про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
29 жовтня 2025 рокуСправа № 495/8288/25
Номер провадження 1-кс/495/2242/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_7 , яке подане в рамках кримінального провадження № 12025162240001450 від 27.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сергіївка, Саратського району, Одеської області, із середньою освітою, працевлаштований, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України,
встановив:
до суду 29.10.2025 надійшло клопотання слідчого СВ № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_7 , яке подане в рамках кримінального провадження № 12025162240001450 від 27.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .
1. Виклад обставин, зазначених в клопотанні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого наразі продовжено (тобто на момент вчинення злочину), вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин:
Так, ОСОБА_4 , 27.10.2025 приблизно о 02:00 годин перебував на території села Байрамча, Білгород-Дністровського району, Одеської області, де проходячи повз будинок АДРЕСА_3 у нього виник корисливий умисел направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом відкритого викрадення майна, яке перебуває у вищезазначеному будинку.
Прибувши до домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 будучи особою раніше неодноразово засудженою за вчинення злочинів, тим самим повністю розуміючи протиправність виниклого задуму, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, пройшов на територію двору, та розуміючи, що потерпіла ОСОБА_8 вірогідніше за все перебуває вдома шляхом вільного доступу, через незачинені двері, зайшов до приміщення одноповерхового житлового будинку де в той час відпочивала потерпіла. Далі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у приміщенні будинку, побачивши потерпілу ОСОБА_8 , розуміючи, що його дії є відкритими, з метою подавлення можливого супротиву, став висловлювати погрози застосування насильства в сторону потерпілої.
Далі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого не заволодіння чужим майном, діючи в період оголошеного воєнного стану та розуміючи, що його дії є відкритими для потерпілої ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні будинку, шляхом вільного доступу взяв грошові кошти в сумі 3000 гривень, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A32», електроплитку «Термія» та продукти харчування.
Після чого ОСОБА_4 , довівши свій злочинний умисел до завершення, з місця вчинення злочину зник в невідомому напрямку, розпорядившись майном яким незаконно заволодів на власний розсуд.
Таким чином, у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.10.2025 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, кваліфікованого, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
2. Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просив застосувати домашній арешт.
3. Мотивація суду.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважаю що воно підлягає задоволенню, виходячи х наступних підстав.
Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слідчий суддя, перевіривши надані до клопотання матеріали зазначає, що воно відповідає вимогам, визначеним ст.199 КПК України, зокрема - містить виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу ризики не зменшились; містить виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В силу статті 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним частиною першою статті 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом обшуку, протоколами допитів свідків, протоколом допиту потерпілого, протоколами впізнання особи за фотознімками, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Необхідно наголосити, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою. Отже, на даній стадії мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних невідповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за частиною четвертою статті 186 КК України.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 КК України є тяжким.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує останньому у випадку визнання його вини, стадію досудового розслідування, наявність непогашеної судимості за аналогічний злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості, відсутність достатніх, переконливо міцних соціальних зв'язків з урахуванням вчинення злочину проти власності члена сім'ї за місцем спільного проживання (батька), задовільний стан здоров'я, працездатний вік, відсутність постійного достатнього джерела доходу, вважаю доведеними передбачені пунктами 1,2, 3,5 частини першої статті 177 КПК України ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання слідчого судді, наявність таких ризиків з урахуванням тяжкості інкримінованого особі діяння та початкового етапу досудового розслідування є достатнім для утримання ОСОБА_4 під вартою.
Враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема у контексті підстав для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, за наявності встановлених ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, як просив підозрюваний, не забезпечить його належної процесуальної поведінки, не гарантує запобігання встановленим ризикам і не забезпечить визначеної статтею 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Виходячи з усіх обставин провадження, вважаю, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 183 КПК України.
Згідно з п.1 ч. 4 ст.183 КПК застава не встановлюється при взятті під варту: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання слідчого СВ № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_7 , яке подане в рамках кримінального провадження № 12025162240001450 від 27.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів з поміщенням до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою, застосованого цією ухвалою, рахувати із 27.10.2025 по 26.12.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 03.11.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1