вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
29.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4426/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе), будинок 1; ідентифікаційний код 24432974)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 74 483,65 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", будучи зобов'язаним за договором від 30.06.2020 №8116733 своєчасно оплачувати надані Акціонерним товариством "Українська залізниця" послуги, допустило прострочення грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24. Сума вказаного грошового зобов'язання за договором сплачена відповідачем лише 18.03.2025, тобто після ухвалення зазначеного судового рішення та з порушенням строків виконання зобов'язання. У зв'язку з цим, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 9 909,00 грн 3% річних та 64 574,65 грн інфляційних втрат.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Договором та правилами перевезення вантажів не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг. Обов'язок з оплати спірних сум виник у відповідача 14.03.2025, тобто з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 у справі № 904/5635/24, та враховуючи сплату заборгованості в повному обсязі 18.03.2025 - відсутні періоди для нарахування 3% річних.
Відповідно до здійсненого відповідачем розрахунку сума інфляційних втрат складає 10 871,38 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
11.08.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 74 483,65 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 справу №904/4426/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
18.08.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
22.08.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №36568/25 від 22.08.2025).
Рішення судом ухвалюється із урахуванням перебування судді Іванової Т.В. у відрядженні в період з 15.10.2025 по 28.10.2025 включно.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із нарахуванням позивачем відповідачу боргу у вигляді 9 909,00 грн 3% річних та 64 574,65 грн інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24, його преюдиційне значення.
(2) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
1. Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської від 21.02.2025 по справі №904/5635/24.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24 (а.с. 71-81) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМітал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 693 432,12 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 31 326,72 грн та судовий збір у розмірі 10 871,38 грн.
Під час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі власник колії) укладено договір № ПР/М-17-2/1-651/НЮдч від13 листопада 2017 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка примикає до станції Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг, Новоблочна Придніпровської залізниці";
- додатковою угодою № 2 від 14.03.2019 у назві, преамбулі та далі по тексту Договору замінено слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "акціонерне товариство "Українська залізниця". Також пункт 14 Договору викладено в наступній редакції:
Власник колії сплачує залізниці плату:
- за подачу та забирання вагонів згідно Тарифного керівництва № 1 (Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги);
- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії згідно з діючими нормативно-правовими актами.
- додатковою угодою № 10 від 03.11.2022 пункт 19 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 17 листопада 2017 року до 31 травня 2023 року включно;
- додатковою угодою № 11 від 10.05.2023 пункт 19 Договору викладено в новій редакції, згідно з якою цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 17 листопада 2017 року до 31 травня 2024 року включно;
- додатковою угодою № 12 від 17.05.2024 пункт 19 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 17 листопада 2017 року до 31 травня 2025 року включно;
- повідомленням №8116733 від 30.06.2020 Акціонерне товариство Укрзалізниця (далі перевізник) засвідчило прийняття від Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг (далі замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору від 25.02.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом;
