25.09.2025 м. Дніпро Справа № 908/2380/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 у справі № 908/2380/24 (суддя Азізбекян Т.А.), повний текст рішення складено 28.11.2024
за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Запорізька міська рада, м. Запоріжжя
до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк», м. Запоріжжя
про стягнення 3 978 221,39 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
05.09.2024 до Господарського суду Запорізької області звернулась Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» про стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у сумі 3 978 221,39 грн.
Позов мотивований тим, що відповідач користується земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 2310100000:04:042:0009), на якій розташований об'єкт нерухомості, що на праві власності належить ОК «ЖБК «Сосновий парк», без державної реєстрації договору оренди цієї земельної ділянки. Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 24.11.2021 № 53/34, товариство зобов'язане укласти та зареєструвати оренду, але цього не було зроблено, у зв'язку з чим, Запорізька міська рада розрахувала недоотримані доходи від фактичного користування земельною ділянкою без оформлення права оренди за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 на загальну суму 3 978 221,39 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 позов задоволено.
Стягнуто з ОК «ЖБК «Сосновий парк» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 у сумі 3 978 221,39 грн.
Стягнуто з ОК «ЖБК «Сосновий парк» на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у сумі 47 738,66 грн та судові витрати за подання до суду заяви про забезпечення позову у сумі 1211,20 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОК «ЖБК «Сосновий парк» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2380/24 від 24.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради (далі - прокурор або позивач), заявлені до ОК «ЖБК «Сосновий парк» у справі № 908/2380/24 - залишити без задоволення; судовий збір розподілити в порядку ст. 129 ГПК України.
На думку апелянта, рішення господарського суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, ухваленого без належного повідомлення відповідача, з порушенням принципів справедливого судочинства, правової визначеності.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції допустив помилку при визначенні розміру безпідставно набутого доходу, безпідставно погодившись з розрахунком позивача, який -базувався на застосуванні завищеної ставки - 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
При цьому фактичне цільове призначення землі - « 02.02 - для колективного житлового будівництва» передбачає іншу ставку, а саме 0,03%, відповідно до рішення Запорізької міської ради № 27 (з урахуванням уточнення скаржником № 26) від 28.11.2018. Суд не перевірив відповідність застосованої ставки до фактичного цільового призначення землі, що призвело до завищеного розміру стягнення;
- суд першої інстанції не врахував усталені правові позиції Верховного Суду, згідно з якими: розмір орендної плати прямо залежить від нормативної грошової оцінки та ставки, встановленої місцевою радою; при визначенні компенсації за користування земельною ділянкою необхідно застосовувати саме затверджені місцевими органами ставки; зміна нормативної оцінки є підставою для перегляду розміру плати, навіть за відсутності укладеного договору.
Апелянт зауважує на тому, що Кооператив фактично користується земельною ділянкою, однак договір оренди з міською радою не укладено та не зареєстровано. Це створює правову невизначеність та унеможливлює кваліфікацію правовідносин як орендних, що виключає можливість застосування орендних ставок при обчисленні компенсації;
- суд безпідставно не врахував податкову пільгу, передбачену Законом України № 3050, яка звільняє від сплати земельного податку в період перебування території в зоні активних бойових дій. Запорізький район, до складу якого входить м. Запоріжжя, був включений до відповідного переліку наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022. Вказане звільнення поширювалося на період з 12.03.2022 по 31.12.2022. Суд помилково не визнав цей факт юридично значущим, хоча згідно з законодавством він не потребує доказування, оскільки підтверджений нормативним актом органу виконавчої влади;
- суд не забезпечив передбачуваність правозастосування та порушив принцип верховенства права, гарантований статтями 8 та 55 Конституції України. Апелянт обґрунтовано очікував, що на період перебування в зоні бойових дій не буде зобов'язаний сплачувати податок, однак суд ці очікування проігнорував.
- суд першої інстанції безпідставно віддав перевагу доказам позивача, не врахувавши поданих відповідачем доказів (зокрема, копій КАТОТТГ, наказів Мінреінтеграції тощо), що є порушенням вимог ст. 79 ГПК України. Суд мав оцінювати вірогідність доказів, а не вимагати їх абсолютного підтвердження.
У зв'язку з зазначеним, апелянт просить суд: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Запорізької обласної прокуратури вказує на обгрунтоване зазначення в позовній заяві про те, що розрахунок недоотриманих коштів за безпідставне користування земельною ділянкою здійснено на підставі рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26, де для категорії земель «інші земельні ділянки м. Запоріжжя» встановлено орендну ставку 3%.
Відповідач необґрунтовано вважає, що слід застосовувати пільгову ставку 0,03%, яка передбачена виключно для земель з цільовим призначенням під присадибне, індивідуальне та гаражне будівництво (підрозділи 02.01, 02.05, 02.06 тощо), тоді як спірна ділянка має код 02.02 - «для колективного житлового будівництва», тому на неї така пільга не поширюється. Крім того, на ділянці розташовані нежитлові будівлі (їдальні, адмінкорпуси, спальні корпуси тощо), що підтверджує відсутність підстав для застосування зниженої ставки.
Таким чином, прокуратура вважає правомірним застосування ставки 3%, яка відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню місцевої ради. Доводи відповідача про помилковість розрахунку позовних вимог прокуратура вважає безпідставними та спростованими наявними у справі доказами.
Також прокуратура наголошує на тому, що повідомлення учасників про розгляд справи здійснювалося належним чином, тому просить суд відхилити апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Сосновий парк» та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 у справі № 908/2380/24.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, площею 7,9607 га, належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (а. с. 22 т 1).
Державна реєстрація цієї земельної ділянки була проведена 07.08.2008, відповідно до даних Державного земельного кадастру, отже, вона є сформованою та належить до об'єктів цивільних прав згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України.
20.05.2008 між Запорізькою міською радою та ВАТ «Запоріжкокс» укладено договір оренди землі № 040826101260, за яким в оренду строком на 10 років передавалась вказана земельна ділянка за адресою: вул. Центральна (нині - вул. Відома), 20а у м. Запоріжжі.
05.08.2021 ВАТ «Запоріжкокс» відчужило розташоване на вказаній земельній ділянці нерухоме майно - спальні корпуси літ. А, Б, В, Г; адміністративний корпус літ. Е-3; їдальню літ. Ж, Ж1, Ж2 на користь ТОВ «Лайтхаус Україна» (реєстраційний № 1843360223101), що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим за № 1187.
01.10.2021 ТОВ «Лайтхаус Україна» передало зазначене нерухоме майно як пайовий внесок до ОК «ЖБК «Сосновий парк», що підтверджується протоколом загальних зборів кооперативу № 2 та актом приймання-передачі майнового внеску (паю) від тієї ж дати. У складі внеску також передано інше майно, зокрема: огорожу, замощення, багаторічні насадження, комунікації, трансформатор тощо - усе розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а.
На підставі цих дій, 07.10.2021 право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОК «ЖБК «Сосновий парк» (а. с. 23 т 1).
24.11.2021 рішенням Запорізької міської ради № 53/34 кооперативу надано у користування земельну ділянку площею 7,9607 га (кадастровий № 2310100000:04:042:0009) і зобов'язано укласти договір оренди, проте відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, такий договір донині не зареєстровано.
За інформацією ГУ ДПС у Запорізькій області, ОК «ЖБК «Сосновий парк» з 01.10.2021 не нараховував плату за землю (земельний податок чи орендну плату), окрім разової сплати 66 218 грн 30.11.2021.
Згідно з витягом від 04.08.2023 № НВ-2300055512023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77 871 567,40 грн. На підставі цієї оцінки Запорізька міська рада провела розрахунок недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди.
Сума недоотриманих коштів за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 становить 3 978 221,39 грн, у тому числі:
- за 2022 рік - 2 031 432,19 грн;
- за 10 місяців 2023 року - 1 946 789,20 грн.
Попри неодноразові звернення прокуратури (листи від 09.11.2023, 06.03.2024, 02.05.2024), Запорізька міська рада повідомила про відсутність намірів вживати заходів судово-претензійного характеру щодо стягнення плати за землю. Хоча згодом все ж надала відповідні розрахунки (листи від 18.04.2024 та 16.07.2024), проте позову до суду не подала.
Моніторинг офіційного вебпорталу «Судова влада України» підтвердив, що у провадженні судів відсутні справи за позовом Запорізької міської ради до ОК «ЖБК «Сосновий парк» про стягнення безпідставно набутого доходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має право на представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо відповідний орган публічної влади не здійснює належного захисту.
Зважаючи на бездіяльність Запорізької міської ради щодо захисту інтересів територіальної громади, Дніпровська окружна прокуратура м. Запоріжжя повідомила Запорізьку міську раду листом від 30.08.2024 № 53-98-6962ВИХ-24 про намір звернутися до суду з відповідним позовом.
У зв'язку з цим прокурор звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради з позовом до ОК «ЖБК «Сосновий парк» про стягнення доходу, отриманого від безпідставного користування земельною ділянкою, у сумі 3 978 221,39 грн за період з 01.01.2022 по 31.10.2023.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від факту державної реєстрації земельної ділянки за громадою.
Частина 1 ст. 122 ЗК України передбачає, що сільські, селищні, міські ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у власність або користування для всіх потреб. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду таких земель здійснюється на підставі рішення відповідного органу.
Згідно зі ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Стаття 126 ЗК України уточнює, що таке право підлягає оформленню відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Набуття права власності на об'єкт нерухомого майна не створює автоматичного права на земельну ділянку, на якій цей об'єкт розміщено. Право оренди виникає виключно з моменту укладення договору та його державної реєстрації.
Таким чином, з моменту державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а, у ОК «ЖБК «Сосновий парк» виник обов'язок оформлення права користування відповідною земельною ділянкою.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у період з моменту державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно і до теперішнього часу ОК «ЖБК «Сосновий парк» фактично користувався земельною ділянкою без належних правовстановлюючих документів.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України нерухомим майном є, зокрема, земельні ділянки та об'єкти, розміщені на них, переміщення яких без їх знецінення чи зміни призначення є неможливим.
Таким чином, використання об'єкта нерухомості передбачає необхідність користування земельною ділянкою, на якій він розміщений. Наявність такого фактичного користування не надає права на безоплатне використання земельної ділянки, що підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Водночас, ст. 79 ЗК України визначає земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами та певним місцем розташування, щодо якої визначені права.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Такі ділянки можуть бути об'єктами цивільних прав лише після формування та внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.
Судова практика підтверджує вказану правову позицію. Так, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19 вказано, що земельна ділянка набуває статусу сформованої саме після присвоєння їй кадастрового номера та внесення до кадастру.
Таким чином, сформована земельна ділянка є об'єктом цивільних прав, що підлягає оформленню прав користування, в тому числі шляхом укладення та реєстрації договору оренди, а її фактичне використання без відповідних правовстановлюючих документів, хоч і не є самовільним захопленням, не звільняє користувача від обов'язку сплачувати плату за землю.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дослідив обставини, встановлені судом першої інстанції, які полягають у такому.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Відома, 20а, дійсно належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Водночас на цій ділянці розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності ОК «ЖБК «Сосновий парк», який фактично користувався вказаною землею у період з 01.01.2022 по 31.10.2023 без належного оформлення речових чи зобов'язальних прав на неї (договору оренди).
Суд першої інстанції встановив, що згідно зі ст. 206 ЗК України, використання землі є платним, а Податковий кодекс України (п.п. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14) передбачає, що плата за землю - це обов'язковий платіж, який справляється у формі земельного податку або орендної плати. Після набуття власності на об'єкти нерухомого майна, що розміщені на зазначеній земельній ділянці, ОК «ЖБК «Сосновий парк» став фактичним користувачем цієї земельної ділянки.
На підставі ст. 120, 125 ЗК України та ст. 1212- 1214 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача виник обов'язок сплати коштів за користування земельною ділянкою, а відсутність оформлених договірних відносин чи іншої правової підстави свідчить про безпідставне збереження грошових коштів, які мали б бути сплачені як орендна плата.
