Справа № 577/5433/25
Провадження № 2/577/1954/25
27 жовтня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
у складі:
головуючого судді Рідзевської І.О.,
з участю секретаря судового засідання Олійник В.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1234567890 від 18.07.2022 року, яка станом на 01.07.2025 року становить 52191,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6425487947. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 27899,74 грн., строк користування - 36 місяців; річні проценти - 0,01% від суми боргу за договором; щомісячні проценти 2,49% від суми кредиту. 01.09.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимог № 01/09/21, на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору, позичальником не виконані зобов'язання по кредиту, кредитні кошти у встановлені договором (графіком погашення кредиту) строки не повернуті. У зв'язку з цим позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 52191,69 грн., у тому числі: заборгованість по тілу кредиту 27899,74 грн., заборгованість по річним процентам 5879,87 грн. та заборгованість по щомісячним процентам 18412,08 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання у якому справу просив розглядати без його участі. (а.с. 3 зв.)
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за місцем реєстрації. Про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.(а.с.19,20).
З огляду на положення частин сьомої, восьмої статті 128, частини четвертої статті 130 ЦПК України, вважається, що про день, час та місце розгляду справи особа повідомлена належним чином. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ході судового розгляду встановлено, що 25.06.2021 між ТОВ «ФК ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6425487947 , відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 27899,74 грн. на строк 36 місяців. (а.с.5)
Відповідно до розділів 2.1 договору всі інші умови кредитного договору викладені в паспорті кредиту та в умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР». Цей договір, паспорт кредиту та умови отримання фінансових кредитів складають єдиний кредитний договір.
Відповідно до паспорту кредиту, кредит надано в сумі 27899,74 грн. строком на 36 місяців. Визначено розмір процентної ставки: щомісячні проценти складають 2,00 % (реальна річна процентна ставка 90,75 % річних) (а.с. 6-7).
20.09.2021 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу №200921, за яким відступлено фактору права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення права вимоги та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, який є невід'ємною частиною цього договору і підписується одночасно з ним (а.с. 8,10,11).
Позивач посилався на те, що відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку станом на 03.06.2025 сума боргу відповідача по кредитному договору №6425487947 складає 52191,6940 грн., у тому числі 27899,74 грн. тіло кредиту, 5879,87 грн. - заборгованість за процентами та 18412,08 грн. заборгованість за щомісячними процентами (а.с. 9).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Водночас, як вбачається з позовної заяви, зокрема, прохальної частини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1234567890 від 18.07.2022 року, яка станом на 01.07.2025 року становить 52191,69 грн.
При цьому, жодних доказів на підтвердження факту укладання кредитного договору №1234567890 від 18.07.2022 року з ОСОБА_1 позивачем надано не було.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим та суд відмовляє в його задоволенні повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Оскільки у позові відмовлено, питання про судові витрати понесені позивачем не вирішується.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 281 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1234567890 від 18.07.2022 року відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» юридична адреса: м. Київ, вул. С.Петлюри, 30, код ЄДРПОУ:09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПНОКПП: НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
Суддя Рідзевська І. О.