02.10.2025 м. Дніпро Справа № 904/546/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі № 904/546/25 (суддя Панна С.П.), повний текст ухвали складено 04.04.2025
за позовом Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс», м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 996 207,18 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
10.02.2025 Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - ДУ «Генеральна дирекція ДКВС України» або позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» (далі - ТОВ «Ісполін Плюс» або відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми штрафних санкцій у розмірі 996 207,18 грн та суми судового збору в розмірі 19 248,00 грн.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 228-К-24 від 06.09.2024.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ТОВ «Ісполін Плюс» на користь ДУ «Генеральна дирекція ДКВС України» суму штрафних санкцій у розмірі 996 207,18 грн за Договором від 06.09.2024 № 288-К-24, а також судовий збір у сумі 11 954,48 грн.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) і просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі № 904/546/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні штрафу згідно з п. 7.3. Договору № 288-К-24 від 06.09.2024, штрафні санкції згідно з п. 7.2. Договору № 288-К-24 від 06.09.2024 зменшити з 256487,64 до 128243,82 грн; у разі прийняття рішення про обґрунтованість штрафних санкцій згідно з п. 7.3. договору № 288-К-24 від 06.09.2024 просить їх зменшити до 20% від заявленої до стягнення суми.
Апеляційна скарга мотивована прийняттям судом першої інстанції несправедливого та незаконного рішення у справі, з допущеними судом порушеннями норм матеріального та процесуального права.
По-перше, судом неправомірно не враховано сертифікат про наявність форс-мажорних обставин, який підтверджує, що у період з 18.11.2024 по 01.12.2024 відбувалися масові ракетні обстріли м. Дніпро та пов'язані з цим аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії. Вказані обставини унеможливили зберігання та поставку замороженої риби, що робило неможливою реалізацію договірного зобов'язання. Зокрема, не було можливості користуватись холодильними камерами, що унеможливило зберігання та фасування продукції.
Форс-мажорні обставини виникли у межах строку дії договору (до 01.12.2024), а отже, підлягають застосуванню до штрафу, передбаченого п. 7.3. договору, за недопоставку товару.
Судом було проігноровано, що на момент закінчення дії договору ще існувала можливість поставити товар, а відповідальність за недопоставку, відповідно до умов договору, настає не за підсумками місяця, а після закінчення строку дії договору. Крім того, суд не врахував, що відсутність прямої заборони на посилання на форс-мажор у разі несвоєчасного повідомлення дозволяє таке посилання (позиція ВС, справа № 910/6234/22).
По-друге, суд неправильно застосував пункти 7.2. та 7.3. договору, розглядаючи їх як єдиний комплекс санкцій. Насправді ці пункти передбачають окремі види відповідальності за різні порушення: за прострочення поставки (пеня та 10%) - п. 7.2., та за недопоставку - п.7 .3.
В частині санкцій за п.7.2. відповідач не заперечував факт порушення, однак просив зменшити суму неустойки як неспівмірну та надмірну.
По-третє, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам, які обґрунтовують зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. А саме:
- відсутність у позивача доказів реальних збитків;
- одержання позивачем частини штрафних санкцій за рахунок банківської гарантії (286 992,72 грн);
- надання відповідачем підтверджень складного фінансового стану (сума штрафу перевищує річний дохід);
- наявність інтересів третіх осіб (працівників, держави, контрагентів);
- відмова позивача у продовженні дії договору, попри наявність форс-мажору.
Таким чином, суд фактично відмовив у застосуванні принципів справедливості, розумності та балансу інтересів сторін, чим порушив положення статей 3, 551 ЦК України, 233 ГК України, а також вимоги ст. 86 ГПК України щодо обов'язку оцінювати докази в сукупності. Не досліджено надані декларації, податкову звітність, фінансові показники, листування між сторонами тощо.
Окремо апелянт зазначає, що суд обмежився формальною оцінкою платоспроможності відповідача, що не відповідає усталеній практиці Верховного Суду, яка вимагає зваженого підходу до оцінки обґрунтованості неустойки та можливості її зменшення (постанови ВС у справах № 918/116/19, № 902/417/18, № 904/5610/19 тощо).
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та узагальнені доводи.
ДУ «Генеральна дирекція ДКВС України» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводів скаржника, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Укладений між сторонами договір від 06.09.2024 № 288-К-24 набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 01.12.2024 включно (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1ю Договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників Покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток 1 до Договору), Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 31.10.2024 включно.
У випадку недопоставки товару в обсязі передбаченому Договором, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 25 % вартості непоставленого товару (п. 7.3. Договору).
Відповідач поставку товару здійснив частково, що підтверджується видатковими накладними від 29.11.2024 № 2920, № 2921, № 2923 у загальній кількості 9730 кг. Недопоставка товару становить 38 150 кг на суму 1 143 355,50 грн.
Сертифікат про форс-мажор не є беззаперечним доказом настання обставин непереборної сили, що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавством та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 141 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні).
У листах від 24.10.2024 № 24-1 (25.10.2024 вх. № ГД ДКВС-5608/1 ГД/2024) та від 27.11.2024 вих. № 27.11-24 (від 27.11.2024 вх. № ГД ДКВС-6494/1 ГД 2024) звернулось з пропозицією до Генеральної дирекції ДКВС України продовжити строк дії договору та зміни терміну (строків) поставки товару.
У вищезазначених листах ТОВ «Ісполін Плюс» посилається на форс-мажорні обставини у вигляді ракетних обстрілів м. Дніпро, які мали місце 17.11.2024 та 21.11.2024 про що також було зазначено у Сертифікаті. Водночас в період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначений у Сертифікаті з 18.11.2024 по 01.12.2024.
Тобто на момент закінчення строку поставки товару в повному обсязі (згідно п. 5.1 Договору 31.10.2024) зазначені події ще не відбулися, а тому вони жодним чином не могли вплинути на виконання договірних зобов'язань.
Відключення електропостачання та заборгованість контрагентів відповідача не є обставинами непереборної сили, оскільки не унеможливлюють виконання договорів іншим способом (наприклад, використання резервних джерел енергії чи альтернативних постачальників).
Позивач підкреслює, що період дії форс-мажорних обставин починається після кінцевої дати поставки Товару (31.10.2024), яка передбачена п. 5.1. Договору.
Крім того, відповідач не дотримався передбаченого п. 8.2. Договору п'ятиденного строку для письмового повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та надання підтверджуючих документів.
Заява про зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованою, оскільки нарахована неустойка була добровільно погоджена сторонами у договорі, є співмірною до обсягу порушення, відповідач не довів наявності жодних форс-мажорних чи виняткових обставин, що унеможливлювали виконання зобов'язань, а саме порушення було істотним, тривалим та належно підтвердженим доказами у матеріалах справи.
4. Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, а також визначені відповідно до них правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2024 між Генеральною дирекцією ДКВС України (Покупець, позивач) та ТОВ «Ісполін Плюс» (Продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 288-К-24 (а. с. 10-13).
До договору були оформлені додатки: № 1 - «Рознарядка на поставку хека замороженого обезголовленого Територіальним уповноваженим представникам Покупця (а. с. 14); № 2 - «Роз'яснення щодо документів, які підтверджують безпечність та якість товару».
Згідно з умовами Договору та Додатку № 1, Продавець зобов'язувався поставити товар (хек заморожений обезголовлений, ДК 021-2015: 15220000-6) у період з 01.10.2024 по 31.10.2024, у загальному обсязі 47 880 кг, за ціною 119,88 грн/кг, на загальну суму 5 739 854,40 грн (п. 1.1., 3.1. Договору).
Умовами договору (зокрема, п. 2.4., 5.1., 5.6., 5.9., 7.2., 7.3.) передбачено: чіткий строк поставки Товару - до 31.10.2024 включно, порядок оформлення документів, які підтверджують якість і безпечність товару, порядок визначення моменту поставки - передача товару Територіальному уповноваженому представнику Покупця, можливість ініціювання лабораторного дослідження сумнівного товару, відповідальність Продавця у вигляді пені та штрафу у разі порушення строків або недопоставки товару:
- пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення;
- штраф - 10% за прострочку понад 7 днів (п. 7.2.), та 25% за недопоставлений товар (п. 7.3.).
Розрахунки за договором здійснюються Покупцем протягом 20 банківських днів після поставки, за наявності належних документів (п. 4.1.).
Як встановлено матеріалами справи, відповідач у порушення умов договору поставив лише 9 730 кг Товару на суму 1 166 432,40 грн, замість передбачених 47 880 кг, тобто недопоставка склала 38 150 кг.
На цій підставі Позивач нарахував:
- штраф за п. 7.3. Договору - 25% від вартості недопоставленого товару: 38 150 кг Ч 119,88 грн Ч 25% = 1 143 355,50 грн;
- пеню за період з 01.11.2024 по 29.11.2024 - 139 844,40 грн, розраховану у відповідності до п. 7.2. Договору (подвійна облікова ставка НБУ).
Крім того, згідно з п. 11.2. договору, Продавець надав забезпечення виконання зобов'язань у вигляді банківської гарантії на суму 286 992,72 грн (АТ «Альтабанк», гарантія № 119896/V-2596 від 06.09.2024), яка була реалізована Позивачем на підставі відповідної вимоги від 23.01.2025 № ГД ДКВС-262/3 ГД/2025, що підтверджується випискою з рахунку за 31.01.2025 (а. с. 17- 19).
З урахуванням банківської гарантії, остаточна сума боргу за штрафними санкціями (пеня + штраф) становить: 1 143 355,50 грн (штраф) + 139 844,40 грн (пеня) - 286 992,72 грн (гарантія) = 996 207,18 грн.
З урахування вказаного, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом через недопоставку відповідачем частини Товару (хека) у строки, встановлені Договором, і вимагає стягнення з відповідача штрафних санкцій за це порушення.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Під час розгляду справи місцевий господарський суд встановив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не є беззаперечним доказом їх існування, оскільки видається за зверненням лише однієї сторони без можливості іншій стороні надати зауваження. Тому його слід розглядати критично і у сукупності з іншими доказами.
Відповідач не надав достатніх доказів, що форс-мажорні обставини дійсно мали місце та унеможливили виконання ним договірних зобов'язань, зокрема враховуючи, що місце його діяльності не знаходиться у зоні бойових дій, а строк поставки товару ще не настав.
Суд першої інстанції визнав, що відповідач порушив договірні зобов'язання, оскільки не довів неможливість їх виконання через обставини непереборної сили. З огляду на це, суд відмовив у зменшенні штрафних санкцій, оскільки вони не є надмірними порівняно зі збитками позивача, відповідач частково виконав зобов'язання, а його майновий стан дозволяє сплатити нараховані санкції.
На підставі вказаних обставин суд задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі, стягнувши з відповідача штрафні санкції у сумі 996 207,18 грн та судовий збір у розмірі 11 954,48 грн.
Колегія суддів ЦАГС погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не надав належних і допустимих доказів існування форс-мажорних обставин, які б унеможливили виконання ним договірних зобов'язань, що відповідає вимогам ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Регламенту видачі сертифікатів ТПП.
Апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, підтверджує правильність оцінки судом першої інстанції наявних в матеріалах даної справи доказів, зокрема критичний підхід судом до сертифікату торгово-промислової палати, який не має беззаперечної сили.
Відповідно до ст. 233 ЦК України суд може зменшити розмір штрафних санкцій лише у разі їх надмірності порівняно зі збитками кредитора, що у цій справі не встановлено з огляду на обсяг порушень та майновий стан сторін.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, а також вимог чинного законодавства, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню як безпідставні з огляду на наступне.
Посилання відповідача на сертифікат Торгово-промислової палати як доказ наявності форс-мажорних обставин не можуть вважатися належним підтвердженням таких обставин, оскільки зазначений сертифікат має адміністративний характер, видається на підставі одностороннього звернення, не є результатом змагального процесу, не враховує позицію іншої сторони і підлягає критичній оцінці у сукупності з іншими доказами.
Позивач обґрунтовано зазначає, що строк поставки товару відповідно до п. 5.1 Договору спливав 31.10.2024, а обставини, на які посилається відповідач як на форс-мажор (ракетні обстріли, електропостачання), мали місце лише після цієї дати - у період з 18.11.2024 по 01.12.2024, а тому не могли вплинути на виконання зобов'язань у встановлений строк.
Крім того, відповідач не дотримався передбаченого договором порядку повідомлення про форс-мажор (п. 8.2.), що свідчить про формальне використання цього аргументу вже після порушення зобов'язань.
Відповідач не довів, що зазначені в сертифікаті події унеможливили виконання зобов'язань саме за даним договором, зокрема з огляду на те, що строк поставки ще не настав, місце ведення діяльності не знаходиться в зоні бойових дій, а альтернативні шляхи виконання не розглядалися.
Скаржник безпідставно стверджує, що суд неправильно застосував положення п. 7.2. та п. 7.3. Договору, оскільки суд розглянув кожне порушення окремо та правомірно дійшов висновку про доведеність як прострочення поставки, так і недопоставки товару, виходячи з умов договору та наданих доказів.
Щодо вимог про зменшення неустойки, суд обґрунтовано відмовив у її зменшенні, оскільки відповідач не довів надмірності розміру санкцій у розумінні ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Позивач обґрунтовано вказує, що умови неустойки були погоджені сторонами заздалегідь, штраф є співмірним порушенню, а самі порушення - тривалими та істотними. При цьому жодних виняткових підстав для перегляду розміру санкцій відповідач не довів.
Сума неустойки, що залишилася несплаченою після реалізації банківської гарантії, не може вважатися явно надмірною. Надані докази фінансового стану не підтверджують неспроможність відповідача виконати зобов'язання в повному обсязі.
Посилання апелянта на допущене судом першої інстанції порушення принципів справедливості, розумності та балансу інтересів є суб'єктивною оцінкою апелянта та не підтверджені матеріалами справи. В той же час, суд першої інстанції дослідив усі подані докази у сукупності, дотримався принципу змагальності, не обмежував відповідача у реалізації процесуальних прав, а його висновки ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Відтак, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги не спростовують його правомірності.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновків про відсутність підстав для скасування або зміни рішення відповідно до положень ст. 277 ГПК України.
У зв'язку з викладеним вище, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області без змін.
7. Розподіл судових витрат.
Судові витрати у справі, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 275 - 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі № 904/546/25 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.11.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов