номер провадження справи 22/158/25
04.11.2025 Справа № 908/2510/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2510/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (вул. Залізнична, буд. 34, с. Білине, Балтський район, Одеська область, 66161)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096)
про розірвання договору та стягнення 163706,20 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
19.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», згідно якої просив:
1. Розірвати договір поставки № 161 від 03.04.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», у зв'язку з істотним порушенням даного договору зі сторони ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС».
2. Стягнути з відповідача на користь позивача 163706,20 грн.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем у повному обсязі оплаченого позивачем пального за умовами договору поставки № 161 від 03.04.2024.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 24.09.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2510/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву було про залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
01.09.2025 у встановлений судом строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.09.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2510/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала від 08.09.2025 була доставлена до електронних кабінетів сторін 08.09.2025 після 18 години, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала суду вручена сторонам 09.09.2025.
Заява з запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходила.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 09.10.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 04.11.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
03.04.2024 між Приватним акціонерним товариством “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 161, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар (пункт 1.1).
Згідно п. 1.2-1.4 договору, найменування товару: згідно видаткових накладних на товар; одиниця вимірювання: літр; кількість: згідно видаткових накладних на товар.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (п. 1.5).
У відповідності до п. 2.1 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Загальна сума договору: 189600,00 грн. з ПДВ (п. 3.2).
За умовами п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури на товар.
Згідно п. 4.5.1, після отримання оплати товару постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
За умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними. Умови постачання товару - самовивезення.
Згідно п. 6.3 договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Відповідно п. 10.2, договір укладений терміном на 2 роки.
Додатковою угодою № 1 від 24.05.2024 до цього договору сторони встановили, що сума договору збільшена на 1010400,00 грн. Викладено пункт 3.2 договору у новій редакції такого змісту: загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними та складає 1200000,00 грн. з ПДВ.
За умовами договору між сторонами було підписано видаткові накладні зі специфікаціями до них, в яких зазначено кількість та перелік скетч-карток на нафтопродукти по купюрах, а саме: № 0010/0001632 від 25.07.2024 на суму 195960,00 грн., № 0010/0001994 від 30.08.2024 на суму 146970,00 грн., № 0010/0002669 від 31.10.2024 на суму 155067,00 грн., № 0010/0003365 від 27.12.2024 на суму 26995,00 грн., всього на загальну суму 524992,00 грн.
Позивачем було перераховано відповідачу загальну суму у розмірі 524992,00 грн., згідно з платіжними інструкціями № 668 від 25.07.2024 на суму 195960,00 грн., № 758 від 29.08.2024 на суму 146970,00 грн., № 942 від 31.10.2024 на суму 155067,00 грн., № 1104 від 26.12.2024 на суму 26995,00 грн.
Як зазначив позивач у позовній заяві, починаючи з 28.12.2024 постачальник у порушення умов договору не здійснює на АЗС постачальника заправку автомобілів покупця по скретч-карткам.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії службових записок головного механіка та головного інженера від 10.01.2025, 17.01.2025, 24.01.2025, 31.01.2025, 07.02.2025, 14.02.2025, 21.02.2025, 28.02.2025, згідно яких на АЗС відповідача, розташованих у містах Балта та Подільськ Одеської області, дизпаливо та бензин А-95 відсутні, продаж палива та/або передача за скретч-картками не проводиться.
Згідно позовної заяви, залишок скретч-карток, за якими позивач не отримав товар, становить: 46 скретч-картки на бензин А-95 у кількості 460 літрів вартістю 24755,40 грн. з ПДВ, 95 скретч-картки на дизпаливо у кількості 2920 літрів вартістю 138950,80 грн. з ПДВ.
Позивачем надано складений ним акт звірки по не отоварених відповідачем талонах на бензин А-95 та на дизпаливо, із зазначенням номерів скретч-карток та за якими видатковими вони були передані. А саме: за накладними № 0010/0001632 від 25.07.2024, № 0010/0001994 від 30.08.2024 залишилися скретч-картки на дизпаливо у кількості 1280 літрів вартістю 62707,20 грн. (із розрахунку 48,99 грн. за 1 літр) та за накладною № 0010/0002669 від 31.10.2024 залишилися скретч-картки на дизпаливо у кількості 1640 літрів вартістю 76243,60 грн. (із розрахунку 46,49 грн. за 1 літр), а всього на загальну суму 138950,80 грн. За накладною № 0010/0003365 від 27.12.2024 залишилися скретч-картки на бензин А-95 у кількості 430 літрів вартістю 23215,70 грн. (із розрахунку 53,99 грн. за 1 літр) та за накладною № 0010/0002669 від 31.10.2024 залишилися скретч-картки на бензин А-95 у кількості 30 літрів вартістю 1559,70 грн. (із розрахунку 51,99 грн. за 1 літр), а всього на загальну суму 24755,40 грн.
Отже, відповідачем не було поставлено товар: дизельне пальне на загальну суму 138950,80 грн. та бензин А-95 на загальну суму 24755,40 грн., а всього на суму 163706,20 грн.
14.03.2025 та 20.03.2025 позивач надіслав відповідачу рекомендованими листами з описами вкладення вимоги від 14.03.2025 вих. № 24 та від 19.03.2025 вих. № 26, якими вимагав здійснення поставки пального чи повернення вартості непоставленого товару.
Вимоги були отримані відповідачем, що підтверджується трекінгом АТ «УКРПОШТА» та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповіді на вимоги в матеріалах справи відсутні.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами: з боку позивача була проведена оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка вже оплаченого товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем був оплачений замовлений товар у сумі 524992,00 грн., відповідачем був поставлений товар на загальну суму 361285,80 грн.
Отже, відповідачем не було поставлено товар на суму 163706,20 грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (дизельного пального та бензину) в обсязі, який був оплачений.
При цьому позивач позбавлений можливості отримати товар (заправити свої автомобілі) у зв'язку з тим, що автозаправочні станції та комплекси відповідача не працюють.
Позивач заявив вимогу про розірвання договору поставки № 161 від 03.04.2024, посилається на порушення відповідачем істотних умов договору, що полягають у нездійсненні відповідачем відпуску пального. Правовою підставою позову визначено ст. 651 ЦК України.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). (Постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19).
Згідно п. 10.3 договору № 163, цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
У матеріалах справи відсутнє повідомлення сторін щодо дострокового розірвання договору. Крім того, як встановлено судом, за цим договором мається заборгованість відповідача.
Відтак договір є діючим.
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Предметом договору поставки є постачання товару. Тобто, укладаючи оспорюваний договір позивач сподівався на отримання дизельного пального та бензину від відповідача, зокрема вчасно та за необхідності.
Востаннє позивач перерахував грошові кошти відповідачу (аванс) 26.12.2024, сподіваючись на отримання товару, однак відповідач товар не поставив, будь-яких доказів того, що товар може бути поставлений у найближчий час відсутні.
Звернення до відповідача для позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату.
Оскільки судом встановлені істотні порушення відповідачем договору, позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, позовна вимога про розірвання договору визнається судом обґрунтованою та судом задовольняється.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару у повному обсязі або повернення суми 163706,20 грн. не надав.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 163706,20 грн. заборгованості визнається судом обґрунтованою.
Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 6056,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір поставки № 161 від 03.04.2024, укладений між Приватним акціонерним товариством “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (код ЄДРПОУ 00955213) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Приватного акціонерного товариства “БАЛТСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО» (вул. Залізнична, буд. 34, с. Білине, Балтський район, Одеська область, 66161, код ЄДРПОУ 00955213) 163706 (сто шістдесят три тисячі сімсот шість) грн. 20 коп. заборгованості, 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 листопада 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко