської області.
В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що господарський спір виник не з приводу виконання договору постачання електроенергії, а з приводу допущення, на думку прокурора, його сторонами порушень законодавства про публічні закупівлі під час внесення змін до Договору щодо ціни та обсягів постачання. Заявлена матеріальна-правова вимога полягає у стягненні з Відповідача грошових коштів, які, на думку прокурора, безпідставно отримано Відповідачем.
Крім того зазначив, що предметом спору є стягнення з Відповідача грошових коштів, які було сплачено по договору постачання. Грошові зобов'язання по своїй суті не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, а саме за адресою, яку вказано прокурором.
03.11.2025 від прокурора, через підсистему «електронний суд» надійшли заперечення проти передачі справи за підсудністю.
Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурор зазначив, що Споживачем за Договором є відділ освіти Сватівської міської ради, який на момент укладення та виконання договору, знаходився в Луганській області та згідно з Переліком об'єктів та точок комерційного обліку, всі ЕІС-коди точки обліку, до яких здійснювалось постачання електричної енергії, також знаходяться на території Сватівського району Луганської області, - місцем виконання Договору є територія міста Сватове та Сватівського району Луганської області.
Також вказав, що предметом спору у справі № 913/261/25 є вимога про визнання недійсними додаткових угод № 1, 2, 3 до Договору та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 198561 грн 94 коп. Вказані позовні вимоги виникли саме з Договору про постачання електричної енергії споживачу № 106-ЕГТ-21/Е від 16.02.2021, в якому чітко визначено місце його виконання.
04.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» надійшло клопотання б/н від 03.11.2025 про зупинення провадження у справі, у зв'язку з перебуванням на розгляді Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23, в якій вирішується питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спору.
Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.05.2024 у справі №924/698/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024
В подальшому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.06.2024 справу №924/698/23 за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Обґрунтовуючи підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вказує на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21, з метою формування єдиної правозастосовної практики.
На думку колегії суддів, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
За загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно ж до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За частиною п'ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Колегія суддів зазначила, що у справі спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України.
У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина п'ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.
Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України: позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Таким чином, колегія суддів пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у cправі № 924/674/21 щодо застосування частин першої та п'ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до розгляду справу №924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, відхиляючи доводи касаційної скарги про визначення підсудності спору з порушенням правил територіальної юрисдикції, дійшов висновку про те, що для визначення територіальної юрисдикції цього спору слід застосовувати частину п'яту статті 29 Господарського процесуального кодексу України, за якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, з чим не погодилася колегія суддів у справі №924/698/23.
Враховуючи наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 924/698/23 прийнята до розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» б/н від 03.11.2025 про зупинення провадження у справі, зупинити провадження у справі №913/261/25 до вирішення Об'єднаною Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №924/698/23 щодо встановлення підсудності для розгляду справи. Відповідно вирішення питання описаного у клопотанні відповідача про передачу справи за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Черкаської області буде здійснено після поновлення провадження у справі.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖИГАЗТРЕЙД» від 03.11.2025 б/н про зупинення провадження у справі.
2. Зупинити провадження у справі №913/261/25 до вирішення (оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового акту) Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду питання про усунення неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №924/698/23.
Ухвала набирає законної сили після її підписання 04.11.2025 та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Суддя Н.І. Злепко