вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
29.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4434/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47; ідентифікаційний код 00190905)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 145 358,67 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", будучи зобов'язаним за договором від 30.06.2020 №45-00190905/2020-0001 своєчасно оплачувати надані Акціонерним товариством "Українська залізниця" послуги, допустило прострочення грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025. Сума вказаного грошового зобов'язання за договором сплачена відповідачем лише 18.03.2025, тобто після ухвалення зазначених судових рішень та з порушенням строків виконання зобов'язання. У зв'язку із цим, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 28 228,48 грн 3% річних та 117 130,19 грн інфляційних втрат.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує проти позову, вказуючи, що зобов'язання з оплати послуг перевізника виконувалось шляхом попередньої оплати на спеціальний рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця", тому прострочення виконання грошового зобов'язання відсутнє. Відповідач вважає, що позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток і відомостей із строком фактичної оплати. Договором та Правилами розрахунків за перевезення вантажів не визначено строк оплати у випадку спору щодо наданих послуг, тому обов'язок сплатити виник лише після ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, яке набрало законної сили 10.03.2025 та було добровільно виконане 18.03.2025. За твердженням відповідача, прострочення могло існувати лише протягом 7 днів (з 11.03.2025 по 17.03.2025). За цей час 3% річних становлять 388,65 грн, а інфляційні втрати не підлягають нарахуванню, оскільки період прострочення був менший за місяць. Таким чином, відповідач просить відмовити у стягненні інфляційних втрат повністю та у стягненні 3% річних у частині 27 839,83 грн.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
11.08.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 145 358,67 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 справу №904/4434/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
18.08.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
01.09.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №37787/25 від 01.09.2025).
Рішення ухвалюється із урахуванням перебування судді Іванової Т.В. у відрядженні в період з 15.10.2025 по 28.10.2025 включно.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку із нарахуванням позивачем відповідачу боргу у вигляді 28 228,48 грн 3% річних та 117 130,19 грн інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020, що підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, його преюдиційне значення.
(2) Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського
суду від 10.03.2025 у справі №904/1643/24, її преюдиційне значення.
(3) Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
1. Факт ухвалення та зміст рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24 (а.с. 98-110) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 646 557,00 грн, збір за зберігання вантажів в розмірі 28 961,88 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 132,78 грн.
Під час ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24 були встановлені, зокрема, такі обставини:
- між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - власник колії, відповідач) укладено договір №ПР/М-20240/НЮдч від20.03.2020 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця";
- у жовтні 2023 за накладними №№61941, 61932, 61937, 61936, 61934, 61931, 61929, 61925, 61924, 61938, 61939, 61933, 46190, 62499, 46276, 61927, 61940, 46706537, 46720934, 46724894, 46724969, 46724936, 33443037, 33443045, 40016552, 46729125, 46753174, 46759254, 46775326, 46833562, 46726006, 46727624, 46720959, 46724894, 46640199, 46640165, 46640181, 46673935, 46640173, 46729125, 46710190, 46722013, 44820322, 46706503, 46706503, 46689071, 46689378, 46689337, 46689410, 46689220, 46689204, 46691622, 46691663, 46691671, 46689063, 46689147, 46689154, 46689162, 46689170, 46689188, 46706438, 46692067, 46706537, 46692026, 46706578, 46706370, 46691697, 46691739, 46691713, 46691721, 46691747, 46691754, 46691952, 46691978, 46707683, 46707659, 46707600, 46707527, 46707592, 46706610, 46707626, 46706719, 46706743, 46707444, 46707402, 46707451, 46707469, 46707501, 46711065, 46710927, 46711081, 46710943, 46711388, 46710935, 46707691, 46707717, 46707840, 46707774, 46710885, 46710893, 46710901, 46710919, 46620431, 46639720, 46639738, 46639761, 46619441, 46639779, 46649257, 46620506, 46645107, 46619425, 46639753, 46617528, 46640090, 46620514, 46620860, 46649273, 46671665, 46664173, 46664181, 46649315, 46671848, 46649331, 46649349, 46649661, 46659488, 46649372, 46649679, 46664157, 46662441, 46675799, 46675815, 46673570, 46675898, 46677324, 46673158, 46673166, 46673257, 46673265, 46673372, 46673323, 46673398, 46673562, 46673547, 46691051, 46689329, 46691044, 46691036, 47046271, 46677357, 46688297, 46688313, 46688321, 46688362, 