ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/9457/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1
про стягнення 50 954,70 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі - позивач, ПрАТ «СК «УСГ») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі - відповідач, ПрАТ «Європейський страховий альянс») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 50 954,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Генерального договору № 28-КАСКО-0199-2900\23-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів від 30.06.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку чим, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника/водія транспортного засобу - автомобіля Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР № 219634810), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9457/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов'язано позивача до початку розгляду справи по суті надати докази направлення третій особі позовної заяви з додатками; встановлено строк для подання пояснень третьою особою щодо позову - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо реквізитів полісу № ЕР/219634810, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 (страховик, страхувальник, ліміт відповідальності, період дії, розмір франшизи тощо).
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 частини шостої ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з повідомленням суду про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи, документ в електронному вигляді «ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)» від 15.08.2025 по справі № 910/9457/25 було надіслано одержувачу ПрАТ «Європейський страховий альянс» та доставлено до його електронного кабінету 18.08.2025 о 19:26.
В п. 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, приймаючи до уваги вимоги процесуального законодавства, ухвала суду про відкриття провадження у справі (без виклику сторін) від 15.08.2025 вважається врученою відповідачу 19.08.2025.
Також, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення третю особу про розгляд справи, ухвала від 15.08.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ): АДРЕСА_1 , однак, конверт з вказаною ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення третю особу про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач та третя особа мали право та не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.08.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Також, 25.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2025 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу третьої особи - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 копій позовної заяви з доданими до неї документами.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Третьою особою також не подано пояснень щодо позову з викладенням своїх аргументів та міркування на підтримку або заперечення проти позову.
22.08.2025 Моторним (транспортним) страховим бюро України на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2025 було надано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про дані полісу серії ЕР № 219634810.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.06.2023 між ПрАТ «СК «УСГ» (страховик) та ПП «ВІП-РЕНТ» (страхувальник), було укладено Генеральний договір № 28-КАСКО-0199-2900\23-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір страхування).
Відповідно до п. 2.1. Договору страхування, предметом цього Договору є майнові інтереси страхувальника які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановлених на транспортних засобах, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, зокрема автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 360 Додаткової угоди № 11 від 18.06.2024 до Договору страхування), що є невід'ємною складовою частиною цього Договору (надалі - список застрахованих ТЗ) (страхування КАСКО).
Страховими ризиками за цим Договором, є: ризик ДТП - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП (пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору страхування).
Умовами пп. 5.1.1. п. 5.1. Договору страхування передбачено, що страховими випадками згідно умов цього Договору вважаються: подія, що відбулася протягом строку дії Договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1. цього Договору, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу.
Згідно з пп. 11.2.4. п. 11.2. Договору страхування, безумовна франшиза (у % від страхової суми) по кожному страховому випадку складає по ризику «ДТП» 5,0%.
Пунктом 15.1. Договору страхування передбачено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у розділі 14 цього Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку.
Страхове відшкодування в разі настання страхових випадків за ризиками, зазначеними, зокрема в п. 4.1.1. цього Договору, визначається за формулою, зазначеною в п. 15.2. Договору страхування.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до дати виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі. Період прийняття на страхування окремих ТЗ в рамках даного Договору - з 01.07.2023 по 30.06.2024 (п. 9.1. та п. 9.2. Договору страхування).
Пунктом 9.3. Договору страхування передбачено, що строк дії цього Договору відносно окремих застрахованих Т3, прийнятих на страхування Страховиком, складає 12 місяців з моменту прийняття на страхування цього окремого Т3 відповідно до п. 3.3. цього Договору, якщо іншого не передбачено відповідною Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною нього Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору страхування, страхування додаткових Т3 здійснюється автоматично з дати, яка визначається як: дата набуття права власності Страхувальником на ТЗ; дата передачі об'єкта страхування Страхувальником Лізингоодержувачу.
Страховик приймає на страхування ТЗ, починаючи з дати зазначеної вище, але в будь-якому разі - за умови надання Страхувальником (або його представником) Страховику відповідної Заяви на страхування в термін не пізніше ніж 15 календарних днів з такої дати. В разі, якщо даний термін з будь-яких причин порушено
Згідно з п. 9.4. Договору страхування, строк дії Договору щодо окремого застрахованого Т3 складає 12 місяців та поділений на тримісячні Періоди страхування, які зазначено в Списку застрахованих Т3.
Цей Договір щодо кожного окремого застрахованого Т3 вступає в силу з 00 годин 00 хвилин дати визначеної відповідно до п. 3.3. цього Договору та зазначеної як початок першого Періоду страхування, який зазначено у Списку застрахованих Т3 або у відповідному Додатку до нього і діє до 24 годин 00 хвилин дати закінчення останнього Періоду страхування (п. 9.5. Договору страхування).
Згідно з умовами п. 360 Додаткової угоди № 11 від 18.06.2024 до Договору страхування, період страхування автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є з 17.06.2024 до 16.06.2025.
06.12.2024 о 13 год 40 хв у м. Суми, вул. Революції Гідності (Супруна), 32, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, дорожньої обстановки, стану транспортного засобу не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Автомобілі зазнали механічних пошкоджень зазначені в схемі ДТП, чим порушив п. 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Винна водія транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи № 592/20910/24 (Провадження № 3/592/116/25), за результатами розгляду якої винесено постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.01.2025 про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 10.12.2024, Акту № АВ000000525 приймання-передачі виконаних робіт від 04.04.2025, рахунку на оплату по замовленню № 1898 від 18.12.2024 на суму 97 386,00 грн (сплачений позивачем згідно платіжної інструкції № 345 від 09.01.2025), Страхового акту № СТОКА-25209 від 08.04.2025, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та розширеного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), що трапилось за участю транзитного засобу від 09.12.2024, заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.12.2024, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 54 154,70 грн на рахунок страхувальника (ПП «ВІП-РЕНТ»), що підтверджується платіжною інструкцією № 64263 від 08.04.2025.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною першою ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 54 154,70 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Матеріалами справи підтверджується, що ДТП спричинено власником/водієм транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Частинами першою та другою ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.
Згідно з Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії ЕР № 219634810) із встановленим розміром франшизи 3 200,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн.
10.04.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування вих. № 53931 на суму 54 154,70 грн, яка була отримана ПрАТ «Європейський страховий альянс» 15.04.2025, що підтверджується наданою позивачем копією рекомендованого повідомлення Укрпошта про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина перша ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX).
Згідно з п. 1 частини першої ст. 92 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Частиною четвертою ст. 94 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX передбачено, що договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно полісу серії ЕР № 219634810, франшиза становить 3 200,00 грн, а отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач з відповідача, зменшується на суму франшизи у розмірі 3 200,00 грн.
Суд зазначає, що спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Так, положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.03.2017 у справі № 910/3650/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 № 910/5092/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, виходячи з указаної норми, застосування коефіцієнту зносу на нові складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (надалі - Методика), значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Разом з тим, з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2024 року випуску, тобто на момент ДТП (06.12.2024) строк експлуатації вказаного транспортного засобу становив не більше 1 (одного) року, у зв'язку з чим коефіцієнт фізичного зносу у даному випадку дорівнює 0,00 грн.
За приписами частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач надав суду, зокрема, Акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 10.12.2024, складений ПрАТ «СК «УСГ»; рахунок на оплату по замовленню № 1898 від 18.12.2024 та платіжна інструкція № 345 від 09.01.2025 про оплату рахунку, Акт № АВ000000525 приймання-передачі виконаних робіт від 04.04.2025 на суму 97 386,00 грн, складений ТОВ «АВТОЦЕНТР-С», відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, склала 97 386,00 грн з ПДВ.
Правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Зауважень щодо переліку та вартості запчастин, робіт і матеріалів, зазначених у зазначеному Акті № АВ000000525 приймання-передачі виконаних робіт від 04.04.2025, відповідач в ході розгляду справи не навів, як і не вказав, які саме пошкодження, на його думку, не є наслідком ДТП, що сталася 06.12.2024.
Також, відповідачем не наведено заперечень проти позову, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України не спростовано фактичну вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП, становить 97 386,00 грн.
Разом з тим, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, яку має відшкодувати відповідач, як страховик винуватця ДТП, становить 54 154,70 грн без ПДВ (з урахуванням безумної франшизи у розмірі 5,0%, передбачену пп. 11.2.4. п. 11.2. Договором страхування), позивач надав суду розрахунок суми страхового відшкодування від 08.04.2025 та страховий акт № СТОКА-25209 від 08.04.2025, складений ПрАТ «СК «УСГ», та платіжну інструкцію № 64263 від 08.04.2025 про здійснення страхового відшкодування.
Заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку суми страхового відшкодування відповідачем також надано не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з огляду на визначені страхову суму та франшизу, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та безумовну франшизу за Договором страхування, у відповідача виник обов'язок за спірним страховим випадком відшкодувати позивачу витрати в розмірі 50 954,70 грн (54 154,70 грн - 3 200,00 грн).
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 50 954,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
У позовній заяві було зазначено, що у зв'язку з розглядом справи позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн
Згідно з частиною третьою ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частин третьої та четвертої ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач надав копії Договору № 20-12/24-ЮП про надання правничої допомоги від 26.12.2024, укладеного між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Гедз» (Адвокатським бюро), Акту виконаних робіт від 30.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26.12.2024, платіжної інструкції № 6350 від 30.07.2025 на суму 21 000,00 грн, а також копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021 та довіреності.
Відповідно до п. 5.1. Договору про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26.12.2024, за надання правової допомоги Адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме, зокрема: у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 50 000,00 грн гонорар становить 7 000,00 грн за кожну справу не залежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.
В Акті виконаних робіт від 30.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26.12.2024 вказано, що в зв'язку з необхідністю звернення, зокрема, до Господарського суду міста Києва з позовними заявами Адвокатським бюро «Гедз» було надано ПрАТ «СК «УСГ» правничу допомогу, яка включала наступні дії:
1. проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення з позовом до суду;
2. вчинено підготовчі дії, а саме: з'ясовано чи мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; визначено правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; зібрано необхідні докази на підтвердження позовних вимог; проаналізовано та вивчено судову практику;
3. підготовлено позовну заяву для подачі до суду, в зв'язку з чим проведено дії з: визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунок ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви по кожній з справ, в тому числі по страховій справі СТОКА-25209 (відповідач ПрАТ «Європейський страховий альянс», дата події 06.12.2024).
Наданими в матеріали справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та незначну складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн є співмірними із складністю справи.
Відповідно, зазначені витрати суд покладає на відповідача на підставі п. 1 частини четвертої ст. 129 ГПК України.
Також, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (03039, м. Київ, пр. Науки, буд. 3; ідентифікаційний код: 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 50 954 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн 70 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова