Справа № 642/5184/25
Провадження № 2/642/1784/25
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Гриценко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 24.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем був укладений Кредитний договір №2967518439/218699, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом - 1,85% на добу.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість, яка станом на 26.05.2025 року складає 8188,71 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2 500,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 5688,75 грн., що становить предмет спору.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема, за Кредитним договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року відносно боржника ОСОБА_1
03.06.2021 року між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема, за Кредитним договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року відносно боржника ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року в розмірі 8188,75 грн., та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Крім того, 17.09.2025 року до суду представником відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00грн.
Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 25 серпня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони не надавали клопотань про розгляд справи в загальному порядку чи у спрощеному порядку з викликом сторін.
Відповідач відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в тому числі шляхом оголошення на веб сайті суду «Судова влада». Копія ухвали про відкриття провадження по справі,копія позову та долучених до нього документів,направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 24.01.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №2967518439/218699, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500,00 грн., строком на 30 днів, з процентною ставкою - 1,85% на добу.
Позичальником виконано умови Договору та видано відповідачу грошові кошти в сумі 2 500,00 грн.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема, за Кредитним договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року відносно боржника ОСОБА_1
03.06.2021 року між ТОВ «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило на користь ТОВ «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, зокрема, за №2967518439/218699 від 24.01.2020 року відносно боржника ОСОБА_1 .
Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки відповідачем не виконано зобов'язання за електронним кредитним договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 8188,75 грн., що підлягає стягненню в межах розгляду даного спору.
Статтею 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідност.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 141ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 10500,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Відповідно до вимогст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, б. 12) заборгованість за Договором №2967518439/218699 від 24.01.2020 року у розмірі 8188 (вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн.. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено 04.11.2025 року.
Суддя В.В. Вікторов