Справа № 448/1390/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С. І.
Провадження № 33/811/1541/25 Доповідач: Галапац І. І.
04 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 на постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року,
з участю захисника правопорушниці ОСОБА_1
- адвоката Климишин Т.Ф.,
цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Згідно постанови судді, 22 липня 2025 року о 22 годині 40 хвилин у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила відносно свого свекра ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, а саме: обзивала його нецензурними словами та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди його фізичному та психічному здоров'ю.
В апеляційній скарзі правопорушниця ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Зазначає, що вона не вчиняла домашнього насильства над ОСОБА_2 , а навпаки він та його син, тобто, її чоловік, вчиняли над нею таке насильство. Вважає, що місцевий суд необ'єктивно розглянув справу.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Сталевич Г.О., будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі у справі не з'явилися, проте, адвокат подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, а тому, суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Сталевич Г.О.
Заслухавши виступ захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Климишин Т.Ф. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, згідно ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі.
Згідно ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Ст. 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зміст постанови місцевого суду, апеляційний суд приходить до висновку, що як поліцейським СРПП ВП №1 Явлорівського РВП ГУНП у Львівській області Сидором В.Р. так і суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді І інстанції, вищезазначені вимоги закону дотримані не були, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №454065 зазначено, що 22 липня 2025 року ОСОБА_1 вчинила відносно свого свекра ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство, а саме: обзивала його нецензурними словами та погрожувала фізичною розправою, чим завдала шкоди його фізичному та психічному здоров'ю.
Проте, диспозиція ст. 173-2 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» термін домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство, відповідно до закону - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
В іншому випадку - буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454065 віщд 22 липня 2025 року вбачається, що в ході складання такого можливість настання психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому ОСОБА_2 встановлена не була.
Крім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 остання свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП заперечила та зазначила на тому, що вона ніяких дій насильницького характеру до свого свекра не вчиняла.
При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, то на суд не може бути покладена функція збільшення обсягу обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.
Зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати обставини, що не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах, наведені порушення закону є істотними і перешкоджають провадженню у справі та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених у диспозиції ч.1 ст. 173-2 КУпАП та настання чи можливості настання для ОСОБА_2 наслідків, зазначених у цій статті.
Відтак, на думку апеляційного суду, дії ОСОБА_1 в межах конфлікту з ОСОБА_2 не досягли межі, яка б означала вчинення того чи іншого виду насильства, визначеного диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, виходячи з наведеного, на думку апеляційного суду, приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення та накладення стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не розкрив їх суть, не дав їм належної оцінки, а лише формально вказав на них.
Відтак, висновок суду перщої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому постанова судді підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
апеляційну скаргу правопорушниці ОСОБА_1 - задоволити, а постанову судді Мостиського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного
правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.