Справа №345/5065/25
Провадження № 2-а/345/93/2025
29.10.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого - судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 15.09.2025 року інспектором СПД м. Монастирська відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Грижаком Михайлом Петровичем винесено постанови щодо ОСОБА_1 :
- серії ЕНА № 5629105 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що «02.09.2025 12:11:37 в с. Криниця, траса Н 18 40 км., при перевірці документів на підставі п 2.4, водій не пред'явив посвідчення водія, реєстраційних документів на транспорт та страхового поліса обов'язкового страхування. чим порушив п.2.1.а.ПДР - Керування Т3 особою, позбавленою права керування Т3» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- серії ЕНА № 5628998 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що «02.09.2025 12:02:28 с. Криниця, траса Н 18 40 км., водій керуючи ТЗ не відкинув лівого показника повороту при об'їзді перешкоди з права. На законну вимогу працівника поліції здійснив зупинку не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР» чим вчинив адміністративне правопорушення.
Позивач вважає, що вказані постанови є незаконними та безпідставними, а висновок про його вину у порушенні Правил дорожнього руху не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.
В позовній заяві зазначено, що 02.09.2025 року ОСОБА_1 рухаючись в напрямку смт. Монастириська, на транспортному засобі марки Пежо 5008, номерний знак НОМЕР_1 , близько 11:20 год був зупинений працівником поліції ОСОБА_2 на мобільному блокпості. На вимогу інспектора Баран Д.І. зупинився на прилеглій території. Після зупинки транспортного засобу Барана Д.І., вказаний інспектор продовжував зупиняти ще декілька транспортних засобів, не підходячи до транспортного засобу Барана Д.І. В той же час, до транспортного засобу Барана Д.І підійшла особа в оливковій формі, не представившись та не повідомивши про свої повноваження, почала вимагати надання військово-облікових документів, на що отримала відмову. Після отримання відмови, особа в оливковій формі, яка не представилася та не повідомила про свої повноваження, покликала працівника поліції Грижака М.П., який безпосередньо здійснив зупинку. Підійшовши до транспортного засобу ОСОБА_1 , вказаний працівник поліції не представився, не повідомив про причини зупинки, не надав службового посвідчення. Після запитання, яка підстава зупинки транспортного засобу, даний інспектор зіславшись на п.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», почав вимагати пред'явлення документів (без конкретизації, які саме документи вимагаються). Після, працівник поліції Грижак М.П. повідомив, що ним здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, а докази на підтвердження будуть надані пізніше. В подальшому працівник поліції Грижак М.П повідомив (без роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності), що, на його думку, водій ОСОБА_1 здійснив об'їзд перешкоди, не ввімкнувши при цьому показник повороту, та не ввімкнув аварійний сигнал при зупинці транспортного засобу, чим допустив порушення Правил дорожнього руху. Однак, об'їзду перешкоди (встановленого мобільного знаку про зупинку) не відбулося, оскільки, водій ОСОБА_1 здійснив зупинку перед мобільним дорожнім знаком «Проїзд без зупинки заборонено» - після, без виїзду на зустрічну смугу руху, зупинився на прилеглій території до узбіччя на виконання вимоги працівника поліції, не створюючи при цьому жодних перешкод іншим учасникам дорожнього руху. Таким чином, Позивачем не допущено порушення Правил дорожнього руху - а отже і відсутні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови серії ЕНА № 5629105 від 02.09.2025 року та серії ЕНА № 5628998 від 02.09.2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; справу про адміністративне правопорушення закрити; стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати по справі (а.с.1-6, 21-22).
Ухвалою від 24.09.2025 даний адміністративний позов був прийнятий судом до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також запропоновано відповідачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження в справі подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.25).
30.06.2025 представником відповідача подано відзив на позив, в якому зазначено наступне. 09.09.2025 інспектором СПД м. Монастирська ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Грижаком М.П. винесено постанову серії ЕНА № 5629105 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425,00 грн на ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Пежо 5008 д.н.з. НОМЕР_1 та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. Також на ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №5628998 за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не увімкнув лівого покажчика повороту при об'їзді перешкоди справа, а також після зупинки не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п. 9.2б, 9.9б ПДР.
