Справа № 344/13813/25
Провадження № 2/344/4785/25
(заочне)
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
07.08.2025 згідно дати реєстрації вхідної кореспонденції представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, до відповідача, у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 200189651 від 14.01.2015 у загальному розмірі 431553,67 грн., яка складається з: суми заборгованості - 329725,06 грн., суми інфляційних втрат - 72099,15 грн., суми 3% річних - 29729,46 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200189651 щодо кредитування.
20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
Щодо реєстру кредитних договорів (відступлених)до договору відступлення прав вимоги 20.07.2020 року. Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020- 06-09-000032-b від 15.06.2020 року - то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b та https://torgi.fg.gov.ua/216108. Окрім того підписаний паперовий варіант реєстру кредитнх договорів. До позовної заяви надано витяг з реєстру що повязано з тим, що відповідно до умов договору було відступлено право вимоги по 109 642 кредитному договору та реєстр до договору містить персональні дані фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України «Про інформацію».
Станом на 24.07.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 329725,06 грн., з яких: 109075,07 грн. заборгованість за кредитом; 220649,99 грн. заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.
Оскільки 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200189651 від 14.01.2015 - 329725,06 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 29 729,46 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 72 099,15 грн. Разом заборгованість становить - 431 553,67 грн.
Постановою від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Враховуючи наведене просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200189651 від 14.01.2015. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200189651 від 14.01.2015 у загальному розмірі 431553,67 грн., яка складається з: суми заборгованості - 329725,06 грн., суми інфляційних втрат - 72099,15 грн., суми 3% річних - 29729,46 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 1-11).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.08.2025 справу передано судді Кіндратишин Л.Р. (т. 1 а.с. 392-393).
08.08.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін (т. 1 а.с. 396-397).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити, та у випадку неявки належним чином повідомленого відповідача - провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 28.10.2025 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення..
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого правонаступник банку позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 14.01.2015 укладено заяву (оферут) №200189651, якою запропонував ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП Заяви та Тарифах по картках, укласти Договір про надання та використання платіжної картки (т. 1 а.с. 37).
Відповідно до виписки по особовим рахункам «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 23.05.2016 по 27.07.2020 ОСОБА_1 користувався грошовими коштами, станом на 27.07.2020 по дебету рахунку документів : 4 на суму 329725,06 грн., по кредиту рахунку документів - 2 на суму 328725,06 грн. (т. 1 а.с. 42-383).
20.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року.
За цим Договором в порядку та на умовах, що визначені в Договорі, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ( т. 1 а.с. 15-16).
Відповідно до платіжного доручення № 25 від 09.07.2020 за відступлення права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачено ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 5 307 308,39 грн. (т. 1 а.с. 17).
Згідно з п. 84044 Витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є Додатком №1 до Договору №7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200189651 від 14.01.2015 в розмірі 329 725.06 грн., яка складається із суми заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 109 075.07 грн., заборгованість по нарахованим доходам 220 649.99 грн. (т. 1 а.с. 384-385).
Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року визнано відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав до боржників, перелік яких зазначений у договорі факторингу №1905 від 19 травня 2016 року та зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу №1905 від 19 травня 2016 року.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2022 року ВП №66483131 виконавче провадження про зобов'язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 закінчено у зв'язку із виконанням його у повному обсязі приватним виконавцем (т. 1 а.с. 34).
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 січня 2023 року ВП №66491947 виконавче провадження про зобов'язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 закінчено у зв'язку із надходженням заяви стягувача про виконання боржником станом на 23 грудня 2022 року у повному обсязі умов виконавчого документа (т. а.с. 35).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надані позивачем виписки по особових рахунках підтверджують належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, а саме факт перерахування коштів ОСОБА_1 .
В той же час, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 109 075,07 грн.
Відповідач вказаний факт не спростував, а також не надав доказів повернення ним кредитних коштів.
Що стосується відсотків за користування кредитом в сумі 220 649,99 грн., суд вважає, що вказана сума не підлягає стягненню з відповідача, оскільки суду не надано розрахунок нарахування такого розміру відсотків. В договорі розмір процентної ставки не вказано.
Відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Вказана позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Крім того, матеріали справи не містять доказів набуття права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом, оскільки у реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються та божників за такими договорами (т. 1 а.с. 384-385) зазначено суму 220 649,99 грн., як заборгованість за доходами. При цьому такий вид заборгованості не передбачений умовами кредитного договору, а також не є предметом позову, зважуючи на вимогу про стягнення відсотків.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Суд звертає увагу, що звернення до суду з вимогами про стягнення відсотків за обліковою ставкою НБУ на підставі ч. 1ст.1048ЦКУкраїни не є ідентичними вимогам у даній справі.
Відтак, що стосується вимоги стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 220 649,99 грн., то у такій слід відмовити.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат на користь позивача.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», окрім самої суми заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 також інфляційні втрати у сумі 72 099,15 грн та 3 % річних у сумі 29729,46 грн за період з 22.02.2019 до 23.02.2022.
Так, пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов'язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов'язок припиняється без його виконання.
Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 201/9121/22 зазначив: «Тобто з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми трьох процентів річних та пені за період з 12.03.2020 до 23.02.2022 включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права».
Отже, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які є особливою мірою відповідальності за невиконання зобов'язання, з 12 березня 2020 року до 23 лютого 2022 року є таким, що не відповідає нормам матеріального права.
Отже, враховуючи вказані положення закону, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 3440,85 грн. за період з 22.02.2019 по 11.03.2020 та інфляційних втрат в розмірі 2625,32 грн. за період березня 2019 по лютий 2020 року виходячи з тіла кредиту в сумі - 109 075,07 грн.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 7000 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024, які і заявив до стягнення з відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: Договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 (т. 1 а.с. 12-14), додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024 від 15.02.2024 (т. 1 а.с. 387); акт про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01.08.2025, згідно якого загальна вартість послуг становить 7000 грн: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості (т. 1 а.с. 389); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (т. 1 а.с. 390); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №11306/10 (т. 1 а.с. 36).
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі у розмірі 7000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг).
Враховуючи характер виконаної адвокатом, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 646,32 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором № 200189651 від 14.01.2015 у розмірі 115 142 ( сто п'ятнадцять тисяч сто сорок дві) гривні 24 копійки, з яких: 109 075 ( сто дев'ять тисяч сімдесят п'ять) гривень 07 копійок - заборгованість за кредитом, 3 440 ( три тисячі чотириста сорок) гривень 85 копійок - нараховані 3% річних, 2 626 ( дві тисячі шістсот двадцять шість) гривень 32 копійки - інфляційні втрати.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 646 ( шістсот сорок шість) гривень 32 копійки судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено - 03.11.2025.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.