ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/13093/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13093/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" (Україна, 69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, квартира 44; ідентифікаційний код: 43457890)
до Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд (Україна, 03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 8; ідентифікаційний код: 21509156)
про стягнення 718 581,52 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Федоренко Р.В., ордер АЕ №1218479;
від відповідача: Ковтун О.О., ордер АІ №1530104.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд про стягнення 1 767 175,81 грн, з яких 749 665,20 грн основного боргу, 104 761,51 грн пені, 198 515,13 грн штрафу, 34 035,80 грн 3% річних, 226 548,04 грн інфляційних втрат та 453 650,13 грн завданих збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) від 10.10.2024 позов було задоволено частково, стягнуто з Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" 314 265,20 грн основного боргу, штраф на суму 137 797,13 грн, 25 554,50 грн пені, 3% річних на суму 15 498,01 грн, 101 828,83 грн інфляційних втрат та 8 924,11 грн витрат по сплаті судового збору та 10 362,75 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" на користь Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд 17 238,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 було залишено без задоволення апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" та Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд, рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/13093/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2025 було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ", рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 910/13093/23 в частині відмови у стягненні боргу за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з основного боргу в сумі 435 400,00 грн, пені в сумі 79 207,01 грн, штрафу в сумі 60 718,00 грн, 3% річних в сумі 18 537,79 грн, інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн скасовано. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі № 910/13093/23 в частині відмови у стягненні збитків залишено без змін. Справу № 910/13093/23 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 справу № 910/13093/23 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 було прийнято справу № 910/13093/23 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2025. Запропоновано сторонам у строк до закінчення підготовчого провадження надати суду письмові пояснення щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/13093/23.
30.07.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, які 30.07.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 30.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 30.07.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 17.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/13093/23 призначено на 17.09.2025.
17.09.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 17.09.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 17.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 17.09.2025 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення сторін, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2025.
23.09.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, які 23.09.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 15.10.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.
У судовому засіданні 15.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
24.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" (далі - виконавець) та Транспортно-виробничим підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд (далі - замовник) було укладено Договір про виконання роботи №МР07/09-2021 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своїми силами і матеріалами виконати роботи по відновленню корпусу підшипника кресл. И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 в кількості 1 шт. код послуги, яка надається за даним договором, згідно з державним класифікатором продукції та послуг: 33.12.23.00 (п.1.1), виконавець зобов'язується виконати роботи відповідно до умов цього договору (п.1.2), замовник зобов'язується надати підготовлений до ремонту ремфонд, а потім прийняти і оплатити роботи відповідно до умов цього договору (п.1.3), роботи виконуються на території Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь (п.1.6), доставка обладнання, для виконання ремонтних робіт, а так само його вивезення після закінчення робіт здійснюється транспортом виконавця (п.1.7).
За умовами пунктів 2.1 - 2.4 Договору вартість виконання робіт по відновленню корпусу підшипника становить: 867 400,00 грн з ПДВ, яку замовник здійснює в два етапи: 50 % від загальної вартості робіт - попередня оплата та 50 % - остаточна оплата. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених ним рахунків. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Попередня оплата виконується протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору, остаточна оплата проводиться замовником в строк не пізніше 10-ти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.5, 3.7 Договору терміни виконання робіт складають: 120 календарних днів з моменту передачі ремфонду замовником виконавцю. Виконавець має право на дострокове виконання робіт. Виконавець передає виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акту виконаних робіт протягом 3 робочих днів після дати закінчення робіт. Факсимільний (скан) копія підписаного акту виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками. Прийом ремфонду з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду ремфонду і проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб замовника і виконавця на території замовника. Зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними після виконання робіт відповідно до умов, передбачених п.п. 3.4 і 3.5 цієї угоди.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.7 Договору).
Як стверджує позивач, для виконання робіт за Договором позивачем на територію Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" через відповідача було завезено обладнання за товарно-транспортними накладними №4 від 15.11.2021, №1101 від 11.01.2022, актом №01-2022 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року та актом №02-2022 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року про передачу обладнання. Також позивачем надано посвідчення про відрядження його співробітників до відповідача для виконання робіт по відновленню корпусу підшипника кресл.И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 на Приватному акціонерному товаристві "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
24.09.2021 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №35 на суму 867400,00 грн.
Згідно виписки банку з рахунку позивача, відповідач 24.09.2021 оплатив по цьому рахунку 432000,00 грн.