Представник відповідача зазначає, що із наданих поліцейськими записів з відеореєстратора та нагрудних камер прослідковується факт скоєння позивачем інкримінованих йому правопорушень. Вказаними записами чітко зафіксовано не увімкнення позивачем аварійної світлової сигналізації після зупинки поліцейським та відмову у пред'явленні документів на вимогу поліцейського. В ході встановлення об'єктивних обставин справи ОСОБА_1 не було пред'явлено реєстраційний документ на транспортний засіб.
Представник відповідача також не погоджується з твердженням позивача про відсутність необхідності пред'являти документи поліцейському, якщо зупинка є безпідставною. Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Право інспектора поліції перевіряти вказані документи не пов'язується з обов'язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною.
Факт часткового знаходження знаку на проїжджій частині та необхідності його об'їзду з увімкненням покажчика повороту зафіксовано відеозаписом.
Представник відповідача звертає увагу, що у бланку постанови зазначено, що до постанови додається відеофіксація правопорушення. Отже постанова належним чином обгрунтована. Також матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, сторона відповідача стверджує, що позивачем було порушено ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч.2 ст.122 КУпАП. Позивачем на обґрунтування своєї позиції не надано жодних належних та допустимих доказів, в тексті позовної заяви ОСОБА_1 містяться голослівні факти, не підтверджені доказами. Тому представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові через його безпідставність (а.с.33-36).
02.10.2025 позивачем подано суду відповідь на відзив, в якому позивач звертає увагу суду на те, що у відзиві Головного управління Національної поліції в Тернопільській області зазначається, що відповідно до норм п. 9.9 Б ПДР, водій повинен подавати сигнали світловим покажчиком повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом - однак жодного з вказаних маневрів Позивач не здійснював, а також, на зустрічну смугу руху не виїжджав, суцільної лінії дорожньої розмітки не перетинав.
Позивач також зазначає, що знак 3.41 згідно ПДР «Забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами» (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо) застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та/або 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих правил - однак жодного попереджувального знаку, перед знаком стоп контроль встановлено не було, про що свідчить відеофіксація на камеру мобільного телефону. Також позивач зазначає, що метою зупинки транспортного засобу, яким керував Позивач, було аж ніяк не порушення правил дорожнього руху, а перевірка військово-облікових документів, у зв'язку з чим, інспектор патрульної поліції Грижак Михайло Петрович і не підходив до Позивача після зупинки транспортного засобу, а підійшов тільки тоді, коли невідома особа без розпізнавальних знаків, підійшла до Позивача та отримала відмову у пред'явлені таких документів - звідси вбачається, що метою зупинки транспортного засобу було не порушення Правил дорожнього руху, а саме перевірка військово-облікових документів. Позивач звертає увагу, що під час розгляду справи, інспектор патрульної поліції Грижак Михайло Петрович відхилив усне клопотання Позивача про призупинення розгляду справи до моменту встановлення факту відповідності встановлення знаку стоп контроль з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, оскільки Позивачем був здійснений дзвінок на гарячу лінію 102, та викликано слідчо-оперативну групу, з метою встановлення факту порушення під час встановлення знаку 3.41 згідно чинних норм ПДР.
Позивач також вказує, що, інспектор патрульної поліції Грижак Михайло Петрович не проінформував Позивача про право користуватися юридичною/правовою допомогою під час розгляду справи.
Також позивач зазначає, що він зупинився транспортним засобом на приватній прилеглій території до узбіччя, не перешкоджаючи та не створюючи перешкоди в русі іншим учасникам дорожнього руху, у зв'язку з чим не було підстав для увімкнення сигналів аварійної світлової сигналізації.
Крім того, диспозиція ч.2 ст.122 КУПАП не містить порушень, про які зазначає поліцейський, а саме не увімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського. Вказана норма права не містить відповідальності за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу (а.с.42-53).
06.10.2025 представником відповідача надано суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що всі доводи та клопотання позивача, висловлені в відповіді на відзив, є неналежними та необґрунтованими (а.с.64-65).
