ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/9204/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/9204/25
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; ЄДРПОУ 40538421)
до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 161 607 грн 33 коп.,
без виклику сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовом до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича про стягнення 101 138, 80 грн - заборгованість Орендаря з орендної плати, 21 447,12 грн - заборгованість Орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 23 547,14 грн - пеня, 9 965,70 грн - інфляційне збільшення заборгованості з орендної плати, 2 474,41 грн - 3% річних з орендної плати, 3 034,16 грн - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості з орендної плати, що разом становить 161 607,33 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (Позивач, Балансоутримувач), Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем (Відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 03.06.2021 № 3374 (далі - Договір), за п. 2.1 якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним Балансоутримувачем та Орендарем Актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.06.2021.
На дату подачі до суду цієї позовної заяви (23.07.2025) Об'єкт оренди перебуває у користуванні Орендаря. Акт повернення з оренди орендованого Майна, передбачений п. 4.3 Незмінюваних умов Договору, Балансоутримувачем та Орендарем підписаний не був.
Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату орендної плати - 101 138,80 грн, та відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку за користування земельною ділянкою - 21 447, 12 грн, з дотриманням визначених Договором строку та розміру, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано пеню - 23 547, 14 грн, інфляційні втрати - 9 965,70 грн, 3 % річних - 2 474,41 грн, штраф - 3 034,16 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 залишено без руху позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: - зазначення відомостей про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету; - доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачам.
04.08.2025 через систему «Електронний суд» від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/9204/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду від 11.08.2025 була направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 22863, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Юрківці, вул. Шкільна, 19. Конверт з ухвалою суду від 11.08.2025 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням про те, що поштове відправлення не було вручено відповідачу, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/9204/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
03.06.2021 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Балансоутримувач), Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди №3374 нерухомого майна, що належить до комунальної власності, згідно пп. 4.1 п. 4 якого зазначено інформацію про Об'єкт оренди та склад майна (далі - Майно) - нежитлові приміщення загальною площею 124, 10 кв. м, що розташовані за адресою: місто Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 27/2 та обліковуються на балансі КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком таких цільових призначень: заклади харчування, кафе, бари, ресторани, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи; нічні клуби; ресторани з нічним режимом роботи (після 22:00 год); сауни, лазні; організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності; готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки; комп'ютерні клуби та Інтернет-кафе; збір і сортування вторинної сировини (пп. 7.1 п. 7 розділу І Договору).
Орендна плата та інші платежі:
- місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону - 5 101, 00 грн, без додатку на додану вартість (пп. 8.1 п. 8 розділу І Договору);
- компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю - компенсуються Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 Договору або в інший, не заборонений законодавством спосіб (пп. 8.2 п. 8 розділу І Договору);
Розмір авансового внеску орендної плати:
- 2 (дві) місячні орендні плати - 10 202, 00 грн, без податку на додану вартість (пп. 9.1 п. 9 розділу І Договору);
- сума забезпечувального депозиту - 10 202, 00 грн без податку на додану вартість (пп. 10 п. 9 розділу І Договору).
Строк Договору 5 років з дати набрання чинності Договором (пп. 11.1 п. 11 розділу І Договору).
Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункту 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (п. 1.1 розділу ІІ Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням Договору (пункт 2.1 розділу ІІ Договору);
Орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, виграти на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору. Нарахування податку на додану вартість на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у підпункті 8.1 пункту 8 та пункті 9 розділу Умов, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування податку на додану вартість на забезпечувальний депозит, зазначений у пункті 10 Умов, не здійснюється (пункт 3.1 розділу ІІ Договору);
Орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (пункт 3.2 розділу ІІ Договору).
Орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем (пункт 3.3 розділу ІІ Договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Балансоутримувачем (пункт 3.7 розділу ІІ Договору).
На суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сплачує втрати від інфляції за заборгованістю та 3% річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. У випадку примусового стягнення орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з Орендаря також можуть стягуватись у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням та іншими процедурами розірвання договорів (демонтаж, зберігання тощо) (пункт 3.8 розділу ІІ Договору).
Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (пункт 4.3 розділу ІІ Договору).
Вартість фактично спожитих комунальних послуг Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, ґаз, електрична та теплова енергія, вивіз сміття тощо), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Вартість витрат на утримання орендованого майна орендар зобов'язаний сплачувати самостійно та/або на підставі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем. Компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов'язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків (пункт 6.5 розділу ІІ Договору).
Орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього Договору (пункт 9.2 розділу ІІ Договору).
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання ним чинності. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення Договору (пункт 12.1 розділу ІІ Договору).
Крім того, 03.06.2021 Балансоутримувачем та Орендарем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором оренди від 03.06.2021 нежитлові приміщення, загальною площею 124, 10 кв. м., розташовані у будівлі теплового пункту за адресою: місто Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 27/2, що перебувають на балансі КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Відповідно до матеріалів справи, акти приймання-передачі робіт (надання послуг) з орендної плати та акти приймання-передачі робіт (надання послуг) з відшкодування податку за користування земельною ділянкою були підписані обома сторонами. Тобто відповідачем було підтверджено прийняття послуг з оренди за Договором. З розміром орендних платежів Підприємець був ознайомлений, листи із запереченнями та зауваженнями щодо наданих послуг з оренди та розміру орендних платежів від відповідача не надходили.
30.11.2024 сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період січень - листопад 2024 року за договорами оренди, сторонами яких є позивач і відповідач, що є додатковим підтвердженням наявності заборгованості Підприємця за Договором.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі робіт (надання послуг) щодо оренди на загальну суму 101 138, 80 грн, а саме: від 31.01.2022 №166 на суму 6 733, 32 грн, від 28.02.2022 №510 на суму 6 733, 32 грн, від 31.01.2024 №95 на суму 4 479, 56 грн, №590 від 29.02.2024 на суму 4 479, 56 грн, від 31.03.2024 №1128 на суму 4 479, 56 грн, від 30.04.2024 №1731 на суму 4 479, 56 грн, від 31.05.2024 №2229 на суму 4 479, 56 грн, від 30.06.2024 №2766 на суму 4 479, 56 грн, від 31.07.2024 №3383 на суму 4 479, 56 грн, від 31.08.2024 №3896 на суму 4 479, 56 грн, від 30.09.2024 №4371 на суму 4 479, 56, від 31.10.2024 №4905 на суму 4 479, 56, від 30.11.2024 №5434 на суму 4 479, 56 грн, від 31.12.2024 №6104 на суму 4 479, 56 грн, від 31.01.2025 №38 на суму 7 525, 67 грн, від 28.02.2025 №663 на суму 7 525, 67 грн, від 31.03.2025 №1196 на суму 7 525, 67 грн (коригувальний акт від 15.04.2025 до акта від 31.03.2025 на суму - 2 508, 55 грн), від 30.04.2025 №1823 на суму 5 017, 12 грн, від 31.05.2025 №2492 на суму 5 017, 12 грн, від 30.06.2025 №2889 на суму 5 017, 12 грн.
Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період січень - листопад 2024 року відповідачу нараховано орендні платежі на загальну суму 101 138, 80 грн.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення становить 101 138, 80 грн.
Окрім того, сторонами було підписано акти приймання-передачі робіт (надання послуг) стосовно відшкодування податку за користування земельною ділянкою на загальну суму 21 447, 12 грн, а саме: від 28.02.2022 №382 на суму 1 109, 81 грн, від 31.01.2023 №54 на суму 1 109, 81 грн, від 28.02.2023 №484 на суму 1 442, 74 грн, від 31.03.2023 №923 на суму 1 276, 27 грн, від 30.04.2023 №1361 на суму 1 276, 27 грн, від 31.05.2023 №1743 на суму 1 276, 27 грн, від 30.06.2023 №2160 на суму 1 276, 27 грн, від 31.07.2023 №3588 на суму 1 276, 27 грн, від 31.08.2023 №3819 на суму 1 276, 27 грн, від 30.09.2023 №4310 на суму 1 276, 27 грн, від 31.10.2023 №4795 на суму 1 276, 27 грн, від 30.11.2023 №5242 на суму 1 276, 27 грн, від 31.12.2023 №5694 на суму 1 276, 27 грн, від 31.01.2024 №209 на суму 268, 27 грн, від 29.02.2024 №683 на суму 268, 27 грн, від 31.03.2024 №1224 на суму 268, 27 грн, від 30.04.2024 №1839 на суму 268, 27 грн, від 31.05.2024 №2340 на суму 268, 27 грн, від 30.06.2024 №2865 на суму 268, 27 грн, від 31.07.2024 №3284 на суму 268, 27 грн, від 31.08.2024 №3797 на суму 268, 27 грн, від 30.09.2024 №4268 на суму 268, 27 грн, від 31.10.2024 №4803 на суму 268, 27 грн, від 30.11.2024 №5323 на суму 268, 27 грн, від 31.12.2024 №5971 на суму 268, 27 грн, від 31.01.2025 №140 на суму 300, 47 грн, від 28.02.2025 №565 на суму 300, 47 грн, від 31.03.2025 №1088 від 31.03.2025 на суму 300, 47 грн, від 30.04.2025 №1721 на суму 300, 47 грн, від 31.05.2025 №2393 на суму 300, 47 грн, від 30.06.2025 №2784 на суму 300, 47 грн.
Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період січень - листопад 2024 року відповідачу нараховано орендні платежі на загальну суму 21 447, 12 грн.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо відшкодування податку за користування земельною ділянкою як станом на день подання позовної заяви, так і станом на день прийняття рішення становить 21 447, 12 грн.
Сума заборгованості з орендної плати Відповідача перед Позивачем становить 101 138,80 грн, сума заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою - 21 447, 12 грн, пеня - 23 547,14 грн, інфляційні втрати - 9 965,70 грн, 3 % річних з орендної плати - 2 474,41 грн, штраф у розмірі 3 % річних від суми заборгованості з орендної плати - 3 034,16 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Договору від 03.06.2021 № 3374, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з орендної плати, Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відшкодування земельного податку, Акту звірки взаємних розрахунків станом за період: Січень 2024 р. - Листопад 2024 р., оборотно-сальдової відомості за Договором від 03.06.2021 № 3374, розрахунку санкцій за орендною платою, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.3 умов Договору орендар сплачує орендну плата щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до п. 3.1 умов Договору орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі. Фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальником комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору (п. 3.1 умов Договору).
Згідно з підпунктом 8.1 пункту 8 Умов місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 5 110,00 грн без ПДВ.
У відповідності до п. 3.2 умов Договору орендна плата за січень-грудень, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.09.2022 № 19/62 орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати із 24.02.2022 відповідно до рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами) без прийняття окремого рішення орендодавця та заяви орендаря.
Рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7531/7572 встановлено, що з 01.01.2024 до 31.12.2024 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 05.12.2024 № 424/10232, з 01.01.2025 до 31.12.2025 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 75 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 30.01.2025 № 21/10488 (опубліковане 07.04.2025) з 01.03.2025 до 31.12.2025 розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Також, згідно з п. 6.5 умов Договору компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов'язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.
Рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5450/5491 встановлено з 01.03.2022 по 31.05.2022 ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено у розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до положень пп. 69.14. підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 було встановлено порядок визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також делеговано повноваження затвердження переліку таких територій Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
На виконання постанови КМУ № 1364 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 22.12.2022 № 309 (набрав чинності з 27.12.2022) затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визначалася як територія активних бойових дій.
З аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що вони передбачають звільнення від нарахування та сплати за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року податку за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 101 138, 80 грн за період з 16.02.2022 по 30.06.2025 та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 21 447, 12 грн за період з 16.03.2022 по 30.06.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами без заперечень та зауважень підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо відшкодування податку за користування земельною ділянкою, а також щодо оренди майна.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати орендної плати в розмірі 101 138, 80 грн, а також заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 21 447, 12 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, сплату орендної плати в розмірі 101 138, 80 грн не здійснив, а також не відшкодував податок за користування земельною ділянкою в розмірі 21 447, 12 грн, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 23 547, 14 грн (за загальний період з 16.02.2022 по 21.07.2025) , інфляційні втрати в розмірі 9 965, 70 грн, 3% річних у розмірі 2 474, 41 грн, та штраф у розмірі 3 034, 16 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У пункті 3.8 умов Договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Крім того, орендар згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Оскільки положення Договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в п. 3.8 «за кожний день прострочення перерахування орендної плати», то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені та за розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 16 182, 21 грн, , а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Згідно умов п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, що становить 3 % суми яка належить до сплати, та встановив, що її розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлені суми підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем заперечення щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, штрафу подано не було.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; ЄДРПОУ 40538421) заборгованість Орендаря з орендної плати - 101 138 (сто одна тисяча сто тридцять вісім) грн 80 коп., заборгованість Орендаря з відшкодування податку за користування земельною ділянкою - 21 447 (двадцять одна тисяча чотириста сорок сім) грн 12 коп., пеню - 16 182 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн 21 коп., інфляційні втрати - 9 965 (девять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 70 коп., 3 % річних - 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 41 коп., штраф - 3 034 (три тисячі тридцять чотири) грн 16 коп., що разом становить 154 242 (сто п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок дві) грн 40 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 2 301 (дві тисячі триста одна) грн 28 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА