ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/9133/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9133/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187)
до відповідача Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469)
про стягнення 504929 грн 61 коп.,
без виклику сторін,
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» з позовом до Приватного підприємства «Гера-Сервіс» про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 до 14.05.2025 у сумі 116 178 грн 00 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: - документів, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів; - доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.
29.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу №910/9133/25 малозначною, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.09.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного Підприємства «Гера-Сервіс» надійшли пояснення (заперечення) щодо позовних вимог.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» надійшла відповідь на пояснення (заперечення) щодо позовної заяви у справі №910/9133/25.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187) заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 00 коп. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 059 (шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 16 коп. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
17.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9133/25 про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18 000 грн 00 коп.
Відповідачем (представником відповідача) клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подано.
До Господарського сулу міста Києва 17.10.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9133/25 про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18 000 грн 00 коп.
Дану заяву представник позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА») обґрунтовує наступним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гера" до Приватного підприємства "Гера-Сервіс" задоволено повністю та вирішено: Стягнути з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187) заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 (триста вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 00 коп.
Стягнути з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 059 (шість тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 16 коп
Ухвалою від 04.08.2025 у даній справі, суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Визнав справу №910/9133/25 малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з тим, на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві ТОВ "Гера" було зазначено, що орієнтований розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, становлять витрати по сплаті судового збору за подання даної заяви, а також витрати Позивача на професійну правничу допомогу. Орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 18 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених витрат будуть надані Позивачем до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Враховуючи вищезазначене, Позивач, має право на відшкодування Відповідачем його судових витрат, пов'язаних з розглядом Господарським судом міста Києва позовної заяви.
Матеріалами справи підтверджується, що правову допомогу Позивачу надавав адвокат Сиволобов Максим Маркович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 10178/10 від 30.08.2021, видане Радою адвокатів Київської області) на підставі договору, який міститься в матеріалах справи.
Так, 07.05.2025 між адвокатом Сиволобовим Максимом Марковичем, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності серія КС № 10178/10 від 30.08.2021, виданого на підставі Рішення Ради адвокатів Київської області від 25.08.2021 р. № 90 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГЕРА", ідентифікаційний код 19252187, в особі директора Бакуменка Павла Степановича, який діє на підставі статуту, було укладено договір № 11-а про надання правової допомоги (надалі також Договір).
За умовами п. 1.1. Договору, предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із представленням, захистом та відновленням будь-яких його прав та законних інтересів у господарських справах в судах всіх інстанцій, правовідносинах із третіми особами, як фізичними, так і юридичними, органами державної влади та місцевого самоврядування, з усіма правами, наданими законодавством України. Згідно положень розділу 4. ГОНОРАР, визначено, що: 4.1. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. 4.2. Гонорар сплачується за результатами наданої правової допомоги Клієнту відповідно до підписаних Сторонами Актів наданих послуг.
На підтвердження належного надання правової допомоги, між Адвокатом Сиволобовим М.М. та ТОВ «Гера» було укладено акт наданих послуг від 08.08.2025 до договору про надання правової допомоги, у відповідності до якого загальна вартість послуг за даним Актом складає 24 059,16 гривень.
Зі змісту акту наданих послуг вбачається, що Клієнт прийняв результати наданих послуг без зауважень. Клієнт погоджується, що якість наданих Адвокатом послуг відповідає вимогам та умовам Договору, і він не має жодних претензій.
На підставі укладеного між Адвокатом та ТОВ «Гера» договору про надання правової допомоги з урахуванням акту наданих послуг від 08.08.2025 було виставлено Рахунок-фактуру № 011 від 08.08.2025 року, який було сплачено ТОВ «Гера» 12.08.2025.
Представник позивача у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що загальна вартість наданих послуг складає 18 000 грн, яка підлягає стягненню з Відповідача, у зв'язку винесенням судом рішення у справі про задоволення позовних вимог ТОВ «Гера».
Відповідно до заяви, представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення, та відповідно стягнути з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18 000, 00 грн.
Розглядаючи заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні додаткового рішення по справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною другою ст. 244 ГПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно вищезазначеним приписам Господарського процесуального кодексу України, у випадку, визначеному частиною третьою ст. 244 ГПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною другою цієї статті визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Так, до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» подаючи до суду позовну заяву вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає: витрати на професійну правничу допомогу складає 18 000 грн.
Також до поданої позовної заяви долучено ордер серії АІ №1891445 від 08.05.2025 виданий адвокату Сиволобову М.М., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
У відповідності до приписів ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України відповідну заяву 17.10.2025 було подано Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА».
Суд зазначає, що заявник з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі звернувся, у строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПУ України.
У своїй заяві про розподіл судових витрат представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» просить суд стягнути на його користь з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» - 18 000 грн судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було додано копії наступних документів: ордер серії АІ №1891445 від 08.05.2025, виданий адвокату Сиволобову М.М., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №10178/10, Договір №11-а про надання правової допомоги від 07.05.2025, рахунок-фактура №011 від 08.08.2025, акт №1-11а приймання-передавання послуг з правової допомоги від 13.10.2025 за Договором №11-а від 07.05.2025, платіжна інструкція №1740 від 12.08.2025.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 07.05.2025 між адвокатом Сиволобовим М.М. (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гера» (далі - Клієнт) було укладено Договір №11-а про надання правової допомоги, за умовами згідно п. 1.1 предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із представленням, захистом та відновленням будь-яких його прав та законних інтересів у господарських справах в судах всіх інстанцій, правовідносинах із третіми особами, як фізичними, так і юридичними, органами державної влади та місцевого самоврядування, з усіма правами, наданими законодавством України.
На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п. 4.1 Договору).
Гонорар сплачується за результатами наданої правової допомоги Клієнту відповідно до підписаних Сторонами Актів наданих послуг (п. 4.2 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому випадку до закінчення захисту прав та представлення інтересів Клієнта у розпочатих справах, якщо Сторони не домовляться письмово про інше (п. 3.1 Договору).
Адвокатом Сивилобовим М.М. було виставлено рахунок-фактуру №011 від 08.08.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Гера» на загальну суму 24 059, 16 грн, з яких: правова допомога адвоката у справі за позовом до ПП «Гера-Сервіс» зг. договору №11-а від 07.05.2025 - 18 000 грн, відшкодування витрат адвоката на сплату судового збору за позовом до ПП «Гера-Сервіс» зг. договору №11-а від 07.05.2025 - 6 059, 16 грн.
В підтвердження обставин надання правової допомоги до матеріалів справи надано акт №1-11а приймання-передавання послуг з правової допомоги від 13.10.2025 за Договором №11-а від 07.05.2025, адвокат Сиволобов М.М. надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» прийняло наступні послуги: підготовлено та 22.07.2025р. подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 - 14 000 грн, підготовлено та 09.09.2025р. подано до Господарського суду м. Києва відповідь на відзив/заперечення/пояснення ПП "Гера - Сервіс" на позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 - 4 000 грн, здійснено сплату судового збору за позовом до ПП "Гера-Сервіс" зг. договору № 11-а від 07.05.2025 - 22.07.2025р - 6 059, 16 грн.
Сторони підтвердили, що не мають претензій та зауважень одна до одної щодо наданих за цим Актом послуг. Послуги надавалися в період з 07.05.2025р. до 13.10.2025р. Сума оплати за цим Актом становить 24 059 грн 16 коп., з яких вартість наданих послуг (гонорар) адвоката складає 18 000, 00 грн, прямі понесені адвокатом судові витрати до відшкодування складають 6 059,16 грн.
12.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» сплатило на рахунок ФОП Сиволобов М.М. 24 059, 16 грн, в «призначенні платежі» зазначено - оплата, зг. рах. №011 від 08.08.2025 за юридичні послуги, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №1740.
Згідно з абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, колегія суддів у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до приписів норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначалось вище, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у статті 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22, згідно з яким Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 вказано, що одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи з системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 звернула увагу на те, що слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідачем (представником відповідача) до суду не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Так, як було зазначено вище, відповідно до п. 1.1 предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із представленням, захистом та відновленням будь-яких його прав та законних інтересів у господарських справах в судах всіх інстанцій, правовідносинах із третіми особами, як фізичними, так і юридичними, органами державної влади та місцевого самоврядування, з усіма правами, наданими законодавством України.
На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару (п. 4.1 Договору).
Гонорар сплачується за результатами наданої правової допомоги Клієнту відповідно до підписаних Сторонами Актів наданих послуг (п. 4.2 Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 року, але в будь-якому випадку до закінчення захисту прав та представлення інтересів Клієнта у розпочатих справах, якщо Сторони не домовляться письмово про інше (п. 3.1 Договору).
Адвокатом Сивилобовим М.М. було виставлено рахунок-фактуру №011 від 08.08.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Гера» на загальну суму 24 059, 16 грн, з яких: правова допомога адвоката у справі за позовом до ПП «Гера-Сервіс» зг. договору №11-а від 07.05.2025 - 18 000 грн, відшкодування витрат адвоката на сплату судового збору за позовом до ПП «Гера-Сервіс» зг. договору №11-а від 07.05.2025 - 6 059, 16 грн.
В підтвердження обставин надання правової допомоги до матеріалів справи надано акт №1-11а приймання-передавання послуг з правової допомоги від 13.10.2025 за Договором №11-а від 07.05.2025, адвокат Сиволобов М.М. надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» прийняло наступні послуги: підготовлено та 22.07.2025р. подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 - 14 000 грн, підготовлено та 09.09.2025р. подано до Господарського суду м. Києва відповідь на відзив/заперечення/пояснення ПП "Гера - Сервіс" на позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 - 4 000 грн, здійснено сплату судового збору за позовом до ПП "Гера-Сервіс" зг. договору № 11-а від 07.05.2025 - 22.07.2025р - 6 059, 16 грн.
Сторони підтвердили, що не мають претензій та зауважень одна до одної щодо наданих за цим Актом послуг. Послуги надавалися в період з 07.05.2025р. до 13.10.2025р. Сума оплати за цим Актом становить 24 059 грн 16 коп., з яких вартість наданих послуг (гонорар) адвоката складає 18 000, 00 грн, прямі понесені адвокатом судові витрати до відшкодування складають 6 059,16 грн.
12.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» сплатило на рахунок ФОП Сиволобов М.М. 24 059, 16 грн, в «призначенні платежі» зазначено - оплата, зг. рах. №011 від 08.08.2025 за юридичні послуги, без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №1740.
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи. Зокрема: суб'єктний склад; характер спірних правовідносин; правові дії та позиції сторін спору; висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п'ятої - сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних, та розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відтак, витрати в цій частині є недоведеними.
Колегія суддів у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний у справі акт №1-11а приймання-передавання послуг з правової допомоги від 13.10.2025 за Договором №11-а від 07.05.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а також відповідати складності справи.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу: при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом позивача надано послуги щодо підготовки та 22.07.2025 подання до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020, а також підготовки та 09.09.2025 подання відповіді на відзив/заперечення/пояснення ПП "Гера - Сервіс" на позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати за договором №А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020.
При цьому суд враховує, що ця справа не є складною та об'ємною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунки суми боргу та відповідних нарахувань не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою, адже подібні судові спори неодноразово переглядались Верховним Судом.
Отже, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, з огляду на об'єм виконаних робіт (подання позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення, пояснення на позовну заяву), проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Сиволобов М.М. послуг, зокрема, ціни позову, враховуючи, що справа визначена як малозначна, з огляду на те, що здійснювався розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, виходячи з критеріїв, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України та обставин справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 400 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 232, 233, 234, 235, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9133/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» (04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19, корп. 68; ЄДРПОУ 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (02125, місто Київ, вул. Старосільська, 1, оф. 22; ЄДРПОУ 19252187) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено та підписано 03.11.2025, з урахуванням перебування судді Блажівської О.Є. у відрядженні.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА