ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.10.2025Справа № 910/6659/25
За позовом Львівської міської ради
до Львівської обласної ради
про визнання незаконним та скасування рішення в частині
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Шевчук М.Д.
представники учасників справи:
від позивача: Шевченко М.І.
від відповідача: Юрчук О.В.
В судовому засіданні 16.10.2025, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась Львівська міська рада (далі - Львівська міськрада, позивач) до Львівської обласної ради (далі - Львівська облрада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Львівської облради № 602 від 27.08.2024 «Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону» в частині п. 40 додатку до рішення щодо приватизації поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові.
У обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Львівською міськрадою не було надано Львівській облраді згоди на розпорядження (продаж на аукціоні) поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові, а тому спірне рішення є незаконним та має бути скасованим у цій частині.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 було відмовлено у задоволенні заяви Львівської міської ради про забезпечення позову.
30.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій Львівська облрада проти заявлених вимог заперечила, вказала, що позивачем не доведено належними доказами, що Львівська міськрада є співвласником об'єкта будівлі поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові, у той час, як власником цього нерухомого майна, площею 781,8 кв.м. є Львіська облрада відповідно до свідоцтва про право власності. Тобто, саме відповідач має право здійснювати розпорядження таким нерухомим майном.
21.07.2025 від відповідача надійшли додаткові докази по справі, а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу від 04.07.2025, наказ Львівської облради № 107-п від 09.06.2025.
Так, в підготовчому засіданні 26.08.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 16.10.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважав, що позов задоволенню не підлягає з підстав, зазначених у відзиві та інших заявах по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.08.2024 Львівською облрадою було прийнято рішення № 602 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону", відповідно до якого затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону, відповідно до додатку до цього рішення. Зокрема, у вказаному додатку зазначено поліклініку інд. А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові (п. 40).
У подальшому, наказом Львівської облради були затверджені умови продажу об'єкта приватизації (протокол № 2 від 22.04.2025) засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта приватизації - будівлі поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові.
09.06.2025 наказом Львівської облради був затверджений протокол про результати електронного аукціону № SPE001-UA-20250508-79204 з продажу вказаної будівлі поліклініки (п. 1), яким за результатами проведеного аукціону наказано укласти з ТОВ «Хабітат Рітейл» договір купівлі-продажу будівлі поліклініки загальною площею 781,8 к.м. за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 59. Ціна продажу становить 65 300 001,00 грн. (п. 2).
04.07.2025 між Львівською облрадою (продавець) та ТОВ «Хабітат Рітейл» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна шляхом викупу, відповідно до якого продавець зобов'язується, зокрема, відповідно до рішення Львівської облради № 602 від 27.08.2024, передати у власність покупця будівлю поліклініки загальною площею 781,8 к.м. за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 59, а покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт продажу відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що рішення Львівської облради № 602 від 27.08.2024 порушує права позивача, як співвласника будівлі поліклініки загальною площею 781,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 59, яке, у свою чергу, згоди на приватизацію вказаного об'єкту нерухомого майна не надавав. Отже, рішення є незаконним та має бути скасованим в частині п. 40 додатку до рішення щодо приватизації поліклініки загальною площею 781,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 59.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування".
Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ст. 393 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статті 140-143 Конституції України закріплюють право територіальних громад села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення наведено і у статті 327 Цивільного кодексу України.
Відповідно статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно частини 1 статті 10 України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради.
Стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо. Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.
Водночас, відповідно до приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради.
Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до частин 4 і 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
За змістом статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відтак, обласні ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області, вправі набувати право власності на майно, зокрема, шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад. При цьому обласні ради виконують функцію власника такого майна.
Проте, у своєму позові Львівська міська рада зазначає, що позивач є співвласником майна - поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові, та не надавала своєї згоди на її приватизацію, про що відповідачем було винесене спірне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Судом встановлено, що рішенням Львівської облради № 101 від 25.10.2006 вирішено оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської облради згідно з додатком, зокрема, на поліклініку А-3, загальною площею 781,8 кв.м. на вул. Єфремова, 59 у м. Львові.
21.12.2007 Львівською облрадою було оформлене право власності на вказану поліклініку на вул. Єфремова, 59 у м. Львові, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.12.2007 (підставою зазначено рішення VIII сесії V-го демократичного скликання № 101 від 25.10.2006), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1724210 від 28.12.2007.
Отже, зі змісту наведених документів вбачається, що поліклініка на вул. Єфремова, 59 у м. Львові перебуває у власності Львівської облради, а тому доводи позивача, що Львівська міськрада є співвласником вказаного нерухомого майна є безпідставними.
Таким чином, вказані вище обставини спростовують доводи позивача про те, що Львівська облрада немала права приймати рішення «Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону» № 602 від 27.08.2024 в частині п. 40 додатку до цього рішення щодо продажу на аукціоні поліклініки А-3, загальною площею 781,8 кв.м. на вул. Єфремова, 59 у м. Львові.
Приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У даному випадку суд, оцінивши представлені сторонами докази в сукупності зі встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження своїх доводів щодо незаконності рішення Львівської облради № 602 від 27.08.2024 «Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації способом аукціону», в частині п. 40 додатку до рішення щодо приватизації поліклініки А-3 на вул. Єфремова, 59 у м. Львові, а тому підстав для його скасування немає.
Отже, у позові Львівської міської ради суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Котков