ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/10085/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія М.Б.С.", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-авіа Сервіс", про стягнення 75 344,40 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арагон" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія М.Б.С." (далі - Компанія) заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з травня 2020 року по січень 2024 року по квартирам №№ 5, 166 у будинку № 2, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Вітянська, - у розмірі 37 124,87 грн та 38 219,53 грн відповідно.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що воно отримало право грошової вимоги до відповідача за договором про надання послуг з факторингу від 2 червня 2025 року № 02/06.25, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал-авіа Сервіс" (далі - Підприємство).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
26 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/10085/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Підприємство, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 1 вересня 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/10085/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03058, місто Київ, вулиця Миколи Голего, будинок 5.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Компанії, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 1 вересня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Компанія у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подала.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
15 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства на виконання вищевказаної ухвали суду надійшли докази направлення копій позовної заяви з додатками третій особі.
1 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилася, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Третя особа про розгляд даної справи була повідомлена належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду у визначений ухвалою від 1 вересня 2025 року строк не направила.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Приймаючи до уваги те, що Компанія та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
2 червня 2025 року між Підприємством і Товариством було підписано договір про надання послуг з факторингу № 02/06.25, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось передати грошові кошти в сумі 703 985,69 грн в розпорядження Підприємства за плату, а Підприємство - відступити позивачу своє право грошової вимоги, що виникло на підставі частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) до боржників, визначених у додатку № 1 до договору, в сумі, що сукупно становить 1 607 284,48 грн та, зокрема, включає в себе заборгованість Компанії, як власника квартир №№ 5, 166 у будинку № 2, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Вітянська, по оплаті житлово-комунальних послуг за період з травня 2020 року по січень 2024 року в розмірі 37 124,87 грн та 38 219,53 грн відповідно.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 1.9. договору право грошової вимоги переходить до Товариства з моменту підписання цього правочину, після чого останнє стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом із правом грошової вимоги Товариству переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Товариство зобов'язане не пізніше 30-ти днів після набуття чинності цим договором сповістити боржників про відступлення прав вимоги (пункт 3.3.4. вказаного правочину).
За умовами пункту 3.4.3. договору Підприємство зобов'язане надати Товариству всю наявну інформацію щодо права вимоги до божників до 12 червня 2025 року.
Товариство сплачує Підприємству грошові кошти в розмірі 703 985,69 грн протягом 12-ти календарних місяців з дня отримання від останнього підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Підприємства. Сторони погодили, що оплата послуг фактора за надання фінансування Підприємства за цим правочином не стягується (пункти 2.2., 2.4. договору).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. вказаного правочину останній набирає чинності з 2 червня 2025 року та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного правочину Товариство 20 червня 2025 року направило Компанії повідомлення від 17 червня 2025 року вих. № 02-165/06.25 про заміну кредитора в зобов'язанні.
Як зазначило Товариство в позовній заяві, відповідач заборгованість по наданим житлово-комунальним послугам за період з травня 2020 року по січень 2024 року в загальному розмірі 75 344,40 грн не сплатив, у зв'язку з чим Товариство, як новий кредитор Компанії, звернулося до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом.
Відповідно до пунктів 2, 5, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - це юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частиною 1 статті 12 Закону чітко встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому, з 10 червня 2018 року Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 Закону: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Проте зі змісту позовної заяви та детального розрахунку заборгованості вбачається, що Товариство просить стягнути з відповідача заборгованість з утримання прибудинкових територій, надання яких з 10 червня 2018 року чинним законодавством взагалі не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Крім того, за приписами пункту 3-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм зазначеного Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів. У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.
У свою чергу, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України від 14 травня 2015 року "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до статтей 9 та 10 якого управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, включаючи визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
За умовами пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону в багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року або в тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Організатор конкурсу не може встановлювати інші умови чи положення проведення конкурсу, які суперечать такому порядку. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. У разі якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору. У такому разі управитель має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг. У разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та абзацу 1 цього пункту.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту укладення між Підприємством та Компанією договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до набрання чинності Закону.
У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що в будинку № 2, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Вітянська, створено об'єднання співвласників такого будинку, а також докази того, що співвласники вказаного будинку визначились з його управителем і таким управителем будинку у спірний період було саме Підприємство.
Так само матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження делегування органом місцевого самоврядування за результатами проведення конкурсу функцій управителя вказаного будинку Підприємству. Такі документи учасниками справи під час розгляду даної справи надано не було.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно з пунктами 5, 12 частини 3 статті 7 Закону споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд із цим, у силу приписів частини 1 статті 74 ГПК України саме на позивача в даній справі покладено тягар доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, факту надання відповідних послуг відповідачу та їх вартість.
Такий обов'язок випливає із змісту положень Закону, оскільки: споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (пункт 5 частини 1 статті 7).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач на підтвердження факту надання відповідних послуг відповідачу надав лише детальні розрахунки заборгованості Компанії за житлово-комунальні послуги станом на 2 червня 2025 року.
У цих розрахунках зазначено, що відповідачу нараховувалися за належними останньому об'єктами платежі за послуги: з опалення, у тому числі місць загального користування, холодного водопостачання та водовідведення побутового, за утримання прибудинкової території, вивозу твердих побутових відходів, електроенергію.
Однак, ні у вказаних розрахунках, ні в позовній заяві Товариства, не вказано, у якому обсязі надавалися спірні послуги та умови їх нарахування, зокрема: режим надання спірних житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості та тарифи.
При цьому, як вже зазначалося судом, надання житлово-комунальної послуги з утримання прибудинкової території чинним законодавством не передбачено взагалі.
У матеріалах справи також відсутні будь-які належні та допустимі докази виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату спірних житлово-комунальних послуг.
Докази на підтвердження факту споживання та обсягів такого споживання відповідачем спірних житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що лише сама наявність розрахунку заборгованості не може слугувати доказом наявності у Компанії перед позивачем заборгованості саме в заявленому розмірі та не підтверджує надання Підприємством відповідних житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують факт надання відповідних спірних послуг, а також їх обсягу й тарифів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв'язку з чим останні задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 3 листопада 2025 року у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці в період з 27 жовтня 2025 року по 31 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко