вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. Справа№ 910/10837/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Вишневський Є.В.;
від відповідача 1: Шагірманов Д.О.;
від відповідача 2: Олійник А.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 про повернення позовної заяви
у справі №910/10837/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О"
до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
про визнання недійсним договору, -
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи у суді першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціумний кредитний договір № 129/31/1-1 від 09.06.2006 суперечить приписам ст. 203 ЦК України.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив про те, що подання численних процесуальних заяв в різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній, є свідченням штучності позову у даній справі та явного зловживання позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності та правової визначеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- суд безпідставно врахував лише пояснення відповідача 1, викладені у заяві про залишення позову без розгляду, не надав їм всебічної, повної та об'єктивної оцінки;
- поведінка позивача щодо подачі в межах справи про превентивну реструктуризацію заяв не є суперечливою або непослідовною, а навпаки має логічне пояснення та правове обґрунтування, що не було досліджено судом першої інстанції;
- позивач обґрунтовував свої позовні вимоги не виключно зверненням стягнення на іпотечне майно, але й іншими обставинами, що вказує на безпідставність доводів АТ «Ощадбанк»;
- позовні вимоги в межах судової справи №910/10679/25 є відмінними від позовних вимог в межах даної справи та не виключають можливість задоволення одне одного.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10837/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі №910/10837/25 та призначено до розгляду на 28.10.2025.
Позиції учасників справи
06.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
14.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Три О" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"; 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що консорціумний кредитний договір № 129/31/1-1 від 09.06.2006 суперечить приписам ст. 203 ЦК України.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 22.09.2025.
09.09.2025 від відповідача-1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована зловживанням позивачем своїми процесуальними правами та подання завідомо необґрунтованого позову.
Задовольняючи заяву відповідача 1 та залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції вказав на те, що подання численних процесуальних заяв в різних справах, що за своїм змістом суперечать одна одній, є свідченням штучності позову у даній справі та явного зловживання позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності, правової визначеності.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно частин 1 і 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з положеннями частин 1- 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Водночас положення Господарського процесуального кодексу України не містять критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.
Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21, від 23.07.2024 у справі № 910/15178/23.
У частині 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу суд перевіряє доводи позивача і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі № 910/16436/18, від 22.07.2019 у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18 від 24.10.2019 у справі № 910/16413/18, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
Суд першої інстанції, визнаючи на стадії підготовчого провадження подання даного позову зловживанням позивачем процесуальними правами виходив із того, що подача у межах справи № 910/2221/25 заяви про затвердження Плану превентивної реструктуризації зобов'язань перед АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк», які виникли на підставі Кредитного договору, подача даного позову та позову про визнання зобов'язань за Консорціумним кредитним договором №129/31/1-2 від 09.06.2006 року припиненими за своїм змістом суперечать одна одній, що є свідченням штучності позову у даній справі та явного зловживання позивачем своїми правами, що суперечить принципам добросовісності, правової визначеності.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20.
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
У постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 зазначено, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.
Колегія суддів, оцінивши наведені висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає, що подання позивачем позову у межах даної справи та в інших справах, подання різного роду клопотань є реалізацією останнім передбаченого статтею 4 Господарського процесуального кодексу України права на звернення до господарського суду із вибором правової стратегії позивача.
Саме по собі звернення з такими позовами/клопотаннями не заборонено законодавством, а тому, за недоведеності обставин, зазначених у частині другій статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не свідчить про процесуальне зловживання своїми правами позивачем.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 916/3416/19, від 18.11.2021 № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21.
Отже, наведені судом першої інстанції обставини щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 916/3416/19.
Колегія суддів враховує, що зловживання процесуальними правами є процесуальним правопорушенням, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу.
Водночас, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, вказав позовні вимоги до відповідачів та обґрунтував підстави позову, і враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено, що позивач звернувся з цим позовом не з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а з іншою метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, а тому висновки суду першої інстанції щодо зловживання позивачем процесуальними правами є помилковими.
Вказане вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/8058/24.
Доводи відповідачів стосовно начебто необґрунтованості заявленого позову фактично ґрунтуються на заперечені останніми заявлених позовних вимог, що не може саме по собі бути ознакою штучного позову. Більше того, необґрунтованість заявленого позову є підставою саме для відмови у задоволенні позову, а не для залишення його без розгляду.
Схожі правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12.05.2025 у справі № 910/4384/24.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами на підставі п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України на стадії підготовчого провадження.
Водночас, суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності позбавлений можливості достеменно встановити усі обставини, що могли б свідчити про ознаки завідомої безпідставності та штучності позову, а тому визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності.
Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі № 910/10680/21, від 23.07.2024 у справі № 910/15178/23.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишення з цих підстав позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було невірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 підлягає скасуванню, а справа № 910/10837/25 - передачі для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/10837/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у справі № 910/10837/25 скасувати.
3. Справу № 910/10837/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.11.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко