вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.11.2025м. ДніпроСправа № 904/1693/25
За позовом Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", м. Дніпро
про стягнення 101 533,01грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", м. Дніпро
до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія", м. Дніпро
про визнання договору недійсним та стягнення 83 300,00грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Сіцькова О.В., самопредставництво
Від відповідача: Плугатирьов В.В., адвокат, ордер серії АХ №1262008 від 22.05.2025
Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" заборгованості у розмірі 101 533,01грн, з яких:
- заборгованість за договором № 5/20-27/3 від 27.01.2020 у розмірі 71 325,87грн,
- 3% річних у розмірі 5 967,87грн,
- інфляційні втрати у розмірі 24 239,27грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання №5/20-27/3 від 27 січня 2020 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 справу №904/1693/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
21 квітня 2025 року від позивача до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Направлена судом на адресу відповідача ухвала суду від 22.04.2025 повернута підприємством зв'язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 59-62).
Водночас, 25.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" зареєструвало електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №11321780 від 28.05.2025.
30 травня 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" про визнання недійсним договору зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020, який укладено ТОВ "Арджен Пласт" та КП "Південукргеологія".
В обґрунтування заявлених за зустрічним позовом вимог ТОВ "Арджен Пласт" зазначає, що:
- договір зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020 було підписано з боку КП "Південукргеологія" з метою приховання іншого правочину, а саме договору оренди приміщень за адресою м. Дніпро, Запорізьке шосе, 3 км (31А), де було розміщено виробничі потужності ТОВ "Арджен Пласт";
- під час підписання вказаного договору, представником КП "Південукргеологія" було повідомлено про неможливість укладання договору оренди, оскільки це досить тривала процедура;
- після підписання договору товариству було надано у розпорядження частину приміщення та дозволено розмістити в ньому виробничі потужності та здійснювати виробництво товарів;
- у спірному періоді ТОВ "Арджен Пласт" мав доступ до виробництва та користувався приміщенням, як орендованим для виробництва товарів;
- майно на зберігання не передавалось.
ТОВ "Арджен Пласт" посилається на приписи статей 203, 215, 235, 936 Цивільного кодексу України.
Державне підприємство "Українська геологічна компанія" заперечує проти задоволення вимог за зустрічним позов та зазначає, що у даному спорі є неналежним відповідачем, оскільки не був стороною спірного договору. Крім того, під час укладення договору дотримано письмова форма договору, договір виконувався сторонами та є реальним.
Ухвалою суду від 03.06.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, позивачу за зустрічним позовом надано строк для усунення недоліків.
03 та 05 червня 2025 року від позивача за зустрічним позовом на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшли заяви та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" про визнання договору недійсним; постановлено перейти до розгляду справи №904/1693/25 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.06.2025.
Ухвалою суду від 27.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження по справі №904/1693/25 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі на 19.08.2025.
19 серпня 2025 року від позивача за первісним позовом до господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника у відпустці.
19 серпня 2025 року від відповідача за первісним позовом до господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована тим, що ТОВ "Арджен Пласт" має намір врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, у зв'язку з чим просить надати час для підготовки та направлення на адресу позивача проекту мирової угоди.
З 19.08.2025 підготовче засідання відкладено на 15.09.2025.
З 15.09.2025 оголошено перерву до 06.10.2025.
Сторони у підготовче засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
30.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просить:
- визнати недійсним договір зберігання майна №5/20-27/3 від 27.01.2020, який було підписано між ТОВ "Арджен Пласт" та КП "Південукргеологія", правонаступником якого є Відокремлений підрозділ "Дніпровська геологічна експедиція ДП "Українська геологічна компанія";
- стягнути з Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" 83 300,00грн.
Також, ТОВ "Арджен Пласт" просить провести судове засідання без участі уповноваженого представника.
Ухвалою Господарського суду від 06.10.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" про зміну предмета позову, яка надійшла до суду 30.09.2025 (вх. №42778/25); закрито підготовче провадження у справі №904/1693/25; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 03.11.2025.
Ухвала суду від 06.10.2025 направлена позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Згідно довідок про доставку електронного листа позивач та відповідач отримали ухвалу суду 08.10.2025 о 18:50 (а.с.175-176).
Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 03.11.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
27 січня 2020 року між Казенним підприємством "Південукргеологія", правонаступником якого є Державне комерційне підприємство "Південукргеологія" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено договір зберігання №5/20-27/3 (а.с. 4-5).
В порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується за рахунок власних сил надати послуги відповідального зберігання майна поклажодавця, перелік якого викладається в акті приймання- передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до умов договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, згідно акту приймання-передачі (п. 1.1 договору).
Поклажодавець зобов'язується оплатити послуги зберігача в обсязі та у строки, що передбачені п. п. 4.2, 4.3 договору (п.1.2 договору).
Зберігач здійснює зберігання майна за наступною адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 31 А, площею 140кв.м. (1.3 договору).
Майно передається за актом приймання - передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.4 договору).
На виконання цього пункту договору сторони підписали Акт приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.06.2020, згідно якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання майно - гранула ПВТ вторинна у кількості 2000кг на загальну суму 44000,00грн.
В пункті 4.1 договору визначено, що за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 4 900,00грн в місяць (разом з ПДВ).
Окремо поклажодавець сплачує зберігачеві витрати понесені ним за зберігання речі, а саме - відшкодовує вартість електричної енергії відповідно до показників лічильника (п. 4.2 договору).
Оплата здійснюється не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування передбачених у п. 4.1, 4.2 сум коштів на поточний рахунок зберігача або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством (п. 4.3 договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.1 договору).
Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання (п. 5.2 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 в частині розрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
30 жовтня 2021 року між Державним комерційним підприємством "Південукргеологія" (первісний зберігач), Відокремленим підрозділом "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (новий зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено додаткову угоду №2 до договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (а.с. 6-7).
Відповідно до Наказу Державної служби геології та надр України від 30.07.2021 №561 частина нерухомого майна, балансоутримувачем якого було ДП "Південукргеологія" (правонаступник КП "Південукргеологія"), передано на баланс ДП "Українська геологічна компанія".
Сторони домовились про заміну у договорі зберігання сторони "зберігача" з ДП "Південукргеологія" на ВП "Дніпровська геологічна експедиція" ДП "УГК", а саме передати новому зберігачеві всі права та обов'язки за договором зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (п. 1 додаткової угоди).
Після підписання цієї додаткової угоди новий зберігач стає стороною договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 і є повним правонаступником первісного зберігача (п. 2 додаткової угоди).
Первісний зберігач зобов'язаний у 5 (п'яти) денний термін передати новому зберігачеві оригінал договору зберігання (п. 3 додаткової угоди).
27 листопада 2023 року між Відокремленим підрозділом "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (новий зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (поклажодавець, відповідач) укладено додаткову угоду №3 до договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 (а.с. 8).
Сторони домовились припинити дію договору зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 з 30.11.2023 (п. 1 додаткової угоди).
Невиконані зобов'язання поклажодавця по оплаті послуг, станом на дату розірвання договору, становлять 88 956 (вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 91коп. (п. 2 додаткової угоди).
На виконання умов договору Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" передбачені договором послуги, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг):
№ОУ-0000019 від 29.04.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 26 613,22грн;
№ОУ-0000028 від 31.05.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 4 761,25грн;
№ОУ-0000053 від 31.07.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 13 901,04грн;
№ОУ-0000052 від 31.07.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;
№ОУ-0000054 від 31.08.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;
№ОУ-0000083 від 30.09.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;
№ОУ-0000089 від 31.10.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;
№ОУ-0000112 від 30.11.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн;
№ОУ-0000114 від 31.12.2022, відшкодування витрат по електроенергії на суму 9 111,31грн;
№ОУ-0000113 від 31.12.2022, послуга зі зберігання майна на суму 4 900,00грн (а.с. 11-20).
Акти надання послуг підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них. Сторони претензій одна до одної не мають.
В обумовлений договором строк відповідач оплату наданих послуг не здійснив.
Сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022, згідно якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" становить 81 113,24грн (а.с. 9).
Також, сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 09.11.2023: заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" становить 88 956,91грн (а.с. 10).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020 у сумі 71 325,87грн відповідачем не сплачена.