Позивачем також надано Акт №01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, який складений між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", замовником і виконавцем робіт за Договором, за змістом якого об'єм робіт відповідає технічному завданню; технічне завдання № 551 на виконання робіт з відновлення (ремонт змінного, механічного обладнання та запчастин) корпус підшипника к. И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 від 13.01.2020.
Позивачем було підписано та скріплено печаткою акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 за Договором на суму 867 400,00 грн.
13.07.2023 позивачем було надіслано вказаний акт із супровідним листом №122/07 від 13.07.2023 на адресу відповідача, які отримані відповідачем 26.07.2023, що підтверджується накладною відділення зв'язку, фіскальним чеком відділення зв'язку, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення у цінний лист від 13.07.2023 та інформацією з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" про вручення рекомендованого поштового відправлення №5193801641262. Однак відповідач зазначений акт не підписав.
З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 435400,00 грн заборгованості, 60718,00 грн штрафу, 79207,01 грн пені, 124719,21 грн інфляційних втрат та 18537,30 грн 3 % річних.
Скасовуючи судові рішення, ухвалені при попередньому розгляді, та скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог за Договором, Верховний Суд звернув увагу, що необхідним для правильного вирішення спору є встановлення дійсного характеру спірних правовідносин за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, ураховуючи контекст цих відносин ПрАТ "ММК ім. Ілліча", та обставин реального виконання робіт відповідно до умов договору та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем.
Окрім того, Верховний Суд зазначив, що поза увагою залишились висновки Верховного Суду щодо можливості оплати виконаних робіт за актом, підписаним в односторонньому порядку, лише у разі наявності реального виконання робіт за договором у строк, визначений у договорі, та у разі, якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, з урахуванням поданих сторонами доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.
Отже, частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість оформлення акта приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №906/762/20).
Обґрунтованість мотивів відмови другої сторони від підписання акта, обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором та відповідність цих робіт умовам договору є предметом доказування у справі за загальним правилом.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).
У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Зі змісту пунктів 3.3 - 3.5, 3.7 Договору вбачається, що виконавець передає виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акта виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт. Факсимільний (скан) копія підписаного акта виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками. Прийом ремфонду з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду ремфонду і проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб замовника і виконавця на території замовника. Зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними після виконання робіт відповідно до умов, передбачених пунктами 3.4 і 3.5 цієї угоди.
Таким чином, для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за Договором, позивач (виконавець) повинен був передати замовнику визначені умовами договору документи, а саме: акти приймання-передачі виконаних робіт, а замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акта виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт.
Позивач, у свою чергу, посилається на Акт № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, який складений ПрАТ "ММК ім. Ілліча", ТВП ТОВ "Будавтотранс", ЛТД та ТОВ "НВП "СРТ", за змістом якого об'єм робіт відповідає технічному завданню; технічне завдання № 551 на виконання робіт з відновлення (ремонт змінного, механічного обладнання та запчастин) корпус підшипника к. И78/2445-45СБ-ТХ ЛПЦ-3000 від 13.01.2020.
Натомість, Акт здачі-приймання робіт №4 на суму 867 400,00 грн, підписаний та скріплений печаткою позивача, було направлено відповідачу листом №122/07 від 13.07.2023. Факт відправлення та вручення листа підтверджується описом вкладення, накладною №5193801641262, фіскальним чеком АТ "Укрпошта" та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зі змісту вказаних документів вбачається, що лист було вручено замовнику 26.07.2023.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.06.2025 у цій справі, суд вважає за необхідне встановити дійсний характер спірних правовідносин за Договором, враховуючи роль ПрАТ "ММК ім. Ілліча" та обставини реального виконання робіт відповідно до умов Договору, а також їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем.
Так, зі змісту наданих позивачем документів, зокрема Акту № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022 та Технічного завдання №551 від 13.01.2020 вбачається, що зазначені документи складені та підписані в ході прийняття робіт з ремонту корпусу підшипника к. И78/2445-45СБ-ТХ структурного підрозділу ПрАТ "ММК ім. Ілліча" ЛПЦ-3000.
Суд зауважує, що Технічне завдання №551 від 13.01.2020 затверджене саме уповноваженими особами ПрАТ "ММК ім. Ілліча", в розпорядженні якого й знаходився підшипник к. И78/2445-45СБ-ТХ.
При цьому, відповідно до п. 1.6 Договору роботи виконуються за місцезнаходженням підшипника на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".
Враховуючи вказані обставини щодо належності підшипника та надання Технічного завдання саме Приватним акціонерним товариством "ММК ім. Ілліча", суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах ПрАТ "ММК ім. Ілліча" є фактичним замовником робіт.
Оскільки саме ПрАТ "ММК ім. Ілліча" є замовником ремонту корпусу підшипника к. И78/2445-45СБ-ТХ та зацікавлене у виконанні робіт за Договором, Акт № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, підписаний позивачем, відповідачем та ПрАТ "ММК ім. Ілліча", є належним доказом виконання позивачем робіт за Договором.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного оформлення Акту №01/02-22 від 22.02.2022 та відсутності зробленого власноруч підпису на ньому, з огляду на зміст п. 3.4 Договору, яким сторони погодили, що факсимільний (скан) копія підписаного акта виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками.
Таким чином, сторони Договору погодили можливість обміну документами в електронному вигляді з розміщеним на них факсиміле, до оформлення оригіналу відповідного документу.
У свою чергу, відповідач не був позбавлений права своєчасно надати відповідні заперечення щодо виконання робіт/ підписання актів, в тому числі й після отримання від позивача Акту здачі-приймання робіт №4, однак докази вжиття ним таких заходів в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що роботи за Договором були виконані в повному обсязі, у встановлений Договором строк, а також прийняті відповідачем.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на встановлений пунктом 2.4 Договору порядок оплати, відповідач мав здійснити остаточну оплату в строк не пізніше 10 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт. Відтак строк оплати за Договором є таким, що настав.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів сплати заборгованості за Договором відповідачем суду не надано, відтак позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 435 400,00 грн є обґрунтованою.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором виконавець і замовник несуть відповідальність: при затримці оплати за цим договором замовник сплачує пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, при затримці оплати понад 20 календарних днів замовник додатково виплачує виконавцю штраф у розмірі 7% від загальної вартості робіт.
Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, нарахованих на підставі п. 5.2 Договору, за порушення строків оплати робіт визнаються судом обґрунтованими.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Судом також встановлено, що відповідачем прострочено оплату виконаних робіт на понад 20 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від загальної вартості робіт.
Наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 435400,00 грн заборгованості, 60718,00 грн штрафу, 79207,01 грн пені, 124719,21 грн інфляційних втрат та 18537,30 грн 3 % річних.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог за Договором, Верховний Суд зазначив, що судовий збір в сумі 13 609,50 грн, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в частині відмови у стягненні збитків, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу в цій частині залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
При цьому, розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в частині відмови судами попередніх інстанцій у стягненні коштів за Договором та новий розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснено, адже суд не змінив та не ухвалив нового рішення, а скасував судові рішення в частині та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору в цій частині.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 10 778,72 грн (в частині позовних вимог, направлених на новий розгляд) та витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 168,08 грн та касаційної скарги в розмірі 21 557,44 грн (в цій самій частині), що разом становить 37 725,52 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас, рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 було скасоване та справа направлена на новий розгляд в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20387,25 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) від 10.10.2024 встановлено, що визначений позивачем розмір витрат (30 750,00 грн) на оплату професійної правничої допомоги є обґрунтованим. Оскільки рішення суду в частині визначення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу скасовано не було, суд здійснює подальший розподіл цих витрат у зазначеному розмірі.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, зважаючи на те, що позов, в частині позовних вимог, направлених на новий розгляд, підлягає задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачеві в сумі 12 503,78 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Транспортно-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс", Лтд (Україна, 03110, місто Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 8; ідентифікаційний код: 21509156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СРТ" (Україна, 69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 57, квартира 44; ідентифікаційний код: 43457890) заборгованість у розмірі 435400 (чотириста тридцять п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп., штраф у розмірі 60718 (шістдесят тисяч сімсот вісімнадцять) грн 00 коп., пеню в розмірі 79207 (сімдесят дев'ять тисяч двісті сім) грн 01 коп., інфляційні втрати в розмірі 124719 (сто двадцять чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 18537 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн 30 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10778 (десять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 72 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 37725 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 52 коп. та витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12503 (дванадцять тисяч п'ятсот три) грн 78 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.11.2025
Суддя О.В. Нечай