Позивач в судовому засіданні 23.10.2025 позовні вимоги підтримав та пояснив, що 02.09.2025 він рухався на автомобілі по дорозі та зупинився на знак «Стоп». Позивач зазначив, що цей знак було встановлено з порушеннями, оскільки він застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та/або 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих правил - однак жодного попереджувального знаку, перед знаком стоп контроль встановлено не було. Крім того, як вказано в дорученні ГУНП в Тернопільській області, блокпост було встановлено на виконання рішення Тернопільської військової адміністрації з грифом «дск» (для службового користування), це рішення не було опубліковано, що є порушенням.
ОСОБА_1 також пояснив, що він зупинився на вимогу поліцейського на прилеглій території (на узбіччі) і після зупинки інспектор Грижак М.П. до нього не підходив. До нього підійшов чоловік в оливковій формі, який не представився, і вимагав надати військово-облікові документи. ОСОБА_1 відмовився їх надати. Потім до нього підійшов інспектор Грижак М.П. і повідомив про вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР. Під час розгляду справи про адмінправопорушення інспектор Грижак М.П. не повідомив ОСОБА_1 право скористатися правовою допомогою, права йому роз'яснено не було. Поліцейським було складено 2 постанови.
Також позивач зазначив, що він не повинен був включати покажчик повороту, бо він не здійснював жодного маневру. Документи поліцейському він не надав, тому що зупинка була незаконною і всі подальші вимоги поліцейського є незаконними.
Крім цього, 23.10.2025 позивач подав суду заяву, в якій просив всі наступні судові засідання по справі проводити в його відсутності та завершити розгляд справи в його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с.79).
Представник відповідача в судові засідання не зявився, однак у відзиві на позов просив розглянути справу у його відсутності (а.с.36).
Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали та з'ясувавши обставини справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КупАП, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КупАП.
Таким чином, судом встановлено, що постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинені правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції.
Як зазначено в ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Як зазначено в ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено в ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, відповідач зобов'язаний довести, що винесені ним рішення є правомірними та надати суду всі наявні в нього документи та матеріали по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Пункт 9.9 б ПДР передбачає, що: аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Пункт 9.2 б ПДР передбачає, що: водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством
Відповідно до пунктів 2.1а та 2.1б ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
Судом встановлено, що інспектором СПД м. Монастирська відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Грижаком Михайлом Петровичем винесено постанови щодо ОСОБА_1 :
- серії ЕНА № 5629105 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що «02.09.2025 12:11:37 в с. Криниця, траса Н 18 40 км., при перевірці документів на підставі п 2.4, водій не пред'явив посвідчення водія, реєстраційних документів на транспорт та страхового поліса обов'язкового страхування. чим порушив п.2.1.а.ПДР - Керування Т3 особою, позбавленою права керування Т3» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с.13-14);
- серії ЕНА № 5628998 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зі змісту якої вбачається, що «02.09.2025 12:02:28 с. Криниця, траса Н 18 40 км., водій керуючи ТЗ не відкинув лівого показника повороту при об'їзді перешкоди з права. На законну вимогу працівника поліції здійснив зупинку не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9.б ПДР» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.11-12).
02.09.2025 ОСОБА_1 було подано скаргу на дані постанови начальнику відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області (а.с.15-16).
Відповідачем долучено до матеріалів справи відеозаписи, які зроблено нагрудною камерою поліцейського та відео реєстратором (а.с.40, 76). З даних відеозаписів вбачається, що транспортний засіб позивача (автомобіль «Пежо» з д.н.з. НОМЕР_1 ) рухається дорогою перед знаком «Стоп» (знак частково знаходиться на проїжджій частині). Автомобіль позивача зупинився перед знаком «Стоп» та рушив далі повз знак, не ввімкнувши покажчика повороту. При цьому на відео видно, що автомобіль рухався прямо, не здійснював перестроювання, поворотів та розворотів. Після цього транспортний засіб позивача був зупинений працівником поліції (02.05.2025 о 11:15 год.). Автомобіль з'їхав з дороги і припаркувався, при цьому не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.
На наступному відеозаписі (з нагрудної камери поліцейського) видно, як 02.05.2025 о 11:27 год. працівник поліції (інспектор ОСОБА_2 ) представився водію, пред'явив своє посвідчення і попросив водія пред'явити документи. Водій не представився, документів не надав, а вимагав у поліцейського надати докази того, що він вчинив правопорушення. Інспектор ОСОБА_2 показав водію відеозапис з відеореєстратора, на якому було зображено порушення водієм ПДР, а саме водій не ввімкнув аварійну сигналізацію при зупинці. Водій сказав, що вимога поліцейського пред'явити документи є незаконною, оскільки дорожній знак встановлений незаконно і він викликав слідчо-оперативну групу, щоб встановити законність його розміщення.
Далі інспектор Грижак М.П. повідомив водію, що особу водія встановлено, оскільки водій телефонував на «102» та вказав своє прізвище, ім'я, по батькові - ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив водію, що відносно нього розглядатиметься справа про адміністративні правопорушення. ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення розгляду справи до приїзду оперативної групи для встановлення законності розміщення дорожнього знака. Інспектор Грижак М.П. відхилив клопотання ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи, вказавши, що наявна достатня кількість доказів для розгляду справи. Також поліцейським було роз'яснено водію право на оскарження постанов.
На питання поліцейського ОСОБА_1 відповів, що не визнає вину у вчиненні правопорушень. Інспектор Грижак М.П. повідомив водію, що ним оцінено докази по справі та встановлено, що ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР, а саме водій не відкинув лівого показника повороту при об'їзді перешкоди з права; на законну вимогу працівника поліції здійснив зупинку не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію; не пред'явив посвідчення водія, реєстраційних документів на транспорт та страхового поліса обов'язкового страхування. Поліцейський повідомив водію, що відносно нього буде складено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП. Далі на відео зафіксовано складання поліцейським постанов. Постанови було вручено ОСОБА_1 , він підписався в постановах про їх отримання.
Також до матеріалів справи долучено копію доручення ГУНП в Тернопільській області від 08.08.2025 «Про вдосконалення взаємодії з ТЦК та СП на території Чортківського району», яким доручено здійснити виставлення мобільних блокпостів (а.с.71-75).
Дослідивши відеозаписи, судом зроблено наступні висновки.
Пункт 9.2 б ПДР передбачає, що: водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Однак, водій ОСОБА_1 зупинився перед знаком «Стоп» та рушив далі повз знак, не ввімкнувши покажчика повороту. При цьому на відео видно, що автомобіль рухався прямо, не здійснював перестроювання, поворотів та розворотів. Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не було вчинено порушення п. 9.2 б ПДР.
Після цього транспортний засіб позивача був зупинений працівником поліції. Автомобіль з'їхав з дороги і припаркувався, при цьому не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Пункт 9.9 б ПДР передбачає, що: аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Таким чином, суд приходить до висновку, що водій, незалежно від причини зупинки, повинен був увімкнути аварійну світлову сигналізацію, оскільки ця зупинка була на вимогу поліцейського. Таким чином, ОСОБА_1 було вчинено порушення п. 9.9 б ПДР.
Суд звертає увагу, що в постанові серії ЕНА № 5628998 від 02.09.2025 позивачу в вину ставиться саме порушення п. 9.9 б ПДР. Таким чином, інспектором Грижаком М.П. правомірно складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 по справі № 127/19283/17 наголошує, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Вимоги позивача, що він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною - не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Верховний суд зауважує, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факти невиконання вимог знаку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом, дослідивши відеозаписи, встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно не пред'явив поліцейському на вимогу жодних документів, які він зобов'язаний був пред'явити відповідно до пунктів 2.1а та 2.1б ПДР. Обов'язок водія пред'явити поліцейському документи не може пов'язуватися з законністю чи незаконністю причини зупинки. Таким чином, суд не вбачає в діях інспектора ОСОБА_2 порушень під час складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Також суд звертає увагу, що, як вбачається із відеозаписів, Баран Д.І. не вимагав надання йому правової допомоги адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тільки після отримання від поліцейського постанов, він спитав, чому йому не роз'яснено права, в тому числі на правову допомогу.
Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанови серії ЕНА № 5629105 від 02.09.2025 року та серії ЕНА № 5628998 від 02.09.2025 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якими до ОСОБА_1 застосовано адміністративні стягнення у вигляді штрафів, були винесені правомірно, у відповідності з вимогами закону. Тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 25, 241-246, 257-263, 293, 295 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, а особою, яка не була у судовому засіданні - з моменту отримання копії рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Головуючий