Державне підприємство "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" заборгованість за договором № 5/20-27/3 від 27.01.2020 у розмірі 71 325,87грн, 3% річних у розмірі 5 967,87грн, інфляційні втрати у розмірі 24 239,27грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт", заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, просить визнати договір зберігання № 5/20-27/3 від 27.01.2020 недійсним, таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства та стягнути з ДП "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція ДП "Українська геологічна компанія" грошові кошти в сумі 83300,00грн, сплачені на виконання умов удаваного договору. ТОВ "Арджен Пласт" кваліфікує недійсність правочину за статтею 235 ЦК України
Наведене і є причиною виникнення спору.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 202 та ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/5704/21.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як передбачено ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2023 у справі №918/86/22, від 25.04.2023 у справі № 915/857/20.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести:
факт укладання правочину, що на його думку є удаваним;
спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин;
настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 742/1913/15, від 21.08.2019 у справі №303/292/17, від 30.03.2020 у справі № 524/3188/17 та підтримані у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №346/2238/15.
Тлумачення змісту статті 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний "маскувати" волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас, невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов'язаних між собою прав і обов'язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину (див. постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22 та інші).
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц.
Таким чином, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.
Відповідно до вимог статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (частини перша-третя статті 931. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно з частинами першою, третьою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст.948 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За статтею 937 ЦК України Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Визначення правової природи спірного договору та його відповідності вимогам чинного законодавства є необхідним для вирішення заявлених вимог.
За умовами договору зберігання поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання майно, перелік якого зазначено в Акті приймання-передачі, за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 31 А, площею 140 кв.м.
За зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 4900,00грн. Окремо поклажодавцець сплачує вартість електричної енергії відповідно до показників лічильника (п.4.2. договору).
Обставина передачі майна на зберігання за договором зберігання підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.06.2020.
Отже, із тексту оспорюваного договору вбачається, що основною метою цього договору є надання послуги відповідального зберігання майна та отримання плати за надані послуги.
Проаналізувавши умови спірного договору, суд дійшов висновку, що основною ознакою є зберігання майна, яке передається поклажодавцем зберігачу на зберігання.
ТОВ "Арджен Пласт", обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом посилається на те, що фактично отримав в оренду нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 31А, площею 140 кв.м.; за вказаною в договорі адресою здійснював виробничу діяльність, майно на відповідальне зберігання не передавалось.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ "Арджен Пласт" надає:
- акти здачі прийняття робіт (наданих послуг):
№ОУ-0000028 від 31.05.2022 на суму 4761,65грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.77;
№ОУ-0000084 від 30.09.2022 на суму 8141,04грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.78;
№ОУ-0000122 від 30.11.2022 на суму 9812,63грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.79;
№ОУ-0000114 від 31.12.2022 на суму 9111,31грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.80;
№ОУ-0000053 від 31.07.2022 на суму 13901,04грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.81;
№ОУ-0000055 від 31.08.2022 на суму 13517,14грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.82;
№ОУ-0000090 від 31.10.2022 на суму 12085,2грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.83;
№ОУ-0000019 від 29.04.2022 на суму 26613,22грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.84;
№ОУ-0000017 від 31.01.2022 на суму 4813,55грн (відшкодування витрат по електроенергії), а.с.85;
- видаткові накладні:
№237 від 01.06.2022 на суму 5 292,00грн на придбання у ПП "Ропак" скретч-плівки пакувальної (а.с.86);
№320 від 19.07.2022 на суму 3767,04грн на придбання у ПП "Ропак" стрічки поліпропіленової (а.с.87);
№313 від 18.07.2022 на суму 8406,00грн на придбання у ПП "Ропак" гофорокартону двошарового (а.с.88);
-товарно-транспортні накладні: №237 від 01.06.2022; №320 від 19.07.2022; №313 від 18.07.2022(а.с.89-91);
- платіжні інструкції (а.с.157- 164):
№ 578 від 19.04.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000021 від 31.03.2023 за оренду,
№ 592 від 17.05.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000031 від 30.04.2023, зберігання майна;
№ 620 від 28.06.2023 на суму 9800,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000043 від 31.05.2023, зберігання майна;
№ 630 від 18.07.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 00000357 від 30.06.2023, зберігання майна;
№ 652 від 28.08.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000070 від 31.07.2023, зберігання майна;
№ 663 від 12.09.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000084 від 31.08.2023, зберігання майна;
№ 667 від 14.09.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000084 від 31.08.2023, зберігання майна;
№ 682 від 16.10.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000104 від 29.09.2023, зберігання майна;
№ 701 від 21.11.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000108 від 31.10.2023, зберігання майна;
№ 718 від 19.12.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000120 від 30.11.2023, зберігання майна;
№ 533 від 06.02.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000014 від 31.12.2021, зберігання майна;
№ 535 від 09.02.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000003 від 31.01.2023, зберігання майна;
№ 557 від 13.03.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000015 від 28.02.2023, зберігання майна;
№ 561 від 20.03.2023 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок № СФ 0000003 від 31.01.2022, зберігання майна;
№ 319 від 23.11.2021 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок №01/11-2 від 01.11.2021, збереження майна в жовтні 2021р.;
№ 334 від 20.12.2021 на суму 4900,00грн, призначення платежу: рахунок №СФ-0000009 від 30.11.2021, зберігання майна.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Доказів проведення виробничої діяльності за місцем фактичного зберігання товару ТОВ "Арджен Пласт" не надав. Видаткові та товарно-транспортні накладні №237 від 01.06.2022; №320 від 19.07.2022; №313 від 18.07.2022 можуть свідчити лише про поставку Приватним підприємством "Ропак" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" зазначеного в цих накладних товару.
Акт приймання передачі нежитлового приміщення в оренду між позивачем та відповідачем не складався ані під час укладення спірного договору, ані після його припинення відповідно до умов додаткової угоди №3 від 27.11.2023. Водночас передання ТОВ "Арджен Пласт" майна на зберігання підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.06.2020, який міститься в матеріалах справи.
Надані ТОВ ТОВ "Арджен Пласт" акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) та платіжні інструкції, в яких зазначено про оплату вартості наданих послуг за зберігання майна свідчать про укладення сторонами саме договору зберігання та виконання його умов.
Таким чином, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що замість договору відповідального зберігання фактично укладено договір оренди нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, вимога ТОВ "Арджен Пласт" про визнання недійсним договору зберігання та застосування наслідків його недійсності задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" за первісним позовом про стягнення 101 533,01грн.
За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України (що був чинний на дату виникнення спірних відносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами по справі договір зберігання №5/20-27/3 від 27.01.2020, є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до частини першої ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ст. 946 ЦК України).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
В силу частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).
За умовами пункту 4.3 договору оплата здійснюється не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування передбачених у п. 4.1, 4.2 сум коштів на поточний рахунок зберігача або в інший спосіб не заборонений чинним законодавством.
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 статті 254 ЦК України).
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК України) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК України, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг:
за актом №ОУ-0000019 від 29.04.2022, не пізніше 05 травня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.05.2022;
за актом №ОУ-0000028 від 31.05.2022, не пізніше 05 червня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.06.2022;
за актами №ОУ-0000053, №ОУ-0000052 від 31.07.2022, не пізніше 05 серпня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.08.2022;
за актом №ОУ-0000054 від 31.08.2022, не пізніше 05 вересня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.09.2022;
за актом №ОУ-0000083 від 30.09.2022, не пізніше 05 жовтня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.10.2022;
за актом №ОУ-0000089 від 31.10.2022, не пізніше 05 листопада 2022 року, прострочка виконання настає з 06.11.2022;
за актом №ОУ-0000112 від 30.11.2022, не пізніше 05 грудня 2022 року, прострочка виконання настає з 06.12.2022;
за актом №ОУ-0000114, №ОУ-0000113 від 31.12.2022, не пізніше 05 січня 2023 року, прострочка виконання настає з 06.01.2023.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 71 325,87грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 325,87грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5967,87грн за період з 06.05.2022 до 31.03.2025 та інфляційні втрати за період з травня 2022 року до лютого 2025 року у розмірі 24 239,27грн (по кожному акту окремо) (а.с. 21-30).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання та те, що у 2024 році 366 днів.
Так, на суму боргу 14 151,87грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.05.2022 до 31.03.2025 (1061дн) у розмірі 1232,96грн;
на суму боргу 4761,65грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.06.2022 до 31.03.2025 (1030дн) у розмірі 402,72грн;
на суму боргу 13901,04грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.08.2022 до 31.03.2025 (969дн) у розмірі 1 105,99грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.08.2022 до 31.03.2025 (969дн) у розмірі 389,85грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.09.2022 до 31.03.2025 (938дн) у розмірі 377,37грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.10.2022 до 31.03.2025 (908дн) у розмірі 365,28грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.11.2022 до 31.03.2025 (877дн) у розмірі 352,80грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.12.2022 до 31.03.2025 (847дн) у розмірі 340,72грн;
на суму боргу 4 900,00грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.01.2023 до 31.03.2025 (816дн) у розмірі 328,23грн;
на суму боргу 9 111,31грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 06.01.2023 до 31.03.2025 (816дн) у розмірі 610,33грн.
Вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом частково у розмірі 5 506,25грн, в решті заявлених вимог про стягнення пені (461,62грн) слід відмовити.
Суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає, зокрема:
на суму боргу 4 761,65грн * 133,4% (сукупний індекс інфляції за червень 2022 року - лютий 2025 року) = 6 352,04грн - 4 761,65грн = 1 590,39грн;
на суму боргу 13 901,04грн * 128,5% (сукупний індекс інфляції за серпень 2022 року - лютий 2025 року) = 17 862,84грн - 13 901,04грн = 3 961,80грн;
на суму боргу 4 900,00грн * 128,5% (сукупний індекс інфляції за серпень 2022 року - лютий 2025 року) = 6 296,50грн - 4 900,00грн = 1 396,50грн;
на суму боргу 4 900,00грн * 127,1% (сукупний індекс інфляції за вересень 2022 року - лютий 2025 року) = 6 227,90грн - 4 900,00грн = 1 327,90грн;
на суму боргу 4 900,00грн * 121,7% (сукупний індекс інфляції за листопад 2022 року - лютий 2025 року) = 5 963,30грн - 4 900,00грн = 1 063,30грн;
на суму боргу 4 900,00грн * 120,0% (сукупний індекс інфляції за січень 2023 року - лютий 2025 року) = 5 880,00грн - 4 900,00грн = 980,00грн;
на суму боргу 9 111,31грн * 120,0% (сукупний індекс інфляції за січень 2023 року - лютий 2025 року) = 10 933,57грн - 9 111,31грн = 1 822,26грн.
В іншій частині розрахунок втрат від інфляції є арифметично вірним.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 19 622,31грн (12 142,15грн + 7 480,16грн), в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (4 616,96грн) слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 71 325,87грн, 3% річних у розмірі 5 506,25грн та втрати від інфляції у розмірі 19 622,31грн, а всього 96 454,43грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2117 від 07.04.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 45, 48).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 876,54грн (96 454,43грн * 3 028,00грн/ 101 533,01грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" до Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" про визнання договору недійсним та стягнення 83 300,00грн. - залишити без задоволення.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд позовних вимог за зустрічним позовом покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт".
Позовні вимоги Державного підприємства "Українська геологічна компанія" в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська геологічна експедиція Державного підприємства "Українська геологічна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" про стягнення 101 533,01грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арджен Пласт" (ідентифікаційний код 41306800; просп. Героїв, буд. 30-А, м. Дніпро, 49106) на користь Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (ідентифікаційний код 38078094; провулок Геофізиків, буд. 10, м. Київ, 02088) в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська геологічна експедиція" Державного підприємства "Українська геологічна компанія" (ідентифікаційний код: 44383830; вул. Чернишевського, буд. 11, м. Дніпро, 49000) основний борг у розмірі 71 325,87грн (сімдесят одна тисяча триста двадцять п'ять гривень 87коп.), 3% річних у розмірі 5 506,25грн (п'ять тисяч п'ятсот шість гривень 25коп.), втрати від інфляції у розмірі 19 622,31грн (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні 31коп.) та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 876,54грн (дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 54коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 04.11.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва