Справа №463/10130/25
Провадження №1-кс/463/9645/25
04 листопада 2025 року м. Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 14.10.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 потерпілими у кримінальному провадженні №12019140040000621 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, -
скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 14.10.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 потерпілими у кримінальному провадженні №12019140040000621 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Просить таку скасувати.
Скаргу мотивує тим, що заявникам даним кримінальним провадженням завдано матеріальної шкоди. Вважає постанову дізнавача незаконною та такою, що суперечить вимогам ст. 55 КПК України.
Адвокат ОСОБА_3 до судового засідання подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги скарги підтримує та просить таку задоволити.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, з врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Представник суб'єкта оскарження - ВД Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, письмових заперечень на скаргу на адресу суду не скерував. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що дізнавачем відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019140040000621 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Відомості в ЄРДР внесено на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.03.2019 року, за заявою ОСОБА_7 .
15.09.2025 року до відділу дізнання надійшла заява ОСОБА_6 та ОСОБА_4 щодо залучення їх в процесуальному статусі потерпілого.
Постановою дізнавача відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 14.10.2025 року, відмовлено у визнанні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 потерпілими у кримінальному провадженні №12019140040000621 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Слідчий дану постанову обґрунтував тим, що матеріали кримінального провадження не підтверджують завдання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будь-якої шкоди.
Встановивши обставини справи, слід зазначити наступне.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Проаналізувавши постанову слідчого, останній вважає, що з урахуванням зібраних у ході досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, на даний момент, не встановлено очевидних, достатніх та наявних підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди кримінальним правопорушенням.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус
Окрім цього, звертаю увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди кримінальним правопорушенням. У цьому випадку скаржник не надає будь якого підтвердження завдання будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою. У постанові слідчого є мотивувальна частина з посиланням на положення КПК, яка містить мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування (у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки на даний момент недостатньо відомостей, які б свідчили про шкоду, завдану скаржникам кримінальним правопорушенням).
Слід зазначити, що сам факт внесення відомостей в ЄРДР не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, а є підставою для проведення певних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки обставин викладених заявником та виконання завдання кримінального провадження. Як вбачається з постанови слідчого, матеріали кримінального провадження не містять доказів завдання скаржникам будь-якої шкоди.
Таким чином, у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки скаржником не доведено будь-якими доказами, що заявникам була завдана, або могла бути завдана шкода кримінальним правопорушенням. Разом з тим, звертаю увагу на те, що таким чином права скаржника не обмежуються, оскільки визнання потерпілим може відбутися на будь-якій стадії кримінального провадження, щойно буде встановлено (або належним чином доведено) вид і розмір шкоди, що була завдана кримінальним правопорушенням.
Керуючись вимогами ст.ст.55, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача відділу дізнання Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 14.10.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 потерпілими у кримінальному провадженні №12019140040000621 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1