46688396, 46689121, 46689139, 46576864, 46572053, 46623500, 46615019, 46607487, 42868760, 46625778, 46584082, 46605366, 46614996, 46619391, 46584066, 46623518, 46615001, 42868778, 46622486, 46615910, 47144787, 46625802, 46634788, 46626081, 46625810, 46626016, 46626024, 46626040, 46626032, 46626057, 46626065, 46596136, 46596144, 46583647, 46588000, 46605853, 46635686, 46635694, 46635702, 46635710, 46635728, 46635736, 42833400, 46644811, 46644795, 46644787, 46644779, 46644803, 46644381, 46644399, 46644407, 46644415, 46644514, 46644530, 46644589, 46644746, 46644753, 46644761, 46688198, 46686788, 46688164, 46703211, 45233, 45234, 45371, 45368, 45369, 45370, 45239, 45228, 45210, 45227, 45209, 45230, 45232, 45231, 45235, 45236, 45241, 45240, 45212, 45242, 45214, 45211, 45238, 45226, 45213, 45229, 45225, 60201, 60202, 45237, 45208, 61868, 61923, 61862, 61867, 61865, 61864, 61858, 61928, 61855, 61856, 61861, 61871, 61869, 61866, 61870, 61875, 61863, 61874, 61854, 61872, 46651261, 46436713, 46681144, 46371571, 46536249, 46510335, 46510350, 46545703, 46580619, 46583175, 46651519, 46651204, 46651683, 46651311, 46651774, 46801494, 46801486, 46801536, 46801478, 46725644, 46801551, 46801544, 46801437, 46758249, 46783809, 46801452, 46801445, 46801460, 46801577, 46801635, 46801569, 46801585, 46828406, 46801593, 46801627, 40006306, 46523304, 46523296, 46523320 на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" були прийняті до перевезення порожні власні вагони;
- на шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, дані вагони було затримано за наказами від 15.10.2023 № 69, від 16.10.2023 № 70, від 17.10.2023 №№ 71, 72, 73 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ Інгулецький ГЗК;
- за фактом затримки станціями Кривий Ріг - Сортувальний, Кривий Ріг - Головний у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 15.10.2023 № 3, від 18.10.2023 №№ 3, 32, від 16.10.2023 № 32, від 17.10.2023 №№ 33, 31, 4, 5, від 20.10.2023 №№ 4, 5; акти загальної форми ГУ-23 від 15.10.2023 № 93, від 16.10.2023 № 10028, від 17.10.2023 №№ 10029, 94,95;
- за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 18109101, 19109104, 21109105, 21109106, 21109107, 21109108, 22109109, 22109110, 23109111, 23109112р. 241091ІЗр, 24109114, 24109115, 25109116, 25109117, 27109118, 28109119, 30109121, 14119125 у розмірі 646 557,00 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 19109047, 21109049, 20109048, 21109050, 21109051, 23109052,27109053 у розмірі 28 961,88 грн. в загальній сумі 675 518,88 грн. (з ПДВ), які у добровільному порядку відповідачем не сплачені, що і стало причиною виникнення спору.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 646 557,00 грн - плати за користування вагонами та 28 961,88 грн - збору за зберігання вантажу) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
2. Факт ухвалення та зміст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі №904/1643/24, її преюдиційне значення.
Постановою апеляційного господарського суду від 10.03.2025 у справі №904/1643/24 (а.с. 111-123) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 року у справі №904/1643/24 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 року у справі №904/1643/24 залишено без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднесено на Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Апеляційний суд дійшов висновку, що затримка вагонів на станції призначення "Інгулець" та на підходах до неї відбулась із вини відповідача, який своєчасно не забирав вагони на власну під'їзну колію, що підтверджується актами форми ГУ-23 та іншими доказами. Апеляційна інстанція також погодилась із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати зазначених сум у зв'язку із запровадженням комендантської години.
Вказана постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 року у справі №904/1643/24 набрала законної сили з моменту її прийняття, в касаційному порядку не оскаржувалася.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені постановою у справі №904/1643/24, мають преюдиційне значення для інших спорів між тими ж сторонами. Зокрема, факт існування та розміру основної заборгованості, нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, а також наявність вини відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання не підлягають повторному доказуванню в цій справі.
3. Правомірність розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Як зазначає позивач, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025, виконано відповідачем добровільно 18.03.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 18.03.2025 (а.с. 24), згідно якого відповідач сплатив борг у загальному розмірі 675 518,88 грн.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток та відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, то відповідно до пункту 2.1.7 договору, через два робочі дні після складення вказаних документів і пред'явлення на підпис, грошове зобов'язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення; закінчується період прострочення напередодні дня сплати коштів за рішенням суду, тобто 17.03.2025.
Отже, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 117 130,19 грн (а.с. 10-15), а також 3% річних у сумі 28 228,48 грн (а.с. 16-21). Вказане і є причиною спору.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №904/2425/20, від 27.07.2021 у справі №910/6161/20, від 27.07.2021 у справі №910/4436/19, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 та ін.).
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24 (а.с. 98-110) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 646 557,00 грн, збір за зберігання вантажів в розмірі 28 961,88 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 132,78 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти (наявність і правомірність нарахувань, вина відповідача у затримці, обов'язок сплатити 646 557,00 грн - плати за користування вагонами та 28 961,88 грн - збору за зберігання вантажу) мають преюдиційне значення для цієї справи та не підлягають повторному доказуванню.
Як зазначає позивач, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, яке набрало законної сили 10.03.2025 було добровільно виконане 18.03.2025, що підтверджується Витягом з реєстру документів зі спеціальним режимом використання за 18.03.2025 (а.с. 24) на суму 675 518,88 грн, яка складається з плати за користування вагонами у розмірі 646 557,00 грн та збору за зберігання вантажів у розмірі 28 961,88 грн.
Враховуючи вказане, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 117 130,19 грн (а.с. 10-15), а також 3% річних у сумі 28 228,48 грн (а.с. 16-21).
При цьому позивач, визначаючи початок періоду прострочення, виходив з того, що, оскільки відповідач не визнав суми, що були нараховані на підставі відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, відмовився їх сплачувати, про що зазначив у зауваженнях до них, то відповідно до пункту 2.1.7 договору через два робочі дні після складення цих документів і пред'явлення на підпис, грошове зобов'язання відповідача є простроченим, і з цього дня починається облік часу прострочення; закінчується період прострочення напередодні дня сплати коштів за рішенням суду, тобто 17.03.2025.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% відсотків річних (а.с. 10-21), господарський суд не погоджується з визначеним позивачем початком періоду прострочення, з огляду на таке.
Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 (а.с. 77-96) передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пункт 2.1.4. договору).
Згідно з умовами пункту 2.1.7 зазначеного договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Проте договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) (далі Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Так, пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (пункт 2.5. Правил).
Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Згідно з пунктом 5.1. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Обставини, встановлені судом у справі №904/1643/24, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами в сумі 646 557,00 грн, з урахуванням ПДВ, включеної до Відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 18109101, 19109104, 21109105, 21109106, 21109107, 21109108, 22109109, 22109110, 23109111, 23109112р. 241091ІЗр, 24109114, 24109115, 25109116, 25109117, 27109118, 28109119, 30109121, 14119125 а також збору за зберігання вантажів на загальну суму 28 961,88 грн, з урахуванням ПДВ, за накопичувальними картками форми ФДУ-92 19109047, 21109049, 20109048, 21109050, 21109051, 23109052, 27109053. Тому стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2024 у справі №904/1643/24, яке набрало законної сили 10.03.2025.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Враховуючи вказане вище, судом встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 11.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/1643/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати), тобто 7 днів.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 117 130,19 грн (за період з листопада 2023 року по березень 2025) є безпідставними, оскільки в дані періоди прострочення відповідача було відсутнє.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у період з 11.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/1643/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати) слід зазначити таке.
Як вказано вище, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, суд приходить до висновку, що інфляційні втрати за період з 11.03.2025 (наступний день після набрання рішенням суду у справі №904/1643/24 законної сили) до 17.03.2025 (день, що передує дню оплати), у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало всього 7 днів.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 117 130,19 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Як було зазначено вище, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 28 228,48 грн (за періоди з 20.10.2023 по 17.03.2025, з 23.10.2023 по 17.03.2025, з 24.10.2023 по 17.03.2025, з 25.10.2023 по 17.03.2025, з 26.10.2023 по 17.03.2025, з 27.10.2023 по 17.03.2025, з 31.10.2023 по 17.03.2025, з 01.11.2023 по 17.03.2025 та з 16.11.2023 по 17.03.2025).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.16-13), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, але періоди прострочення визначений не вірно, оскільки судом встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 11.03.2025 по 17.03.2025, отже і 3% річних підлягають нарахуванню саме в цей період.
Отже, розрахунок 3% річних, зроблений позивачем (а.с.16-21), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що в період з 11.03.2025 по 17.03.2025 3% річних підлягають нарахуванню на загальну суму 675 518,88 грн та складають за цей період 388,65 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 388,65 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 388,65 грн.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 145 358,67 грн задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 388,65 грн (триста вісімдесят вісім гривень шістдесят п'ять копійок) 3% річних та 7,87 грн (сім гривень вісімдесят сім копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 03.11.2025
Суддя Т.В. Іванова