ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2025Справа № 914/46/25
за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова,
в інтересах держави в особі
позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби,
позивача 2 Національного фонду досліджень України,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛСІ" ЛТД,
2) Інститут біології клітини Національної академії наук України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1 Міністерство освіти і науки України
про визнання недійсним пункту договорів та стягнення коштів
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Шокало О.В.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
В судовому засіданні 27.10.2025 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене рішення суду
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби, позивача 2 Національного фонду досліджень України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛСІ" ЛТД про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.02.2025. Залучено до участі у справі в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інститут біології клітини Національної академії наук України (вул. Драгоманова, 14/16, м. Львів, 79005, ЄДРПОУ 25255758).
13.01.2025 та 27.01.2025 від Національного фонду досліджень України надійшла заява про відсутність у нього статусу позивача у справі та про залучення його до участі у справі в якості третьої особи.
30.01.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення.
05.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.02.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
12.02.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
17.02.2025 від прокуратури надійшли письмові пояснення.
В підготовчому засіданні 17.02.2025 оголошено перерву до 17.03.2025.
18.02.2025 від позивача-2 надійшли пояснення щодо його позиції в даній справі.
17.03.2025 від прокуратури надійшли письмові пояснення.
В підготовчому засіданні 17.03.2025 оголошено перерву до 31.03.2025.
21.03.2025 від прокуратури надійшли письмові пояснення з приводу підсудності даного спору.
25.03.2025 від позивача-1 надійшли заперечення на клопотання прокуратури, в яких він просить виключити його зі складу позивачів та залучити у якості третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області справу № 914/46/25 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 справу № 914/46/25 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято справу до свого провадження, призначено підготовче засідання на 12.06.2025.
19.05.2025 від позивача-2 надійшла заява про виключення його зі складу позивачів та про залучення його у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заява мотивована тим, що позивача-2 не має в правовідносинах, що є предмет розгляду у даній справі владних (управлінських) функцій, а тому у прокурора відсутні підстави для звернення до суду з позовом у його інтересах.
В підготовчому засіданні 12.06.2025 відмовлено позивачу-2 у задоволенні його клопотання про виключення його зі складу позивачів та залученні його у якості третьої особи.
В підготовчому засіданні 12.06.2025 оголошено перерву до 03.07.2025.
19.06.2025 від позивача-2 надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована тим, що у прокурора відсутні підстави для звернення з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Національного фонду досліджень України, оскільки, він не наділений владними повноваженнями в правовідносинах, що є предметом даного спору.
23.06.2025 від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги та зазначено про право прокуратури підтримувати позов, навіть в разі відмови позивача.
В підготовчому засіданні 03.07.2025 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2- Міністерство освіти і науки України.
Підготовче засідання 03.07.2025 відкладено на 24.07.2025.
09.07.2025 від прокуратури надійшла заява на виконання ухвали суду.
10.07.2025 від відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду.
11.07.2025 від позивача 2 надійшли пояснення на виконання ухвали суду.
15.07.2025 від Міністерства освіти і науки України надійшли письмові пояснення.
23.07.2025 від позивача 2 надійшло клопотання про залучення до участі в справі Національної академії наук України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Суд, протокольною ухвалою від 24.07.2025 відмовив позивачу-2 у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, в зв'язку з його необґрунтованістю.
В підготовчому засіданні 24.07.2025 суд відмовив позивачу-2 у задоволенні його клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, в зв'язку зх. необгрунтованістю.
В підготовчому засіданні 24.07.2025 оголошено перерву до 21.08.2025.
28.07.2025 від позивача 2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Інституту біології клітини Національної академії наук України як співвідповідача.
21.08.2025 від прокуратури надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 задоволено клопотання позивача-2 про залучення співвідповідача, залучено до участі у справі співвідповідача - Інститут біології клітини Національної академії наук України, виключено Інститут біології клітини Національної академії наук України зі складу третіх осіб, відкладено підготовче засідання у справі на 11.09.2025.
Ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2025.
В судове засідання 27.10.2025 представники позивача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про причину неявки, суд не повідомили.
Неявка представників позивача-1, відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 27.10.2025 представник прокуратури підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник прокуратури просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-2 просив у позові відмовити та заявив клопотання про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку та строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.04.2021 між Національним фондом досліджень України (грантонадавач) та Інститутом біології клітини Національної академії наук України (грантоотримувач) укладено договір № 96/01/0080 про виконання наукового дослідження і розробки за рахунок грантової підтримки.
Згідно розділу 1 договору № 96/01/0080 відповідно до заявки на отримання грантової підтримки та на підставі рішення наукової ради грантонадавача про затвердження результатів конкурсу "Наука для безпеки людини та суспільства", перелік проектів, що рекомендуються до реалізації за рахунок грошової підтримки грантонадавача, та обсягів їх фінансування, рішення наукової ради грантонадавача про надання гранту, рішення наукової ради грантонадавача про продовження надання грантової підтримки та про надання гранту у 2021 році грантонадавач надає грантоотримувачу на умовах, визначених цим договором, грант для реалізації проекту із виконання наукових досліджень і розробок у 2021 році "Розробка вакцини проти SARS-CoV-2 на основі експресії фрагментів білка S у дріжджів та вивчення імунної відповіді у лабораторних тварин", а грантоотримувач реалізує проект, детальний опис якого та вимоги до якого наведено у технічному завданні до проекту з виконання наукового дослідження і розробки на 2021 рік, що має відповідати заявці на одержання грантової підтримки та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору № 96/01/0080 грантоотримувач планує та організовує роботу, пов'язану з реалізацією проекту, згідно зх. етапами, відображеними у календарному плані виконання наукового дослідження (розробки) на 2021 рік.
Обсяг фінансування проекту у 2021 році становить 6404500,00 грн без ПДВ. Джерело фінансування проекту - Державний бюджет, КПКВК 2201300, КЕКВ 2610 (п. 3.1, 3.3 договору № 96/01/0080).
З метою реалізації договору № 96/01/0080 за результатами проведених закупівель було укладено 3 договори.
22.07.2021 між Інститутом біології клітини Національної академії наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛСІ" ЛТД (постачальник) укладено договір № 21-Е1360-1 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується до 20.08.2021 поставити замовнику товар за кодом (ДК021:2015:42931100-2 Лабораторні центрифуги та приладдя на них) (Лабораторні центрифуги), зазначені у Специфікації (додаток № 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
В специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 21-Е1360-1 від 22.07.2021 контрагенти обумовили, що поставці підлягає наступний товар: мікроцентрифуга лабораторну з охолодженням 5425 R G з ротором FA-24x2, в кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 190163,16 грн. та центрифуга лабораторна з охолодженням 5810R G з ротором S-104 та адаптерами для пробірок 15/50 мл. в кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 409551,72 грн. Загальна вартість товару становить 599714,88 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 21-Е1360-1 загальна сума Договору становить 599714,80 грн, в тому числі ПДВ - 99956,48 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору № 21-Е1360-1 строк поставки товарів до 20.08.2021.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору № 21-Е1360-1).
Відповідач-1 поставив у повному обсязі товар за договором № 21-Е1360-1, що підтверджується видатковою накладною № 5648 від 13.08.2021 на суму 599714,88 грн, яка підписана обома контрагентами без зауважень.
Згідно платіжного доручення № 213 від 17.08.2021 на суму 599714,88 грн, замовник в повному обсязі оплатив вартість товару, обумовленого договором № 21-Е1360-1, який був поставлений відповідачем-1.
Тобто обома сторонами правочину було виконано свої зобов'язання за договором № 21-Е1360-1.
27.07.2021 між Інститутом біології клітини Національної академії наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛСІ" ЛТД (постачальник) укладено договір № 21-Е0981-3 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується до 20.08.2021 поставити замовнику товар за кодом (ДК 021:2015:42513100-6 Морозильне обладнання) (Ультранизькотемпературна морозильна камера та комплектуючі), зазначені у Специфікації (додаток № 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
В специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 21-Е0981-3 від 27.07.2021 контрагенти обумовили, що поставці підлягає наступний товар: Ультранизькотемпературний енергоефективний морозильник HEFU410 PREMIUM, в кількості 1 шт., загальною вартістю 322253,40 гри., в тому числі ПДВ - 53708,90 гри. та стелаж з нержавіючої сталі для низькотемпературних морозильників PREMIUM/ HEF/F570/h, закритий, для зберігання 16 боксів 136x136x53 мм. в кількості 15 шт., загальною вартістю з ПДВ - 77869,80 грн. Загальна вартість товару становить 400123,20 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 21-Е0981-3 загальна сума Договору становить 400123,20 грн, в тому числі ПДВ - 66687,20 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору № 21-Е0981-3 строк поставки товарів до 20.08.2021.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору № 21-Е0981-3).
Відповідач-1 поставив у повному обсязі товар за договором № 21-Е0981-3, що підтверджується видатковою накладною № 5647 від 13.08.2021 на суму 400123,20 грн, яка підписана обома контрагентами без зауважень.
Згідно платіжних доручень № 212 від 17.08.2021 на суму 322253,40 грн та внутрішній номер 164012769 від 17.08.2021 на суму 77869,80 грн, замовник в повному обсязі оплатив вартість товару, обумовленого договором № 21-Е0981-3, який був поставлений відповідачем-1.
Тобто обома сторонами правочину було виконано свої зобов'язання за договором № № 21-Е0981-3.
27.07.2021 між Інститутом біології клітини Національної академії наук України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛСІ" ЛТД (постачальник) укладено договір № 21-Е1473 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується до 20.08.2021 поставити замовнику товар за кодом ((ДК 021:2015:38437100-8 Піпетки) (Набір одноканальних дозаторів Researchplus (Eppendort), змінного об'єму (0,1-2,5 змінного об'єму (0,1-2,5 мкл); (0,5-10 мкл); (2-20 мкл); (20-200 мкл); (100-1000 мкл); (1-5 мкл), зазначені у Специфікації (додаток № 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
В специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 21-Е1473 від 27.07.2021 в редакції додаткової угоди № 1 від 20.08.2021 контрагенти обумовили, що поставці підлягає наступний товар: комплект дозаторів Researchplus 6-Pack: дозатори - 6 шт (об'єм 0,1-2,5 мкл/0,5-10 мкл/2-20 мкл/100-1000 мкл/ 500-5000 мкл), наконечники 6 уп., у кількості 2 шт, загальною вартістю 97307,52 грн.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 21-Е1473 загальна сума Договору становить 97307,52 грн, в тому числі ПДВ - 16217,92 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору № 21-Е1473 строк поставки товарів до 20.08.2021.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору № 21-Е1473).
Відповідач-1 поставив у повному обсязі товар за договором № 21-Е1473, що підтверджується видатковою накладною № 5855 від 20.08.2021 на суму 97307,52 грн, яка підписана обома контрагентами без зауважень.
Згідно платіжного доручення № 233 від 26.08.2021 на суму 97307,52 грн, замовник в повному обсязі оплатив вартість товару, обумовленого договором № 21-Е1473, який був поставлений відповідачем-1.
Тобто обома сторонами правочину було виконано свої зобов'язання за договором № 21-Е1473.
Прокурор мотивує позовні вимоги тим, що в ціну договорів безпідставно було включено ПДВ, оскільки, товари, які постачались за договорами № 21-Е1360-1, № 21-Е0981-3, № 21-Е1473 мали податкову пільгу, а тому пункти договорів в цій частині мають бути визнані недійсними. Крім того державному бюджету було завдано шкоди на суму ПДВ у розмірі 169879,30 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як уже було зазначено вище згідно спірних договорів було поставлено наступний товар:
1. Мікроцентрифуга лабораторна з охолодженням 5425 R G з ротором FA-24x2, в кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 190163,16 грн. та центрифуга лабораторна з охолодженням 5810R G з ротором S-104 та адаптерами для пробірок 15/50 мл. в кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 409551,72 грн;
2. Ультранизькотемпературний енергоефективний морозильник HEFU410 PREMIUM, в кількості 1 шт., загальною вартістю 322253,40 гри., в тому числі ПДВ - 53708,90 гри. та стелаж з нержавіючої сталі для низькотемпературних морозильників PREMIUM/ HEF/F570/h, закритий, для зберігання 16 боксів 136x136x53 мм. в кількості 15 шт., загальною вартістю з ПДВ - 77869,80 грн;
3. Комплект дозаторів Researchplus 6-Pack: дозатори - 6 шт (об'єм 0,1-2,5 мкл/0,5-10 мкл/2-20 мкл/100-1000 мкл/ 500-5000 мкл), наконечники 6 уп., у кількості 2 шт, загальною вартістю 97307,52 грн.
Поставка відбулась в межах строків, обумовлених договорами, що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними, підписаними обома контрагентами без зауважень.
Пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.
Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» чинної на момент виникнення правовідносин (далі - постанова КМУ № 224 від 20.03.2020) для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);
або подано повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Отже постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.
Відповідно до п.п. 1, 2 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1184 від 30.12.2015 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення» знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг.
Відповідно до п. 31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов'язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів. Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов'язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов'язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.
Відповідно до п. 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 02.10.2013, виробник, який під своїм найменуванням вводить в обіг вироби, повідомляє Держлікслужбі: своє місцезнаходження; відомості про реагенти, реагентні продукти, калібратори, контрольні матеріали та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг; щодо виробів, зазначених у додатку 2, та виробів для самоконтролю - дані, що необхідні для ідентифікації таких виробів, аналітичні та в разі потреби діагностичні параметри відповідно до пункту 3 додатка 1, результати оцінки характеристик згідно з додатком 8, інформацію про видані сертифікати та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг. У разі коли виробник, який вводить в обіг вироби під своїм найменуванням, не є резидентом України, інформація подається Держлікслужбі уповноваженим представником, якого він призначає. Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.
Тобто, декларація про відповідність, в якій не зазначено про відповідність об'єкта декларації одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, не є декларацією про відповідність в розумінні положень примітки 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 244 від 20.03.2020, наявність якої є підставою для звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Суд відзначає, що відповідно до п 9 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.
Пунктами 15-19 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, передбачене проведення виробником процедур оцінки відповідності медичного виробу, за результатами яких складаються декларації відповідності або видаються сертифікати про перевірку.
Відповідач не є виробником товару, а є його постачальником, тоді як саме на виробника покладений обов'язок проведення певної процедури для введення в обіг медичних виробів.
В матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров'я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем-1 за вказаними вище накладними, відповідно відповідачем було правомірно включено суму ПДВ до вартості товару.
Суд відзначає, що прокуратурою було зроблено висновок про те, що товар, поставлений за спірними договорами, не оподатковувався податком на додану вартість, оскільки, був включений до переліку, затвердженого поставною № 224, проте, не заперечив і не спростував тих обставин, що відсутні обставини (документи) обумовлені у п. 3 примітки постанови № 224.
Тобто, прокурором не було надано доказів в підтвердження того, що операції з товаром, поставленим за спірними договорами не оподатковувались ПДВ.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Суд дійшов висновку, що прокуратурою не доведено суду належними засобами доказування, що договори поставки № 21-Е1360-1 від 22.07.2021 № 21-Е1473 № 21-Е0981-3 від 27.07.2021 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість суперечить закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-1 грошових коштів у сумі 169879,30 грн суд відзначає, що така вимога є похідною від вимоги про визнання частково недійним договорів, і відмова у задоволенні первинної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується прокуратури, яка мала довести обставини на підставі яких вона звернулася до суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У позові заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (79005, М. Львів, вул. Богомольця, 9, ідентифікаційний код 02910031) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 8, ідентифікаційний код 40479801), Національного фонду досліджень України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 42734019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсі" ЛТД (03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, 8/20, кв 51, ідентифікаційний код 21632299), Інституту біології клітини Національної академії наук України (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 14/16, 8, ідентифікаційний код 25255758) про визнання недійсними п. 3.1 договорів № 21-Е1360-1 від 22.07.2021, № 21-Е0981-3 від 27.07.2021, № 21-Е1473 від 27.07.2021 та про стягнення до Державного бюджету України на користь Національного фонду досліджень України грошових коштів у сумі 169879,30 грн - відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 04.11.2025
Суддя І.В.Усатенко