- у вересні 2024 за накладними №№33676792, 33676867, 33689456, 33689449, 33692252, 33691247, 33688219, 31786, 31790, 33624305, 33624347, 41986118, 41982513, 41982489, 41974122, 41974106, 33646795, 33646829, 33646811, 33646803, 31781, 31804, 31792, 31791, 12418, 12444, 12443, 12442, 12441, 12442, 37970340, 37970316, 12681, 12669, 002599, 12891, 12936, 12935, 12934, 12869, 12801, 12802, 12708, 12710, 12711, 37894532, 33583766, 33583782, 33615527, 37749959, 015805, 015806, 015809, 015810, 37768405, 12891, 41893140, 41898271, 41882341, 41878364, 41871211, 41871179, 41871195, 41871302, 41871328, 41871260, 41871286, 41908419, 41908310, 41890542, 41890492, 41890500, 41908179, 41908229, 41908351, 41908195, 41908252, 41906918, 41906918, 41908344, 41908260, 41908393, 41908336, 41935222, 41935230, 41935255, 41935263, 41935297, 41935313, 41935321, 41935339, 41935347, 41935354, 41935388, 41935404, 41935412, 41935420, 41935438, 41935446, 41935446, 41933896, 41933912, 41933789, 41933706, 41933821, 41933839, 41933755, 41933748, 41933813, 41933714, 41933888, 41933904, 41933862, 41933870, 41933854, 41933698, 41933938, 41939653, 41939638, 41939646, 41939620, 41930264, 41930116, 41940347, 41940263, 41940248, 41940206, 41840321, 41940164, 41940388, 41940404, 41940354, 41940172, 41940412, 41940198, 41940396, 41940305, 41940289, 41942244, 41942467, 41942459, 41942434, 41942442, 41942384, 41942418, 41942475, 41942426, 41942350, 41942202, 41942228, 41942368, 41942277, 41942285, 41942376, 41942269, 41942301, 41942327, 41942236, 41942392, 41936303, 41936287, 41936279, 41936311, 47165246, 41936261, 41936295, 41936329, 41869256, 41936352, 41869249, 41846775, 41935909, 41846783, 47270251, 47270244, 47273792, 41711961, 47154422, 41972654, 41885286, 42005538, 42009126, 42009290, 42005561, 42005579, 42005595, 42009258, 42005603, 42009217, 42005637, 42009175, 42009225, 31363, 42009084, 42005660, 42009282, 42005686, 42005686, 42005694, 42005710, 42005728, 42005744, 42005751, 42005769, 42005777, 42005793, 42005801, 41934191, 41948498, 41947557, 31619, 47201934, 47158415, 47119284, 47155320, 47155338, 47142765, 47119292, 47126099, 32011, 32111,42024612, 32486, 32485, 32487, 42024653, 32483, 42024711, 43135334, 32484, 96582095, 38222923, 96582094, 33716838, 33626482, 41943390, 41943457, 41928276, 41955907, 41955915, 41999277, 47289061, 42007427, 42006338, 42006668, 42038620, 42040386, 42059881, 42059352, 42061978, 42059907, 42059352, 31801, 33676792, 41974106, 41974122, 33676867, 47121900, 47125216, 41871328, 47256235, 47256797, 47256219, 13154, 13409, 13412, 13411, 47256078, 13153, 13152, 47256060, 47256128,47256094, 13410, 13151, 47256136, 33692252, 12443, 12934, 12441, 12935, 31792, 31791, 31781, 31786, 12936, 31804, 12891, 12418, 12442, 12444, 41440298, 47138300, 47273784, 47178983, 47173588, 31360, 41981358, 41999061, 41981374, 32462, 32011, 32111, 41951682, 41968850, 41968918, 41968959, 47105747, 47124698, 47105754, 47124706, 47105788, 47124730, 33673013, 41968942, 41933821, 41861907, 31720, 41936303, 96582083, 41869223 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" порожні власні вагони;
- на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, спірні вагони було затримано за наказами №205 від 17.09.2024, №206 від 17.09.2024, № 208 від 17.09.2024, №210 від 17.09.2024, №214 від 18.09.2024, №222 від 19.09.2024, №223 від 19.09.2024, № 224 від 20.09.2024, №225 від 20.09.2024, №226 від 20.09.2024 через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг-Головний з вини одержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг";
- за фактом затримки станціями Мудрьона, Кривий Ріг - Західний, Кривий Ріг - Сортувальний, Незалежна, Шмакове у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №2 від 17.09.2024, №2 від 23.09.2024, №3 від 17.09.2024, №3 від 23.09.2024, №65 від 17.09.2024, №72 від 20.09.2024, №3 від 17.09.2024, №3 від 21.09.2024, №46 від 18.09.2024, №44 від 18.09.2024, №51 від 19.09.2024, №53 від 22.09.2024, №53 від 19.09.2024, №48 від 20.09.2024, № 10 від 20.09.2024, №7 від 23.09.2024, №1 від 20.09.2024, №1 від 21.09.2024, №54 від 20.09.2024, №50 від 20.09.2024; акти загальної форми ГУ-23 № 20 від 17.09.2024, № 22 від 23.09.2024, №21 від 17.09.2024, №23 від 23.09.2024, №65 від 17.09.2024, №403 від 17.09.2024, №15196 від 18.09.2024, №15202 від 19.09.2024, №15203 від 19.09.2024, №940 від 20.09.2024, №№950 від 23.09.2024, № 2340 від 20.09.2024, № 2355 від 21.09.2024, № 15204 від 20.09.2024;
- після повідомлення залізницею вантажовласника про готовність подавання вагонів під навантаження, вагони своєчасно не забиралися одержувачем на під'їзну колію, про що було складено акти загальної форми ГУ-23 №6138 від 12.09.2024, №6161 від 12.09.2024, №6374 від 17.09.2024, №6375 від 17.09.2024, №6414 від 17.09.2024, №6453 від 18.09.2024, №6455 від 18.09.2024, №6457 від 19.09.2024, №6485 від 19.09.2024, №6500 від 20.09.2024, №6520 від 20.09.2024, №6537 від 20.09.2024, №6541 від 20.09.2024, №6553 від 21.09.2024, №6572 від 21.09.2024, №6612 від 21.09.2024, №6624 від 22.09.2024, №6634 від 22.09.2024, №6647 від 22.09.2024, №6653 від 23.09.2024, №6656 від 23.09.2024, 36667 від 23.09.2024, №6671 від 23.09.2024, №6676 від 23.09.2024;
- за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№25099227, 26099228, 26099229, 27099230, 27099231, 27099232, 27099233, 27099234, 27099235, 29099237, 29099238, 29099239, 29099240, 29099241, 29099243, 29099242, 30099244 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №№26099008, 29099015, 29099016 в загальній сумі 724758,84 грн. (з ПДВ).
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 693 432,12 грн - плати за користування вагонами та 31 326,72 грн - збору за зберігання) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
2. Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24, виконано відповідачем добровільно 18.03.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 18.03.2025 (а.с. 15), згідно якого відповідач сплатив борг у загальному розмірі 724 758,84 грн.
Позивач зазначає, зі змісту рішення по справі № 904/5635/24 слідує, що відповідач, не маючи належних підстав, поставив заперечення у відомостях ф. ГУ-46 №№25099227, 26099228, 26099229, 27099230, 27099231, 27099232, 27099233, 27099234, 27099235, 29099237, 29099238, 29099239, 29099240, 29099241, 29099243, 29099242, 30099244 та накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №№26099008, 29099015, 29099016, чим у свою чергу унеможливив списання залізницею належних їй коштів (724758,84 грн) у строк, визначений договором (не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами)).
Отже, з урахуванням викладеного позивач нарахував та просить стягнуті з відповідача 3% річних у сумі 9 909,00 грн (а.с. 10-12) та інфляційних втрат у сумі 64 574,65 грн (а.с. 8-10). Вказане і є причиною спору.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №904/2425/20, від 27.07.2021 у справі №910/6161/20, від 27.07.2021 у справі №910/4436/19, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24 (а.с. 71-81) Позов задоволено повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМітал Кривий Ріг" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 693 432,12 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 31 326,72 грн та судовий збір у розмірі 10 871,38 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 693 432,12 грн - плати за користування вагонами та 31 326,72 грн - збору за зберігання) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 по справі №904/5635/24, виконано відповідачем добровільно 18.03.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 18.03.2025 (а.с. 15), згідно якого відповідач сплатив борг у загальному розмірі 724 758,84 грн.
Враховуючи вказане, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9 909,00 грн (а.с. 10-12) та інфляційних втрат у сумі 64 574,65 грн (а.с. 8-10). Вказане і є причиною спору.
При цьому позивач, визначаючи початок періоду прострочення, виходив з того, що, оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, то відповідно до пункту 2.1.7 договору через два робочі дні після складення цих документів і пред'явлення на підпис, грошове зобов'язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення; закінчується період прострочення напередодні дня сплати коштів за рішенням суду, тобто 18.03.2025.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% відсотків річних (а.с. 8-12), господарський суд не погоджується з визначеним позивачем початком періоду прострочення, з огляду на таке.
Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8116733 від 30.06.2020 (а.с. 48-69) передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пункт 2.1.4. договору).
Згідно з умовами пункту 2.1.7 зазначеного договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Проте договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) (далі Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Так, пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (пункт 2.5. Правил).
Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Згідно з пунктом 5.1. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Обставини, встановлені судом у справі №904/5635/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами в сумі 693 432,12 грн, з урахуванням ПДВ, включеної до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№25099227, 26099228, 26099229, 27099230, 27099231, 27099232, 27099233, 27099234, 27099235, 29099237, 29099238, 29099239, 29099240, 29099241, 29099243, 29099242, 30099244, а також збору за зберігання вантажів на загальну суму 31 326,72 грн, з урахуванням ПДВ, за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№26099008, 29099015, 29099016.Тому стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2025 у справі №904/5635/24, яке набрало законної сили 14.03.2025.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Враховуючи вказане вище, судом встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 15.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/5635/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати), тобто 2 дні.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 64 574,65 грн (за періоди з жовтня 2024 року по березень 2025 року є безпідставними, оскільки в дані періоди прострочення відповідача було відсутнє.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у період з 15.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/5635/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати) слід зазначити таке.
Як вказано вище, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, суд приходить до висновку, що інфляційні втрати за період з 15.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/5635/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати), у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало всього 2 дні.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 64 574,65 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Як було зазначено вище, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9 909,00 грн (за періоди з 27.09.2025 по 17.03.2025, з 30.09.2025 по 17.03.2025, з 01.10.2025 по 17.03.2025 та з 02.10.2025 по 17.03.2025).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.10-12), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, але періоди прострочення визначений не вірно, оскільки судом встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 15.03.2025 до 17.03.2025, отже і 3% річних підлягають нарахуванню саме в цей період.
З огляду на вказане розрахунок 3% річних, зроблений позивачем (а.с.10-12), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що в період з 15.03.2025 по 17.03.2025 3% річних підлягають нарахуванню на загальну суму 724 758,84 грн та за цей період складають 178,71 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 178,71 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 178,71 грн 3% річних.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 74 483,65 грн задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі (Орджонікідзе), будинок 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 178,71 грн (сто сімдесят вісім гривень сімдесят одна копійка) 3% річних та 6,96 грн (шість гривень дев'яносто шість копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 03.11.2025
Суддя Т.В. Іванова