справа № 492/699/23
провадження № 2/492/65/25
Іменем України
22 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, розмір позовних вимог якої в подальшому збільшила, до відповідача про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, а також судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вказаних позовних вимог позивачка послалась на те, що 02 серпня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої, автомобіль марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер. За фактом дорожньо-транспортної пригоди були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На час звернення до суду кримінальне провадження знаходиться на розгляді Арцизького районного суду Одеської області. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , згідно полісу № АР1460804 була застрахована у ТОВАРИСТВІ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (далі за текстом - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»).Позивачка 01 грудня 2021 року звернулася з відповідною заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування та подала всі необхідні документи, однак виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк не було здійснено відповідачем. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з питання виплати страхового відшкодування, але відповідач припинив розгляд страхової справи № 35392 до дати, коли йому стане відомо про набрання законної сили судового рішення у кримінальному провадженні № 492/1217/21. У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 позивачка має право на страхове відшкодування у сумі 72000,00 грн., а також через невиплату страхового відшкодування з часу звернення позивачки до відповідача протягом 90 днів за період з 02 березня 2022 року по 02 жовтня 2024 року підлягає стягнення також пеня у розмірі 25383,45 грн., 3 проценти річних у розмірі 1716,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 9389,76 грн. Враховуючи, що відповідач від виплати страхового відшкодування у визначений законом строк відмовився, позивачка звернулася до суду з зазначеною позовною заявою.
До суду від представниці відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, позивачка при зверненні до відповідача про виплату страхового відшкодування не надала всіх необхідних документів та не підтвердила документально неможливість їх надання, тому рішення про виплату страхового відшкодування не розглядалося та не приймалося через неможливість проведення належного страхового розслідування. Також, представниця відповідача послалася на те, що при відсутності постанови про закриття кримінального провадження або вироку суду у кримінальному провадженні № 492/1217/21, які набрали законної сили, як належного та достовірного доказу участі застрахованого водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді та наявності його вини, строк для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування було зупинено, внаслідок чого позивачкою позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох процентів річних від простроченої суми боргу заявлені передчасно. Крім того, позивачка жодним чином не зазначила на якій правовій підставі вихідною датою початку розрахунку штрафних санкцій зазначено саме 02 січня 2023 року, враховуючи, що лист про зупинення строків розгляду страхової справи перший раз датований 23 грудня 2023 року.
Представник позивачки, який брав участь у судовому засіданні дистанційно, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, додатково пояснивши, що третя особа не зверталася до відповідача для отримання страхового відшкодування, тому втратила своє право на звернення. Враховуючи, що ОСОБА_5 , яка також звернулася до відповідача для отримання страхового відшкодування, померла після звернення до суду у наявній справі, ОСОБА_1 набула права отримання страхового відшкодування у загальному розмірі 72000,00 грн.
Представник відповідача, який брав участь у судовому засіданні дистанційно, вимоги позову не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, додатково пояснивши, що розрахунок пені, 3 процентів річних, інфляційних втрат необґрунтований, оскільки позивачка мала б здійснити їх нарахування за 6 місяців, однак нею були нараховані за 3 роки. Позов було подано двома позивачками, але належна сума для отримання страхового відшкодування не успадковується, оскільки ОСОБА_5 померла після звернення до відповідача про отримання страхового відшкодування, тому ОСОБА_1 не має права набуття загального розміру страхового відшкодування у розмірі 72000,00 грн., а їй підлягає виплата сума страхового відшкодування у розмірі 36000,00 грн. Також, позивачкою не доведено факт надсилання відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування 01 грудня 2021 року оскільки вказана заява отримана відповідачем 07 грудня 2021 року.
Третя особа про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль була повідомлена належним чином, однак у судове засідання повторно не з'явилась. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання третьої особи, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертами з судовими повістками, що повернулись до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення третій особі судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено третій особі належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, пояснень щодо позову, відзиву до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12021160000001113, 02 серпня 2021 року о 01-07 год. за адресою: Одеська область, Болградський район, місто Арциз, вулиця Соборна, біля будинку 1 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем LADA 21901 чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ВЧМТ, забою головного мозку, перелому основи черепа та двухстороннього пневмоторакса, від яких 02 серпня 2021 року о 18-30 год. помер у медичному закладі (т. 1 а. с. 17, 25).
Згідно з листом № 09/2/2-215-21 від 20 січня 2022 року Одеської обласної прокуратури органом досудового розслідування розслідувалося кримінальне провадження № 12021160000001113, розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02 серпня 2021 року за участю водія ОСОБА_3 , який здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер (т. 1 а. с. 23).
ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 15), позивачки у справі, що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 листопада 2021 року, виданим Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а. с. 16).
Також, ОСОБА_4 є сином ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 10, 11, 12), що підтверджується свідоцтвом про народження від 18 серпня 2021 року, виданим Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (т. 1 а. с. 13).
Таким чином, право на страхове відшкодування після смерті ОСОБА_4 мають його донька ОСОБА_1 (моральна шкода у розмірі 36000,00 грн.) та його мати ОСОБА_5 (моральна шкода у розмірі 36000,00 грн.).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 02 серпня 2021 року застраховано у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідача у справі (т. 1 а. с. 18).
Відповідно до довідки № 234/02-09 від 02 березня 2023 року, виданої Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області, на час смерті загиблого ОСОБА_4 до складу сім'ї входила донька ОСОБА_1 , позивачка у справі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 27).
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 через свого представника звернулися до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідача у справі, із заявою, в якій просили здійснити страхове відшкодування, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 серпня 2021 року по 36000,00 грн. як для доньки та матері потерпілого (т. 1 а. с. 9).
21 грудня 2021 року, 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 через свого представника звернулися до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідача у справі, про надання інформації щодо розгляду заяви про виплату страхового відшкодування від 01 грудня 2021 року (т. 1 а. с. 21, 28).
Відповідно до листа № 2405-04 від 24 травня 2023 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідач у справі, у відповідь на вказані звернення надало інформацію про те, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало заяву про виплату страхового відшкодування, однак припинено розгляд справи до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили (т. 1 а. с. 29, 97).
Позивачка ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2023 року, виданим Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)(т. 1 а. с. 66, 91).
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 , позивачка у справі, звернулася до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідача у справі, із заявою, в якій просила здійснити страхове відшкодування, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02 серпня 2021 року у розмірі 72000,00 грн., як для доньки потерпілого, надавши копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 71).
Відповідно до розрахунку, наданого представником ОСОБА_1 , позивачки у справі, за період з 02 березня 2022 року по 02 жовтня 2024 року на заборгованість у розмірі 36000,00 грн. здійснено розрахунок пені у розмірі 25383,45 грн., 3 процентів річних у розмірі 1716,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 9389,76 грн. (т. 1 а. с. 69).
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18).
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Так, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі у серпні 2021 року, згідно Закону України «Про Державний бюджет України у 2021 році», становила 6000,00 грн., тобто загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становив 72000 грн. (6000,00 грн. х 12), який повинен ділитися на двох членів родини загиблого, а саме по 36000,00 грн. на ОСОБА_1 , позивачку у справі, та позивачку ОСОБА_5 , які звернулися через свого представника до відповідача із заявою для отримання страхового відшкодування.
Позивачка ОСОБА_5 померла до ухвалення наявного рішення, тому ухвалою суду від 27 березня 2025 року закрито провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною 2 статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини 2 статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача, тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 3 статті 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина 3 статті 1230 ЦК України).
Судом встановлено, що загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 становив 72000 грн. (6000,00 грн. х 12), який повинен ділитися на двох членів родини загиблого, а саме по 36000,00 грн. на ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які звернулися через свого представника до відповідача із заявою для отримання страхового відшкодування.
Позивачка ОСОБА_5 померла до ухвалення наявного рішення, тому ухвалою суду від 27 березня 2025 року закрито провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Отже, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , у розмірі 36000,00 грн., оскільки померлій ОСОБА_5 за її життя не було присуджено судом страхове відшкодування моральної шкоди.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина 2 статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За правилами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною 2 статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
Отже, саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування, у страховика настане строк для виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Судом установлено, листом № 2405-04 від 24 травня 2023 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», відповідач у справі, позивачку повідомило про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відомості щодо результату розгляду кримінального провадження за фактом ДТП у матеріалах справи відсутні.
Таким чином суд дійшов висновку, що у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, оскільки такий строк розпочнеться з моменту набрання законної сили рішенням суду, ухваленим у наявній справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування.
Отже, з відповідача на користь позивачки не підлягає стягненню пеня у розмірі 25383,45 грн., 3 проценти річних у розмірі 1716,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 9389,76 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відсутність судового рішення у кримінальному провадженні є підставою для призупинення виплати страхового відшкодування заподіяного внаслідок ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача, тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору судовий у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 48, 4, 72, 76-83, 89, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (місцезнаходження: вулиця Васильківська, будинок 14, місто Київ, 03040, код ЄДРПОУ: 39433769) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи у розмірі 36000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (місцезнаходження: вулиця Васильківська, будинок 14, місто Київ, 03040, код ЄДРПОУ: 39433769) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.