ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/10810/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" та фізичної особи ОСОБА_1 , - про стягнення 17 306,91 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" (далі - Підприємство), як роботодавця винної в ДТП особи, 17 306,91 грн невідшкодованої позивачу страховиком відповідача майнової шкоди в результаті вчинення такої ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2025 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10810/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізичну особу ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі - Компанія).
10 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства на виконання вищевказаної ухвали суду надійшли докази направлення копій позовної заяви з додатками третім особам.
12 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що належним відповідачем у даній справі, на його думку, має бути страховик винуватця ДТП, оскільки завдані збитки в розмірі 17 306,91 грн не перевищують страхових лімітів за полісом № АР/4844501. Позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження розміру завданих спірною ДТП збитків. Крім того, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до спірних вимог позивача.
17 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останнє вказало, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку розрахованого та виплаченого Компанією розміру страхового відшкодування. У свою чергу, нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), не передбачено повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності страховика, встановленого відповідним полісом, оскільки розмір такої шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також сумою франшизи. Компанія у своєму рішенні про виплату страхового відшкодування вказала, що при розрахунку страхової виплати нею було застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Відтак, на думку позивача, дії страховика відповідача щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 65 941,44 грн є правомірними та такими, що відповідають положенням Закону. Товариство також зазначило, що на момент звернення з цим позовом до суду строк позовної давності було продовжено на підставі пункту 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відтак, клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог Товариства є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
19 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 18 вересня 2025 року з доказами направлення відповіді на відзив третім особам.
22 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останнє навело свої аргументи на спростування доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.
Треті особи про розгляд справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду у визначений ухвалою від 3 вересня 2025 року строк не направили.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
9 лютого 2021 року о 17 годині 10 хвилин по проспекту Юрія Гагаріна (Леоніда Каденюка), у місті Києві сталась ДТП за участі автомобіля "Hyundai Sonata", державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу "Volvo XC90", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Volvo XC90", державний номерний знак НОМЕР_2 , розпочав перестроювання з крайньої лівої в праву смугу, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в справі № 755/3293/21 водія транспортного засобу Volvo XC90", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_3 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого автомобіля є фізична особа ОСОБА_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Пошкоджений транспортний засіб на час скоєння вказаної ДТП був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Класичне" від 1 грудня 2020 року № 011007-2111-1000328. Копія вказаного правочину міститься в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2021 року власник застрахованого позивачем транспортного засобу звернувся до останнього із заявою-повідомленням про настання страхової події № 35692 та із заявою на виплату страхового відшкодування.
Судом також встановлено, що на підставі акта огляду транспортного засобу від 11 лютого 2021 року, складеного за участі уповноваженого представника позивача, а також рахунку від 11 лютого 2021 року № 21/02/11-10, виставленого фізичною особою - підприємцем Вівчар Володимиром Миколайовичем, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт від 19 лютого 2021 року № 35692/21 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Відповідно до вказаного акта сума страхового відшкодування склала 82 941,35 грн.
З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 72 547,85 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання який здійснював відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу - ФОП Вівчар В.М., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 19 лютого 2021 року № 7095 на вказану суму (без ПДВ). Решта суми призначеного до виплати страхового відшкодування в розмірі 10 393,50 грн була зарахована позивачем в рахунок несплачених страхувальником страхових внесків за договором.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати (з урахуванням суми зарахованих зустрічних однорідних вимог у формі несплачених страхових внесків страхувальника).
Судом також встановлено, що на час скоєння вищевказаної ДТП транспортний засіб "Volvo XC90", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала винна в ДТП особа - ОСОБА_1 був застрахований Компанією на підставі полісу № АР/4844501 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АР/4844501 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у Компанії в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Товариства у межах ліміту відповідальності, визначеного вказаним полісом, що дорівнює 130 000,00 грн, сума франшизи - 0,00 грн.
У зв'язку з цим Товариство звернулося до Компанії із заявою від 27 травня 2021 року вих. № 561-юр на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 82 941,35 грн. З наявного в матеріалах справи листа Компанії від 8 жовтня 2024 року № 3094/13 вбачається, що останньою прийнято рішення про виплату на користь позивача страхового відшкодування, яке, за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склало 73 069,90 грн.
У своєму позові Товариство зазначило, що вищезазначеною страховою компанією сплачено позивачу страхове відшкодування лише в сумі 65 941,44 грн. Однак, будь-які докази перерахування страхового відшкодування позивачу у вищевказаному або іншому розмірі в матеріалах справи відсутні. Докази на підтвердження розрахунку цієї суми, а також відомості про значення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, у матеріалах справи також відсутні.
За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, у зв'язку з чим страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно із статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У свою чергу, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.
У той же час, у матеріалах даної справи відсутні докази відмови страховика винної у вчиненні ДТП особи у виплаті страхового відшкодування на суму 7 128,46 грн (73 069,90 грн (погоджена Компанією сума страхового відшкодування) - 65 941,44 грн (виплачена, за твердженням позивача, сума страхового відшкодування), як і будь-які докази на підтвердження відсутності у Компанії обов'язку здійснити позивачу виплату всієї спірної суми страхового відшкодування.
Страховик відповідача у даній справі, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не подав жодних заперечень проти призначеної до виплати позивачем суми страхового відшкодування власнику застрахованого транспортного засобу марки "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_5 .
У матеріалах справи відсутнє й рішення суду, що набрало законної сили, у якому встановлено факт відсутності у Компанії обов'язку сплатити страхове відшкодування у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки позивач у встановленому законом порядку не довів належними доказами розміру заявленої до стягнення з Підприємства суми і такі докази відсутні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до пред'явлених позивачем вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статей 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, за приписами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 3 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко