вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1001/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
розглянувши матеріали за позовом
Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, м. Київ, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області,
до відповідача Приватного підприємства «Ельпласт-Полісся», с. Дубище Чуднівського району Житомирської області
про визнання недійсним пункту 3.1. Договору №39 від 04.07.2022, укладеного між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області та Приватним підприємством «Ельпласт-Полісся» в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 99 525 грн; визнання недійсним пункту 3.1. Договору №54 від 05.07.2022, укладеного між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області та Приватним підприємством «Ельпласт-Полісся» в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 537 021,67 грн; стягнення з Приватного підприємства «Ельпласт-Полісся» на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області грошові кошти у розмірі 883 248,81 грн, з яких: сума безпідставно сплаченого ПДВ (сума основного боргу) - 636 546,67 грн, інфляційні втрати - 192 342,80 грн і 3% річних у сумі 54 359,34 грн.
Представники сторін, що з'явились у судове засідання:
від прокуратури - Малик Ю.Л. прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
від позивача 1 (в режимі відеоконференції) - Дєєв О.В., представник в порядку самопредставництва
від позивача 1 (в режимі відеоконференції) - Шевцов С.О., представник в порядку самопредставництва
від позивача 2 - Данканич Н.М., представник в порядку самопредставництва
від відповідача (в режимі відеоконференції) - Лук'янчук С.М., адвокат, ордер серії ВК №1190713 від 24.09.2025
Заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації в Закарпатській області з позовом до відповідача Приватного підприємства «Ельпласт-Полісся» про визнання недійсним пункту 3.1. Договору №39 від 04.07.2022, укладеного між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області та Приватним підприємством «Ельпласт-Полісся» в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 99 525 грн; визнання недійсним пункту 3.1. Договору №54 від 05.07.2022, укладеного між Управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області та Приватним підприємством «Ельпласт-Полісся» в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 537 021,67 грн; стягнення з Приватного підприємства «Ельпласт-Полісся» на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Закарпатській області грошові кошти у розмірі 883 248,81 грн, з яких: сума безпідставно сплаченого ПДВ (сума основного боргу) - 636 546,67 грн, інфляційні втрати - 192 342,80 грн і 3% річних - 54 359,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.10.2025, яке відкладено на 04.11.2025 через неявку прокурора.
Представник відповідача 25.09.2025 подав заяву про передачу справи № 907/1001/25 на розгляд до Господарського суду Житомирської області.
В обгрунтування вказаної заяви відповідач вказує, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021), проаналізувавши положення статей 27, 29, 30 ГПК України, статті 181 ЦК України, зазначила, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 та постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
В підготовчому засіданні 04.11.2025 представник відповідача просив матеріали справи № 907/1001/25 передати на розгляд до Господарського суду Житомирської області на підставі ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України.
Представники прокуратури, позивача 1, від позивача 2 - вказали що вказане клопотання про передачу за підсудністю необгрунтоване та просили відмовити у його задоволенні.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними пунктів договорів підряду в частині включення до ціни договору суми ПДВ, як вказали сторони та прокурор, вказані договори на даний час виконано та їх дія закінчена.
Також предметом спору є стягнення суми безпідставно сплаченого ПДВ (сума основного боргу), інфляційних втрати і 3 % річних.
Інших позовних вимог прокурором не заявлено.
Таким чином спір не стосується виконання договору підряду.
Також, на думку суду спір у даній справі не стосується правовідносин будь-якого користування, володіння нерухомим майном чи стягнення заборгованості за користування нерухомим майном, або визнанням права на таке майно. Тому Вказаний спір не є спором щодо нерухомого майна.
Таким чином, на думку суду в підготовчому засіданні спростовано доводи прокурора викладені в позовній заяві (аркуш 25 -26 позовної заяви) щодо виключної підсудності вказаної справи, як справи у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна.
Розглянувши вказане клопотання, дослідивши матеріали позовної заяви та заслухавши представників прокуратури та сторін суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду Житомирської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Зміст зазначеного права передбачає, що суд може прийняти до свого розгляду лише ту справу (заяву, клопотання), розгляд якої віднесено до його територіальної юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Господарським процесуальним кодексом України встановлено правила територіальної юрисдикції (підсудності), які включають у себе норми щодо визначення загальної підсудності (стаття 27 ГПК), підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28 ГПК), альтернативної підсудності за вибором позивача (стаття 29 ГПК) та виключної підсудності (стаття 30 ГПК).
Відповідно до статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даних викладених в позовній заяві є адреса вул. Миру, 70П, с. Дубище, Чуднівський район, Житомирська область.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд погоджується із доводами відповідача, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів та визнання недійсним пункту договору підряду.
Суд доходить висновків, що даний спір безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору не є вимога про фактичне виконання зобов'язань за певним місцем виконання.
Спір стосується стягнення грошових коштів, а не фактичного виконання зобов'язань за договором.
В контексті викладеного, справу № 907/1001/25 слід передати на розгляд до Господарського суду Житомирської області (за місцезнаходженням відповідача).
Суд зазначає, що передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав заявника на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо юрисдикції.
Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 27, 29, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю задовольнити.
2. Матеріали справи № 907/1001/25 передати на розгляд до Господарського суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, Житомир, Житомирська область, 10002).
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.
4. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 04.11.2025.
Суддя Худенко А.А.