У своїх висновках суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою власник об'єкта нерухомого майна є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт, а тому підлягає застосуванню принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна, що на ній розміщене (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18). До моменту оформлення права користування землею, відповідач зберіг у себе кошти, які мав би сплачувати як орендну плату.
Суд першої інстанції також правильно визнав спірні правовідносини сторін такими, що підлягають регулюванню нормами кондикційних зобов'язань, передбачених главою 83 ЦК України, підтвердивши, що в даному випадку має місце збереження майна (коштів) без достатньої правової підстави.
Несплата орендної плати відповідачем позбавила бюджет міста надходжень, які могли бути використані для задоволення потреб громади, що вказує на наявні порушення інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.
У зв'язку з невжиттям Запорізькою міською радою заходів щодо самостійного захисту порушених інтересів, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради у даній справі.
Разом з тим, колегія суддів ЦАГС не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру безпідставно збережених коштів, стягнутих з ОК «ЖБК «Сосновий парк» у розмірі 3 978 221,39 грн, а також щодо правомірності застосованої методики їх обрахунку.
Так, судом першої інстанції не враховано правової природи земельної ділянки, її цільового призначення (земля житлової та громадської забудови), характеру фактичного користування спірною земельною ділянкою (для обслуговування збудованих житлових будинків), а також встановленої органом місцевого самоврядування ставки орендної плати залежно від такого призначення (спеціальний понижений розмір орендної плати 0,03%).
Так, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 24.11.2021 № 53/34 (а. с. 37 т 1 зворот) земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:042:0009) площею 7,9607 га передана ОК «ЖБК «Сосновий парк» в оренду строком на 19 років зі зміною цільового призначення земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови, для колективного житлового будівництва) по вул. Відомій, 20а для розташування житлового комплексу малоповерхової житлової забудови, що має істотне значення для визначення ставки орендної плати.
Згідно з Додатком до рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», п. 7, 8 встановлено, що річний розмір орендної плати для земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, у тому числі наданих для будівництва та обслуговування житлових будинків для колективних об'єднань громадян… складає 0,03% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 51 т 1).
Згідно з наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:042:0009, площею 7,9607 га, її цільове призначення визначено як 02.02 - для колективного житлового будівництва (а. с. 56 т 1).
Цей вид цільового призначення належить до категорії земель житлової та громадської забудови та, відповідно до п. 7, 8 Додатку до рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26, охоплює земельні ділянки, зайняті житловим фондом, на яку поширюється пільговий розмір орендної плати - 0,03% від нормативної грошової оцінки, встановлений цим рішенням.
Суд першої інстанції, визнавши факт фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, не врахував її цільове призначення та встановлену для такого виду земель пільгову ставку орендної плати та, всупереч чинним рішенням органу місцевого самоврядування, застосував інші розрахункові показники, що призвело до необґрунтованого завищення суми стягнення. Таким чином, розрахунок позивача не відповідає чинним локальним нормативним актам Запорізької міської ради, які мають обов'язкову силу при визначенні обсягу грошових зобов'язань користувачів земельної ділянки комунальної власності.
Аргументи позивача про застосування ставки 3% ґрунтуються на загальному положенні про платність землекористування, однак, не враховують диференціацію ставок орендної плати відповідно до цільового призначення земельної ділянки, закріплену у чинному рішенні Запорізької міської ради, що підлягає безумовному застосуванню органами місцевого самоврядування при визначенні фінансових зобов'язань користувачів комунального майна.
Посилання позивача на листи Департаменту управління активами та Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради не є належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону щодо правового режиму земельної ділянки, оскільки не мають нормативного характеру та не можуть змінювати чи тлумачити положення рішення міської ради від 28.11.2018 № 26.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при розрахунку недоотриманих доходів місцевого бюджету мала застосовуватись ставка 0,03%, що прямо передбачено чинним рішенням органу місцевого самоврядування, а неврахування цього призвело до завищення розміру заявлених до стягнення сум та задоволення позову у неправильно визначеному розмірі.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, відносини з фактичного користування земельною ділянкою до моменту оформлення прав на неї є кондикційними, однак при їх кваліфікації має враховуватися реальний розмір збереженої вигоди, а не абстрактна можливість користування.
Отже, апеляційна інстанція вважає обґрунтованими заперечення апелянта щодо неправильного визначення розміру безпідставно збережених коштів, оскільки суд першої інстанції безпідставно прийняв до стягнення завищену суму, яка не відповідає вимогам чинного нормативного регулювання.
Визначаючи фактичний розмір коштів, безпідставно збережених відповідачем за період користування земельною ділянкою без належної правової підстави, колегія суддів виходить із такого розрахунку:
- за 2022 рік (з 01.01.2022 по 31.12.2022) - 20?314,32 грн (від нормативної грошової оцінки 67?714?406,43 грн за ставкою 0,03%);
- за 2023 рік (з 01.01.2023 по 31.10.2023) - 19?467,89 грн (від нормативної грошової оцінки 77?871?567,40 грн за ставкою 0,03%).
Загальна сума, що підлягає стягненню за період з 01.01.2022 по 31.10.2023, становить 39?782,21 грн.
Зазначений розрахунок здійснено на підставі чинних рішень Запорізької міської ради щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.
У зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, та стягнення з ОК «ЖБК «Сосновий парк» суми 39?782,21 грн як доходу, безпідставно збереженого у вигляді еквіваленту орендної плати за користування земельною ділянкою.
При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо його звільнення від сплати за землю у період з березня по грудень 2022 року на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України № 3050-IX від 11.04.2023, оскільки у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 плата за землю (включаючи орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності) тимчасово не нараховується та не сплачується за земельні ділянки, розташовані на територіях, де ведуться або велися активні бойові дії, та які перебувають у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди) юридичних осіб чи ФОП.
Така пільга застосовується виключно до платників, які мають належним чином оформлені речові або зобов'язальні права на відповідні земельні ділянки, зокрема на умовах оренди.
Судом було встановлено, що апелянт не має зареєстрованого договору оренди на спірну земельну ділянку, а отже, не є орендарем у розумінні статей 5, 21 Закону України «Про оренду землі» та не має статусу платника орендної плати в розумінні податкового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі № 908/1196/24 висловив чітку правову позицію, відповідно до якої особи, що фактично користуються земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (зокрема, без договору оренди), не підпадають під дію податкових норм, які регулюють звільнення від сплати плати за землю. Таке користування розцінюється як безпідставне, а обов'язок сплати за нього ґрунтується не на податковому законодавстві, а на положеннях цивільного права (глава 83 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі № 908/1196/24 виснував, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив факт безпідставного користування земельною ділянкою, однак необґрунтовано визначив розмір стягнення, не врахувавши пільгову ставку орендної плати.
Судове рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення та нового розподілу судових витрат
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд перевірив наявність можливих порушень процесуального права та правильність застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування або зміни рішення.
Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 275, а також ст. 277 ГПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції у цій справі є часткова недоведенність окремих обставин та неправильне застосування норм матеріального права щодо оцінки розміру стягнення.
З огляду на фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника в апеляційній скарзі є частково обґрунтовані і підтверджені в ході апеляційного перегляду. Тому рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 у справі № 908/2380/24 підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення та нового розподілу судових витрат.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених або відхилених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2024 у справі № 908/2380/24 - змінити.
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» (69096, м. Запоріжжя, вул. Відома, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 44588827) на користь Запорізької міської ради (69105, Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) 39 782,21 грн (Тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 21 копійку) доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» (69096, м. Запоріжжя, вул. Відома, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 44588827) на користь Запорізької обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, код ЄДРПОУ 02909973) 477,39 грн (Чотириста сімдесят сім гривень 39 копійок) судового збору за подання позовної заяви.
В іншій частині судовий збір за подання позовної заяви покласти на Запорізьку обласну прокуратуру.
Стягнути з Запорізької обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, код ЄДРПОУ 02909973) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк» (69096, м. Запоріжжя, вул. Відома, буд. 20-А, код ЄДРПОУ 44588827) 88614,88 грн (Вісім тисяч сто шістдесят шість гривень 98 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
В іншій частині судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сосновий парк».
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов